Ухвала

від 29.01.2021 по справі 203/929/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 січня 2021 року

м. Київ

справа № 203/929/20

провадження № 61-224ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної районної у м. Дніпрі ради, Комунального підприємства "Житлове господарство Центрального району" Дніпровської міської ради, Департамента житлового господарства Дніпровської міської ради, Комунального підприємства "Реформжитло" Дніпровської міської ради, Комунального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , про зобов`язання вчинити певні дії, визнання права постійного користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішення.

Посилається на те, що зазначений строк нею пропущений з поважних причин, оскільки копію рішення суду апеляційної інстанції отримала лише 08 грудня 2020 року.

Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Оскільки повний текст постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року складено 24 листопада 2020 року, то останнім днем тридцятиденного строку для подання касаційної скарги є 24 грудня 2020 року.

Заявниця звернулася із касаційною скаргою 29 грудня 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Суд виходить з того, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, зокрема у тому випадку, якщо таке недотримання строку касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод для своєчасного звернення заявника з такою скаргою.

Наведені у клопотанні підстави поновлення процесуального строку не можна вважати поважними, оскільки заявник не надала будь-яких належних доказів отримання копії судового рішення та доказів на підтвердження факту невиконання апеляційним судом положень статті 272 ЦПК України щодо направлення сторонам у справі копії оскаржуваного судового рішення та вжиття заявником невідкладних заходів, спрямованих на отримання копії судового рішення.

Посилання заявниці у заяві про поновлення строку на те, що копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року отримала лише 08 грудня 2020 року не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження цього вона доказів не подала.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі Устименко проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив: Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії від 03 грудня 2003 року). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків ( рішення у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, зазначені заявницею підстави пропущення процесуального строку на оскарження судових рішень у конкретному випадку не можуть розглядатися як поважні.

Таким чином, заявниці необхідно надати докази порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) їй копії постанови, об`єктивної неможливості у розумний строк вжиття заходів для прискорення процедури касаційного оскарження, а не лише зазначати про дату фактичного отримання копії судового рішення апеляційного суду.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

На підставі наведеного та керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо зазначення підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та подання доказів на їх підтвердження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко