Рішення

від 10.09.2020 по справі 753/12981/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12981/19

провадження № 2/753/3355/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р.Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Довженко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів Інваспорт про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів Інваспорт (КМЦ Інваспорт ) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 10.09.2018 року працювала на посаді головного бухгалтера бухгалтерської служби Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів Інваспорт . 23.01.2019 звільнилась на підставі п.1 ст.36 КЗпП. Посилається на те, що в порушення приписів ч.1 ст.47 КЗпП їй не видали належно оформлену трудову книжку, тому посилаючись на ст.235 КЗпП просить суд стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 64 697,64 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

01.07.2019 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Лужецькій О.Р.

Ухвалою суду від 05.07.2019 в справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України, надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову з огляду на те, що в останній робочий день, 31.01.2019 року позивач приблизно після 16-00 покинула своє місце роботи, не попередивши про це керівництво та не отримала трудову книжку у відділі організаційної роботи, при цьому до залишення позивачем роботи старший інспектор з кадрів ОСОБА_3 в присутності працівників неодноразово зверталася до позивача з проханням отримати трудову книжку, але вона відмовилася і лише 23.04.2019 звернулася з заявою про її видачу. Однак, оскільки позивач направив заяву на юридичну адресу, а не за фактичним місцезнаходженням, КМЦ Інваспорт отримав її 18.06.2019 року. 19.06.2019 трудова книжка була направлена позивачу.

В судовому засіданні позивач представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 10.09.2018 року ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера бухгалтерської служби Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів Інваспорт , що підтверджується копією наказу № 40 -к від 07.09.2018 року.

Відповідно до наказу № 04-4 від 23.01.2019 року позивач була звільнена з посади головного бухгалтера бухгалтерської служби 31.01.2019 року за угодою сторін відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпП, про що була ознайомлена під підпис.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначає, що відповідач в день звільнення не видав їй трудову книжку.

23.04.2019 року ОСОБА_1 письмово звернулася до КМЦ Інваспорт із заявою про видачу їй трудової книжки. Зазначену заяву позивач направила поштовим зв`язком на юридичну адресу відповідача - м. Кив, вул. Хрещатик,12. Дата отримання 26.04.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що фактично заяву ОСОБА_1 відповідач отримав 18.06.2019 року.

19.06.2019 року КМЦ Інваспорт направив трудову книжку на адресу позивача поштовим зв`язком, яку вона отримала 25.06.2019 року, що підтверджується матеріалами справи.

Свідок ОСОБА_4 - фахівець відділу організаційної роботи, свідок ОСОБА_5 - завідувач господарського відділу повідомили, що 31.01.2019 року після 15-00 год. ОСОБА_1 була відсутня на роботі, в результаті чого в кінці робочого дня було складено Акт про відсутність на роботі головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку ОСОБА_1 01.02.2019 року ОСОБА_1 на роботу не з`являлася.

Свідок ОСОБА_3 - старший інспектор з кадрів пояснила, що 31.01.2019 року на протязі робочого дня повідомила ОСОБА_6 про отримання трудової книжки, вона сказала, що зайде, але поки зайнята, однак до кінця робочого дня трудову книжку не забрала. Більш того, з 16-00 год. її не було на роботі, внаслідок чого було повідомлено директора та складено Акт про відсутність на роботі головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку ОСОБА_1 . 01.02.2019 року ОСОБА_1 на роботі не бачила.

Представником відповідача надано суду доповідну записку старшого інспектора з кадрів ОСОБА_3 на ім`я начальника КМЦ Інваспорт , в якій вона зазначає, що звернулася до ОСОБА_1 з проханням забрати трудову книжку та розписатися в журналі обліку трудових книжок, але ОСОБА_1 до відділу не зайшла, трудову книжку не отримала, в 16-15 год. її не було на робочому місці, вона пішла з роботи нікого не попередивши.

Згідно Акту про відсутність на роботі головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку ОСОБА_1 31.01.2019, ОСОБА_1 31.01.2019 була відсутня на роботі без поважних причин з 16-30 до 18-00.

За приписами ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Відповідно до п. п. 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соцзахисту населення від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; відповідно до п. 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно п. п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на працівників передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення; при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Частиною п`ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: факт звільнення працівника з роботи відповідним наказом, затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що 31.01.2019 року ОСОБА_1 з`явилася на роботу, однак була відсутня без поважних причин з 16-00, більше на роботу не приходила.

Належних доказів своєї присутності на роботі після 16-00 31.01.2019 року ОСОБА_1 не надано. Заяву про надіслання їй трудової книжки поштою позивач направила лише 23.04.2019 року, яку відповідач отримав 26.04.2019 року. Будь-яких доказів, що позивач зверталася до відповідача за видачею трудової книжки, намагалася її отримати до 23.06.2019 року позивачем не надано.

Таким чином, відсутня вина роботодавця у затримці видачі трудової книжки до 26.04.2019 року, і за таких умов відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, адже в даному випадку саме вина власника або уповноваженого ним органу є підставою для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Поскільки позивач обґрунтовує свої вимоги щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу неповерненням їй вчасно трудової книжки, а суд встановив обставини, які вказують на дотримання відповідачем порядку повернення трудової книжки працівника при звільненні, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з підстав неповернення трудової книжки до 26.04.2019 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2019 року КМЦ Інваспорт отримав заяву про надіслання їй трудової книжки на юридичну адресу АДРЕСА_1 , що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте направив позивачу трудову книжку лише 19.06.2019 року.

Жодного доказу на підтвердження відсутності вини КМЦ Інваспорт у затримці видачі позивачеві трудової книжки з 26.04.2019 року відповідачем не надано.

Оскільки трудову книжку ОСОБА_1 своєчасно не було видано з вини роботодавця, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 26.04.2019 року по 19.06.2019 року.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. П. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача становить 22 446,12 грн. (34 робочі дні з 26.04.2019 року до 19.06.2019 року х 660,18 грн. - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 (11363,80 +16363,80 грн. - заробітна плата за листопад-грудень 2018 року / 42 робочі дні = 660,18 грн.) = 22 446,12 грн.).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку та вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки в розмірі 22 446,12 грн.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що неправомірними діями відповідача щодо затримки видачі трудової книжки позивачу завдано моральні страждання, а тому з відповідача підлягає стягненню 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, частково задовольнивши вимоги в цій частині.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 47, 235, 237-1 Кодексу Законів про працю України, ст.ст. 77-83, 89, 95, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів Інваспорт про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів Інваспорт (код ЄДРПОУ 21565278) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22 446 (двадцять дві тисячі чотириста сорок шість) гривень 12 копійок та 1000 (одну тисячу) моральної шкоди.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів Інваспорт (код ЄДРПОУ 21565278) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата виготовлення повного тексту рішення 11.09.2020.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА