Ухвала

від 17.09.2020 по справі 308/4438/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4438/20

1-кс/308/3987/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого суді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, заяву слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ТзОВ «ФРАХТАЛБУД», на бездіяльність слідчого СВ СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 щодо нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк у кримінальному провадженні № 12020070000000082 від 31.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 знаходиться скарга адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ТзОВ «ФРАХТАЛБУД», на бездіяльність слідчого СВ СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 щодо нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, у кримінальному провадженні № 12020070000000082 від 31.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

11.09.2020 року, слідчим суддею ОСОБА_3 , подано заяву про самовідвід при розгляді вказаної скарги, посилаючись на те, що у його провадженні знаходилася аналогічна скарга ТзОВ «Фракталбуд», в особі представника ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого (в порядку ст. 303 КПК України), справа № 308/4438/20, по якій йому, як слідчому судді, представником Товариства заявлено відвід у розгляді скарги, який ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 07.09.2020 року задоволено. За таких обставин, в порядку ст. 80 КПК України, слідчий суддя ОСОБА_3 заявив самовідвід у розгляді даної скарги.

Учасники кримінального провадження у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлялись своєчасно і належним чином, однак їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід, а тому суд розглядає заяву про самовідвід слідчого судді ОСОБА_3 за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно зі ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності судді має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року та "Веттштайн проти Швейцарії"). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" від 10 червня 1996 року). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна, п. 43). Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: ніхто не може бути суддею у власній справі. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» від 01.10.1982 р. Європейський суд уточнив зміст поняття «неупереджений суд», зазначивши, що для того, щоб суди могли вселяти громадськості необхідну довіру, слід враховувати також і питання їх внутрішньої організації. Правова позиція Суду по цій справі полягає в тому, що суб`єктивний підхід до неупередженості відображає особисті переконання цього судді у конкретній справі, об`єктивний визначає, чи мали місце достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Презумпція особистої неупередженості діє до тих пір, поки не доведено інше. Будь-який суддя, відносно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду, який розглядає справу. Інакше підривається довіра, якою у демократичному суспільстві мають користуватися суди.

Таким чином, для відводу (самовідводу) судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість, навести відповідні аргументи, докази, які підтверджують наявність підстав для відводу (самовідводу).

Судом встановлено, що 07.09.2020 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду в аналогічній справі, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фракталбуд» про відвід слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 від участі у розгляді скарги ТзОВ «Фракталбуд», в особі представника ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого (в порядку ст. 303 КПК України) задоволено.

Як слідує зі змісту ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 07.09.2020 року, підставою для задоволення заявленого відводу слідчому судді ОСОБА_3 була наявність суб`єктивного критерію, який виразився в недовірі заявника до слідчого судді та наявності у заявника сумнівів щодо його об`єктивності, безсторонності та неупередженості.

Однак, як встановлено судом, в рамках розгляду справи №308/4438/20 (1-кс/308/2766/20), заявником не заявлено відвід слідчому судді ОСОБА_3 , що свідчить про те, що у сторони відсутні будь-які сумніви у неупередженості, об`єктивності та безсторонності судді у даній справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що подана слідчим суддею ОСОБА_3 заява про самовідвід є необґрунтованою та безпідставною, оскільки сторони у данійсправі не ставлять під сумнів об`єктивність, безсторонність та неупередженість слідчого судді, підстав визначених ст. 75 КПК України не має, а тому у задоволенні поданої заяви про самовідвід, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ТзОВ «ФРАХТАЛБУД», на бездіяльність слідчого СВ СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 щодо нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк у кримінальному провадженні № 12020070000000082 від 31.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України відмовити.

Ухвала остаточна і окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1