Постанова

від 16.09.2020 по справі 377/782/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 377/782/19 Головуючий у суді І інстанції Теремецька Н.Ф.

Провадження № 22-ц/824/7493/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС на рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , третя особа - Первинна профспілкова організація Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС (далі - ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів ЧорнобильськоїАЕС та/або ДП УЗФО ЧАЕС ), Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС (далі - ДСП Чорнобильська АЕС та/або ДСП ЧАЕС ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Позов обґрунтований тим, що 18 січня 2008 року на підставі наказу № 35 ОСОБА_1 була призначена на посаду заступника начальника адміністративно-господарського цеху (з ОСП та дезактивації ЗІЗ) ДСП Чорнобильська АЕС . У січні 2012 року на підставі наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 23 червня 2011 року № 643 зі складу ДСП Чорнобильська АЕС з 11 січня 2012 року виділено Управління забезпечення функціонування об`єктів та створено ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС . Позивач продовжила працювати в новоствореному підприємстві на посадізаступника начальника цеху з ОСП та дезактивації ЗІЗ та забезпечення виробництва ТМЦ. Згідно з наказом ДП УЗФО ЧАЕС № 413-ос від 2 вересня 2019 року позивач була звільнена із займаної посади з 3 вересня 2019 року у зв`язку із скороченням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Позивач вважає, що її звільнення з роботи за вищевказаною підставою є незаконним, оскільки воно було проведено з грубим порушенням чинного трудового законодавства України. В порушення вимог статті 43 КЗпП України звільнення відбулося без згоди Первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС , яка 27 серпня 2019 року листом № 599-УЗФО повідомила ДП УЗФО ЧАЕС про відсутність підстав про надання згоди на її звільнення. Відмова Первинної профспілкової організації в наданні згоди на звільнення позивача містить обґрунтування, а доводи, викладені в листі, є аргументованими та заслуговують на увагу. ДП УЗФО ЧАЕС не виконано під час звільнення вимоги частини другої статті 40, статті 49-2 КЗпП України, оскільки позивачу не було запропоновано як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників за № 55 від 1 липня 2019 року, так і на протязі двох місяців до дня звільнення її з роботи 3 вересня 2019 року, наявні вакантні посади на ДСП Чорнобильська АЕС з метою її подальшого працевлаштування. Також було порушено переважне право позивача на залишення на роботі. Так, у ДП УЗФО ЧАЕС в особі Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС була можливість запропонувати позивачу посаду заступника начальника адміністративно-господарського цеху, але на вказану посаду було переведено іншого працівника. Грубі порушення роботодавцем під час звільнення позивача з роботи вимог статей 40, 42, 43, 49-2 КЗпП України свідчать про безпідставність та незаконність звільнення позивача з роботи, що є підставою для визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 21 січня 2020 року ДСП Чорнобильська АЕС визначено правонаступником відповідача ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС та єдиним відповідачем у справі, оскільки ДП УЗФО ЧАЕС 13 січня 2020 року припинило свою діяльність як юридична особа.

На підставі наведеного, 12 лютого 2020 року представником позивача подана заява, в якій він просив звернути позовні вимоги до ДСП Чорнобильська АЕС як юридичної особи-правонаступника ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС і визнати визнати незаконним та скасувати наказ ДП УЗФО ЧАЕС № 413-ос від 2 вересня 2019 року про припинення трудового договору, поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника цеху з ОСП та дезактивації ЗІЗ та забезпечення виробництва ТМЦна ДСП Чорнобильська АЕС , а також стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 4 вересня 2019 року і по день ухвалення рішення суду.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 26 лютого 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 413-ос від 2 вересня 2019 року голови Комісії з реорганізації ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника адміністративно-господарського цеху з обслуговування санперепускників та дезактивації засобів індивідуального захисту та забезпечення товарно-матеріальними цінностями ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС з 3 вересня 2019 року.

Поновлено ОСОБА_1 з 3 вересня 2019 року на посаді заступника начальника адміністративно-господарського цеху з обслуговування санперепускників та дезактивації засобів індивідуального захисту та забезпечення товарно-матеріальними цінностями на ДСП Чорнобильська АЕС .

Стягнуто з ДСП Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 4 вересня 2019 року по 26 лютого 2020 року в сумі 149 852 грн 45 коп. без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Стягнуто з ДСП Чорнобильська АЕС на користь держави судовий збір в сумі 3 035 грн 33 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач через представника за довіреністю - Гарнагу П.А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, з мотивів невідповідності висновків суду першої інстанції обставинами справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та стягнути з позивача витрати по сплаті судового збору.

Як на підставу своїх вимог посилається на те, що з висновком суду першої інстанції про те, що у Голови комісії із реорганізації ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС, яке перебувало на стадії припинення, була об`єктивна можливість запропонувати позивачу вакансії на ДСП Чорнобильська АЕС погодитись не можна, оскільки законодавство України не передбачає обов`язок реорганізованого підприємства пропонувати роботу на іншому підприємстві. Суд, дійшовши правильного висновку щодо відсутності у роботодавця ДП УЗФО ЧАЕС можливості працевлаштувати позивача на тому ж підприємстві, повинен був врахувати правову позицію Верховного Суду України, викладену в його рішенні від 9 серпня 2017 року № 6-1264цс17. Висновок суду першої інстанції про те, що посади підприємства, яке припиняється, зберігаються на підприємстві-правонаступнику не відповідає обставинам справи та спростовується наявним в матеріалах справи штатним розписом ДП УЗФО ЧАЕС , введеним у дію наказом № 114 від 26 червня 2019 року, згідно якого посада позивача не була ним передбачена, а отже - скорочена. Також є хибним висновок суду про те, що не надано будь-яких переконливих доказів в обґрунтування того, що у зв`язку із скорочення посади позивача її неможливо було перевести за її згодою на іншу роботу на ДСП Чорнобильська АЕС , яке, ніби, фактично стало правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС у період з 1 липня 2019 року до 13 січня 2020 року. З висновком суду першої інстанції про обов`язок роботодавця по працевлаштуванню працівника реорганізованого підприємства не можна також погодитись, оскільки він суперечить правовій природі дискреційного права юридичної особи на власний розсуд визначати свою організаційну структуру та штатний розпис, враховуючи положення частини третьої статті 64 ГК України. Оскільки заперечення щодо звільнення позивача підписано від імені первинної профспілкової організації ОСОБА_5, інформація про якого як керівника ППО не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС були всі підстави для висновку про підписання листа не уповноваженою на те особою і, як наслідок, звільненні позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації. При вирішення спору судом не було взято до уваги аргументацію представників відповідача, що передача на баланс ДСП Чорнобильська АЕС активів ДП УЗФО ЧАЕС була передбачена планом заходів із реорганізації ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС відповідно до наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження № 42-19 від 14 березня 2019 року, який також затверджував план заходів із реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС . Висновок суду про те, що у ДП УЗФО ЧАЕС була можливість переведення позивача на ДСП Чорнобильська АЕС , оскільки інші працівники були переведені до ДСП Чорнобильська АЕС , не відповідає вимогам норм матеріального права, оскільки обов`язок власника із працевлаштування вивільнюваного працівника не є абсолютним. Крім того, суд першої інстанції, розглядаючи справу в порядку спрощеного провадження, вийшов за межі позовних вимог і предмету судового дослідження та протягом кількох судових засідань задовольняв необгрунтовані клопотання представника позивача та витребував документи всупереч вимогам статі 83 ЦПК України, що порушило принцип змагальності та, як наслідок, призвело до перевищення розумних строків розгляду справи в порядку спрощеного провадження, передбачених статтею 275 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Хом`як В.П. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї , колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 21 вересня 1994 року прийнята на посаду техніка І категорії по підготовці виробництва в АХО ДСП Чорнобильська АЕС по строковому трудовому договору строком на 1,5 роки. 20 березня 1996 року позивач переведена на постійну роботу із збереженням умов та займаної посади. 1 квітня 1997 року переведена техніком І категорії по підготовці виробництва в службу адміністративно-господарського обслуговування. 1 лютого 2001 року переведена старшим майстром ІІІ групи виробничої дільниці в тій же службі. 1 червня 2002 року в зв`язку з реорганізацією переведена старшим майстром ІІІ групи дільниці складського господарства в адміністративно-господарський цех. 18 січня 2005 року переведена заступником начальника адміністративно-господарського цеху.

Посадові права та обов`язки заступника начальника адміністративно-господарського цеху (з обслуговування санпропускників ЧАЕС, дезактивації ЗІЗ та забезпеченню виробництва ТМЦ) закріплені в посадовій інструкції ЗПІ-АГЦ, що затверджена 13 липня 2016 року начальником АГЦ.

Відповідно до наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України № 643 від 23 червня 2011 року ДСП Чорнобильська АЕС було реорганізоване шляхом виділення із його складу Управління забезпечення функціонування об`єктів та створення на його базі ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , про що зроблено відповідний запис в трудову книжку позивача.

3 липня 2019 року позивачу було вручено повідомленням про скорочення штату працівників № 55 від 1 липня 2019 року, в якому повідомлено, що відповідно до наказу ДАЗВ від 14 березня 2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС припинено ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС . Тому в ДП УЗФО ЧАЕС здійснюється скорочення штату працівників через реорганізацію підприємства. Посада, яку вона займає, відсутня в штатному розписі ДСП Чорнобильська АЕС і підлягає скороченню. Також повідомлено про те, що у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування. У разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну попередження, вона буде запропонована їй у відповідності до чинного законодавства.

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 413-ос від 2 вересня 2019 року Про припинення трудового договору заступника начальника цеху (з ОСП та ДЗІЗ та забезпечення ТМЦ) ОСОБА_1 3 вересня 2019 року звільнено у зв`язку зі скороченням, пункт 1 статті 40 КЗпП України, на підставі наказу ДАЗВ від 14 березня 2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , наказу ДП УЗФО ЧАЕС № 105 від 13 червня 2019 року Про зміни в організації виробництва і праці , наказу ДП УЗФО ЧАЕС № 116 від 27 червня 2019 року Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС . Лист ППО ДП УЗФО ЧАЕС від 27 серпня 2019 року № 599-УЗФО про ненадання згоди на звільнення.

Отже, підставами для припинення трудового договору з ОСОБА_1 згідно з пункту 1 статті 40 КЗпП України стали наказ ДАЗВ від 14 березня 2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , наказ ДП УЗФО ЧАЕС № 105 від 13 червня 2019 року Про зміни в організації виробництва і праці , наказ ДП УЗФО ЧАЕС № 116 від 27 червня 2019 року Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС .

Так, відповідно до Статуту ДП УЗФО ЧАЕС , затвердженого Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 1 червня 2017 року № 75, ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС було засноване на державній власності та належало до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження. Підприємство було створене з метою забезпечення ефективності виконання робіт із зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об`єкта Укриття на екологічну систему.

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , в редакції наказів від 20 березня 2019 року № 50-19, від 26 березня 2019 року № 61-19, від 16 квітня 2019 року № 76-19, від 6 травня 2019 року № 88-19 припинено ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , код ЄДРПОУ 36359955, в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862; установлено, що останнє є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС ; утворено Комісію з реорганізації та затверджений План заходів з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС .

При цьому, в порушення пунктів 3.1, 3.4 Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України на 2018-2020 роки рішення про реорганізацію ДП УЗФО ЧАЕС попередньо не узгоджено з профспілкою.

Планом заходів з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС передбачено, зокрема, за три місяці до можливого вивільнення працівників направити до профспілкової організації інформацію про реорганізацію підприємства та можливе наступне вивільнення працівників для проведення консультацій та здійснення спільних заходів (п. 2); протягом місяця від дати реєстрації наказу розробити та надати на затвердження ДАЗВ проект Статуту ДСП ЧАЕС (п. 9); протягом 14 днів від дати реєстрації наказу розробити зміни до організації структури ДСП ЧАЕС (п. 10); протягом місяця від дати реєстрації наказу розробити зміни до штатного розпису ДСП ЧАЕС та надати їх на погодження ДАЗВ (п. 11); протягом 10 днів від дати затвердження штатного розпису провести переведення працівників на ДСП ЧАЕС з дотриманням вимог чинного законодавства (п. 12); за 20 календарних днів до запланованого звільнення працівників, у разі скорочення чисельності або штату працівників, змін у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями або відмови працівника від пропозиції, підготувати та надати в профспілкову організацію подання на кожного такого працівника про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України із зазначенням дати його звільнення, для отримання згоди профспілки на звільнення (п. 13); не раніше 2 місяців від дати попередження про звільнення, у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, або у разі їх відмови від зайняття запропонованої посади, провести звільнення працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства (п. 14).

29 березня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС на виконання вимог частини другої статті 49-4 КЗпП України і частини третьої статті 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності направлено на адресу голови ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_2 та голови ППО ЧАЕС ОСОБА_3 лист № 01-19/345 Про заплановане наступне вивільнення .

Вказаним листом повідомлено голову ППО ДП УЗФО ЧАЕС та голову ППО ЧАЕС про те, що для підвищення ефективності і оптимізації управління ДСП ЧАЕС на основі проведеного аналізу економічних і виробничих можливостей, у зв`язку з наступним приєднанням до нього ДП УЗФО ЧАЕС , на ДСП ЧАЕС будуть внесені зміни в його організаційну структуру та штатний розпис; припинення ДП УЗФО ЧАЕС викликає необхідність внесення змін в організацію виробництва і праці ДП УЗФО ЧАЕС , а саме скорочення чисельності або штату працівників та їх звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 1 липня 2019 року, в тому числі по підрозділах, які зазначено в ньому; всього з облікової чисельності 790 працівників планується до вивільнення 114 працівників. Так, зокрема, в цьому листі зазначено, що в адміністративно-господарському цеху планується звільнення: керівників-7, професіоналів-2, фахівців-1, робітників-5. Також запропоновано провести спільні консультації для розробки заходів щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення і зазначено, що більш детальна інформація щодо категорій працівників, які підлягають скороченню на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України буде направлена на адресу ППО ДП УЗФО ЧАЕС після затвердження змін до штатного розпису ДСП ЧАЕС , хоча така інформація до первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС направлена не була.

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження № 78-19 від 17 квітня 2019 року затверджено Положення про Комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, в якій визначено повноваження Комісії з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, та голови Комісії.

Наказом першого заступника генерального директора (з планування та зняття з експлуатації) ДСП ЧАЕС від 30 травня 2019 року № 705 Щодо введення в дію та втрати чинності штатних розписів з 30 травня 2019 року введено в дію на ДСП ЧАЕС штатні розписи таких підрозділів: адміністративно-господарського цеху, складського господарства, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич, до яких перейшли завдання та функції, що виконували структурні підрозділи ДП УЗФО ЧАЕС

Як вбачається з листа в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС від 6 червня 2010 року № 2124/24020000-2019, адресованого заступнику голови Атомпрофспілки ОСОБА_4 та голові ППО ДСП ЧАЕС ОСОБА_3 Щодо змін організаційної структури управління ДСП ЧАЕС , в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП ЧАЕС , останньому були передані додаткові завдання та функції, частина яких є новими, тому для забезпечення їх виконання необхідне створення в організаційній структурі управління ДСП ЧАЕС нових структурних підрозділів, а частина завдань та функцій, аналогічних переданим з ДП УЗФО ЧАЕ , вже виконується підрозділами, і створення нових підрозділів для забезпечення їх виконання не потрібне.

13 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС видано наказ № 105 Про зміни в організації виробництва і праці , яким доручено директору ДП УЗФО ЧАЕС підготувати новий штатний розпис підприємства за виключенням штату і чисельності працівників підрозділів підприємства, які буде вивільнено, та надати ДАЗВ підготовлений штатний розпис для його подальшого погодження. Після введення в дію нового штатного розпису забезпечити персональне вручення працівникам під підпис письмових повідомлень про скорочення відповідних посад та наступне їх звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Підставою для винесення цього наказу, як зазначено в його преамбулі, став проведений аналіз виробничих можливостей подальшої господарської діяльності ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС , наказ № 705 від 30 травня 2019 року, яким було затверджено погоджений ДАЗВ штатний розпис ДСП ЧАЕС , та протокол № 4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 11 червня 2019 року.

Згідно протоколу № 4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 11 червня 2019 року, на засіданні вказаної комісії розглядався проект наказу Про зміни в організації виробництва і праці , за результатами засідання якої вирішено, зокрема: надати ДП УЗФО ЧАЕС та ППО ДП УЗФО ЧАЕС штатний розпис та перелік вакансій ДСП ЧАЕС , доопрацювати проект Про зміни в організації виробництва і праці з урахуванням отриманих письмових зауважень членів Комісії (за їх наявності); за результатами поіменного голосування прийняти за основу проект наказу ДП УЗФО ЧАЕС Про зміни в організації виробництва і праці , за умови його доопрацювання з урахуванням письмових зауважень членів Комісії.

Досліджений протокол № 4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС свідчить про те, що Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС , до якої відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України перейшли повноваження щодо управління справами ДП УЗФО ЧАЕС , не розглядалось питання щодо кількості та категорій працівників ДП УЗФО ЧАЕС , які підлягали скороченню, та не приймалось будь-яких рішень з цих питань, хоча відповідно до пукнту 3.5 Положення про комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, саме комісія під час процедури проведення припинення вирішує кадрові питання.

19 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС затверджено та погоджено з головою ДАЗВ структурну схему ДП УЗФО ЧАЕС , до складу якої ввійшло чотири підрозділи: відділ організації харчування; адміністративно-господарський цех; транспортний цех; відділ забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича.

Також 19 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС було затверджено та погоджено з головою ДАЗВ штатний розпис ДП УЗФО ЧАЕС , до складу якого ввійшли вказані структурні підрозділи, тобто ті підрозділи, які були включені до штатного розпису ДСП ЧАЕС , введеного в дію з 30 травня 2019 року. В зазначеному штатному розписі не передбачено посади, яку займала позивач, а саме заступник начальника адміністративно-господарського цеху (з ОСП та ДЗІЗ та забезпечення ТМЦ).

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 114 від 26 червня 2019 року введено в дію вказаний штатний розпис ДП УЗФО ЧАЕС з 26 червня 2019 року, який був чинним на день звільнення позивача з роботи.

27 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС видано наказ № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС .

Як вбачається із змісту даного наказу, надано доручення відповідальним особам підготувати список № 1 персоналу, який підлягає переведенню до ДСП ЧАЕС через приєднання внаслідок реорганізації, шляхом виключення із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС та включення до особового складу ДСП ЧАЕС , та список № 2 персоналу, який підлягає звільненню з ДП УЗФО ЧАЕС внаслідок скорочення; забезпечити вручення персонально кожному працівнику повідомлення про скорочення та ознайомити під підпис з інформацією про наявні на ДСП ЧАЕС вакансії для можливого працевлаштування; працівникам, які підлягають скороченню, у разі надання згоди працювати на будь-якій із запропонованих вакансій, подавати відповідні заяви про прийняття на роботу на ДСП ЧАЕС до спливу 2-місячного терміну.

На виконання вказаного наказу було підготовлено список № 1 персоналу, який підлягає переведенню до ДСП ЧАЕС , а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич.

Таким чином, дія трудових договорів частини працівників ДП УЗФО ЧАЕС , а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич, які були зазначені в списку № 1, була продовжена на ДСП ЧАЕС відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України, що підтверджено наказами в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 846, № 847, № 848, № 849 від 1 липня 2019 року, якими працівників відділу організації харчування, працівників адміністративно-господарського цеху, працівників транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС , працівників відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича зараховано до штатного складу ДСП ЧАЕС .

Згідно наказу № 364-ос від 4 липня 2019 року Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС та наказу № 368-ос від 10 липня 2019 року Про внесення змін до наказу Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС виключено працівників, визначених у затвердженому списку № 1 персоналу, який підлягає переведенню на ДСП ЧАЕС , із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС з 1 липня 2019 року (додаток № 1 до цього наказу).

Інша частина працівників ДП УЗФО ЧАЕС , в тому числі і позивач, на виконання наказу голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 27 червня 2019 року № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС була включена до списку № 2 персоналу ДП УЗФО ЧАЕС , який підлягає звільненню внаслідок скорочення.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що рішеннями відповідача в особі Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС , правонаступник майнових прав та обов`язків ДСП Чорнобильська АЕС були допущені порушення вимог статей 49-2, 49-4 КЗпП України під час її звільнення згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із статтею 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Частиною першою статті 36 КЗпП України передбачено підстави для припинення трудового договору.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Таким чином, при зміні власника підприємства, а також його реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення) трудові відносини продовжуються за згодою працівника. Припинення в цих випадках трудового договору (контракту) з ініціативи адміністрації можливо тільки при скороченні чисельності або штату працівників.

Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі, обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Статтею 49-2 КЗпП України встановлено порядок вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У абзаці 1 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів надано роз`яснення про те, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналіз положень частини другої статті 40 КЗпП України та статті 49-2 КЗпП України у їх сукупності дає підстави для висновку, що важливою умовою при звільнені працівника на підставі пункту статті40 КЗпП України є об`єктивна неможливість перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Із матеріалів справи вбачається, що внаслідок реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС 695 працівників були зараховані до штату ДСП ЧАЕС , тобто з ними була продовжена дія трудового договору на підставі частини четвертої статті 36 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Вказані працівники залишилися працювати на тому робочому місці, на якому працювали, будучи у трудових відносинах з ДП УЗФО ЧАЕС .

За період з 1 липня 2019 року до 10 жовтня 2019 року до ДП ЧАЕС з ДП УЗФО ЧАЕС на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України було переведено 28 працівників, що підтверджено списком працівників, прийнятих до ДСП ЧАЕС в порядку переведення з ДП УЗФО ЧАЕС .

Судом першої інстанції встановлено, що з моменту вручення 3 липня 2019 року позивачу повідомлення про скорочення штату працівників, в якому було зазначено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС , та до моменту її звільнення, Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС в особі голови позивачу не було запропоновано жодної вакансії на ДСП ЧАЕС .

Як вбачається з матеріалів справи, наявність вакансій, які могли та повинні були бути запропоновані позивачу на ДСП ЧАЕС підтверджується звітами про вакансії на ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису за період з 2 липня 2019 року по 16 вересня 2019 року, відповідно до яких вакантними були такі посади, які могли бути запропоновані позивачу, зокрема: ЦПРВ/ДПзТРАВ/Група обслуговування майданчика тимчасового складування технологічних матеріалів - дезактиваторник ІІІ розряду; ЦПРВ/Група підготовки виробництва ДСП ЧАЕС - діловод (вказані посади були вакантними, коли позивачу було вручено повідомлення про скорочення штату працівників); Адміністративно-господарський цех/ДСОСП та ДЗІЗ/Група з санітарного обслуговування санперепускників АПК-1 та ЗО - дезактиваторник ІІ розряду; ВДЗ/група організації діловодства - посада старшого інспектора з контролю за виконанням доручень; Відділ організації харчування/Їдальня № 19/Група обслуговування підрядних організацій - мийник посуду 2 розряду; АГЦ/ДСОСП та ДЗІЗ/група з санітарного обслуговування санперепускників Семиходи - майстер дільниці ІІІ група.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідає кваліфікаційним вимогам до вказаних посад, зазначених у робочих інструкціях цих посад, чинних в період з дня вручення позивачу повідомлення про скорочення штату працівників і до дня звільнення, тому мала всі підстави претендувати на її працевлаштування на будь-яку з цих посад.

При цьому, вище вказані звіти про вакансії на ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису за період з 2 липня 2019 року по 2 вересня 2019 року електронною поштою працівником відділу управління персоналом ДСП ЧАЕС Кучаєвою Т.В. направлялись 2 липня 2019 року, 8 липня 2019 року, 15 липня 2019 року, 22 липня 2019 року, 29 липня 2019 року, 5 серпня 2019 року, 12 серпня 2019 року, 19 серпня 2019 року, 27 серпня 2019 року, 2 вересня 2019 року голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС , що представниками відповідача не заперечувалося.

Зазначені обставини свідчать про те, що у голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС була об`єктивна можливість за відсутності вакансій на ДП УЗФО ЧАЕС , яке перебувало на стадії припинення, запропонувати позивачу вакансії на ДСП ЧАЕС , на які вона могла бути переведена за її згодою, оскільки іншим працівникам пропонувалася робота та і їх було переведено.

Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавцеві (статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року).

Як передбачено частиною четвертою статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що у зв`язку зі скороченням посади позивача її неможливо було перевести за її згодою на іншу роботу на ДСП ЧАЕС , яке стало правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС , що є порушенням передбаченого частиною другої статті 40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядку звільнення працівника та гарантованого Конституцією України права на збереження місця роботи і захист від незаконного звільнення.

Крім того, відповідачем не надано доказів про те, що позивач була ознайомлена з переліком вакантних посад на ДСП ЧАЕС та відмовилась від переведення на ці посади.

За правилом частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Вказані норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права, розглядаючи трудовий спір, необхідно з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд оцінює рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу оцінюється судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України). Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 569/18201/14-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 2019 року до Первинної профспілкової організації ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС надійшло подання Голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 01-19/868 від 9 серпня 2019 року про надання згоди на звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, яке було розглянуто 27 серпня 2019 року на засіданні ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС .

Згідно протоколу засідання ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС № 20 від 27 серпня 2019 року, згоду на звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням заступника начальника цеху (з ОСП та ДЗІЗ та забезпечення ТМЦ) АГЦ ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_1 , яка є членом первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС , не надано. Ненадання згоди на звільнення у вказаному протоколі обґрунтовано порушенням вимог пункту 3.4 Галузевої угоди, укладеної між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості на 2018-2020 роки, та пунктом 4.1 Колективного договору, укладеного між роботодавцем та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС на 2015-2016 роки, щодо непогодження наказів ДАЗВ № 27-19 від 15 лютого 2019 року Про затвердження організаційно-управлінської структури підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ та № 42-19 від 14 березня 2019 року Про припинення державного підприємства Управління забезпечення об`єктів Чорнобильської АЕС з Профспілкою. Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС реалізація рішення про реорганізацію здійснено з порушенням частини четвертої статті 36 КЗпП України щодо не продовження дій трудового договору усім працівникам приєднаного підприємства - юридичної особи. В порушення вимог статті 40 КЗпП України обґрунтування необхідності скорочення чисельності та (або) штату працівників ДП УЗФО ЧАЕС відсутнє, оскільки функції ДП УЗФО ЧАЕС залишилися незмінними, обсяги виконуваних робіт не змінилися в бік зменшення. Мотивоване та обґрунтоване рішення про причини та необхідність скорочення штату чи чисельності працівників ДП УЗФО ЧАЕС з визначенням штатних одиниць, які скорочуються, взагалі не приймалося. Про причини наступних звільнень, строки проведення звільнення Головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС ППО ДП УЗФО ЧАЕС так і не повідомлено, чим порушено частину другу статті 49-4 КЗпП України. За правилом частини другої статті 40 КЗпП України позивачу не пропонувалась ДП УЗФО ЧАЕС в особі Комісії з реорганізації інша робота, як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників, так і у подальшому до моменту її звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, чим порушено вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України. Викладені обставини свідчать про порушення роботодавцем в особі Голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС прав працівника на працю та позбавляє його рівних можливостей у здійсненні його трудової діяльності та порушення гарантованого статтею 43 Конституції України права на захист від незаконного звільнення.

Зазначене рішення ППО ДП УЗФО ЧАЕС про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 викладене у листі Первинної профспілкової організації ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС від 27 серпня 2019 року № 599-УЗФО, адресованого голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС , в якому наведено обґрунтування прийнятого рішення з посиланням на протокол № 20 від 27 серпня 2019 року.

Оцінюючи рішення профспілкового органу на предмет наявності ознак обґрунтованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у рішенні ППО ДП УЗФО ЧАЕС саме правового обґрунтування щодо незаконності звільнення позивача, зокрема про порушення її прав при звільненні.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що оскільки заперечення щодо звільнення позивача підписано від імені первинної профспілкової організації ОСОБА_5 , інформація про якого як керівника ППО не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС були всі підстави для висновку про підписання листа не уповноваженою на те особою і, як наслідок, звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з такого.

Згідно детальної інформації про юридичну особу - Первинна профспілкова організація Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , остання не перебуває в стані припинення, а її керівником зазначено ОСОБА_2 .

Не дивлячись на те, що керівником ППО ДП УЗФО ЧАЕС в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено ОСОБА_2 , однак він був звільнений з ДП УЗФО ЧАЕС 31 травня 2019 року, що підтверджено копією наказу № 283-ос від 31 травня 2019 року Про припинення трудового договору .

Відповідно до пункту 1.4.3 Статуту Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України, затвердженого 24 січня 1992 року І З`їздом Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України (з наступними змінами та доповненнями), первинна профспілкова організація - добровільне об`єднання, засноване членами профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, організації, незалежно від форми власності і виду господарювання, або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або навчаються в одному навчальному закладі.

У пункті 1.4.7 Статуту зазначено, що голова первинної профспілкової організації виборний одноособовий орган первинної профспілкової організації, який здійснює визначені цим Статутом повноваження.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 Статуту первинна профспілкова організація утворюється за наявності не менше трьох осіб, які виявили бажання утворити профспілкову організацію. Рішення про створення первинної профспілкової організації та вступу її до складу профспілки приймається на установчих зборах. Засновниками первинної профспілкової організації є члени профспілки.

У відповідності до пункту 6.10 Статуту голова первинної профспілкової організації обирається безпосередньо на зборах (конференції) і за посадою є головою профспілкового комітету та його президії.

До компетенції зборів (конференції), належить: визначення основних напрямів роботи первинної профспілкової організації; обрання голови первинної профспілкової організації, його заступників, профспілкового комітету; вирішення питань про реорганізацію, саморозпуск первинної профспілкової організації, вихід профорганізації із профспілки та порядок розпорядження її власністю (пункті 6.14 Статуту).

Аналіз наведених положень Статуту свідчить про те, що голова первинної профспілкової організації обирається безпосередньо на зборах (конференції).

Враховуючи, що голова ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_2 був звільнений з ДП УЗФО ЧАЕС , то 18 липня 2019 року було проведено збори членів ППО ДП УЗФО ЧАЕС , на яких обрано профспілковий комітет у кількості 4 осіб, головою ПК обрано ОСОБА_5 , про що зазначено у протоколі № 1, копія якого долучена до матеріалів справи.

Таким чином, ОСОБА_5 був обраний головою ППО ДП УЗФО ЧАЕС зборами членів Первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС , в межах повноважень, передбачених пунктом 6.14 Статуту.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом частини третьої цієї статті якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Аналіз подання голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 01-19/864 від 9 серпня 2019 року про надання згоди на звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 , яке було направлене до ППО, свідчить про те, що Комісія з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС знала про обрання головою ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_5 .

Наведені обставини підтверджуються змістом вказаного подання, з якого вбачається, що воно виконано друкованим способом та у нижньому лівому кутку друкованим способом виконана відмітка про отримання подання 12 серпня 2019 року головою ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_5

А відтак, враховуючи, що Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС було відомо про обрання ОСОБА_5 головою ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС , не дивлячись на те, що відомості про нього як про керівника ППО ДП УЗФО ЧАЕС , не було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рішення ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС від 27 серпня 2019 року про ненадання згоди на звільнення позивача, яке викладене у листі від 27 серпня 2019 року № 599-УЗФОє чинним та таким, що відповідає вимогам закону.

При цьому, слід зазначити, що вказане рішення приймалося колегіально на засіданні ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС , а не одноособово ОСОБА_5 .

Беручи до уваги те, що відповідачем було порушено встановлений законом порядок звільнення позивача, а саме: не виконано обов`язок по її працевлаштуванню, не запропоновано іншої наявної вакантної посади на ДСП ЧАЕС , як на підприємстві-правонаступнику, до якого перейшли всі права та обов`язки ДП УЗФО ЧАЕС , в тому числі і обов`язки у трудових правовідносинах, не встановлено факту неможливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на цьому підприємстві і факту відмови позивача від переведення на іншу роботу, а також те, що звільнення позивача відбулося без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої вона є, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства та прав останньої.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання наказу голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 413-ос від 2 вересня 2019 року Про припинення трудового договору , яким звільнено ОСОБА_1 з 3 вересня 2019 року із займаної посади заступника начальника адміністративно-господарського цеху з обслуговування санперепускників та дезактивації засобів індивідуального захисту та забезпечення товарно-матеріальними цінностями ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС незаконним та поновлення позивача на роботі.

Згідно роз`яснень, які викладені у абзац 2 пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 6 листопада 1992 року у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (частина четверта статті 36 КЗпП).

Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Слід також зазначити, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести посаду, яка була скорочена.

З урахуванням наведеного, можливість поновлення незаконно звільненого працівника до проведення реорганізації, напряму пов`язана з збереженням його посади у новоутвореному внаслідок реорганізації підприємстві.

У абзаці 3 пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Аналогічна норма міститься й у статті 240-1 КЗпП України, в якій зазначено, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України Про зайнятість населення .

З аналізу наведених положень та правил очевидним є висновок про те, що неможливість поновлення працівника на попередній посаді може бути пов`язано виключно з однією обставиною - ліквідацією підприємства.

У випадку ж реорганізації підприємства можливість поновлення працівника на посаді продовжує існувати, і у такому випадку працівник має бути поновлений на підприємстві-правонаступнику, яке крім отримання в порядку правонаступництва майнових прав реорганізованого підприємства отримало його обов`язки щодо працевлаштування його працівників (частина перша статті 104 ЦК України), та рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 з 3 вересня 2019 року на посаді заступника начальника адміністративно-господарського цеху з обслуговування санперепускників та дезактивації засобів індивідуального захисту та забезпечення товарно-матеріальними цінностями на ДСП Чорнобильська АЕС .

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що позивач підлягала поновленню на роботі в тому підприємстві, де зберігалося її робоче місце спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені у п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Розмір такого стягнення слід обчислювати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, виходячи із середньоденного заробітку позивача за два останні місяці роботи до звільнення, помноженого на кількість робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При цьому середньоденна заробітна плата обчислюється діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Згідно довідки ДСП Чорнобильська АЕС № 806 від 12 листопада 2019 року середньоденна заробітна плата заступника начальника цеху (з ОСП та ДЗІЗ та забезпечення ТМЦ) АГЦ ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС ОСОБА_1 на день звільнення, обчислена відповідно до вказаного Порядку становить 1 238 грн 45 коп., що сторонами не заперечувалося.

Відповідно до довідки ДСП ЧАЕС № 47-174 від 18 лютого 2020 року згідно з виробничим графіком підсумованого обліку робочого часу з двома вихідними днями для денного персоналу ДП УЗФО ЧАЕС , що працює у зоні відчуження, на 2019 рік кількість робочих днів становить: з 3 вересня 2019 року - 20 робочих днів, у жовтні 2019 року - 22 робочих дні, у листопаді 2019 року - 21 робочий день, у грудні 2019 року - 21 робочий день. Виробничим графіком № 2 підсумованого обліку робочого часу з двома вихідними днями для денного персоналу ДСП ЧАЕС , що працює у зоні відчуження, на 2020 рік встановлено: у січні 2020 року - 20 робочих днів, у лютому 2020 року також 20 робочих днів.

