Постанова

від 10.12.2020 по справі 594/251/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/251/20Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І. Провадження № 22-ц/817/1027/20 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Костів О. З., Міщій О. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін цивільну справу № 594/251/20 за апеляційною скаргою адвоката Дейнюк Марії Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2020 року, постановленою суддею Зушман Г. І. у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач АТ Приват Банк пред`явив до суду позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н, укладеним 21 червня 2008 року між АТ КБ Приватбанк та відповідачкою, посилаючись на те, що у відповідності до умов вищевказаного кредитного договору банк надав відповідачці кредит у розмірі 9000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала, внаслідок чого станом на 08 грудня 2019 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 101723,11 грн., з яких 54086,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 54086,12 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8588,43 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 33728,41 грн. - нарахованої пені, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина); 4820,15 грн. (процентна складова), а також понесені судові витрати.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2020 року позов АТ Приват Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 21 червня 2008 року в сумі 7242 грн. 47 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дейнюк М. П. подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення місцевого суду скасувати в частині задоволеного позову та відмовити у задоволенні позовних вимог АТ Приват Банк повністю. Важає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення між нею та АТ Приват Банк кредитного договору №б/н від 21.06.2008.Вказує , що суд першої інстанції у своєму рішенні визнав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 20.06.2008 неналежним доказом, оскільки вона є нечитабельною та неякісною, водночас, на підставі цієї ж заяви визнав факт укладення між нею та АТ Приват Банк кредитного договору. Крім того суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги її аналіз розрахунків, як підтвердження часткового визнання нею позовних вимог, оскільки такий розрахунок нею було здійснено з метою звернення уваги суду на той факт, що провести розрахунок заборгованості без первинних документів, яких позивачем надано не було, неможливо.

Відзиву на апеляційну скаргу надано не було.

Оскільки апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, розгляд якої відповідно до п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 242, 47 грн., а тому у іншій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 червня 2008 року відповідачкою було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у якій зазначено, що підписавши цю заяву, відповідачка ознайомилась та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua:https://client-bank.privatbank.ua. Згідно відмітки у даній заяві датою відкриття рахунку є 21 червня 2008 року.

Позивач в позовній заяві посилався на те, що згідно з умовами даного кредитного договору відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 9000,00 грн.

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна , та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, за відповідачкою рахується заборгованість за кредитним договором станом на 08 грудня 2019 року в розмірі 101723,11 грн., з яких 54086,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 54086,12 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8588,43 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 33728,41 грн. - нарахованої пені, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина); 4820,15 грн. (процентна складова).

Задовільняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідачки, і позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору та, що з ними була ознайомлена та згодна відповідачка, підписуючи анкету-заяву позичальника, зокрема щодо тарифів ПАТ КБ Приватбанк , розміру процентів за користування кредитом та неустойки, а тому дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення з відповідачки заборгованості за процентними ставками та неустойкою до задоволення не підлягають та прийшов до висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 242,47 грн.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У підписаній сторонами анкеті-заяві позичальника від 20 червня 2008 року не зазначена процентна ставка, строк повернення кредиту.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 .

Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови в правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» .

В анкеті-заяві позичальника від 20 червня 2008 року року процентна ставка не зазначена.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір та порядок нарахування відсотків за користування кредитом, а також відповідальність за порушення умов договору у виді сплати пені та штрафів.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

А отже позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості загальна сума погашення заборгованості відповідачкою ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 49 082,95 грн., загальна сума витрат кредитних коштів (тіло кредиту) складає 56325,42 грн. Відтак (56 325,41 грн. (витрати) - 49 082,95 грн. (погашено) = 7 242,47 грн., а тому суд прийшов до висновку, що сплачені відповідачкою кошти на погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 49 082,95 грн. є погашенням заборгованості саме за тілом кредиту, а тому з відповідачки підлягає до стягнення 7 242,47 грн.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з ОСОБА_1 як з відповідача заборгованість за тілом кредиту в сумі 7 242,47 грн., оскільки наявна в справі копія заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг є нечіткою, а отже є неналежним доказом, колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані, оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідачка користувалась кредитними коштами та сплачувала заборгованість за кредитом, що підтверджено матеріалами справи.

З виписки відносно ОСОБА_1 про рух коштів за картковими рахунками, в тому числі і за рахунком НОМЕР_1 , вбачається, що відповідачка починаючи з червня 2008 року по березень 2020 року користувалася цим рахунком, знімала готівку з банкоматів, а також неодноразово поповнювала вказаний картковий рахунок та здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, через кредитну картку.

Крім того відповідачка у відповіді на відзив зазначала, що заборгованість за тілом кредиту згідно її розрахунків складає 7 242,47 грн., тим самим частково визнавала позовні вимоги.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи.

Таким чином відповідачкою не доведено обставин на які вона посилається.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Дейнюк Марії Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2020 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанова складена 10 грудня 2020 року.

Головуючий

Судді