Постанова

від 16.09.2020 по справі 522/20014/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 522/20014/17

провадження № 61-16288св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дружне ,

третя особа - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року у складі судді Бойчука А. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дружне , третя особа - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, про усунення перешкод у володінні та користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дружне (далі - ОСББ Дружне ) про усунення перешкод у володінні та користуванні нежитловими будівлями та земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСББ Дружне за власний рахунок демонтувати огорожу, яка перешкоджає вільному проїзду через територію загального користування, за адресою: АДРЕСА_2 , та зелені насадження (дерева, кущі тощо), які знаходяться зі східної сторони від житлового будинку, та перешкоджають вільному проїзду; демонтування шлагбауму на в`їзді/виїзді до житлового будинку; встановлення порядку виконання рішення суду, за яким у разі його невиконання в добровільному порядку застосувати вимоги частини другої статті 75 Закону України Про виконавче провадження щодо примусової організації виконавчих дій, спрямованих на знесення огорожі, яка перешкоджає вільному проїзду через територію загального користування, за адресою: АДРЕСА_2 , та шлагбауму на в`їзді/виїзді до прибудинкової території житлового будинку.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач послався на те, що є власником нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 22 червня 2009 року, а також є власником земельної ділянки за вказаною адресою. Напроти двору позивача розташований багатоквартирний будинок, за адресою: АДРЕСА_2 . Прибудинкова територія цього будинку обслуговується ОСББ Дружне . Вказана територія огороджена та на в`їзді встановлено шлагбаум, що перешкоджає вільному доступу позивача до власної земельної ділянки. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 не приватизована, а тому належить Одеській міській раді на праві комунальної власності та є земельною ділянкою загального користування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що саме відповідач встановив вищезазначені об`єкти та чинить перешкоди в користуванні своєю власністю позивачу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року змінено в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову, в решті рішення залишене без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, однак, не погодився з мотивами та підставами відмови у позовних вимогах.

Встановив, що ОСОБА_1 позбавлений можливості проїзду автомобільним транспортом до належного йому будинку через ділянку, яка належить Одеській міській раді та фактично є прибудинковою територією багатоквартирного будинку з дитячим майданчиком ОСББ Дружне .

Факт встановлення ОСББ Дружне огорожі навколо багатоквартирного будинку підтверджується наявними в матеріалах справи листами Приморської районної адміністрації (а. с. 72, 73, 74, 75, 76 том 1).

Вказував, що вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності задоволенню не підлягають, по суті спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові, хоча частково шляхом неправильного обґрунтування.

Вказував, що забезпечення права проїзду до земельної ділянки може бути вирішене шляхом встановлення сервітуту в судовому порядку, або врегульоване компетентним органом - власником землі у позасудовому порядку, з огляду на фактичні обставини справи, а тому підстави для задоволення позову шляхом усунення перешкод в здійсненні права власності відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що судами обох попередніх інстанцій не було надано належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи і якими доводиться, що між сторонами існує спір щодо користування розширеним проїздом загального користування.

Доводом касаційної скарги ОСОБА_1 також є те, що він позбавлений можливості вільно володіти та користуватися власним майном, оскільки позбавлений можливості проїзду через територію загального користування, а тому в силу приписів частини першої статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права на користування та розпорядження своїм майном.

Вважає, що відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що забезпечення права на проїзд позивача може бути вирішено шляхом встановлення сервітуту в судовому порядку або врегульовано компетентним органом - власником землі у позасудовому порядку. На думку заявника він обрав ефективний спосіб захисту свого порушеного права, а суди залишили поза увагою ту обставину, що проїзд відносно якого виник спір вже був встановлений раніше та існує з 2005 року, також увійшов у генеральний план реконструкції творчої майстерні та затверджений відповідним проектом, однак відповідач унеможливив його використання.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

В квітні 2020 року від представника ОСББ Дружне - голови правління Труш Л. Ф. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому представник відповідача просить касаційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на її необґрунтованість.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Приморського районного суду м. Одеси.

01 жовтня 2019 року справа № 522/20014/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 0,0258 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 076963.

На вказаній земельній ділянці розташований об`єкт, який в цілому складається з садового будинку літ. А , загальною площею 8,4 кв. м, будівлі майстерні літ. Б , загальною площею 47,9 кв. м, основною площею 23,9 кв. м, гаражу літ. Г , який належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлові будівлі, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради 22 червня 2009 року.

Відповідно до графічного додатку, в`їзні ворота на земельну ділянку позивача за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено з виходом на територію, яка використовується ОСББ Дружне , за адресою: АДРЕСА_2 .

На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться багатоквартирний житловий будинок з прибудинковою територією загального користування з дитячим майданчиком, територія будинку огороджена парканом, перекрита шлагбаумом та навколо неї висаджені зелені насадження.

Вказана земельна ділянка на АДРЕСА_2 належить Одеській міській раді на праві комунальної власності.

У зв`язку з тим, що навколо будинку на АДРЕСА_2 відповідачем було встановлено огорожу, шлагбаум, позивач був позбавлений вільного проїзду до будинку.

Позивач звернувся з листом до Управління архітектури та містобудування з питанням щодо збереження загального проїзду до житлового будинку та його присадибного будинку.

Відповідно до листа Управління архітектури та містобудування від 17 травня 2000 року відповідачу було надано відповідь про те, що вказаний проїзд та дорога відносяться до земель загального користування та не можуть передаватися в колективну чи приватну власність.

В наступному за зверненнями позивача зі скаргами щодо неможливості під`їзду до земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності 04 грудня 2002 року комісією з розгляду земельних спорів Одеської міської ради прийнято рішення, яким зобов`язано Управління архітектури та містобудування підготувати висновок про організацію під`їзду до ділянки ОСОБА_1 . Управлінню земельних ресурсів при підготовці матеріалів відводу врахувати вказаний висновок Управління архітектури та містобудування.

Згідно з виписки з протоколу засідання від 23 квітня 2003 року постійною комісією з будівництва, архітектури та земельних правовідносин було рекомендовано Управлінню архітектури та містобудування видати висновок та погодити на плані ділянки під`їзд до домоволодіння ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та доручено Управлінню земельних ресурсів Одеської міської ради провести відповідне корегування плану території з організацією під`їзду до приватного домоволодіння ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, Управлінням архітектури та містобудування не було підготовлено вказаний висновок про організацію під`їзду до ділянки ОСОБА_1 .

Протягом 2003-2011 років Управління архітектури та містобудування та Управління земельних ресурсів Одеської міської ради повідомляли ОСОБА_1 про неможливість вирішення питання щодо організації проїзду до належної йому земельної ділянки зважаючи на те, що документи на право користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 , ОСББ Дружне знаходяться в стадії оформлення, а тому при їх підготовці буде врахована необхідність організації нормативного проїзду до його земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

18 травня 2015 року міським головою прийняте розпорядження №423 Про створення комісії щодо вирішення питання стосовно організації під`їзду до земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

За результатами роботи комісії створеної на підставі цього розпорядження, було зроблено наступні висновки:

1) створення окремого під`їзду до земельної ділянки гр. ОСОБА_1 не є доцільним, у зв`язку із наявністю можливості під`їзду до домоволодіння через проїзд загального користування;

2) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради при оформленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходиться у фактичному користуванні ОСББ Дружне , передбачити включення проїзду до земельної ділянки гр. ОСОБА_1 до земель загального користування;

3) у разі виникнення в подальшому спірної ситуації з приводу заборони керівництвом ОСББ Дружне проїзду гр. ОСОБА_1 до території загального користування, департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, Приморський районній адміністрації Одеської міської ради вжити заходів щодо демонтажу огорожі, яка перешкоджає вільному доступу.

У висновку Департаменту комунальної власності Одеської міської ради зазначено, що створення окремого проїзду до земельної ділянки позивача не є доцільним, у зв`язку з наявністю можливості проїзду до домоволодіння через проїзд загального користування.

За наслідками обстеження технічного стану опорних конструкцій добудованої двоповерхової будівлі житлового будинку до шістнадцятиповерхового будинку АДРЕСА_2 та виявлення причин нерівномірного осаду його фундаментів від 20 листопада 2014 року з метою запобігання негативних наслідків та обвалення опорних конструкцій експертами Центру НТТМ з архітектури та містобудування були вироблені рекомендації щодо суттєвого обмеження експлуатації прибудинкової території легковим та вантажним автотранспортом в межах насипного ґрунту будинку АДРЕСА_2 .

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений можливості проїзду автомобільним транспортом до належного йому будинку через ділянку, яка належить Одеській міській раді та фактично є прибудинковою територією багатоквартирного будинку з дитячим майданчиком ОСББ Дружне . Факт встановлення ОСББ Дружне огорожі навколо багатоквартирного будинку підтверджується наявними в матеріалах справи листами Приморської районної адміністрації (а. с. 72, 73, 74, 75, 76 том 1).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно частини другої та пункту а частини третьої цієї статті ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів, тощо).

Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно пункту г частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до частин першої та другої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно пункту 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно частини першої статті 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 125 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Відповідно до положень цієї статті, які діють на час розгляду цієї справи, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує право на неї і його державної реєстрації.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно статей 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень порушень його права власності від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається зі змісту заяви про збільшення позовних вимог позивач просив: зобов`язати ОСББ Дружне за власний рахунок демонтувати огорожу, яка перешкоджає вільному проїзду через територію загального користування, за адресою: АДРЕСА_2 , та зелені насадження (дерева, кущі тощо), які знаходяться зі східної сторони від житлового будинку, та перешкоджають вільному проїзду, а також просив зобов`язати відповідача демонтувати шлагбауму на в`їзді/виїзді до житлового будинку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений можливості проїзду автомобільним транспортом до належного йому будинку через ділянку, яка належить Одеській міській раді та фактично є прибудинковою територією багатоквартирного будинку з дитячим майданчиком ОСББ Дружне . Факт встановлення ОСББ Дружне огорожі навколо багатоквартирного будинку підтверджується наявними в матеріалах справи листами Приморської районної адміністрації (а. с. 72, 73, 74, 75, 76 том 1). Разом із тим апеляційний суд вказував, що навколо будинку на АДРЕСА_2 відповідачем було встановлено огорожу, шлагбаум, позивач був позбавлений вільного проїзду до будинку.

Таким чином колегія суддів частково погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що місцевий суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не довів, що саме відповідач встановив вищезазначені об`єкти та чинить перешкоди в користуванні своєю власністю позивачу.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81, 83, 84, 228, 229, 235, 263, 264 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Змінюючи мотиви для відмови у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що забезпечення права проїзду до земельної ділянки може бути вирішене шляхом встановлення сервітуту в судовому порядку, або врегульоване компетентним органом - власником землі у позасудовому порядку, з огляду на фактичні обставини справи.

Відповідно до статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Судами встановлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_2 належить Одеській міській раді на праві комунальної власності.

Однак колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою ту обставину, що матеріали справи містять копію виписки з протоколу загальних зборів ОСББ Дружне від 07 червня 2015 року № 6, рішенням якого ОСОБА_1 було відмовлено у наданні сервітуту на право проїзду прибудинковою територією об`єднання, а також ту обставину, що постановою Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до голови Одеської міської ради Костусєва О. О., Одеської міської ради про зобов`язання Одеської міської ради протягом двох місяців вчинити дії щодо встановлення земельного сервітуту на право проїзду до домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 , яке належить гр. ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що не встановивши вказані обставини та не надавши їх оцінку разом з іншими доказами у справі у їх сукупності суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Одночасно Верховний Суд зазначає, що позивач просив усунути йому перешкоди у володінні та користуванні належними йому будівлями та земельною ділянкою, а суд апеляційної інстанції встановив, що матеріалами справи доведено факт встановлення ОСББ Дружне огорожі навколо багатоквартирного будинку та вказував на наявність шлагбауму, проте залишив поза увагою ту обставину, що позивач крім того просив також прибрати зелені насадження (дерева, кущі тощо), які знаходяться зі східної сторони від житлового будинку, які перешкоджають проїзду автомобільного транспорту до його земельної ділянки, проте апеляційний суд вказав лише, що навколо території будинку на АДРЕСА_2 висаджені зелені насадження, однак не дослідив чи перешкоджають вони разом із огорожею проїзду позивача до належного йому майна в сукупності із рекомендаціями щодо обмеження експлуатації прибудинкової території легковим та вантажним транспортом в межах насипного ґрунту будинку АДРЕСА_2 .

Верховний Суд зазначає, що загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, зібраним доказам та дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані у цій постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, постанова про передачу справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору по суті, а тому висновки про розподіл судових витрат у такому випадку будуть вважатися передчасними.

Після остаточного ухвалення судового рішення у справі (після нового судового розгляду) особа не позбавлена можливості клопотати про розподіл судових витрат, у тому числі, понесених у зв`язку з касаційним переглядом справи.

У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18).

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький Є. В. Петров І. В. Литвиненко І. М. Фаловська