Рішення

від 16.09.2020 по справі 594/251/20

БОРЩІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/251/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Шимків Н.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (далі - АТ КБ Приватбанк ), звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н, укладеним 21 червня 2008 року між АТ КБ Приватбанк та відповідачкою, посилаючись на те, що у відповідності до умов вищевказаного кредитного договору банк надав відповідачці кредит у розмірі 9000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала, внаслідок чого станом на 08 грудня 2019 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 101723,11 грн., з яких 54086,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 54086,12 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8588,43 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 33728,41 грн. - нарахованої пені, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина); 4820,15 грн. (процентна складова), а також понесені судові витрати. Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17 березня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

15 липня 2020 року відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що кошти у зазначеному розмірі вона не отримувала від позивача. Зазначила, що позивач у позовній заяві посилається на те, що вона звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 21.06.2008, згідно з якою отримала кредит у розмірі 9000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак позивачем додано до позовної заяви копію заяви, датованої 20.06.2008 про видачу кредитної картки № НОМЕР_1 . Копія вказаної заяви, датованої 20.06.2008, є неякісною, оскільки її текст накладається один на одного, що позбавляє можливість його прочитання і свідчить про недопустимість цього письмового доказу.

У копії виписки, наданій позивачем суду за період з 01.01.1999 по 26.02.2020 вказана картка за № НОМЕР_2 , та операції по цій картці відображено у зазначеній виписці, однак вказана картка не зазначена позивачем у наданій ним довідці, як така, яка була видана їй у зв`язку з укладанням кредитного договору. На підтвердження надання позивачем їй коштів на загальну суму 54 086,12 грн. позивачем надано суду розрахунки заборгованості, які не є первинними документами, відтак, не є належними доказами на підтвердження виникнення заборгованості перед позивачем. При цьому, дані зазначені у вказаних розрахунках позивача не відповідають даним, які зазначені позивачем у наданій суду копії виписки за період з 01.01.199 по 26.02.2020. Водночас, з аналізу розрахунків позивача станом на 31.05.2015 та станом на 30.09.2019 вбачається, що загальна сума погашення заборгованості за тілом кредитом складає 49 082,95 грн.,а загальна сума витрат кредитних коштів (тіло кредиту) складає 56325,42 грн. (56 325,41грн. (витрати) - 49 082,95 грн. (погашено) = 7 242,47 грн.).

До того ж, як вбачається з довідки про зміну умов кредитування, наданої позивачем суду, загальний кредитний ліміт за усіма картками складає 50 780,00 грн., а позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 54086,12грн., що перевищує загальний ліміт за усіма виданими картками. Також є необґрунтованими твердження позивача стосовно того, що підписавши заяву 21.06.2008 вона підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку , які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua, та копії яких додані позивачем до позовної заяви, складає між нею та позивачем Договір про надання банківських послуг. Зважаючи на те, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження конкретних запропонованих їй Умов та правил банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані позивачем до позовної заяви копії Витягу з Тарифів та Витягу з Умов та правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із нею кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, позовна вимога стосовно стягнення неустойки (штрафу, пені) заявлені Позивачем поза межами однорічного строку, встановленого ст. 258 ЦК України.

Представник позивача направив суду відповідь на відзив, у якому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказав, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у якій зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua:https://client-bank.privatbank.ua , Тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заяві про приєднання. Щодо ознайомлення позичальника з умовами кредитування, то з анкети-заяви від 21 червня 2008 року вбачається, що ОСОБА_2 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчила, що згодна з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачці було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідачка користувалась грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка частково сплачувала заборгованість за договором. Відповідачкою розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідачки. Щодо встановлення та зміни розміру кредитного ліміту, то в заяві - анкеті клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт, у зв`язку з цим, обставини, на які відповідачка посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги банку підлягають задоволенні в повному обсязі. Датою укладення кредитного договору є 21 червня 2008 року тому що вказана дата відповідає даті відкриття рахунку, а платіжну картку відповідачка отримала 20 червня 2008 року, в день звернення із заявою до банку.

Рахунок № НОМЕР_2 , про який зазначила відповідачка є бонусним рахунком. Щодо перевищення розміру тіла кредиту над розміром кредитного ліміту, то відповідачка протягом дії кредитного договору неодноразово користувалася послугою "Миттєва розстрочка", яка визначається кількістю платежів, яку вибрав клієнт, але не більше 24 платежі.

Відповідачка в наданих до суду запереченнях вказала, що повністю заперечує проти позовних вимог позивача щодо стягнення з неї заборго ваності у розмірі 101 723,11 грн. з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача у наданих суду письмових поясненнях просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на підстави, наведені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву. Крім того, зазначив, що розмір заборгованості за тілом кредиту в розрахунках має розбіжності тому, що в першій частині зазначене тіло кредиту станом на 31.05.2015 року, в другій частині зазначене тіло кредиту станом на 25.10.2016р., а в третій - станом на 08.12.2019 року. Оскільки після 31.05.2015 відповідачка продовжила користуватися картою - як використовувати кредитні кошти, так і погашати заборгованість, то розмір тіла кредиту станом на 08.12.2019 змінився, що відображено в третій частині розрахунку заборгованості. Стосовно черговості погашення заборгованості, то згідно умов кредитного договору, а саме п. 2.1.1.3.4. кошти, отримані від Клієнта для погашення заборгованості за кредитом, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, насамперед, направляються для погашення: прострочених процентів за користування кредитом, далі - простроченої до повернення суми кредиту (тіла кредиту), далі - процентів до сплати по кредиту, далі - тіла кредиту до оплати, далі - проценти від суми неповернутого в строк кредиту згідно п. 2.1.1.2.12. договору, далі - пені згідно п. 2.1.1.8.1. договору. При цьому сторони узгодили, що у разі виникнення за кредитною карткою несанкціонованого овердрафту, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого банком кредитного ліміту, що обумовлений Договором із Банком і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення, черговість, визначена абзацом 1 п. 2.1.1.3.5. договору змінюється іншим чином. Отже, банком розподіляються кошти у відповідності до умов кредитного договору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився повторно. З урахуванням того, що від позивача разом з матеріалами позову поступила письмова заява, в якій він просив справу слухати за відсутності його представника, суд ухвалив провести судовий розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідачка та представник відповідачки у судове засідання не з`явилися, у поданих через канцелярію суду письмових заявах, просять слухати справу у їхній відсутності.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

20 червня 2008 року відповідачкою було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у якій зазначено, що підписавши цю заяву, відповідачка ознайомилась та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua:https://client-bank.privatbank.ua. Згідно відмітки у даній заяві датою відкриття рахунку є 21 червня 2008 року.

Отже, судом встановлено, що 21 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", та відповідачкою на підставі заяви відповідачки про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 20 червня укладено договір про надання банківських послуг.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, вказав, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір надання банківських послуг, що підтверджується підписом у її заяві.

Позивач посилається на те, що згідно з умовами даного кредитного договору відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 9000,00 грн.

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна , та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. ч.1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до вимог ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з вимогами ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, за відповідачкою рахується заборгованість за кредитним договором станом на 08 грудня 2019 року в розмірі 101723,11 грн., з яких 54086,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 54086,12 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8588,43 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 33728,41 грн. - нарахованої пені, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина); 4820,15 грн. (процентна складова).

Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року позовну заяву Аціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, зокрема, окрім іншого, зазначено, що додана до позовної заяви копія заяви відповідачки від 20 червня 2008 року виготовлена неякісно, її неможливо прочитати, що позбавляє суд вивчити зміст даного документа. Зокрема, у заяві наявний текст про встановлення базової процентної ставки та про порядок погашення заборгованості, але основна частина такого тексту нанесена на інший текст.

Однак, позивачем в цій частині не виконано ухвали суду, не усунуто недоліків, а відтак, не надано заявивідповідачки від 20 червня 2008 року належної якості.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

У зв`язку з вищенаведеним, зважаючи на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не бере до уваги наявний у заяві відповідачки від 20 червня 2008 року неналежної якості текст про встановлення базової процентної ставки та про порядок погашення заборгованості, оскільки вважає його неналежним доказом, наданим на підтвердження встановлення базової процентної ставки та порядку погашення заборгованості.

Отже, узаяві відповідачки про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг підписаній сторонами 20 червня 2008 року, відсутні умови договору про стягнення відсотків за користування кредитом та про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач також звертав увагу суду на те, що відповідачка 03.12.2010 теж підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг затверджених наказом Банку від 06.03.2010 року.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, окрім наданого розрахунку заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів банку та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів банку та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, на які посилається позивач, розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву від 20 червня 2008 року, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів та неустойки за користування кредитними коштами.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (21 червня 2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18 лютого 2020 року), і кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів банку та Умови у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредитунаданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Позивачем не представлено суду доказів на підтвердження обізнаності відповідачки про внесення змін до вищевказаного договору. А тому такий договір не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

При цьому, згідно з вимогами ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, слід зазначити, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, Витяг з Тарифів банку та Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 червня 2008 року шляхом підписання заяви. А тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору та відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року №342/180/17.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду при розгляді вищезазначеної справи. А отже позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором станом на 08 грудня 2019 року встановлено, що за відповідачкою, окрім іншого, числиться заборгованість за тілом кредиту в розмірі 54 086,12 грн.

Відповідачка у відповіді на відзив зазначила, що з аналізу розрахунків позивача станом на 31.05.2015 та станом на 30.09.2019 вбачається, що загальна сума погашення заборгованості за тілом кредитом складає 49 082,95 грн., а загальна сума витрат кредитних коштів (тіло кредиту) складає 56325,42 грн. (56 325,41 грн. (витрати) - 49 082,95 грн. (погашено) = 7 242,47 грн.)

Суд погоджується з наведеним відповідачкою розрахунком, який також узгоджується із розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем станом на 08.12.2019. Зокрема, судом встановлено, що загальна сума погашення заборгованості відповідачкою ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 49 082,95 грн., загальна сума витрат кредитних коштів (тіло кредиту) складає 56325,42 грн. Відтак (56 325,41 грн. (витрати) - 49 082,95 грн. (погашено) = 7 242,47 грн., а тому суд вважає, що сплачені відповідачкою кошти на погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 49 082,95 грн. є погашенням заборгованості саме за тілом кредиту, а тому з відповідачки підлягає до стягнення 7 242,47 грн.

Суд не бере до уваги посилання позивача стосовно черговості погашення заборгованості, згідно умов кредитного договору, а саме п. 2.1.1.3.4. зокрема, те що кошти насамперед, направляються для погашення: прострочених процентів за користування кредитом, далі - простроченої до повернення суми кредиту (тіла кредиту), далі - процентів до сплати по кредиту, далі - тіла кредиту до оплати, далі - проценти від суми неповернутого в строк кредиту згідно п. 2.1.1.2.12. договору, далі - пені згідно п. 2.1.1.8.1. договору, оскільки узаяві відповідачки про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, підписаній сторонами 20 червня 2008 року, відсутні умови договору про стягнення відсотків за користування кредитом та про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. А тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків за договором та відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Посилання відповідачки на те, що вона не визнає позову в повному обсязі, суд також не бере до уваги, оскільки відповідачка у відзиві на позовну заяву погодилась з розрахунками позивача та визнала, що загальна сума погашення заборгованості за тілом кредиту складає 49 082,95 грн., а загальна сума витрат кредитних коштів (тіло кредиту) складає 56325,42 грн. (56 325,41 грн. (витрати) - 49 082,95 грн. (погашено) = 7 242,47 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати ретельну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують в державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 §23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

При вирішенні позову в частині стягнення 8588,43 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, суд виходить із того, що ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто у межах строку кредитування боржник має сплачувати проценти, розмір яких встановлено договором, а в разі подальшого неправомірного користування поза межами строку кредитування 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно довідки ПАТ КБ Приватбанк про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідач отримав кредитні картки з терміном дії останньої з виданих карток № НОМЕР_3 по грудень 2021 року.

Відтак, вимога позивача про стягнення заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 8588,43 гривень не підлягає до задоволення.

Крім того з долученого до матеріалів позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 08 грудня 2019 року банком встановлено річну процентну ставку на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України - 86,4, що також є незрозумілим для суду.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 21 червня 2008 року в сумі 7242 (сім тисяч двісті сорок дві) грн.47 коп., що є заборгованістю за тілом кредиту. У задоволені решти позовних вимог про стягнення з відповідачки 49 082,95 грн - решти заборгованості за тілом кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту; 8588,43 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 33728,41 грн. - нарахованої пені, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина); 4820,15 грн. (процентна складова), слід відмовити за недоведеністю.

Позовні вимоги задоволені частково: 7242,47 грн. х 100 % :101723,11 грн. = 7,1 %, тому з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення 149,66 грн сплаченого позивачем судового збору.

На підставі ст.ст. 526, 530, 549, 610 - 612, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279,280, п.15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 21 червня 2008 року в сумі 7242 (сім тисяч двісті сорок дві) грн.47 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 149,66 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення через Борщівський районний суд Тернопільської області до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 21 вересня 2020 року.

Головуючий