Рішення

від 31.08.2020 по справі 607/27290/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2020 Справа №607/27290/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Грицай К.М.

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Парастюк Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України , у якому просить поновити її на посаді біолога санітарно-гігієнічної лабораторії відділу дослідження фізичних та хімічних факторів Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України ; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8972,64, моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала на те, щопрацювала на посаді біолога санітарно-гігієнічної лабораторії відділу дослідження фізичних та хімічних факторів Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України з 15.11.2010 року та наказом № 201 від 22 жовтня 2019 р. вона була звільнена за ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників, про що зроблено запис у трудовій книжці та вручено позивачу. На виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27.06.2019року Державна установа Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України видало наказ № 43 від 15.07.2019 року Про визначення структури ДУ Тернопільський ОЛЦ МОЗ України та внесення змін до штатного розпису відповідно до якого усі працівники підписали стандартне попередження і позивач в тому ж числі 29.07.2019 року. Додатком 3 до наказу № 43 від 15.07.2019 року є склад комісії з питань щодо переважного права на залишення на роботі працівників, але склад даної комісії не був затверджений, повноважень такій комісії ніхто не надавав і дана комісія не працювала, так як не розглядана документи та факти щодо переважного права працівників на залишення на роботі, на таку комісію позивача чи інших працівників ніхто не запрошував. Тому вважає, що вона була не законно звільнена, а залишені працівники із нижчою категорією, меншим стажем роботи у даній установі, зокрема, ОСОБА_3 . Не було враховано, що у позивача на утриманні малолітня дитина, двоє хворих, лежачих пенсіонерів, що потребують вартісного лікування і постійного догляду, тимчасово не працюючий чоловік, який повен доглядати за лежачими. Позивачу не було запропоновано жодного разу жодної роботи одночасно із попередженням про звільнення. Більша частина працівників мають ставки чи 1,5 ставки, однак позивачу не було запропоновано жодна з них. Таким чином, позивач вважає, що роботодавцем грубо порушено порядок визначення осіб, що підлягають звільненню у зв`язку з скороченням штату, не враховано її продуктивність праці та кваліфікацію.

Також, вказує, що вона отримала тяжку душевну травму через незаконне звільнення, оскільки керівництво та працівники знали про її не просту сімейну ситуацію, їм було відомо, що вона є єдиною в своїй сім`ї працюючою особою. Дане звільнення вибило її із звичної колії життя, перекреслило нормальний ритм життя, позбавило впевненості у завтрашньому дні, вона впала в затяжну депресію, робота була для неї не лише місцем отримання заробітної плати, а улюбленою справою, віддушиною у складній життєвій ситуації. Її спеціалізація досить специфічна та знайти роботу за даною спеціальністю складно. Через те, що позивач вирішила звернутись до суду за захистом порушених прав її колишнє керівництво налаштовує працівників установи проти неї. Незаконними та непорядними діями відповідачем нанесено моральної шкоди, які оцінює в 20000 гривень, яку просить стягнути з відповідача.

26 грудня 2019 року представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позов позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Згідно відзиву вказано, що на виконання наказу МОЗ України від 27.06.2019 р. № 1475 Про затвердження Плану оптимізації лабораторної мережі в системі громадського здоров`я керуючись Статутом ДУ Тернопільський ОЛЦ МОЗ України , затвердженого наказом МОЗ України від 08.07.2016 р. № 689, у відповідності до наказу ДУ Тернопільський ОЛЦ МОЗ України від 15.07.2019 р. № 43 Про визначення структури ДУ Тернопільський ОЛЦ МОЗ України та внесення змін до штатного розпису , у зв`язку із затвердженням нової структури та штатного розпису, скорочено штат ДУ Тернопільський ОЛЦ МОЗ України , відповідно до ст. 49-2 КЗпП України всіх працівників персонально письмово попереджено не пізніше ніж за два місяці про наступне вивільнення. Позивач отримала власноручно повідомлення про вивільнення 29.07.2019 року. Письмових заперечень чи зауважень щодо отриманого попередження від позивача не було.

З метою дотримання чинного трудового законодавства та вивчення переважного права на залишення на роботі серед працівників, посади яких підлягають скороченню, на засідання комісії залучено голову Ради трудового колективу установи та заслухано особисто завідувачів відокремлених структурних підрозділів, завідувачів відділів та завідувачів лабораторій. Проведений аналіз ефективності функціонування кожного підрозділу, і санітарно-гігієнічної лабораторії Державної установи зокрема. Керівниками структурних підрозділів надана обґрунтована та об`єктивна характеристика, виконання своїх трудових обов`язків кожним працівником, додержання ї та виробничої дисципліни, вимог нормативних актів про охорону ставлення до майна підпорядкованими працівниками у відповідності до ст.139 КЗпП України. Завідувачем санітарно-гігієнічної лабораторії, зокрема, надана порівняльна характеристика 5 біологів ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ). Комісією встановлено, що всі працівники мають стаж більше 6 років у Державній установі і відносяться до осіб, які переважне право на залишення на роботі. Позивач визначає лише вміст концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони для атестації робочих місць. А тому надалася перевага працівникові з більш високою продуктивністю праці.

У відповідності до штатного розпису, який затверджується Міністерством охорони здоров`я України, у Державній установі посада, з якої звільнено позивача - відсутня. Вільної вакантної посади, на час звільнення не було, а тому не було пропозиції з боку керівництва про працевлаштування. ОСОБА_6 , біолог лабораторії електромагнітних полів та інших фізичних факторів відділу дослідження фізичних та хімічних факторів, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, до досягнення нею 3-х річного віку та приступає до роботи з січня 2020 року, тому дана посада не є вакантною, від тимчасового працевлаштування Позивач відмовилась. Після звільнення Позивач звернулася до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості та набула статусу безробітної, пізніше була працевлаштована.

Щодо відшкодування моральної шкоди та попередніх судових витрат, вказала, що керівництвом Державної установи, починаючи з 2017 року, на виробничих нарадах озвучувалася ситуація щодо оптимізації лабораторної мережі. Запрошувалися представники Управління Держпраці у Тернопільській області та Тернопільського міськрайонного центру зайнятості для детального роз`яснення прав і гарантій працівників при оптимізації, а також надавалися усні консультації відділом правового забезпечення Державної установи. Крім того, у позивача відсутні медичні заключення щодо отримання нею моральних травм. Вказала, що держава гарантує можливість отримати кваліфіковану допомогу в необхідному обсязі та формах та у м. Тернополі створено Тернопільський місцевий центр з надання безоплатної правової допомоги. Посилаючись на наведене, просили відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Представник Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, з підстав, викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Суду пояснила, що на засіданні комісії з питань щодо переважного права на залишення на роботі працівників було заслухано керівника лабораторії щодо переважного права на залишення на роботі кожного з працівників, які можуть бути вивільнені та про істотну зміну умов праці та вирішено, що біолог ОСОБА_2 не має переважного права на залишення на роботі. Також, вказала, що біолог ОСОБА_3 має вищу продуктивність праці, ніж позивач ОСОБА_2 , знає більше методик, виконує більшу кількість лабораторних досліджень, що підтверджено відповідними Журналами реєстрації проб і видачі результатів досліджень форми 322/0 від 11.11.2011 року, від 24.01.2018 року, Журналом реєстрації виготовлених реактивів Ф-СГ-5, Журнал обліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на постах відділень лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я Ф-СГ-14, Журнал реєстрації оцінки правильності функціонування засобів вимірювальної техніки ФСУ 5.5-04, згідно яких вбачається про використання ОСОБА_3 реактивів, вказана дата проведення дослідження, підпис особи, яка проводила дослідження. Також, вказала, що згідно Реєстраційного журналу проведення досліджень форми №396/о від 24.01.2018 року вбачається меншу кількість проведених ОСОБА_2 досліджень за 2019 рік.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до наступного висновку.

Позивач ОСОБА_2 з 15.11.2010 року працювала на посаді біолога санітарно-гігієнічної лабораторії відділу дослідження фізичних та хімічних факторів Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України , що підтверджується наявними записами у трудовій книжці НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 отримала сертифікат спеціаліста 25.11.2011 року зі спеціальності лабораторні дослідження хімічних факторів навколишнього середовища.

Наказом №34-к від 27.04.2018 року по Тернопільському УОЗ, ОСОБА_2 присвоєно першу кваліфікаційну категорію зі спеціальності лабораторні дослідження хімічних факторів навколишнього середовища.

Як вбачається із повідомлення про наступне вивільнення від 29 липня 2019 р., підписаного позивачем, на виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27.06.2019 року Державна установа Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України видала наказ № 43 від 15.07.2019 року Про визначення структури ДУ Тернопільський ОЛЦ МОЗ України та внесення змін до штатного розпису попереджено про можливе звільнення з займаної посади відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України . Також, позивачку проінформовано, що на даний час в установі відсутня робота (вакансія), яка відповідає професії чи спеціальності відсутня, а тому не може бути запропонована.

Відповідно до структури Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України , затвердженої міністром охорони здоров Скалецькою З.С., до структурних підрозділів даної установи входить Санітарно-гігієнічна лабораторія.

Наказом Міністерств охорони здоров`я від 27 червня 2019 року було затверджено план оптимізації лабораторної мережі в системі громадського здоров`я.

Згідно наказу від 22 жовтня 2019 року № 68 ДУ Тернопільський ОЛЦ МОЗ України введено в дію з 25 жовтня 2019 року структуру та штатний розпис ДУ Тернопільський ОЛЦ МОЗ України , затверджений МОЗ.

Відповідно до штатного розпису Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України , який вводиться в дію з 01.10.2019 року, у ньому передбачено 4 (чотири) посади біолога санітарно-гігієнічної лабораторії відділу дослідження фізичних та хімічних факторів .

Відповідно до штатного розпису Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України , який вводився в дію з 01.01.2019 року, у ньому було передбачено 3 (три) посади біолога санітарно-гігієнічної лабораторії відділу дослідження фізичних та хімічних факторів .

22.07.2019 року згідно протоколу засідання Комісії з питань щодо переважного права на залишення на роботі працівників було заслухано щодо переважного права на залишення на роботі кожного з працівників, які можуть бути вивільнені та про істотну зміну умов праці працівників у зв`язку із оптимізацією ДУ Тернопільський ОЛЦ МОЗ України . Зазначено, що керівниками структурних підрозділів надана обґрунтована та об`єктивна характеристика, якість виконання своїх трудових обов`язків, додержання трудової і виробничої дисципліни, вимоги нормативних актів про охорону праці, ставлення до майна підпорядкованим працівниками у відповідності до вимог ст. 139 КЗпП України.

До протоколу доданий список, згідно якого зазначено про виведення із штатного розпису посади біолога санітарно-гігієнічної лабораторії відділу дослідження фізичних та хімічних факторів та список осіб, які мають бути попереджені про можливе звільнення, в тому числі ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що станом на 01.10.2020 року, станом на 07.11.2019 року у ДУ Тернопільський ОЛЦ МОЗ України були наявні вакантні посади, в тому числі, в Санітарно-гігієнічній лабораторії, та інших структурних підрозділах.

Наказом № 201 від 22 жовтня 2019 р. позивач була звільнена з посади біолога санітарно-гігієнічної лабораторії відділу дослідження фізичних та хімічних факторів Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України з 24 жовтня 2019 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників, про що зроблено запис у трудовій книжці та вручено позивачу.

Як вбачається із наданої інформації Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України , станом на день звільнення позивача, посади біологів зазначеного закладу займали:

- ОСОБА_7 - вища освіта, І категорія, безперервний стаж роботи в установі 6 років 7 місяців, визначення вмісту концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони для атестації робочих місць;

- ОСОБА_8 - вища освіта, сертифікат спеціаліста, безперервний стаж роботи в установі 6 років 7 місяців, двоє неповнолітніх дітей, одна з них до 6-ти років;

- ОСОБА_4 - вища освіта, сертифікат спеціаліста, безперервний стаж роботи в установі 6 років, передпенсійного віку;

- ОСОБА_9 - вища освіта, вища категорія, безперервний стаж роботи в установі 6 років 7 місяців, працвники за 50 років;

- ОСОБА_3 - вища освіта, ІІ категорія, безперервний стаж роботи в установі 6 років, проводить лабораторні дослідження хімічних речовин у зовнішньому середовищі(вода питна централізована, вода питна децентралізована, вода відкритих водойм, вода басейнів, грунт) в системі акредитації ISO\IES 17025:2017 та в галузі технічної компетентності СОУ; побудова калібровочних графіків для визначення коефіцієнту, який необхідно для розрахунку при дослідженні показників на КФК-3; проведення внутрішньо-оперативного контролю ВОК (збіжності, відтворюваності, точності, невизначеності та лінійності ; контроль за наявністю, поступленням та витратами хімічними реактивами.

Згідно пояснень представника відповідача ОСОБА_3 має вищу продуктивність праці, ніж позивач ОСОБА_2 , знає більше методик, виконує більшу кількість лабораторних досліджень, що підтверджено Журналами реєстрації проб і видачі результатів досліджень форми 322/0 від 11.11.2011 року, від 24.01.2018 року, Журналом реєстрації виготовлених реактивів Ф-СГ-5, Журнал обліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на постах відділень лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я Ф-СГ-14, Журнал реєстрації оцінки правильності функціонування засобів вимірювальної техніки ФСУ 5.5-04, згідно якого вбачається про використання ОСОБА_3 реактивів, дата проведення дослідження, підпис особи, яка проводила дослідження.

Також, вказала, що згідно Реєстраційного журналу проведення досліджень форми №396/о від 24.01.2018 року вбачається меншу кількість проведених ОСОБА_2 досліджень за 2019 рік.

Позивачем на підтвердження проведення лабораторних досліджень надано чорновий Журнал обліку допоміжних реактивів від 06.02.2019 року, у якому вказано дати використання реактивів із засвідченням підписом.

Згідно листів про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за серпень 2019 року нараховано 9141,70 грн., за вересень 2019 року - 4815,18 грн.

Актом інспекційного відвідування інспектором праці Управління Держпраці у тернопільській області від 14 листопада 2019 року №ТР 1481/331/АВ ДУ Тернопільський ОЛЦ МОЗ України не виявлено порушень трудового законодавства при скороченні чисельності чи штату працівників.

ОСОБА_2 має неповнолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Встановлено, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають за однією адресою із ОСОБА_2 , знаходяться на обслуговуванні у сімейного лікаря КНП Тернопільської районної ради Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги , за станом здоров`я потребують постійного стороннього догляду.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається (ч. 2 ст. 22 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 5-1 КЗпП України ).

Як вбачається із п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1 , 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно вимог ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Статтею 49-1 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд проаналізувавши матеріали справи, а також докази надані суду встановив, що у відповідача мало місце скорочення штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. У зв`язку із цим позивача було належним чином попереджено про наступне звільнення та повідомлено про відсутність роботи, що відповідає професії чи спеціальності.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 , частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював та які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом України у справі за № 6-40цс15 від 01.04.2015 р., у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.

Проте, представник відповідача не довів, що відповідачем позивачу було запропоновано усі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися в установі протягом періоду з 29.07.2019 року по 24.10.2019 року, та які існували на день звільнення, хоча із матеріалів справи вбачається, що протягом даного періоду та після звільнення позивача в установі існували вакантні посади (а.с. 44-47) та представником відповідача не доведено, що жодна із цих посад чи робіт не є відповідною за професією чи спеціальністю, на іншу вакантну роботу позивач не могла виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Суд вважає, що відповідачем, при звільненні позивача та розірвання із ним трудового договору за п.1 ст.40 КЗпП України , не було дотримано вимоги передбачені ст.42 КЗпП України відповідач не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні в установі вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення.

