Постанова

від 25.11.2020 по справі 905/1834/18 (905/132/20)

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 905/1834/18 (905/132/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представників:

ТОВ "Брокард - Україна" - адвоката Денисенко А.Ю. (ордер серія КС №626884 від 25.11.2020; посвідчення КВ6327 від 14.02.2019),

ліквідатора ТОВ Гранд Парфум - арбітражного керуючого Пропадущого А.В. (особисто),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брокард-Україна

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020

у справі № 905/1834/18(905/132/20)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Парфум в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Пропадущого А.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю Брокард-Україна

про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 13.11.2018 у справі №905/1834/18 Товариство з обмеженою відповідальністю Гранд Парфум (далі - ТОВ Гранд Парфум , боржник) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пропадущого А.В.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.06.2019 у справі №905/1834/18 задоволено заяву арбітражного керуючого Пропадущого А.В.; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю Брокард-Україна надати ліквідатору ТОВ Гранд Парфум арбітражному керуючому Пропадущому А.В. належним чином засвідчені копії: договору №3 від 03.06.2004, укладеного між ТОВ Гранд парфум та ТОВ Брокард-Україна ; додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору №3 від 03.06.2004; акта (актів) виконаних робіт, підписаних ТОВ Гранд парфум та ТОВ Брокард-Україна до додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору №3 від 03.06.2004.

Товариство з обмеженою відповідальністю Брокард-Україна направило на адресу ліквідатора боржника лист від 29.11.2019 з наступними документами: копія договору поставки № 3 від 03.06.2014, копія додаткової угоди № 6 від 25.01.2017, копія акта надання послуг № 1 від 31.01.2017.

ТОВ Гранд Парфум в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Пропадущого А.В. звернулося до Господарського суду Донецької області із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Брокард-Україна (далі - ТОВ Брокард-Україна , відповідач). Вимогами у поданій заяві зазначено: визнати недійною додаткову угоду №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004; зобов`язати ТОВ Брокард-Україна повернути у ліквідаційну масу ТОВ Гранд Парфум грошові кошти у розмірі 661 952,77грн.

Арбітражний керуючий зазначав, що ним під час виконання обов`язків ліквідатора ТОВ Гранд Парфум встановлено, що 01.02.2017 з рахунку ТОВ Гранд Парфум , відкритого у АТ "Правекс-Банк", перераховано грошові кошти у сумі 661 952,77 грн на користь ТОВ Брокард-Україна із призначенням платежу: оплата винагороди за виконання економічних показників згідно умов дод. угоди №6 від 25.01.2017 до дог. 3 від 03.06.2014. Відповідно до підписаного боржником та ТОВ Брокард-Україна акта наданих послуг №12 від 31.01.2017, ТОВ Гранд Парфум прийняв у ТОВ Брокард-Україна такі роботи: винагорода за виконання економічних показників згідно умов дод. угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2014 на загальну суму 661 952,77 грн. На думку заявника, договір поставки №3 від 03.06.2004 та додаткова угода №6 від 25.01.2017 до нього мають різну природу правовідносин.

При цьому, як зазнав ліквідатор, вже 15.02.2017 засновниками ТОВ Гранд Парфум прийнято рішення про припинення юридичної особи.

Вказану додаткова угода №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004 ліквідатор розцінює як таку, що має сумнівний характер, укладену у період критичної неплатоспроможності ТОВ Гранд Парфум , що, на його думку, свідчить про наявність підстав для застосування статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.01.2020 позовну заяву ТОВ Гранд Парфум в особі арбітражного керуючого ліквідатора Пропадущого А.В. №02-03/101 від 31.12.2019 залишено без руху; встановлено заявнику у десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, а саме, надати суду письмові пояснення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів договору постанови № 3 від 03.06.2004 та укладеної до нього додаткової угоди № 6 від 25.01.2017; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; підтвердження позивача про те, що ним не поданого іншого позову до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

10.02.2020 до Господарського суду Донецької області надійшло клопотання ліквідатора Пропадущого А.В. про усунення встановлених ухвалою від 20.01.2020 недоліків.