Згідно з виробничим графіком підсумованого обліку робочого часу з двома вихідними днями для денного персоналу ДП УЗФО ЧАЕС , що працює зоні відчуження, на 2019 рік кількість робочих днів з 4 вересня 2019 року по 1 жовтня 2019 року становить - 19, у жовтні 2019 року - 22 робочих дні, у листопаді 2019 року - 21 робочий день, у грудні 2019 року - 21 робочий день. Виробничим графіком № 2 підсумованого обліку робочого часу з двома вихідними днями для денного персоналу ДСП ЧАЕС , що працює в зоні відчуження, на 2020 рік встановлено робочих днів у січні 2020 року - 20, у лютому - з 1 лютого по 26 лютого 2020 року - 18 робочих днів.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача обчислюється з 4 вересня 2019 року і по день ухвалення рішення суду - по 26 лютого 2020 року.

Кількість робочих днів за вказаний період становить 121 робочий день, тоді середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується наступним чином: 1 238 грн 45 коп (середньоденна заробітна плата) х 121 (кількість робочих днів вимушеного прогулу) = 149 852 грн 45 коп.

Зважаючи на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 149 852 грн 45 коп за вирахування передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ДСП Чорнобильська АЕС стало правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС лише після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , а саме з 13 січня 2020 року, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач ДСП Чорнобильська АЕС зобов`язане було працевлаштувати позивача та запропонувати їй наявні вакансії на підприємстві, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються доказами, які наявні у матеріалах справи та не узгоджуються з нормами закону.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За частиною першою статті 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Системний аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що реорганізація є такою формою припинення юридичної особи, коли передача всього свого майна, прав та обов`язків переходить іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення. У такому випадку посади підприємства яке припиняється, зберігаються на підприємстві-правонаступнику. При цьому слід враховувати, що і у такому випадку можливе проведення скорочення штату працівників, однак на підприємстві-правонаступнику повинні існувати вакансії для продовження здійснення ним своєї діяльності.

Приєднання це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального акту орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру.

Згідно із статтею 107 ЦК України юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі.

Встановлена законодавством можливість припинення юридичної особи шляхом її приєднання до іншої юридичної особи, тобто по суті одночасне створення іншої більш великої установи, яка буде виконувати повноваження особи, що припиняється, не виключає, а навпаки покладає на роботодавця зобов`язання по працевлаштуванню працівників юридичної особи, яка припиняє свою діяльність.

Таким чином, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Як вбачається з матеріалів справи, що наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС було припинено ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС та визначено, що останнє є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП УЗФО ЧАЕС припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року, номер запису: 13601120013001075, правонаступником визначено ДСП Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862.

Пунктом 3.12 статуту ДСП Чорнобильська АЕС , затвердженого наказом ДАЗВ від 18 грудня 2019 року № 259-19, визначено, що підприємство є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів ЧорнобильськоїАЕС в результаті реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС .

Виходячи з наведеного, ДСП Чорнобильська АЕС , як правонаступник, з 1 липня 2019 року прийняло на себе основні функції підприємства ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС до внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ДП УЗФО ЧАЕС .

Як було вірно встановлено судом першої інстанції підставами для припинення трудового договору з ОСОБА_1 стала саме реорганізація ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС шляхом приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС .

Крім того, наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП Чорнобильська АЕС від 27 червня 2019 року № 116 визначено забезпечити вручення персонально кожному працівнику повідомлення про скорочення та ознайомити під підпис з інформацією про наявні на ДСП Чорнобильська АЕС вакансії для можливого працевлаштування; працівникам, які підлягають скороченню, у разі надання згоди працювати на будь-якій із запропонованих вакансій, подавати відповідні заяви про прийняття на роботу на ДСП Чорнобильська АЕС до спливу двохмісячного терміну.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач, як підприємство правонаступник, зобов`язаний був запропонувати позивачу наявні вакантні посади на ДСП Чорнобильська АЕС .

Посилання ДСП Чорнобильська АЕС в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано, що визначати чисельність працівників та штатний розпис є правом роботодавця і не потребує доведення в суді та обґрунтування доцільності такого скорочення, що у штаті відповідача відсутні ідентичні посади, яку обіймала позивач, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з роз`ясненнями, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (частина четверта статті 36 КЗпП).

Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберігалося його попереднє місце роботи.

У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести посаду, яка була скорочена. Можливість поновлення незаконно звільненого працівника до проведення реорганізації, напряму пов`язана з збереженням його посади у новоутвореному внаслідок реорганізації підприємстві.

У випадку реорганізації підприємства можливість поновлення працівника на посаді продовжує існувати, і у такому випадку працівник має бути поновлений на підприємстві-правонаступнику, яке крім отримання в порядку правонаступництва майнових прав реорганізованого підприємства отримало його обов`язки щодо працевлаштування його працівників (частина перша статті 104 ЦК України), та рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Не заслуговують на увагу й доводи відповідача про те, що позивач повинна була скористатися правом самостійного працевлаштування, оскільки обов`язок працевлаштування працівника, який підлягає скороченню, покладено на роботодавця відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції: вийшов за межі позовних вимог, безпідставно витребував документи в порушення вимог статті 83 ЦПК України, не надав оцінки усім аргументам відповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не вплинули на правильність висновків суду і не призвели до неправильного вирішення спору.

Як вказав Європейський суд з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат у вигляді сплаченого судового збору відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС залишити без задоволення , а рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 лютого 2020 року- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: С.А. Голуб

Д.О. Таргоній