Постанова

від 15.09.2020 по справі 686/3922/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/3922/17

Провадження № 22-ц/4820/46/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар - Садік Н.Д.,

з участю апелянта та його представника - адвоката Лисяк Г.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шкодяка І.А.,

представника Хмельницької міської ради та Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради - Окарської І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Хмельницька міська рада, Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2019 року, суддя Козак О.В.,

встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення облаштованої між господарствами по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 огорожі, демонтажу та засипання землею септикової ями, викорчовування посаджених дерев і кущів за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову позивач вказала, що 07.12.2004 року згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки вона придбала у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . Сусідніми землекористувачами за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Виділена ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не приватизована і перебуває у комунальній власності. Згідно генплану забудови міста та плану меж державного акта ширина належної їй земельної ділянки становить 20,9 м, а ширина земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд становить 20,4 м.

Декілька років назад відповідачі, порушивши межі виділеної їм земельної ділянки, самовільно захопили частину належної їй землі, перемістивши по всій довжині земельної ділянки огорожу в її сторону майже на два метри. Крім того, на захопленій таким чином частині належної їй земельної ділянки відповідачами було облаштовано септик для стоку нечистот, насаджено фруктові дерева та кущі.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.08.2019 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом неправильно встановлено фактичні обставин справи, порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, судом надано невірну оцінку доказам в справі, які вказують на те, що відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було самовільно збільшену виділену їм земельну ділянку, встановлено розмежувальний паркан на належній їй земельній ділянці та насаджено багаторічні дерева та кущі. Ці обставини підтверджуються, зокрема, висновком судової будівельно-технічної експертизи, яка встановила порушення меж її земельної ділянки з боку суміжних землекористувачів, пояснення свідків, які підтвердили будівництво паркану відповідачами після придбання нею спірної земельної ділянки тощо. Помилковим, на думку апелянта, є також висновок суду про те, що Хмельницька міська рада, як власник земельної ділянки, користувачами якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , повинна бути залучена до участі в справі в якості співвідповідача. На думку ОСОБА_2 , оскільки міська рада жодним чином не порушила її земельних прав, тому підстав для її залучення до участі в справі в якості відповідача відповідно до норм ЦПК України не вбачається.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 заперечив проти апеляційної скарги, підтримав висновки суду першої інстанції.

В судовому засіданні апелянт та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в суді проти задоволення апеляційної скарги заперечив, повністю підтримав рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,10 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6810100000:27:002:0008.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , по Ѕ частині кожний.

Зі змісту рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009 року, (справа № 2-8633/09), вбачається, що на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів №488 від 13.07.1995 року ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка площею 1000 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 , під будівництво житлового будинку.

Рішенням восьмої сесії Хмельницької міської ради №41 від 21.09.2016 року Про розгляд пропозицій комісії по земельним спорам підтримано пропозицію комісії по земельним спорам розглядати документацію із землеустрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , без погодження суміжного землевласника ОСОБА_2 та визнано її відмову від погодження меж безпідставною.

За заявою ОСОБА_2 від 08.09.2017 року ПП Проекція була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №56/018 від 23.11.2018 року встановлено наявність порушення меж земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:27:002:0008, площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ №010896 від 23.11.2005 року, зі сторони суміжних землекористувачів по АДРЕСА_2 . Порушення полягає у невідповідності розташування фактичних меж між ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , межам, визначеним землевпорядною документацією (обмінним файлом) на ділянку кадастровий номер 6810100000:27:002:0008, внаслідок чого вказана земельна ділянка площею 0,1000 га накладається на земельну ділянку площею 0,1157 га, що розташована по АДРЕСА_2 та знаходиться в користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , площа накладення становить 0,0067 га (67 кв.м), тобто 6,7% від площі ділянки ОСОБА_2 , та обмежена точками 1-2-3-4-5-6-1. План накладення меж земельних ділянок зображено в Додатку №6.

В судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_5 пояснив, що була проведена експертиза, якою було встановлено накладення на земельну ділянку позивача площею 67 м.кв. При проведенні експертизи ним не досліджувалось питання розташування дерев та септика по відношенню до земельних ділянок позивача та відповідачів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем своїх вимог, відсутності доказів на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві.

Однак такий висновок суду є необґрунтованим з огляду на наступне.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України гарантовано право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В силу ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи необхідність відмови у задоволенні позову суд помилково вказав на відсутність у справі доказів на підтвердження тієї обставини, що спірний паркан було побудовано відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

На підставі ухвали суду апеляційної інстанції, 08.07.2020 року було проведено судові земельно-технічну та будівельно-технічну експертизи та надано експертний висновок №05/20. Відповідно до вказаного висновку фактично облаштована огорожа (суміжна межа) земельної ділянки, яка фактично знаходиться у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , частково накладається на межу суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:27:002:0008, яка належить ОСОБА_2 , площа накладення становить 65 кв.м. На частині земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , на яку накладається земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розташовані частина паркану від поворотної точки 6 до поворотної точки 13 та дерева в кількості 6 одиниць. Підземна споруда з бетонним покриттям та металевим люком (вигрібна яма) та кущі знаходяться за межами земельної ділянки (кадастровий номер: 6810100000:27:002:0008). На частині земельної ділянки яка належить ОСОБА_2 , на яку накладається земельна ділянка, що знаходиться в користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , розташовані дерева в кількості 6 одиниць. Кущі знаходяться за межами земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:27:002:0008. Фактично облаштована огорожа, що знаходяться на частині належної на праві власності ОСОБА_2 земельної ділянки ідентична з іншою частиною облаштованої огорожі господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за наступними характеристиками (конструкція, використані матеріали), а саме: частина огорожі (металевої огорожі на бетонному фундаменті) від поворотної точки 6 до поворотної точки 12 ідентична з іншою частиною огорожі від поворотної точки 2 до поворотної точки 6; частина огорожі (металевого паркану та цегляних стовпчиків) від поворотної точки 12 до поворотної точки 13 ідентична з іншою частиною огорожі від поворотної точки 13 до поворотної точки 1.

