Рішення

від 17.09.2020 по справі 203/929/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/929/20

2/0203/670/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Левченко О.О.

за участю представника позивачки - ОСОБА_1

представника відповідачів - Григоренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Центральної районної у м.Дніпрі ради, Комунального підприємства Житлове господарство Центрального району Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Комунального підприємства Реформжитло Дніпровської міської ради, Комунального підприємства Жилсервіс-2 Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , про зобов`язання вчинити певні дії, визнання права постійного користування квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування заявлених позовних вимог посилаючись на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Кіровської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська від 27.12.1991 року №2076 та ордеру №346 серії С, їй було надано для проживання квартиру АДРЕСА_1 (до перейменування - м.Дніпропетровськ), яка складається з однієї кімнати, загальною площею 19,2 кв.м. З 05.01.1987 року по 26.02.1997 року вона працювала на посаді двірника у Житлово-експлуатаційній організації Кіровського району №17 (на теперішній час - Комунальне підприємство Житлове господарство Центрального району Дніпровської міської ради). Тобто, пропрацювала двірником протягом 10 років 1 місяця та 21 дня. В 1992 році вона заселилась та прописалась в дане житлове приміщення разом зі своєю донькою ОСОБА_6 26.02.1997 року вона звільнилась з роботи за власним бажанням, проте службову квартиру в неї не відібрали та по теперішній час вона продовжує в ній проживати. 30.04.2009 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 10.06.2009 року в квартирі було зареєстровано їх сина ОСОБА_5 та 22.06.2009 року - ОСОБА_4 . Позивач звернулась до виконкому Кіровської районної у м.Дніпрі ради з питанням зміни статусу займаної квартири та виключення її з числа службової. Листом від 25.04.2006 року їй було повідомлено про необхідність звернутись з цього питання до організації, якою їй було надано квартиру. 11.12.2006 року вона звернулась до управління житлового господарства міської ради, проте листом від 22.12.2006 року їй було рекомендовано звернутись з цього питання до виконкому Кіровської районної ради. 07.02.2007 року вона звернулась до заступника міського голови для вирішення питання що виключення квартири зі службової в ордерну. Листом від 05.02.2007 року було повідомлено, що КВ ЖРЕП Кіровського району відмовляю у виключенні службового житла в зв`язку з наявністю потреби використання зазначеного службового житла та вимагає в місячний термін звільнити незаконно займане службове житло. 09.02.2007 року вона повторно звернулась з зазначеного питання до начальника управління житлового господарства міської ради, але відповідь на заяву не надійшла. Таким чином, позивач через відсутність розмежування компетенції між державними органами не може реалізувати своє право на виключення квартири зі службової в ордерну та в подальшому оформити право постійного користування квартирою. Адміністрація ремонтно-експлуатаційного управління №17 КВ ЖРЕП Кіровського району зверталась до директора ОСОБА_7 з клопотанням про виключення квартири з числа службових. На момент подачі позову в квартирі прописані крім позивачки, її донька ОСОБА_3 , чоловік останньої ОСОБА_4 та їх син ОСОБА_5 . Вони утримують квартиру в належному технічному стані, за свої кошти проводять поточні та капітальні ремонти, сплачують комунальні платежі, утримують прибудинкову територію та виконують інші зобов`язання наймача жилого приміщення. Посилаючись на вказані обставини, під час розгляду справи уточнивши позовні вимоги, позивачка остаточно просила суд зобов`язати Комунальне підприємство Жилсервіс-2 Дніпровської міської ради подати до виконавчого комітету Дніпровської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_1 , зобов`язати виконавчий комітет Дніпровської міської ради (Дніпровську міську раду) виключити з числа службових вказану квартиру та визнати за позивачкою право постійного користування останньою.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в наданому відзиві та поясненнях під час розгляду справи проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що житлова квартира АДРЕСА_1 не приватизована та, відповідно до ст.ст.4,5 ЖК України, належить до державного житлового фонду, що перебуває у віданні місцевих рад. З огляду на положення ст.ст.118,121 ЖК України, Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37, виключення службових квартир проводиться на підставі клопотання виконавчого комітету Центральної районної у м.Дніпрі ради та не входить до повноважень Дніпровської міської ради. При переведенні квартир із службових у житлові порушуються інтереси держави щодо збереження фонду службового житла та створюються умови для громадян щодо безпідставного відчуження державного житла. На теперішній час потреба у використанні службового приміщення за вищевказаною адресою не відпала та обумовлена наявністю великої чисельності працівників, які мають трудові відносини з комунальними підприємствами та потребують покращення їх житлових умов.

Комунальним підприємством Реформжитло Дніпровської міської ради та Центральною районною у м.Дніпрі радою було надано клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

Представники Комунального підприємства Житлове господарство Центрального району Дніпровської міської ради та Комунального підприємства Жилсервіс-2 Дніпровської міської ради, а також треті особи, до суду не з`явились, про причини своєї неявки не повідомили, заяв по суті справи не надали.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи та заперечення, наведені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка з 05.01.1987 року по 26.02.1997 року вона працювала на посаді двірника у Житлово-експлуатаційній організації Кіровського району №17 (на теперішній час - Комунальне підприємство Житлове господарство Центрального району Дніпровської міської ради). 26.02.1997 року була звільнена на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

В період роботи, на підставі рішення виконкому Кіровської районної ради народних депутатів №2076 від 27.12.1991 року та виданого на його підставі ордеру серії С №346, позивачці було надано право на зайняття службової квартири АДРЕСА_1 (на той час - м.Дніпропетровськ), на склад сім`ї з двох осіб - ОСОБА_2 (основний квартиронаймач), ОСОБА_6 (донька).

