Постанова

від 17.09.2020 по справі 640/12324/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 640/12324/19

адміністративне провадження № К/9901/36500/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Переяславської міської ради

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс",

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Переяславської міської ради

на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 вересня 2019 року (постановлену у складі головуючого судді Каракашьян С.К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Мельничука В.П., суддів Лічевецького І.О., Костюк Л.О.),

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

3 липня 2019 року Переяславська міська рада Київської області (далі також - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі також - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яка не анулювала дозвіл від 6 жовтня 2016 року №IV 11416280221 на виконання будівельних робіт, виданий ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс ;

зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України анулювати дозвіл ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс від 6 жовтня 2016 року №IV 11416280221 на виконання будівельних робі на земельній ділянці з кадастровим номером 32110000:01:023:0047, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року, відмовлено у задоволенні клопотання Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про поновлення строку звернення до суду та повернуто позовну заяву Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області на підставі частини другої статті 123 КАС України у зв`язку із пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що до позивача надійшло ряд звернень громадян міста, від 25 лютого 2019 року №КО 281/5-19, №КО 282/5-19, №КО 283/5-19, №КО 285/5-19, №КО 286/5-19, №КО 287/5-19, представниками яких є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо звернення до суду про визнання протиправними дій та бездіяльності Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс та скасування дозвільних документі. На підставі звернень громадян 28 березня 2019 року міською радою було прийнято рішення №01-65-VII Про звернення до суду щодо визнання протиправними дій та бездіяльності Державної архітектурно-будівельної інспекції України та скасування дозвільних документів , відповідне рішення позивач виконав шляхом звернення до адміністративного суду.

Крім того, позивач вважає, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, а строк таким, що підлягає поновленню, тому на думку останнього оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції винесена на підставі неповно з`ясованих обставин, що мають значення для даної справи, зокрема позивач посилається на те, що йому не було відомо про існування дозволу від 6 жовтня 2016 року №IV 11416280221 на виконання будівельних робіт, виданого ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс , а докази, на які посилалися суди попередніх інстанцій свідчили лише про намір видачі такого дозволу.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про пропуск ним строків звернення до суду з адміністративним позовом.

Позиція інших учасників справи

3 лютого 2020 року до суду надійшов відзив Державної архітектурно-будівельної інспекції України на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. У відзиві відповідач посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом та ненаведення поважних причин, які б могли бути підставою для поновлення судом такого строку.

5 лютого 2020 року до суду надійшов відзив третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" погоджується із судами попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду із вказаними позовними вимогами.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 26 грудня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №640/12324/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Хвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 17 вересня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 вересня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року, відмовлено у задоволенні клопотання Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про поновлення строку звернення до суду та повернуто позовну заяву Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області на підставі частини другої статті 123 КАС України у зв`язку із пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій про пропуск Переяславською міською радою строку звернення до суду з адміністративним позов, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні обставини, які свідчать про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

8 липня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, в якому позивач просив визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України та зобов`язати відповідача анулювати дозвіл.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року залишено позовну заяву Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області у справі № 640/12324/19 без руху, та встановлено позивачу строк до 22 липня 2019 року для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

22 липня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшла заява (вх. №03-14/75735/19) про продовження строків на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2019 року заяву представника Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про продовження строків на усунення недоліків позовної заяви задоволено. Продовжено строк Переяслав-Хмельницькій міській раді Київської області для усунення недоліків до десяти днів з дня отримання даної ухвали.

31 липня 2019 року від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали від 12 липня 2019 року про залишення позовної заяви без руху.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду позивач посилався на те, що до нього надійшло ряд звернень громадян міста, від 25 лютого 2019 року №КО 281/5-19, №КО 282/5-19, №КО 283/5-19, №КО 285/5-19, №КО 286/5-19, №КО 287/5-19, представниками яких є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо звернення до суду про визнання протиправними дій та бездіяльності Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс та скасування дозвільних документі. На підставі звернень громадян 28 березня 2019 року міською радою було прийнято рішення №01-65-VII Про звернення до суду щодо визнання протиправними дій та бездіяльності Державної архітектурно-будівельної інспекції України та скасування дозвільних документів .

Вирішуючи поважність підстав пропуску строку звернення до суду суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом у справі №640/12324/19, оскільки про існування виданого дозволу та про те, що відповідачем прийнято рішення про відмову у анулювання дозволу, позивач був поінформований у 2016 році.

Також, надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції вірно зазначив, що наведені позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку, зокрема звернення громадян від 2019 року, не можуть бути прийняті як такі, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Переяслав-Хмельницька міська рада Київської області в даному адміністративному позові вказувала, що 22 серпня 2017 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України та зобов`язати Державної архітектурно-будівельної інспекції України анулювати дозвіл ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс від 6 жовтня 2016 року №114162802214 на початок виконання будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 32110000:01:023:0047, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року у зазначеній справі № 826/10603/17 адміністративний позов було задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі №826/10603/17 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" та Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області задоволено частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року скасовано; адміністративний позов Заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс", ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та скасування рішення залишено без розгляду.

Із постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі №826/10603/17 вбачається, що Переяслав-Хмельницька міська рада активно користувалася своїми процесуальними правами, зокрема 29 листопада 2018 року від Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області до суду надійшли відзиви на апеляційні скарги, у яких Рада просила залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційні скарги без задоволення. Тобто, позивач вже тоді достовірно знав про можливе порушення, на його думку, прав та інтересів Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області.

При цьому, після залишення судом апеляційної інстанції позову прокурора без розгляду (19 грудня 2018 року) у зв`язку із тим, що умови, за яких прокурор може представляти інтереси держави в суді Заступником керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області не дотримано, Переяслав-Хмельницька міська рада звернулася до суду із аналогічними позовними вимогами тільки 3 липня 2019 року, тобто більше ніж через шість місяців після прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі №826/10603/17.

Таким чином, позивач пропустив строк звернення з позовом до суду, визначений статтею 122 КАС України, навіть якщо припустити, що такий строк повинен обраховуватися з моменту прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 19 грудня 2018 року у справі №826/10603/17.

Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачу як органу суб`єкта владних повноважень - органу місцевого самоврядування, з 2016 року було відомо про намір Товариства з обмеженою відповідальністю ЕПГ Югенергопромтранс проводити будівельні роботи на земельній ділянці.

Так, у відповідності до пункту 2 Рішення Про ненадання згоди на будівництво електростанції на біомасі в м. Переяслав-Хмельницький Київської області по вул. Героїв Дніпра, 38А/1 від 28 квітня 2016 року Переяслав-Хмельницька міська рада Київської області вирішила повідомити про рішення міської ради Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та просити Держархбудінспекцію анулювати дозвіл ТОВ Енергопромислова група Югенергопромтранс на початок виконання будівельних робіт на земельній ділянці у м . Переяславі - Хмельницькому по вул. Героїв Дніпра, 38А/1 кадастровим номером 3211000000:01:023:0047.

Листами від 6 травня 2016 року №07-17-994, від 10 травня 2016 року №07-17-1016 Переяслав-Хмельницька міська рада Київської області повідомила Державну архітектурно-будівельну інспекцію України про прийняття рішення Про ненадання згоди на будівництво електростанції на біомасі в м. Переяславі-Хмельницькому по вул. Героїв Дніпра,38А/ від 28 квітня 2016 року.

Крім того, Переяслав-Хмельницькою міською радою Київської області 30 червня 2016 року прийнято рішення Про заборону будівництва ТЕЦ .

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем в додатку до заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду від 26 липня 2019 року, приєднано копію наказу №49- Д Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 20 жовтня 2017 року Про анулювання дозволу на конання будівельних робіт , яким було наказано вважати анульованим дозвіл на виконання будівельних робі від 6 жовтня 2016 року №IV 114162802214 та виключити з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвічують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, дані про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 6 жовтня 2016 року № IV 114162802214 на об`єкт Будівництво електростанції на біомас встановленою потужністю 500 мВт в м. Переяслав-Хмельницький Київської області , замовник Товариство з обмеженою відповідальністю ЕПГ Югенергопромтранс .

Відтак, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що подавши позовну заяву 8 липня 2019 року позивачем пропущено строк звернення до суду з приводу визнання протиправною бездіяльності Державної архітектурно-будівельної інспекції України та зобов`язання відповідача анулювати дозвіл ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс від 6 жовтня 2019 року №IV 11416280221 на виконання будівельних робі на земельній ділянці з кадастровим номером 32110000:01:023:0047, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з неповажних причин.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду та будь-яких переконливих обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами скаржниками не наведено та не доведено, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області на підставі частини другої статті 123 КАС України.

Касаційні скарги не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У них також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Конституцією України (частина перша статті 8 та частина перша статті 129) гарантується, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

Крім того, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (статті 2, 6, 48) встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 19 Закону України Про міжнародні договори України встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства; якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року; далі - Конвенція) Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, передбачені цією Конвенцією.

Як закріплено у статті 32 Конвенції, її положення тлумачяться і конкретизуються в рішеннях Європейського суду з прав людини ( Юрисдикція Суду поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд).

Відповідно до статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року (Україна приєдналась до цієї Конвенції згідно з Указом від 14 квітня 1986 року № 2077-XI) договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору; для цілей тлумачення договору контекст охоплює, крім тексту, преамбулу й додатки; поряд з контекстом враховуються, зокрема, наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях постійно наголошує на необхідності врахування приписів чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та практики тлумачення і застосування цих договорів міжнародними органами, юрисдикцію яких визнала Україна (абзац третій підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац перший підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 4 квітня 2018 року № 3-р/2018, абзац перший пункту 2.8 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018).

Законом України Про внесення змін до Конституції України від 7 лютого 2019 року Основний Закон України (Преамбула, статті 85, 102 та 106) доповнено, зокрема, положеннями про європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського курсу України.

Частиною другою статті 6 та частиною першої статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Враховуючи зазначені положення Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також правову природу спору у цій справі, Верховним Судом з метою забезпечення дії в Україні принципу верховенства права враховано судову практику Європейського суду з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України , заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", заява №11681/85, визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 33).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, заява №18390/91; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди ухвалили судові рішення при дотриманні норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Переяславської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

С.М. Чиркін