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_6 вказала на те, що паркан було побудовано ОСОБА_1 , однак суд не прийняв до уваги ці показання, необґрунтовано пославшись на те, що свідок не пам`ятає конкретної дати та обставин будівництва спірного паркану.

В той же час судом було взято до уваги показання свідка ОСОБА_7 про те, що спірний паркан був встановлений попереднім землекористувачем земельної ділянки, власником якої на сьогодні є ОСОБА_2 .

Однак, як вбачається зі змісту вищевказаного експертного дослідження з план-схемами спірної частини земельної ділянки та фототаблицями, спірний паркан (огорожа) з обох її частин складає єдиний і нерозривний комплекс, має однакові ідентифікуючі ознаки, що вказує на його встановлення саме відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . При цьому необхідно зауважити, що представник відповідачів в суді апеляційної інстанції не заперечував факту часткового встановлення паркану своїми довірителями на спірній частині земельної ділянки. Слід також зауважити, що сам факт заперечення відповідачами накладення частини належної їм на праві користування земельної ділянки, що по АДРЕСА_2 , на земельну ділянку, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 , враховуючи місце розташування частини спірного паркану саме на частині сусідньої земельної ділянки позивача, дає підстави для висновку про те, що спірна частина паркану була виготовлена та встановлена ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

На підтвердження порушення відповідачами меж земельної ділянки позивача свідчить також висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи №562/018 від 26.11.2018 року, яким встановлено факт порушення меж земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:27:002:0008, що по АДРЕСА_1 зі сторони суміжних землекористувачів по АДРЕСА_2 .

Враховуючи встановлені вище обставини колегія суддів вважає, що справа містить достатньо доказів, на підставі яких можна зробити висновок про обґрунтованість частини позовних вимог ОСОБА_2 та необхідність часткового задоволення позову в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу огорожі та викорчовування дерев.

В той же час доводи позивача щодо встановлення відповідачами на частині належної їй земельної ділянки септикової ями та кущів не знайшли свого підтвердження, відповідних доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять.

Питання розподілу судових витрат між сторонами підлягає вирішенню у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи за подання позовної заяви в суді першої інстанції ОСОБА_2 сплатила 640 грн. судового збору. Позивачем також проведено оплату вартості судової експертизи в суді апеляційної інстанції в сумі 10048 грн., що підтверджується квитанцією №54 від 26.02.2020 року.

В справі міститься копія розрахункової квитанції серії БТПК 489712 від 10.09.2018 року, в якій зазначено вартість земельно-технічної експертизи в справі №686/3922/17, експертний висновок №562/018, в сумі 6800 грн., однак даних щодо платника та отримувача коштів дана квитанція не містить, тому суд не приймає цей документ в якості доказу понесених ОСОБА_2 витрат по оплаті експертизи (а.с. 157, т. 1).

Крім того, на а.с. 182, т. 1 міститься фотокопія квитанцій №018254 та №0148278 від 16.02.2017 року та 04.04.2019 року про вартість послуг правової допомоги в сумі 5000 грн. та 2500 грн. відповідно. Однак даних, на підставі яких можливо було б встановити факт проведення фактичної оплати вказаних коштів ОСОБА_2 за отримані послуги адвоката Лисяк Г.І в даній цивільній справі ці фотокопії не містять, тому апеляційний суд також не приймає вказані квитанцій в якості доказу здійснення витрат апелянта на правову допомогу в цій справі.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, оскільки позивачем заявлено позовні вимоги немайнового характеру, які підлягають частковому задоволенню, тому на користь останньої за рахунок відповідачів підлягає стягненню компенсація в розмірі 50% сплаченого судового збору в суді першої інстанції, що становитиме 320 грн., по 160 грн. з кожного а також витрат по оплаті судової експертизи в суді апеляційної інстанції, що становитиме 5042 грн., по 2512 грн. з кожного.

Оскільки доказів понесення ОСОБА_2 судових витрат в більшому розмірі справа не містить, тому відсутні правові підстави для їх компенсації за рахунок відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:27:002:0008 шляхом знесення (демонтажу) облаштованої між господарствами по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 частини огорожі (металевої огорожі на бетонному фундаменті) від поворотної точки 6 до поворотної точки 12 та частини огорожі (металевого паркану та цегляних стовпчиків) від поворотної точки 12 до поворотної точки 13, а також викорчовування дерев в кількості 6 (шести) одиниць, відповідно до висновку судової земельно-технічної та судової будівельно-технічної експертиз №05/20 від 08.07.2020 року, з урахуванням план-схеми розташування огорожі та дерев, які розміщені на спірній частині земельної ділянки та підземної споруди із бетонним покриттям та металевим люком, що знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , яка міститься в даному експертному висновку, за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 320 грн. з кожного, а всього 640 грн. а також судові витрати по сплаті судової експертизи в розмірі по 2512 грн. з кожного, а всього 5024 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2020 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова