Рішення

від 15.09.2020 по справі 904/3417/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3417/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ГІГІЄНІСТ, ЛТД", м. Дніпро

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

про визнання неправомірними дій

Суддя Золотарьова Я.С.

Секретар судового засідання Волювач М.В.

Представники:

від позивача Кузьменко Ю.І. посв. № 1455 від 30.07.18 адвокат

від позивача Арзамасцев Д. В. паспорт НОМЕР_1 вид. 01.04.1997 керівник

від відповідача Савіна О.І. дов. № 18 від 03.08.2020 представник

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ГІГІЄНІСТ, ЛТД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях і просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у включенні приміщень (поз. 17-20), що розташовані на цокольному поверсі будинку 59 по вул. Гомельська, м. Дніпро до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, які орендує ТОВ НВЦ "ГІГІЄНІСТ ЛТД";

- зобов`язати відповідача включити нежитлове приміщення (поз. 17-20), що розташоване на цокольному поверсі будинку 59 по вул. Гомельська, м. Дніпро (літ.А-3) до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, шляхом викупу та продовжити процедуру приватизації.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 22.07.2020.

15.07.2020 представник відповідача подав відзив на позов.

21.07.2020 представник позивача подав відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 11.08.2020.

Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 02.09.2020.

21.08.2020 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 02.09.2020.

Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 15.09.2020.

02.09.2020 та 15.09.2020 в судовому засіданні було заслухано виступи позивача та відповідача, встановлено обставини справи, досліджено наявні у справі докази. Під час судових дебатів позивач просив позов задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті, відповідач просив у позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 15.09.2020 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 29.01.2009 звернувся до відповідача із заявою про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Відповідач надав відповідь № 11-01-01030 від 05.02.2009, в якій зазначив, що заяву було розглянуто та зареєстровано 03.02.2009 за № 49-01/12.

У зв`язку з тим, що спірне приміщення не було включено до переліку та процес приватизації зупинено, позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 19-10-14 від 14.10.2019 про поновлення процедури приватизації. Однак, відповідач надав відповідь, в якій зазначено, що мораторій унеможливлює проведення приватизації спірного приміщення.

Позивач вважає, що відмова у включенні спірного приміщення до переліку об`єктів приватизації, що підлягає приватизації не відповідає закону та наразі відсутні перешкоди для включення цього об`єкту до переліку, а дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не застосовується до приміщення аптеки, оскільки мораторій встановлює обмеження, з метою захисту реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на приватизацію лише об`єктів житлового фонду, а саме гуртожитків та їх частин, однак спірне приміщення не є частиною гуртожитку, а є відокремленим об`єктом, який не відноситься до житлового фонду.

Позиція відповідача

Відповідач зазначає, що на підставі Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" діє мораторій на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибуткових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права до 01.01.2022, що унеможливлює процес приватизації спірного приміщення.

Крім того відповідач вказує про те, що повноваження щодо затвердження переліків об`єктів, які підлягають приватизації належить Фонду державного майна України, а не його регіональним відділенням.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

01.08.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ГІГІЄНІСТ, ЛТД" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/713-ОД (арк.с.34).

Відповідно до розділу 1 договору, з метою ефективного використання державного майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення, площею 95,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гомільська, 59, на цокольному поверсі 3х поверхового будинку, що знаходиться на балансі ВАТ "Дніпровськпромбуд".

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.08.2002 (арк.с.40) позивачу було передано об`єкт оренди, зазначений у розділі 1 договору.

Згідно пункту 10.1 договору оренди, з урахуванням додаткової угоди від 26.07.2017, цей договір є пролонгованим до прийняття реалізації іншого управлінського рішення, але не більше ніж на 2 роки 364 дні, терміном дії з 12.05.2017 по 10.05.2020 включно.

Позивач звернувся до відповідача листом № 76 від 20.05.2003 щодо можливості виконання невід`ємних поліпшень орендованого приміщення.

Листом № 12/1-3059 від 19.06.2003 відповідач відповів, що він не заперечує щодо проведення таких робіт за рахунок власних коштів позивача (арк.с.49).

Між позивачем та ТОВ "ЮСтА" було укладено договір, на підставі якого ТОВ "ЮСтА" були виконані ремонтні роботи на суму 10 310,40 грн, що підтверджується актом виконаних робіт за липень 2003 (арк.с.51).

Позивачем були оплачені вищезазначені роботи у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 185 від 14.07.2003 (арк.с.55).

05.08.2003 ТОВ "Аудиторська фірма "Аудит-Дніпроконсульт" було складено аудиторський висновок № 85 на підтвердження затрат позивача на невід`ємні поліпшення, які виконані за період оренди спірного приміщення станом на 31.07.2003 (арк.с.56).

29.01.2009 позивачем на адресу відповідача було подано заяву про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації (арк.с.46).

Відповідач направив на адресу позивача лист № 11-01-01030 від 05.02.2009 (арк.с.48), в якому зазначив, що ним згідно з Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств/малу приватизацію" було розглянуто та зареєстровано заяву позивача 03.02.2009 за № 49-01/12.

Позивач звернувся до відповідача листом № 19-10-14 від 14.10.2019 (арк.с.59), в якому зазначено, що шляхом пролонгації договору, позивач є орендарем спірного приміщення та під час користування приміщенням ним було здійснено ряд невід`ємних поліпшень приміщення за власні кошти, що збільшило вартість об`єкту та надало йому право ініціювати процедуру приватизації. Позивач вважає, що наразі відсутні перешкоди для приватизації спірного приміщення та просив поновити процедуру приватизації.

Відповідачем на адресу позивача було направлено лист № 11-01-06753 від 15.11.2019 (арк.с.65), в якому він зазначив, що дія мораторію унеможливлює проведення приватизації спірного приміщення.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, яка діяла у період подання позивачем заяви про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації) Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

Орган приватизації зобов`язаний повідомити адміністрацію підприємства про включення даного підприємства або його структурного підрозділу до одного із зазначених переліків у місячний строк з дня прийняття відповідного рішення (частина 2 статті 7 Закону)

Включення об`єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців (частина 3 статті 7 Закону)

Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об`єктів, що підлягають приватизації.

Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: відсутні необхідні документи, що подаються разом з пропозиціями стосовно включення об`єкта до переліку; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Відтак, рішення про включення об`єкту до переліку, або про відмову у приватизації повинен був приймати орган приватизації - відповідач у справі, натомість затвердження переліку об`єктів стосовно державного майна здійснюється Фонд державного майна України.

Відтак, у будь-якому випадку повноваження щодо затвердження переліку об`єктів, які підлягають приватизації покладено на Фонд державного майна України.

Крім того Конституційним Судом України було надано офіційне тлумачення окремих положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації) від 13 грудня 2000.

У цьому рішенні Конституційний Суд України зазначив таке:

" 5. З положень частини п`ятої статті 7 Закону випливає, що орган приватизації зобов`язаний розглянути заяву покупця і не пізніш як через місяць повідомити його про результати її розгляду. Відмова у приватизації можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачений у цій статті Закону. Якщо підстав для відмови немає, орган приватизації включає конкретні підприємства до переліку об`єктів приватизації і направляє цей перелік до органу, який його затверджує. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов`язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об`єктів малої приватизації.

Виходячи з того, що спосіб приватизації визначає орган, який затверджує переліки об`єктів малої приватизації, положення частини п`ятої статті 7 Закону слід розуміти таким чином, що орган приватизації, який отримав заяву від покупця, зобов`язаний розглянути її та в разі відсутності підстав для відмови включити конкретне підприємство до переліку об`єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або відмовити у приватизації.

Недодержання органом приватизації строків розгляду заяви покупця, а також включення підприємства до іншого, ніж запропоновано покупцем, переліку об`єктів приватизації, не може розглядатися як відмова у приватизації.

Таким чином, положення статті 7 Закону зобов`язують органи приватизації та органи, що за їх поданням затверджують переліки об`єктів малої приватизації, розглянути заяву покупця, проте не зобов`язують задовольнити її щодо конкретного способу приватизації об`єкта, якщо інше не передбачено законом"

Відповідно до частини 1 статті 8 вказаного Закону з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Статтею 10 Закону унормовано, що відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об`єкта приватизації та його місцезнаходження.

Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Як зазначалось вище, 29.01.2009 позивачем на адресу відповідача було подано заяву про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Доказів про прийняття рішення відповідачем про включення спірного приміщення до переліку приватизації матеріали справи не містять, як і доказів того, що відповідач здійснив публікацію відповідно до статті 10 Закону.

Також матеріали справи не містять доказів того, що Фондом державного майна України було прийнято відповідне рішення про затвердження переліку на час дії Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в який було б включено спірне приміщення.

Водночас не містять матеріали справи і доказів того, що відповідач прийняв рішення про відмову у включенні об`єкту до відповідного переліку, або ж прийняв рішення про відмову у приватизації.

Тому суд не вбачає підстав для задоволення позову про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у включенні приміщень до переліку об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, оскільки такого рішення відповідач не приймав.

Зважаючи на наявні у справі докази та пояснення сторін, враховуючи нормативне регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що процедура приватизації за Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не розпочалась.

Вказаний закон втратив чинність 07.03.2018 з моменту набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", тому з сьомого березня 2018 року приватизація спірного приміщення можлива лише з врахуванням Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

14.10.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 19-10-14 (арк.с.59), в якому просив поновити процедуру приватизації.

Як вже було зазначено вище, процедура приватизації спірного приміщення за Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не була розпочата, тому її неможливо поновити.

Відповідно починаючи з 07.03.2018 позивач може ініціювати початок процедури приватизації в порядку встановленому Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Згідно частини 3 статті 11 Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.

Статтею 14 цього Закону унормовано, що потенційні покупці зобов`язані подати разом із заявою у довільній формі інформацію і документи на участь у приватизації, визначені: …частиною сьомою цієї статті, - для об`єктів малої приватизації.

Відповідно до частини 7 статті 14 Закону до заяви на участь у приватизації об`єкта малої приватизації зокрема подаються:

3) для потенційних покупців - юридичних осіб:

витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України - для юридичних осіб - резидентів;

інформація про кінцевого бенефіціарного власника. Якщо особа не має кінцевого бенефіціарного власника, зазначається інформація про відсутність кінцевого бенефіціарного власника і про причину його відсутності;

остання річна або квартальна фінансова звітність;

4) документ, що підтверджує сплату реєстраційного внеску, а також документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску в розмірі 10 відсотків стартової ціни з рахунка потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку (крім банків держав, внесених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом), на рахунок, визначений частиною одинадцятою цієї статті;

5) письмова згода потенційного покупця щодо взяття на себе зобов`язань, визначених умовами продажу.

Суд звертає увагу сторін на статтю 19 Конституції України, відповідно до вимог якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, відповідач який є державним органом приватизації зобов`язаний діяти в межах тих повноважень, та у спосіб, які передбачені Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до органів приватизації з заявою про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", тому вимога позивача про зобов`язання відповідача включити нежитлове приміщення, що розташоване на цокольному поверсі будинку 59 по вул. Гомельська, м. Дніпро (літ.А-3) до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, шляхом викупу також задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.

Щодо інших аргументів сторін

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

У пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Span" від 9 грудня 1994 р., визначено, що статтю 6 пункт 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень та детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Враховуючи викладене, суд не надає оцінку доводам сторін щодо мораторію, встановленого Законом України "Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", рішенню господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2007 по справі № 30/219-07, а також доводам позивача щодо здійснених ним невідокремлюваних поліпшень, оскільки ці аргументи має сенс оцінювати лише у разі, якщо орган приватизації відмовить позивачу у приватизації, або відмовить включити приміщення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації. Натомість лист відповідача № 11-01-06753 від 15.11.2019 не є офіційним рішенням про відмову у приватизації.

Враховуючи наведене, суд уважає, що ним надано обґрунтування щодо аргументів кожної з сторін, які мали значення для правильного вирішення цієї справи.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір позивача у розмірі 4 204,00 грн слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ГІГІЄНІСТ, ЛТД" (49064, м. Дніпро, вул. Щербаня, 6; ідентифікаційний код 13449581) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6; ідентифікаційний код 42767945) про визнання неправомірними дії щодо відмови у включенні приміщень, що розташовані на цокольному поверсі будинку 59 по вул. Гомельська, м. Дніпро до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, які орендує ТОВ НВЦ "ГІГІЄНІСТ ЛТД та зобов`язання включити нежитлове приміщення, що розташоване на цокольному поверсі будинку 59 по вул. Гомельська, м. Дніпро (літ.А-3) до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, шляхом викупу та продовжити процедуру приватизації - відмовити.

Судовий збір у розмірі 4 204,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 22.09.2020

Суддя Я.С. Золотарьова