Ухвалою місцевого господарського суду від 17.02.2020 прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ Гранд Парфум в особі арбітражного керуючого ліквідатора Пропадущого А.В., відкрито провадження у справі №905/1834/18 (№905/132/20), призначено дату підготовчого засідання.

ТОВ Брокард-Україна подало до господарського суду клопотання про залишення без руху заяви ТОВ Гранд Парфум в особі арбітражного керуючого ліквідатора Пропадущого А.В. про визнання недійною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004 з підстав не зазначення ціни позову та несплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.03.2020 позовну заяву ТОВ Гранд Парфум в особі арбітражного керуючого ліквідатора Пропадущого А.В. до ТОВ Брокард-Україна про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004 залишено без руху на підставі частини 3 статті 162, частини 1 статті 164, частини 11 статті 176 ГПК України, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви в строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, а саме: надати суду письмові пояснення щодо ціни позову, докази доплати судового збору у розмірі 8189,29 грн за подання до Господарського суду Донецької області позовної заяви.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позовна заява ТОВ Гранд Парфум в особі ліквідатора Пропадущого А.В. № 02-03/101 від 31.12.2019 не містить зазначення ціни позову у відповідності до частини 3 статті 162 ГПК України.

Крім того суд першої інстанції вказав, що загальна сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання зазначеної позовної заяви, становить 12031,29 грн, оскільки в позовній заяві об`єднано дві вимоги - майнового та немайнового характеру, а тому судовий збір обчислено виходячи зі ставок, визначених підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовів у справах позовного провадження. В той час як матеріали позовної заяви містять докази сплати судового збору лише у розмірі 3842,00 грн, що не відповідає приписам Закону України Про судовий збір та ГПК України. Сума недоплаченого судового збору становить 8189,29грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.05.2020 позовну заяву ТОВ Гранд Парфум в особі арбітражного керуючого ліквідатора Пропадущого А.В. №02-03/101 від 31.12.2019 до відповідача ТОВ Брокард-Україна про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004 залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що позивачем, вимоги у визначений ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.03.2020 строк, не виконані, недоліки позовної заяви позивачем не усунуті.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.05.2020 скасовано, справу передано Господарському суду Донецької області для розгляду заяви ТОВ Гранд Парфум в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Пропадущого А.В. до ТОВ Брокард-Україна про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004 в межах справи №905/1834/18 про банкрутство ТОВ Гранд Парфум .

За висновком суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що подана ліквідатором ТОВ Гранд Парфум заява про визнання недійсною додаткової угоди є окремим позовом, який не відповідає вимогам статті 163 ГПК України з підстав не зазначення в позові його ціни і не здійснення сплати судового збору як за подання позову, що містить одну вимогу немайнового і одну вимогу майнового характеру

Апеляційний суд вказав, що ліквідатор у відповідності до положень статей 12, 42, 61 Кодексу України з процедур банкрутства звернувся до місцевого господарського суду із заявою в межах справи про банкрутство, тому така заява підлягала оплаті судовим збором згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір .

При цьому судом апеляційної інстанції було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.01.2019 у справі № 915/441/18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

До Верховного Суду з касаційною скаргою звернулося ТОВ Брокард-Україна , в якій просить Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 у справі №905/1834/18(905/132/20) і залишити в силі ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.05.2020.

Аргументуючи свої вимоги скаржник зазначає, що при прийняті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а саме положення підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір , а також порушено норми процесуального права - статті 267, 269, 270, 275 ГПК України.

ТОВ Брокард-Україна вважає, що заявлений позов в частині повернення відповідачем грошових коштів не є віндикаційною вимогою та не відноситься до випадків, визначених підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір .

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Брокард-Україна ліквідатор ТОВ "Гранд Парфум" просить Верховний Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 17.09.2020 залишити без змін. Вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам процесуального права з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2019 у справі № 915/441/18.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Зі змісту статей 4, 14 ГПК України вбачається, що процесуальним законом гарантується право на звернення до господарського суду юридичним особам за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також особам, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Розгляд справ господарським судом здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, що є реалізацією з боку суду принципу диспозитивності як однієї із засад господарського судочинства.

Згідно статей 161, 162, 164 ГПК України, при розгляді справ судом в порядку позовного провадження позивач викладає письмово вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування у позовній заяві, до якої додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

Приписами статті 174 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду. Разом з тим, частиною 4 статті 174 ГПК України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви у вигляді повернення позовної заяви без розгляду, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена до апеляційного суду, а разом із постановою апеляційного суду, прийнятою за результатами її апеляційного перегляду, - і до суду касаційної інстанції.

Відповідно до оскаржуваної в касаційному порядку постанови від 17.09.2020 апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції від 12.05.2020 про залишення без розгляду позовної заяви ТОВ Гранд Парфум в особі арбітражного керуючого ліквідатора Пропадущого А.В. №02-03/101 від 31.12.2019 до відповідача ТОВ Брокард-Україна про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004 як таку, що подана за відсутності доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі за умов невиконання позивачем вимог ухвали суду від 03.03.2020 щодо усунення недоліків позовної заяви.

Місцевий господарський суд здійснюючи розрахунок судового збору, що підлягав до сплати за подання ліквідатором позивача позову з вимогами до відповідача про визнання недійною додаткову угоду №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004 та повернення у ліквідаційну масу боржника грошові кошти, перерахованих за вказаною угодою, виходили з того, що в позовній заяві об`єднано дві вимоги - майнового та немайнового характеру, а тому судовий збір обчислено виходячи із ставок, визначених підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовів у справах позовного провадження.

Колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2019 у справі №915/441/18, відповідно до якої частиною 6 статті 12 ГПК України передбачено, що справи про банкрутство розглядаються господарськими судами у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Положеннями частини 4 статті 10 Закону про банкрутство до компетенції суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника.

Статтею 20 ГПК України передбачено, що розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, належить до предметної юрисдикції господарських судів, при цьому, перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено. Частиною 9 статті 30 ГПК України справи у майнових спорах до боржника віднесено до територіальної підсудності господарського суду за місцезнаходженням боржника, а, відтак, до юрисдикції місцевого суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство боржника.

Отже, розгляд спорів з майновими вимогами до суб`єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства, та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, а також справ за позовами арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при реалізації ними повноважень щодо повернення майна банкрута до ліквідаційної маси, законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, без порушення окремих справ позовного провадження .

У пункті 29 вказаної постанови Верховний Суд зазначив, що суди не звернули уваги на те, що в силу підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство визначено спеціальний розмір судового збору - ставка судового збору складає 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону про банкрутство, у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника, на підставах передбачених частиною 1 цієї статті, кредитор зобов`язаній повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Отже, звернення ліквідатора до особи, яка набула майно боржника за наслідком укладення недійсного правочину в процедурі банкрутства, що встановлено судовим рішенням у справі про банкрутство про повернення такого майна, є за своєю правовою природою правовим наслідком недійсності правочину та вимогою про спростування майнових дій боржника з передачі зазначеного майна іншій особі, заявленою в процедурі банкрутства. Тому така заява підлягає оплаті судовим збором згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір". Об`єктом справляння судового збору є заява, як єдиний документ, поданий у справу про банкрутство з певними вимогами .

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі КУзПБ). З огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

Поряд з цим слід зауважити, що із втратою Законом про банкрутство чинності відповідні зміни до ГПК України внесені не були.

За висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, при застосуванні судом норм ГПК України, під час розгляду справ про банкрутство, які містять посилання на Закон про банкрутство, який втратив чинність, з урахуванням частини 3 статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп (у справі за конституційним зверненням ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України), з 21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми КУзПБ.

Відповідно до положень статті 12 КУзПБ, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися до господарського суду та суду загальної юрисдикції у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника тощо.

Отже, розгляд справ за позовами арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при реалізації ними повноважень щодо повернення майна банкрута до ліквідаційної маси законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, без порушення окремих справ позовного провадження.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Господарським судом Донецької області здійснюється провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гранд Парфум" №905/1834/18, яке перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою від 13.11.2018, що визначає спеціальний порядок розгляду спорів, стороною яких є позивач - боржник, та зумовлює їх концентрацію в межах справи про банкрутство, так як результат розгляду таких спорів може впливати на права та обов`язки боржника та його кредиторів.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №907/574/16 про підсудність господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, майнових спорів, стороною яких є боржник, а також спорів про недійсність правочинів, вчинених боржником з третіми особами.

