Постанова

від 16.09.2020 по справі 756/5423/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/5423/20 головуючий у суді І інстанції Луценко О.М.

провадження № 22-ц/824/10613/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 вересня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Гасюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову до пред`явлення позову, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою та просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме на земельну ділянку, кадастровий номер 3222783801:01:001:0005, площею 0,25 га, за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12366032227), яка належить їй на підставі договору купівлі- продажу № 1527, виданого 30 травня 2011 року приватним нотаріусом Ольшевським В.С., державний акт на право власності на земельну ділянку ЯА 414117, виданий 15 квітня 2008 року Липівською сільською радою; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 513764 від 22 лютого 2013 року; домоволодіння (будинок) загальною площею 84,8 кв.м., житловою площею 57,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 23378956), яке належить їй на підставі договору купівлі-продажу № 1519 від 30 травня 2011 року та на готівкові кошти (в межах суми позову), які перебувають на банківських рахунках відповідача.

Заява обґрунтована тим, що 18 листопада 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір позики на суму 1 000 000 грн., що еквівалентно 37 037 доларів США станом на дату виникнення боргового зобов`язання. Позичальник зобов`язалася повернути позику до 15 квітня 2020 року у валюті - гривні або доларах США. Після настання строку повернення боргу заявник неодноразово звертався до ОСОБА_1 з вимогою повернути кошти, однак, відповіді на жодну вимогу не надійшло. Позичальник уникає спілкування з заявником та вказує на те, що борг вона не має наміру повертати. ОСОБА_3 вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно сприятиме відновленню порушених прав та інтересів заявника. Без накладення арешту на майно виконання рішення суду щодо стягнення боргу, зважаючи на відсутність коштів у боржника, стане вкрай складним, а то й неможливим. Станом на сьогоднішній день є загроза відчуження ОСОБА_1 нерухомого майна, оскільки вона вчиняє дії щодо пошуку потенційних покупців та продажу належного їй домоволодіння, що фактично призведе до неможливості відновлення порушених прав та інтересів заявника.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року заяву ОСОБА_3 задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер: 3222783801:01:001:0005, площею 0,25га, за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12366032227), яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1527, виданого 30 травня 2011 року приватним нотаріусом Ольшевським В.С., державний акт на право власності на земельну ділянку ЯА 414117, виданий 15 квітня 2008 року Липівською сільською радою; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 513764 від 22 лютого 2013 року, яка належить ОСОБА_1 . Накладено арешт на домоволодіння (будинок) загальною площею 84,8 кв.м., житловою площею 57,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 23378956), яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 519 від 30 травня 2011 року. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що рішення прийнято на основі припущень заявника. Ухвала суду не містить обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Між сторонами дійсно є спір, однак, його предметом ніяк не є арештоване нерухоме майно відповідача. Матеріали справи не містять доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду при незастосуванні заходів забезпечення позову, які обґрунтовували б доцільність обмеження права власності нерухомого майна. Обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності та збалансованості інтересів сторін. Ухвала про забезпечення позову постановлена у відсутність відповідача, що позбавило його можливості висловити обґрунтування щодо можливості забезпечення позову та висловити власну позицію щодо можливого зустрічного забезпечення. Заявник не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем вживаються заходи з реалізації нерухомого майна. У будинку, на який накладено арешт, фактично проживають ОСОБА_1 та її батьки. Оскаржувана ухвала не містить жодного доводу в обґрунтування того, що наявні реальні факти, які вказують на вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна. У заяві ОСОБА_3 не конкретизував ринкову вартість майна, щодо якого просить накласти арешт. Матеріали справи не містять відповідних доказів вартості майна, на яке накладено арешт.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником доведено наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Обраний заявником вид забезпечення позову не суперечить приписам ст. 151, 152 ЦПК України. Разом з тим, позивачем не надано документального підтвердження належності грошових коштів, належних відповідачу.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема,

накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник спір, що випливає з договірних відносин. Як зазначає ОСОБА_3 у заяві про забезпечення позову, станом на день подання зави борг ОСОБА_1 за договором позики складає 1 000 000 грн., що еквівалентно 37 037,04 доларів США.

Апеляційний суд вважає, що заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно, які просить вжити ОСОБА_3 , відповідають позовним вимогам та є співмірними. ОСОБА_1 , будучи власником майна, на яке може бути звернуто стягнення на стадії виконання рішення у разі задоволення позову, має можливість відчужити його на користь інших осіб. Враховуючи те, що між сторонами виник спір щодо стягнення суми боргу, позивач вказує на те, що відповідач не бажає добровільно повернути кошти, є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

За таких обставин, безпідставними є посилання апелянта на те, що арештоване нерухоме майно не є предметом спору, у матеріалах справи відсутні докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, а обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності та збалансованості інтересів сторін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що заявник не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем вживаються заходи з реалізації нерухомого майна. Оскаржувана ухвала не містить жодного доводу в обґрунтування того, що наявні реальні факти, які вказують на вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна. У будинку, на який накладено арешт, фактично проживають ОСОБА_1 та її батьки.

Однак, у матеріалах справи міститься витяг з сайту ОЛХ, на якому розміщено оголошення про продаж будинку і земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 . За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказане нерухоме майно належить ОСОБА_1 . Оскаржуючи ухвалу суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, ОСОБА_1 не спростувала зазначених обставин.

Факт проживання у будинку, на який накладено арешт, апелянта та її батьків не свідчить про те, що ОСОБА_1 позбавлена можливості відчужити належне їй нерухоме майно на користь інших осіб.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також вказує на те, що у заяві ОСОБА_3 не конкретизував ринкову вартість майна, щодо якого просить накласти арешт. Матеріали справи не містять відповідних доказів вартості майна, на яке накладено арешт.

Разом з тим, відсутність таких відомостей не є підставою для відмови у забезпеченні позову у даній справі, за умови наявності відомостей про намагання відчуження зазначеного майна за суму, що є значно меншою від ціни позову (а.с. 20).

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно, вартість якого співмірна з ціною позову.

За таких обставин, при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції дотримано норми процесуального права, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення .

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2020 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.