Також, при звільненні ОСОБА_2 відповідачем не було враховано, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а саме те, що позивач має першу категорію, її безперервний стаж роботи в даній установі складає 6 років та 7 місяців на день звільнення. Таким чином, судом встановлено, що позивач на день звільнення мала вищу кваліфікацію, порівняно із іншими працівниками, переважне право яким відповідач надав на залишенні на роботі, зокрема ОСОБА_3 , яка має ІІ категорію, ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , які мають сертифікати спеціаліста. Також, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , переважне право яким надав відповідач на залишенні на роботі за наявності однакової кваліфікації спеціаліста, мають менший безперервний стаж роботи у даній установі у порівнянні із позивачем, який у ОСОБА_4 складає 6 років, у ОСОБА_3 більше 6 років. Крім того, відповідачем не з`ясовано, чи позивач ОСОБА_2 є особою, в сім`ї якої немає інших осіб із самостійним заробітком.

Щодо стосується продуктивності праці, то вона вимірюється певними показниками, яких має досягати працівник. В даному випадку беруться до уваги виконання працівником своїх посадових обов`язків, дотримання трудової дисципліни, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, зауважень з боку керівництва щодо строків і якості виконуваної роботи, обсяг виконуваної роботи тощо.

Згідно пояснень представника відповідача, керівником структурного підрозділу було визначено вищу продуктивність праці інших працівників, зокрема, біолог ОСОБА_3 , ніж ОСОБА_2 , що враховано під час вирішення питання про переважне залишення на роботі працівників. Вказала, що вища продуктивність праці біолога ОСОБА_3 , ніж позивач полягає в тому, що ОСОБА_3 знає більше методик, тому виконує більшу кількість лабораторних досліджень, порівняно із ОСОБА_2 , про що свідчать дані наданих Журналів.

Проте, суд не бере до уваги дані наданих сторонами журналів як неналежні, оскільки вони не містять відомостей щодо дати виконання лабораторних досліджень, відомостей щодо осіб, які виконували такі дослідження, натомість містять лише підписи, що не дають можливість встановити особу, яка виконувала дослідження чи використовувала реактиви.

Крім того, вищезазначені доводи представника відповідача щодо вищої продуктивності праці ОСОБА_3 , суд оцінює критично, оскільки в судовому засіданні встановлено та підтверджено сторонами, що ОСОБА_2 виконувала лабораторні дослідження в іншому напрямку, ніж ОСОБА_3 , проте, відповідачем не надано доказів невиконання ОСОБА_2 своїх посадових обов`язків, зауважень з боку керівництва щодо строків і якості виконуваної роботи.

Також, відповідачем не надано доказів щодо нижчої кваліфікації позивача, порівняно із іншим працівниками, зокрема, відмови позивача у здобутті нових методик, нездатності виконувати доручення, що притаманні посаді біолога, неволодіння певними програмами, та не спростовано доводи представника позивача, що менша кількість проведених досліджень зумовлена специфікою напрямку роботи ОСОБА_2 , згідно якого для проведення досліджень необхідно було виїзд для відбору проб.

Крім того, відповідачем не пропонувались позивачу ОСОБА_2 всі посади, рівнозначні тій, які вона займала та відсутні відомості щодо погодження звільнення за згодою профспілкого органу.

Таким чином, суд вважає, що відповідач розірвав трудовий договір із позивачем за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України , не дотримавши прав та гарантій наданих працівникові Кодексом законів про працю України , а тому вважає, що слід поновити ОСОБА_2 на посаді біолога санітарно-гігієнічної лабораторії відділу дослідження фізичних та хімічних факторів Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України з 24 жовтня 2019 року , скасуваши та визнавши незаконним наказ про її звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України , при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КабінетуМіністрів України від 08.02.1995року №100 (далі Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу, зокрема згідно п. 4 не враховуються: матеріальна допомога, виплати за щорічну і додаткову відпустки та допомога у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Отже, згідно зазначених норм середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати, отриманої за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, на число цих відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулось 24.10.2019 р., середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи.

Згідно довідки ДУ Тернопільський обласний лабораторний центр МОЗ України позивачу нараховано 9141,70 грн., за вересень 2019 року - 4815,18 грн. Кількість робочих днів в серпні -21, в вересні- 21, разом 42 дні.