Як зазначила позивача та не заперечувалось відповідача в 1992 році вона вселилась в надану квартиру та проживає в останній до теперішнього часу.

Згідно довідки про склад сім`ї та зареєстрованих вбачається, що в спірній квартирі з 1992 року зареєстровані позивачка та її донька, а також з червня 2009 року чоловік останньої ОСОБА_4 та їх син ОСОБА_5

04.04.2006 року позивач звернулась до виконкому Кіровської районної у м.Дніпрі ради з питанням зміни статусу займаної квартири та виключення її з числа службової.

На вказане звернення, листом від 25.04.2006 року позивачці було повідомлено з посиланням на норми ст.118 ЖК України та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37, що ЖК України не передбачено поліпшення житлових умов громадян за рахунок службового житла, яке використовується тільки за своїм призначенням, та також повідомлено про необхідність звернутись з цього питання до організації, якою їй було надано квартиру.

11.12.2006 року вона звернулась до Управління житлового господарства Дніпровської міської ради, проте листом від 22.12.2006 року їй було рекомендовано звернутись з цього питання до виконкому Кіровської районної ради.

07.02.2007 року та 09.02.2007 року позивачка зверталась з відповідного питання до заступника міського голови та повторно до Управління житлового господарства Дніпровської міської ради та їй було повідомлено, що на сьогоднішній день КВ ЖРЕП Кіровського району вважає, що потреба у використанні службового жилого приміщення по АДРЕСА_2 , як службового, не відпала та обумовлена наявністю великої чисельності працівників, які мають трудові відносини з підприємством та у необхідності покращення їх житлових умов. В зв`язку з цим, КВ ЖРЕП Кіровського району відмовляє у виключенні квартири з числа службових та вимагає в місячний термін звільнити службове приміщення, з огляду на стаж роботи в комунальній системі менше 10 років, а саме: з 22.07.1987 року по 26.02.1997 року.

Частиною 1 ст.118 ЖК України встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно ч.1 ст.122 ЖК України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Відповідно до ст.ст.119,121 ЖК України перелік категорій робітників, яким може бути надано службові жилі приміщення, а також порядок надання службових жилих приміщень, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

В свою чергу, постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37 затверджено Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, п.2 якого до вказаного переліку віднесено і двірників житлово-експлуатаційної організації.

Також вказаною постановою затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР (далі - Положення).

Пунктом 2 вказаного Положення встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.

Відповідно до п.3 Положення жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

Облік службових жилих приміщень у всіх будинках, незалежно від їх належності, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, яка прийняла рішення про включення жилого приміщення до числа службових (п.5 Положення).

Згідно п.6 Положення жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Пунктом 15 Положення встановлено, що службове жиле приміщення надається робітникам, службовцям і колгоспникам на час виконання ними обов`язків, які потребують проживання в такому приміщенні.

Положенням статті 125 ЖК України передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла без надання іншого жилого приміщення.

Таким чином, відповідно до наведених вище положень законодавства службове житло надається особі тимчасово, допоки з роботодавцем, який надав це житло, її пов`язують трудові правовідносини. Після їх припинення службове житло має бути повернене роботодавцю для того, щоб у ньому мали можливість проживати інші працівники.

Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях працівника, який припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

При цьому, відповідно до положень ст.125 ЖК України особу не може бути виселено із службового приміщення без надання іншого житла за умови, що вона пропрацювали не менше десяти років на підприємстві, що надало їй службове жиле приміщення.

З трудової книжки позивачки вбачається, що в період 05.01.1987 року по 20.07.1987 року вона працювала двірником в ЖЕО Ленінського району м.Дніпропетровська.

В ЖЕО Кіровського району м.Дніпропетровська, де позивачці було виділено в користування спірне службове приміщення, позивачка пропрацювала в період з 22.07.1987 року по 26.02.1997 року, тобто менше 10 років.

Подальше проживання позивачки в службовому приміщенні після припинення трудових відносин не є підставою для виключення його з числа службових, оскільки як вбачається з листа КВ ЖРЕП Кіровського району потреба у використанні службового жилого приміщення, як службового, не відпала та обумовлена наявністю великої чисельності працівників, які мають трудові відносини з підприємством та у необхідності покращення їх житлових умов.

Крім того, суд враховує, що питання про виключення приміщення зі складу службових відповідно до наведеного вище п.6 Положення вирішується на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

В своєму позові позивачка, окрім іншого, просила зобов`язати виконавчий комітет Дніпровської міської ради (Дніпровську міську раду) виключити з числа службових вказану квартиру та визнати за позивачкою право постійного користування останньою.

Поряд з цим, виконавчий комітет Дніпровської міської ради, який є окремою юридичною особою, позивачкою до участі у справі в якості співвідповідача не залучався та відповідні клопотання в порядку та строки, передбачені ст.51 ЦПК України не заявлялись.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в повному обсязі за безпідставністю позовних вимог та їх пред`явлення не до всіх належних відповідачів.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, понесені позивачкою по справі судові витрати покладаються на останню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст118,119,121,122,125 ЖК України, п.п.2,3,5,6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37, ст.ст.4,5,10-13,76-81,141,211,223,258,259, 263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Центральної районної у м.Дніпрі ради, Комунального підприємства Житлове господарство Центрального району Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Комунального підприємства Реформжитло Дніпровської міської ради, Комунального підприємства Жилсервіс-2 Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , про зобов`язання вчинити певні дії, визнання права постійного користування квартирою -відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 вересня 2020 року.

Суддя С.Ю.Казак