Звертаючись з позовом до відповідача про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004, ліквідатор банкрута Пропадущий А.В. обрав спосіб захисту майнових прав та інтересів позивача-банкрута саме шляхом звернення у справу про банкрутство №905/1834/18, про що він зазначив у позовній заяві.

У заяві ліквідатор посилався на положення статті 42 КУзПБ, а саме, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Аналогічні положення щодо визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника містила стаття 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , який втратив чинність у зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства з 21.10.2019.

Отже, звернення ліквідатора з позовом про визнання недійсним правочину та про зобов`язання повернути у ліквідаційну масу майно (грошові кошти) боржника за наслідком укладення недійсного правочину в процедурі банкрутства, є за своєю правовою природою правовим наслідком недійсності правочину та вимогою про спростування майнових дій боржника з передачі зазначеного майна (грошових коштів) іншій особі, заявленою в процедурі банкрутства. Об`єктом справляння судового збору є заява, як єдиний документ, поданий у справу про банкрутство з певними вимогами.

І в такому випадку підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" чітко визначено, що за звернення до господарського суду із заявою про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство ставка судового збору складає 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду із заявою про визнання правочину недійсним в межах провадження у справі про банкрутство ліквідатор ТОВ Гранд Парфум сплатив судовий збір в розмірі ставки, що підлягала до сплати згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (3 842, 00 грн - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Зазначення у платіжному дорученні, що судовий збір сплачується за позовом ТОВ Гранд Парфум не змінює правової природи заяви про визнання правочину недійсним, що подана ліквідатором у порядку статті 42 КУзПБ, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, та є формальним підходом суду першої інстанції до розгляду заяви ліквідатора і надання їй правової оцінки.

Вказане свідчить про помилкове визначення судом першої інстанції правової природи позовних вимог у даній справі як вимог майнового та немайнового характеру, судовий збір за які справляється за ставками як у справах позовного провадження, згідно ухвали від 03.03.2020 про залишення без руху позовної заяви ТОВ Гранд Парфум в особі арбітражного керуючого ліквідатора Пропадущого А.В. до ТОВ Брокард-Україна про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.01.2017 до договору поставки №3 від 03.06.2004 та її повернення без розгляду ухвалою місцевого суду від 12.05.2020, яка скасована постановою апеляційного господарського суду від 17.09.2020.

З огляду на наведене вище правове регулювання порядку сплати судового збору у разі звернення до господарського суду із заявами з майновими вимогами до боржника в межах справи про банкрутство, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про помилкове застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин приписів підпунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" щодо ставок судового збору за подання позовних заяв з майновими та немайновими вимогами, за якими відкриваються справи окремого позовного провадження, оскільки ліквідатором позивача заявлено вимогу про визнання недійсним правочину та повернення майна (грошових коштів) банкрута у ліквідаційну масу в межах справи про банкрутство позивача, що зумовлювало здійснювати розрахунок судового збору за ставкою, визначеною підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією при розгляді подібних правовідносин, викладеною Верховним Судом у постановах від 24.01.2019 у справі №915/441/18, від 11.03.2019 у справі №914/1723/15, від 12.10.2020 у справі №902/637/14, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

Доводи скаржника про те, що на заявлений ліквідатором позов щодо повернення відповідачем грошових коштів до ліквідаційної маси боржника не поширюються положення статті 42 КУзПБ щодо повернення до ліквідаційної маси майна боржника, спростовуються положеннями глави 13 ЦК України, яка визначає зміст і поняття речей та майна, в розумінні якої гроші (грошові кошти) є майном.

Відтак, наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при розгляді питання щодо визначення ставки судового збору при зверненні із заявою з майновими вимогами у справі про банкрутство, що стосується повернення боржнику кредиторами перерахованих ним грошових коштів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник.

За таких обставин Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин, вимог процесуального права, і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брокард-Україна залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 у справі №905/1834/18(905/132/20) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Ткаченко Н.Г.