Постанова

від 17.09.2020 по справі 905/1834/18 (905/132/20)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2020 р. Справа №905/1834/18 (905/132/20)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

апелянт - арбітражний керуючий Пропадущий А.В.,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції з Черкаським апеляційним судом, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" (вх.№1697Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.05.2020, постановлену у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Чорненькою І.К., час проголошення ухвали - не зазначено, дата складання повного тексту ухвали - не зазначено, у справі №905/1834/18 (905/132/20)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум", м. Маріуполь, в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Пропадущего А.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна", м. Київ,

про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004

ВСТАНОВИЛА:

14.01.2020 до Господарського суду Донецької області надійшла заява (у межах справи про банкрутство) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Пропадущего А.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004.

Обґрунтовуючи заяву ліквідатор посилається на укладену між ТОВ "Гранд Парфум" та ТОВ "Брокард-Україна" додаткову угоду №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004, яка, на думку ліквідатора, має сумнівний характер та укладена у період критичної неплатоспроможності ТОВ "Гранд Парфум", у зв`язку з чим, ліквідатор зазначає про наявність підстав для застосування статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.05.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Пропадущего А.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004 залишено без розгляду з тієї підстави, що позивачем вимоги ухвали господарського суду від 03.03.2020 про залишення позову без руху не виконані і недоліки позовної заяви у визначений ухвалою суду строк не усунуті.

А саме, як зазначено судом в ухвалі про залишення позову без руху від 03.03.2020, ліквідатор має надати суду письмові пояснення щодо ціни позову; докази доплати судового збору у розмірі 8 189, 29грн за подання до Господарського суду Донецької області позовної заяви, яка містить одну вимогу немайнового і одну вимогу майнового характеру.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ліквідатор звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 12.05.2020, а справу направити для продовження розгляду.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд здійснюючи розрахунок судового збору, що підлягав до сплати за подання ліквідатором позову з вимогами визнати недійсним правочин та зобов`язати повернути кошти в ліквідаційну масу виходив з того, що в позовній заяві об`єднано дві вимоги - майнового та немайнового характеру, а тому судовий збір обчислено виходячи зі ставок, визначених підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовів у справах позовного провадження. Однак, як вказує апелянт, суд не звернув увагу, що в силу підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах справи про банкрутство визначено спеціальний розмір судового збору - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. А частиною 3 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у разі визнання недійсним правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою та другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника.

Тобто, апелянт вважає, що ним правомірно сплачено судовий збір - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб за звернення до суду із заявою про визнання недійсним правочину в межах справи про банкрутство в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не розглянув подані позивачем засобами електронного зв`язку процесуальні заяви та безпідставно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що від позивача документи не надійшли.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.05.2020 у справі №905/1834/18; встановлено відповідачу строк до 10.09.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 10.09.2020 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 17.09.2020 о 10:45год.

10.09.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8547), зазначає, що ліквідатором подано позов, який містить дві вимоги, одна з яких є вимогою майнового характеру та не повністю оплачена судовим збором; на адресу відповідача заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не надходила. Також відповідач зазначає, що апелянтом не підтверджено належними доказами, що процесуальні заяви були направлені ним до суду засобами електронного зв`язку з підписанням документів електронним цифровим підписом. Таким чином, вважає, що позивач вчасно не виконав вимоги суду.

З огляду на викладене, просить у задоволенні скарги відмовити, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.05.2020 залишити без змін.

Заяв і клопотань по суті спору у встановлений судом строк від учасників справи не надійшло.

14.09.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Пропадущего А.В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№8591), проведення якої просить доручити зокрема Черкаському апеляційному суду.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020, у зв"язку із необхідністю вирішити питання щодо клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції і відпусткою судді Лакізи В.В., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Пропадущего А.В. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; доручено Черкаському апеляційному суду забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться 17.09.2020 о 10:45год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №105 у справі №905/1834/18 (905/132/20), у режимі відеоконференції.

16.09.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України (вх.№8747), посилаючись на продовження карантину та віднесення з 14.09.2020 Державною комісією ТЕБ та НС м. Києва до помаранчевого рівня небезпеки.

Судова колегія зазначає, що статтею 197 Господарського процесуального кодексу України врегульовано порядок участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

А саме, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості.

Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Згідно з частиною 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається заявник, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" у задоволенні клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з тих підстав, що у заяві ТОВ "Брокард-Україна" не зазначено встановлених Порядком роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 №196, таких обов`язкових реквізитів для забезпечення технічної можливості проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами суду, як: електронна адреса, яка використана заявником для реєстрації в системі відеоконференцзв`язку (судом перевірено, що зазначена в заяві електронна адреса відсутня в системі відеоконференцзв`язку); назва системи, яка пропонується для проведення відеоконференцз`язку (у разі використання іншого програмного забезпечення, ніж розміщеного за посиланням vkz.court.gov.ua); відмітка про наявність або відсутність електронного підпису.

За відсутності у суду цих обов`язкових реквізитів технічно неможливим є проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до положень частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, заявником не надано доказів надсилання цього клопотання іншому учаснику справи, і клопотання надійшло до суду лише за один день до судового засідання.

Ухвала суду від 16.09.2020 була невідкладно надіслана заявнику на зазначену ним у заяві електронну адресу office@brocard.ua.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.09.2020, яке відбулось у режимі відеоконференції з Черкаським апеляційним судом, апелянт оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Представник відповідача своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, хоча відповідач був належним чином завчасно (31.08.2020) повідомлений про час, дату та місце судового засідання (т.2 а.с.100).

При цьому, судова колегія зазначає, що участь представників сторін не визнавалась обов`язковою, ухвалою Східного апеляційного господаського суду від 27.08.2020 сторони були повідомлені, що неявка їх представників не перешкоджає розгляду заяви; звернення відповідачем із заявою про проведення судового засідання в режимі конференції поза межами суду без зазначення обов`язкових реквізитів для надання суду об`єктивної можливості технічно забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції і лише за один день до судового засідання є суб`єктивною поведінкою відповідача, який не був позбавлений права і можливості взяти участь в судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду або у судах м. Києва у режимі відеоконференції, однак, відповідач таким своїм правом не скористався, і не звертався до суду із клопотаннями не проводити судове засідання без його участі, або про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з іншим судом.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, у матеріалах справи наявний відзив відповідача, в якому викладена його правова позиція щодо доводів апеляційної скарги, а неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, до Господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Пропадущего Андрія Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.01.2020 позовну заяву залишено без руху; запропоновано позивачу усунути допущені при поданні позовної заяви недоліки.

10.02.2020 до господарського суду надійшло клопотання ліквідатора Пропадущего А.В. про усунення встановлених ухвалою від 20.01.2020 недоліків.

Ухвалою місцевого господарського суду від 17.02.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі №905/1834/18 (№905/132/20); підготовче засідання призначено на 03.03.2020.

26.02.2020 до господарського суду надійшло клопотання відповідача про залишення без руху заяви про визнання недійною додаткової угоди №6 від 25.01.2017р. до договору поставки №3 від 03.06.2004 (з підстав не зазначення ціни позову та несплати судового збору у встановленому законом розмірі).

Місцевим господарським судом встановлено, що позовна заява не містить зазначення ціни позову у відповідності до вимог частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України. Загальна сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання зазначеної позовної заяви, становить 12 031, 29грн (одна вимога немайнового характеру і одна - майнового). При цьому, матеріали позовної заяви містять докази сплати судового збору за подання даної позовної заяви у розмірі 3 842, 00грн (квитанція №0.0.1543564999.1 від 05.12.2019), що не відповідає приписам Закону України "Про судовий збір" та Господарського процесуального кодексу України. Сума недоплаченого судового збору становить 8 189, 29грн (12 031, 29грн - 3 842, 00грн).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.03.2020 позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004 на підставі частини 3 статті 162, частини 1 статті 164, частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви в строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, а саме надати суду:

- письмові пояснення щодо ціни позову;

- докази доплати судового збору у розмірі 8 189, 29грн за подання до Господарського суду Донецької області позовної заяви.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на час постановлення оскаржуваної ухвали недоліків позовної заяви у визначений ухвалою суду строк, позивачем не усунуті.

Апеляційним господарським судом встановлено, що постановою Господарського суду Донецької області від 13.11.2018 у справі №905/1834/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" визнано банкрутом, ліквідатором призначено Пропадущего А.В.

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004, ліквідатором зазначено, що заява подається в межах справи про банкрутство, вказано номер справи - №905/1834/18, прізвище судді, в провадженні якої перебуває справа.

Вимогами ліквідатора у заяві про визнання правочину недійсним зазначені: визнати недійною додаткову угоду №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" повернути у ліквідаційну масу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" грошові кошти у розмірі 661 952, 77грн.

У заяві ліквідатором в останньому абзаці мотивувальної частини вказано, що він керується статтями 7, 12, 42, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України; ст.ст. 162, 163, 164, 171, 172, 176, 236 Господарського процесуального кодексу України.

В ухвалі Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 про відкриття провадження у справі №905/1834/18 (905/132/20), судом зазначено, що згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказана заява передана до провадження судді І.К. Чорненької в межах справи №905/1834/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" як позовна заява, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1834/18 (905/132/20).

Залишаючи позов без руху ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.03.2020 місцевий господарський суд керувався статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтею 164, частиною 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, і виходив з такого.

Приписи статей 162, 163, 164, 171, 172 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається позивач, регулюють вимоги щодо позовної заяви, ціни позову, пред`явлення позову, надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також документів, що подаються до позовної заяви; згідно доданої позивачем до позовної заяви №02-03/101 від 31.12.2019 квитанції №0.0.1543564999.1 від 05.12.2019 на суму 3 842, 00грн про сплату судового збору за подання до суду зазначеної заяви, в графі призначення платежу позивачем зазначено "судовий збір за позовом ТОВ "Гранд Парфум", Господарський суд Донецької області".

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову.

При цьому, позовна заява не містить зазначення ціни позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2 102, 00грн.

Згідно прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд визнати недійною додаткову угоду №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" повернути у ліквідаційну масу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" грошові кошти у розмірі 661 952, 77грн.

Судом першої інстанції зазначено, що вимога позовної заяви про визнання недійною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004 є вимогою немайнового характеру, розмір судового збору за подання якої становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та складає загалом 2 102, 00грн.

Вимоги позовної заяви про зобов`язання ТОВ "Брокард-Україна" повернути у ліквідаційну масу ТОВ "Гранд Парфум" грошові кошти у розмірі 661 952, 77грн, є вимогою майнового характеру; розмір судового збору за подання яких становить 1, 5 відсотка ціни позову.

Загальна сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання зазначеної позовної заяви, становить 12 031, 29грн.

Матеріали позовної заяви містять докази сплати судового збору за подання даної позовної заяви лише у розмірі 3 842, 00грн.

Сума недоплаченого судового збору становить 8 189, 29грн.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що приписами Закону України "Про судовий збір" розмежовано найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового/немайнового характеру, та заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство.

Зазначене стало підставою для залишення позову без руху і, у подальшому, внаслідок не усунення ліквідатором недоліків заяви, залишення позову без розгляду.

Судова колегія зазначає, що апелянтом до апеляційної скарги додані додаткові докази, а саме

- заява про залишення без розгляду частини вимог вих.№02-03/13 від 24.03.2020, в якій ліквідатор просить залишити без розгляду вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" повернути у ліквідаційну масу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" грошові кошти у розмірі 661 952, 77грн з підстави відсутності коштів у ліквідатора на сплату судового збору;

- докази надсилання цієї заяви відповідачу;

- клопотання про виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 03.03.2020 вих.№02-03/14 від 24.03.2020, в якій повідомляє суд, що ним подано заяву про залишення частини вимог без розгляду, відтак, заява містить одну вимогу немайнового характеру;

- фотографічне зображення екрану монітору, на якому вбачається формування листа в електронній пошті Господарському суду Донецької області по цій справі;

- фотографічне зображення екрану монітору, на якому вбачається повідомлення про отримання електронного листа.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тобто, за загальним правилом, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в матеріалах справи і поданими суду першої інстанції доказами.

Матеріали справи не містять вказаних доказів до постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, відповідно ці докази не були предметом розгляду суду першої інстанції.

І апелянтом не надано суду апеляційної інстанції належних і допустимих доказів надсилання суду першої інстанції заяви про залишення без розгляду частини вимог і клопотання про виконання вимог ухвали суду засобами електронного зв`язку з електронним цифровим підписом у відповідності до положень статті 91 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Крім того, відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Однак, апелянтом таких доказів суду не надано.

За змістом частини 4 статті 96 цього Кодексу, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Однак, паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Натомість, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає надані апелянтом додаткові докази і здійснює перегляд ухвали за наявними у справі і поданими суду першої інстанції доказами.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

А статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до положень статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися до господарського суду та суду загальної юрисдикції у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, ліквідатор звернувся до місцевого господарського суду із заявою про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004 (у межах справи про банкрутство) з посиланням на наявність передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства підстав для визнання правочину недійсним.

Як вказує ліквідатор, ним встановлено, що з відкритого у АТ "Правекс-Банк" рахунку ТОВ "Гранд Парфум" перераховано 01.02.2017 грошові кошти 661 952, 77грн на користь ТОВ "Брокард-Україна" із призначенням платежу: оплата винагороди за виконання економічних показників згідно умов дод. угоди №6 від 25.01.2017 до дог. 3 від 03.06.2014. Відповідно до підписаного боржником та ТОВ "Брокард-Україна" акту наданих послуг №12 від 31.01.2017, ТОВ "Гранд Парфум" прийняв у ТОВ "Брокард-Україна" такі роботи: винагорода за виконання економічних показників згідно умов дод. угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2014 на загальну суму 661 952, 77грн. На думку заявника, договір поставки №3 від 03.06.2004 та додаткова угода №6 від 25.01.2017 до нього мають різну природу правовідносин.

При цьому, ліквідатор вказує, що вже 15.02.2017 засновниками ТОВ "Гранд Парфум" прийнято рішення про припинення юридичної особи. Вказану фінансову операцію про сплату грошових коштів ТОВ "Брокард-Україна" 01.02.2017 ліквідатор розцінює як таку, що має сумнівний характер, здійснена у підозрілий період.

У заяві ліквідатор посилається на положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Заявник також посилається на норми цивільного законодавства.

Згідно матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського суду від 17.02.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі №905/1834/18 (№905/132/20); підготовче засідання призначено на 03.03.2020.

Однак, як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.03.2020 залишено без руху заяву про визнання недійною додаткової угоди №6 від 25.01.2017р. до договору поставки №3 від 03.06.2004 з підстав не зазначення ціни позову та несплати судового збору у встановленому законом для позовних заяв, що містять вимоги майнового і немайнового характеру розмірі.

Досліджуючи матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правової природи поданої ліквідатором заяви про визнання правочину недійсним і, відповідно, порядку розрахунку судового збору у спірних правовідносинах, виходячи з такого.

Із заяви ліквідатора явно вбачається, що ліквідатор звернувся до місцевого господарського суду із заявою про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником за два тижні до прийняття рішення засновників про припинення юридичної особи в межах справи про банкрутство в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

У заяві ліквідатор чітко зазначає, що заява подається у межах справи про банкрутство, на заяві вказано номер справи №905/1834/18 про банкрутство ТОВ "Град Парфум".

Ліквідатор у заяві не лише посилається на положення цієї статті Кодексу України з процедур банкрутства по тексту заяви, обґрунтовуючи доводи заяви, а і поряд з посиланням в останньому абзаці мотивувальної частини заяви на приписи статей 162, 163, 164, 171, 172 Господарського процесуального кодексу України, які регулюють вимоги щодо позовної заяви, ціни позову, пред`явлення позову, надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також документів, що подаються до позовної заяви, посилається і на норми Кодексу України з процедур банкрутства, у тому числі статті 12, 42, 61.

Однак, суд першої інстанції зазначеному оцінку в ухвалах від 03.03.2020 і від 12.02.2020 не надав, і формально, з посиланням на те, що ліквідатор перелічив вказані норми господарського процесуального законодавства, дійшов висновку, що оскільки у заяві ліквідатор перелічив ці номери статтей, відтак, дана заява є окремим позовом, який не відповідає вимогам статті 163 Господарського процесуального кодексу України, а саме, в позові не зазначено його ціни, і не здійснено сплату судового збору як за подання позову, що містить одну вимогу немайнового і одну вимогу майнового характеру.

Судова колегія зазначає, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини.

У даному випадку суд першої інстанції не встановивши дійсної правової природи поданої ліквідатором заяви про визнання правочину недійсним (в межах справи про банкрутство), ігноруючи посилання ліквідатора на норми статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, виокремив із контексту заяви те, що заявником були перелічені статті 162, 163, 164, 171, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія зазначає, що Кодекс України з процедур банкрутства врегульовує окремі процесуальні питання розгляду майнових спорів, стороною в яких є боржник, відповідно до статті 7 цього Кодексу.

Так, відповідно до положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Однак, у даному випадку ліквідатор звернувся до суду із заявою про визнання правочину недійсним у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, яка міститься у розділі ІІ книги третьої Кодексу України з процедур банкрутства "Провадження у справі про банкрутство".

У частині 4 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.

Отже, помилковими є висновки суду першої інстанції, що подана ліквідатором заява про визнання правочину недійсним (у межах справи про банкрутство) є позовом, який має відповідати вимогам статей 162-164 Господарського процесуального кодексу України, і відповідно до нього ставляться вимоги щодо сплати судового збору як за звернення до суду з позовом, що містить вимогу майнового і вимогу немайнового характеру.

Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про регулюється не лише Господарським процесуальним кодексом України, а і безпосередньо Кодексом України з процедур банкрутства.

Заява про визнання правочину недійсним, яка може бути подана арбітражним керуючим або кредитором, відповідно до статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства є окремим видом заяв, що підлягають розгляду в межах справи про банкрутство.

А частиною 3 цієї статті визначено, що у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Отже, ліквідатор у відповідності до положень статей 12, 42, 61 Кодексу України з процедур банкрутства звернувся до місцевого господарського суду із заявою в межах справи про банкрутство, в якій просить визнати недійною додаткову угоду №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" повернути у ліквідаційну масу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" грошові кошти у розмірі 661 952, 77грн.

І в такому випадку підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" чітко визначено, що за звернення до господарського суду із заявою про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство ставка судового збору складає 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Така правова позиція при розгляді схожих правовідносин викладена і Верховним Судом у постанові від 24.01.2019 у справі №915/441/18.

Судовий збір у розмірі 3 842, 00грн (2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб) був сплачений ліквідатором при зверненні до суду із заявою про визнання правочину недійсним в межах провадження у справі про банкрутство.

А саме по собі зазначення у платіжному дорученні, що судовий збір сплачується "за позовом ТОВ "Гранд Парфум" не змінює правової природи заяви про визнання правочину недійсним, що подана ліквідатором в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, і зазначення судом першої інстанції на це як на підставу для залишення заяви без руху є виключно формальним підходом суду до розгляду заяви і надання їй правової оцінки.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що приписами Закону України "Про судовий збір" розмежовано найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового/немайнового характеру, та заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство.

Однак, місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного та повного дослідження заяви ліквідатора про визнання правочину недійсним у межах справи про банкрутство та не надав їй належної правової оцінки, натомість формально підійшовши до її змісту (зокрема перелічення ліквідатором статей Господарського процесуального кодексу України у заяві, і зазначення у платіжному доручення слів "позовна заява"), дійшов помилкового висновку, що дана заява є окремим позовом, який не відповідає вимогам статті 163 Господарського процесуального кодексу України з підстав не зазначення в позові його ціни і не здійснення сплати судового збору як за подання позову, що містить одну вимогу немайнового і одну вимогу майнового характеру.

Вищевикладене є підставою для задоволення апеляційної скарги ліквідатора і скасування ухвали Господарського суду Донецької області від 12.05.2020 у справі №905/1834/18 (905/132/20) як такої, що прийнята з порушенням норм процесуального права, при неповному дослідженні обставин справи.

Відповідно до положень статті 271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції не розглянув подані позивачем засобами електронного зв`язку процесуальні заяви та безпідставно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що від позивача документи не надійшли, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що матеріали справи не містять вказаних доказів до постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, відповідно ці докази об`єктивно не могли бути розглянуті судом першої інстанції, а апелянт не надав суду апеляційної інстанції належних і допустимих доказів їх надсилання місцевому господарському суду у відповідності до положень статтей 91, 96 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Однак, враховуючи, що апеляційним господарським судом встановлено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про розгляд заяви ліквідатора в окремому позовному провадженні і встановлення до заяви ліквідатора про визнання правочину недійсним вимог як до позову, що містить вимоги майнового і немайнового характеру, справа №905/1834/18 (905/132/20) підлягає передачі Господарському суду Донецької області для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Пропадущего А.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004 в межах справи №905/1834/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум".

Оскільки суд апеляційної інстанції не здійснює перегляд справи по суті, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 255-256, 269-271, 273, п. 6 ч. 1 ст. 275, 280, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Пропадущего А.В. задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.05.2020 у справі №905/1834/18 (905/132/20) скасувати.

Справу №905/1834/18 (905/132/20) передати Господарському суду Донецької області для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Пропадущего А.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004 в межах справи №905/1834/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Парфум".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.09.2020.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.В. Плахов