Постанова

від 19.08.2021 по справі 686/3922/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 686/3922/17

провадження № 61-15460св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Хмельницька міська рада, Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою по АДРЕСА_2 шляхом знесення облаштованої між господарствами по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 огорожі, демонтажу та засипання землею септикової ями, викорчовування посаджених дерев і кущів за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 грудня 2004 року вона є власником земельної ділянки площею 0, 10 га, розташованої по АДРЕСА_2 .

Сусідніми землекористувачами за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Виділена ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0, 10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не приватизована і перебуває у комунальній власності. Згідно з генпланом забудови міста та плану меж державного акта ширина належної їй земельної ділянки становить 20, 9 м, а ширина земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд становить 20, 4 м.

Декілька років назад відповідачі, порушивши межі виділеної їм земельної ділянки, самовільно захопили частину належної їй землі, перемістивши по всій довжині земельної ділянки огорожу в її сторону майже на два метри. Крім того, на захопленій таким чином частині належної їй земельної ділянки відповідачі облаштували септик для стоку нечистот, насадили фруктові дерева та кущі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем своїх вимог, відсутності доказів на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову.

Усунуто перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810100000:27:002:0008, шляхом знесення (демонтажу) облаштованої між господарствами по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 частини огорожі (металевої огорожі на бетонному фундаменті) від поворотної точки 6 до поворотної точки 12 та частини огорожі (металевого паркану та цегляних стовпчиків) від поворотної точки 12 до поворотної точки 13, а також викорчовування дерев в кількості 6 одиниць, відповідно до висновку судової земельно-технічної та судової будівельно-технічної експертиз № 05/20 від 08 липня 2020 року, з урахуванням план-схеми розташування огорожі та дерев, які розміщені на спірній частині земельної ділянки та підземної споруди із бетонним покриттям та металевим люком, що знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка міститься в даному експертному висновку, за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що факт порушення відповідачами меж земельної ділянки підтверджений висновками судових експертиз, якими, зокрема встановлено, що на частині належної позивачу земельної ділянки, на яку накладається земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розташовані частина паркану та дерева в кількості 6 штук, а тому наявні підстави для усунення позивачу перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу паркана та викорчування дерев. При цьому апеляційний суд, урахувавши висновки експерта, пояснення представника відповідачів та місце розташування спірного паркану, дійшов висновку, що такий виготовлений та встановлений саме відповідачами.

Водночас доводи позивача щодо встановлення на частині належної їй земельної ділянки септикової ями та кущів не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, у зв`язку з чим підстав для задоволення позову в цій частині апеляційний суд не вбачав.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року й залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2019 року.

Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 323/1862/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) .

Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач не довів, що паркан збудований саме ним, а тому не мав правових підстав зобов`язувати його здійснювати демонтаж паркану.

Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що земельна ділянка, якою він користується, не належить йому на праві власності, власником цієї земельної ділянки на час розгляду справи була Хмельницька міська рада, яка не залучена до участі в справі в якості відповідача.

Окрім цього вказує, що позивач придбала земельну ділянку вже з побудованим попередніми власниками парканом, а тому до участі в справі необхідно було залучати попередніх власників земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і розглядати справу в контексті щодо придбання товару неналежної якості та поновлення порушеного права покупця, передбаченого статтею 678 ЦК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції .

16 лютого 2021 року справа № 686/3922/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу .

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 , площею 0, 10 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6810100000:27:002:0008.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , по Ѕ частині кожний.

Рішенням виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів № 488 від 13 липня 1995 року ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка площею 1 000 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1 , під будівництво житлового будинку.

За заявою ОСОБА_1 від 08 вересня 2017 року Приватне підприємство Проекція була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 .

Висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи № 56/018 від 23 листопада 2018 року встановлено наявність порушення меж належної позивачу земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2 зі сторони суміжних землекористувачів по АДРЕСА_1 , яке полягає у невідповідності розташування фактичних меж між ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , межам, визначеним землевпорядною документацією (обмінним файлом) на ділянку кадастровий номер 6810100000:27:002:0008, внаслідок чого вказана земельна ділянка площею 0, 1000 га накладається на земельну ділянку площею 0, 1157 га, що розташована по АДРЕСА_1 , та знаходиться в користуванні відповідачів, площа накладення становить 0, 0067 га (67 кв.м).

На підставі ухвали суду апеляційної інстанції, 07 липня 2020 року було проведено судові земельно-технічну та будівельно-технічну експертизи та надано експертний висновок № 05/20. Відповідно до вказаного висновку фактично облаштована огорожа (суміжна межа) земельної ділянки, яка фактично знаходиться у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 частково накладається на межу суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:27:002:0008, яка належить ОСОБА_1 , площа накладення становить 65 кв.м. На частині земельної ділянки, яка належить позивачу, на яку накладається земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні відповідачів, розташовані частина паркану від поворотної точки 6 до поворотної точки 13 та дерева в кількості 6 одиниць. Фактично облаштована огорожа, що знаходяться на частині належної на праві власності ОСОБА_1 земельної ділянки ідентична з іншою частиною облаштованої огорожі господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за наступними характеристиками (конструкція, використані матеріали), а саме: частина огорожі (металевої огорожі на бетонному фундаменті) від поворотної точки 6 до поворотної точки 12 ідентична з іншою частиною огорожі від поворотної точки 2 до поворотної точки 6; частина огорожі (металевого паркану та цегляних стовпчиків) від поворотної точки 12 до поворотної точки 13 ідентична з іншою частиною огорожі від поворотної точки 13 до поворотної точки 1.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується.

За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 ЗК України).

За змістом частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині другій статті 78 ЦПК Українизазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Перевіривши надані сторонами докази, у тому числі висновки експертів, належно їх оцінивши, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що відповідачі, встановивши паркан на частині земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1 , чинять перешкоди позивачу в користуванні її земельною ділянкою, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою та їх часткове задоволення.

При цьому, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що перешкоди в користуванні земельної ділянки чиняться позивачу саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як суміжними землекористувачами, безпідставними є доводи касаційної скарги про неналежний склад відповідачів у цій справі.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 323/1862/16-ц, оскільки зазначені висновки зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, а тому доводи касаційної скарги є безпідставними.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскількифактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази .

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону й підстав для її скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 вересня 2020 рокубез змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року залишити без змін .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков