Рішення

від 16.09.2020 по справі 910/9747/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2020Справа № 910/9747/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного науково-виробничого підприємства Магніта

до Товариства з обмеженою відповідальністю Алюміній

про стягнення 32120,29 грн,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне науково-виробниче підприємство Магніта звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Алюміній про стягнення 32120,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Алюміній не виконало взятих на себе зобов`язань, в частині своєчасної та повної поставки попередньо оплаченого позивачем товару. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути на свою користь 30924 грн безпідставно набутих грошових коштів та 1196,29 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 відкрито провадження у справі №910/9747/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов підтвердив факт досягнення між сторонами домовленості щодо поставки товару на підставі виставленого останнім рахунку №4 від 23.01.2020 та факт попередньої оплати позивачем товару на суму 30924 грн. також відповідач підтвердив, що за домовленістю сторін товар мав бути поставлений до 13.03.2020, проте з огляду на високу завантаженість виробництва та подальше введення карантинних заходів на території України, останній був позбавлений можливості своєчасно виконати взяті на себе зобов`язання з поставки товару. Також відповідач зазначив, що має намір повернути позивачеві сплачені грошові кошти, проте у зв`язку з тим, що зазначені кошти були сплачені за роботу виробнику товару та з огляду на збитковість підприємства відповідача наразі відбувається затримка з повернення коштів. З огляду на викладене, відповідач частково визнав позов та не заперечив проти стягнення на користь позивача попередньої оплати в розмірі 30924 грн, у задоволенні іншої частини позову відповідач просив відмовити.

У ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у січні 2020 року між Товариства з обмеженою відповідальністю Алюміній (відповідач, постачальник) та Приватним науково-виробничим підприємством Магніта (позивач, покупець) було досягнуто домовленість щодо поставки позивачу шини ал. 3х25/б.п (165 шт/6м) у кількості 990 м пог., вартістю 18423,90 грн без ПДВ та кутника ал. 20х20х1,5/б.п. (213 шт/6м) у кількості 1278 м пог., вартістю 18390,42 грн без ПДВ, загальною вартістю 44177,18 грн разом з ПДВ.

Відповідачем було сформовано та надано позивачеві Рахунок на оплату №4 від 23.01.2020 на суму 44177,18 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було частково оплачено виставлений відповідачем рахунок в розмірі 30924 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів та часткової оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку, що не суперечить вимогам ст.181 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, оскільки відповідачем було виставлено позивачеві вищезазначений рахунок на оплату, який був частково оплачено позивачем на суму 30924 грн, то у відповідача виник обов`язок щодо поставки обумовленого сторонами товару.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України).

Суду доведено, що позивач виконав покладені на нього зобов`язання з внесення попередньої оплати, проте відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань обумовлений сторонами товар не поставив. Доказів щодо поставки відповідачем обумовленого сторонами товару матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який держав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В той же час, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем вимоги відповідачу у визначеному чинним законодавством порядку, проте враховуючи факт визнання відповідачем позову в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 30924 грн, суд доходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 30924 грн попередньої оплати за непоставлений товар.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1196,29 грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.1048 Цивільного кодексу України визначено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, а матеріали справи, зокрема виставлений відповідачем рахунок, не містить доказів погодження між сторонами строків поставки товару, а також з огляду на те, що позивач не звертався до відповідача у визначеному чинним законодавством порядку із вимогою про повернення грошових коштів, суд не вбачає за можливе застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді стягнення з останнього процентів за користування чужими грошовими коштами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 500 грн, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано копію Договору про надання правової допомоги №486 від 26.06.2020, укладений із адвокатом Чупилкою Юлією Сергіївною, Акт виконаних юридичних робіт від 26.06.2020, рахунок №486/1 від 26.06.2020 на суму 3500 грн та виписку по особовому рахунку адвоката.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, разом з тим, витати позивача на оплату послуг адвоката, у межах заявленої позивачем до стягнення суми, покладаються відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алюміній (04213, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 19, кв. 318; ідентифікаційний код 37639961) на користь Приватного науково-виробничого підприємства Магніта (51909, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, вул. Січеславський шлях, буд. 77; ідентифікаційний код 30617241) 30924 (тридцять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн попередньої оплати, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2023 (двi тисячi двадцять три) грн 71 грн та 500 (п`ятсот) грн витрат на правничу допомогу

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 16.09.2020.

Суддя Я.В. Маринченко