Розмір середньоденної зарплати за серпень, вересень 2019 року становить 332,32 грн. (9141,78 грн. +4815,18 грн./42).

Позивача було звільнено 24.10.2019 року, кількість днів вимушеного прогулу до працевлаштування згідно позовної заяви становить 27.

Таким чином, помноживши середньоденну заробітну плату позивачки 332,32 грн. на кількість днів вимушеного прогулу 27 дні отримаємо середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8972,64 грн., який на думку суду підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, відповідно до статті 237 1 КЗпП України незаконно звільнений працівник у судовому порядку може вимагати відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від додаткових зусиль для організації свого життя

Суд вважає, що внаслідок порушення її законних прав позивачу було завдано моральної шкоди, що полягає у його законних призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, внаслідок того, що вона є єдиною в своїй сім`ї працюючою особою її було позбавило впевненості у завтрашньому дні, вибило її із звичної способу життя, зумовило необхідність вживати зусиль для пошуку іншого місця роботи, тому суд вважає, що з відповідача слід стягнути в користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої моральної шкоди 2000,00 грн.

Згідно з вимогами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача на їх користь витрат на правову допомогу адвоката.

При вирішенні позовних вимог стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката на користь позивача в сумі 20000 грн. 00 коп. суд враховує клопотання сторони відповідача про таке зменшення відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України . А також, суд приймає до уваги пропорційність таких витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову (із заявленої суми моральної шкоди 20000,00 грн. задоволено суму 2000,00 грн. та заявленої суми середнього заробітку 8972,64 грн. задоволено повністю); значення справи для сторін; поведінку сторін під час розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи; співмірність витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом Рукавцем О.В. на досудове вивчення матеріалів справи - 7 год., проведення консультацій та отримання документів - 2 год., написання адвокатського запиту - 1 год., підготовка матеріалів для досудового врегулювання спору - 1 год., повторний запит - 2 год., написання позовної заяви - 4 год., оформлення матеріалів до позовної заяви - 3 год., підготовка та оформлення заходів по даній справі - 1 год. Суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката належним чином підтверджені договором про надання такої допомоги укладеним із адвокатом Рукавцем О.В., актом виконаних робіт, та квитанцією до прибуткового касового ордера №40/19ц від 30.10.2020 року про оплату таких послуг адвокату позивачем, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до частини 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 цієї ж статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб,які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що позивач згідно Закону України Про судовий збір звільнена від сплати судових витрат, а її позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку, що судові витрати, які підлягають стягненню з відповідача в користь держави, обраховані відповідно до вимог частин 1, 6 ст.141 ЦПК України становитимуть 768 грн. 40 коп.

З огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України , суд також вважає за необхідне допустити до негайного виконання стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за один місяць. Негайному виконанню підлягає також рішення в частині поновлення позивача на роботі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 4 , 13 , 82 , 137, 141, 14 263 , 265, 354, 355 ЦПК України , 22, 36, 42, 43, 49-1, 49-2, 93, 252, 235, 237-1 КЗпП України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати наказ в.о. директора Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України №201-к від 22 жовтня 2019 року Про звільнення працівників в частині звільнення ОСОБА_2 з посади біолога санітарно-гігієнічної лабораторії відділу дослідження фізичних та хімічних факторів Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України з 24 жовтня 2019 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 на посаді біолога санітарно-гігієнічної лабораторії відділу дослідження фізичних та хімічних факторів Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України .

Стягнути з Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8972,64 (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 64 коп., дану суму виплат зазначено без урахування податків та зборів.

Стягнути з Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути із Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Державної установи Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України на користь держави судовий збір у 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

У задовленні решти позовних вимог -відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у сумі 8972 грн. 64 коп. (дану суму виплат зазначено без урахування податків та зборів) допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - Державна установа Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України , місцезнаходження: вул. Федьковича, 13, м.Тернопіль, ЄДРПОУ 38480231.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2020 року.

Головуючий суддяК. М. Грицай