Ухвала

від 16.09.2020 по справі 308/13132/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13132/18

1-кс/308/2814/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту майна накладеного на об`єкт нерухомого майна - кафе загальною площею 30,1 м2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 948841521101 за адресою: АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

Адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про скасування арешту майна.

Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 березня 2019 року накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - кафе загальною площею 30,1 м2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 948841521101 за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:25:001:0044, та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_2 , що є речовим доказом у кримінальному провадженні, із забороною розпорядження, але без заборони законних володільців права користування вказаним нерухомим майном до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

Власник майна вважає, що накладення арешту у межах кримінального провадження №12018070000000271 на маймо ОСОБА_3 порушує законні права та інтереси останнього, тобто арешт накладено необґрунтовано, а також вважає, що подальша доцільність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала.

У клопотанні вказано, що 15.09.2015 року між КП «Парк культури та відпочину «Боздоський» та ОСОБА_6 укладено догові оренди земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:25:001:0044.

Окрім того, як зазначено у клопотанні вказана особа 10.06.2016 року набула право власності на об`єкт нерухомого майна - велоцентр і громадську вбиральню, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:25:001:0044. 27.03.2018 р. ОСОБА_6 відчужує вищевказаний об`єкт нерухомого майна: вело центр і громадську вбиральню ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу, який посвідчує приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 .

У клопотанні вказано, що на момент вчинення наведеного правочину , ні гр. ОСОБА_6 ні гр. ОСОБА_3 будь-яких зауважень та/або заперечень до змісту та форми правочину не мали. Вказаний правочин не оспорюється будь-якими особами, судове провадження на предмет незаконності переходу права власності, визнання правочину недійсним, витребування такого майна відсутнє.

Адвокат зазначає, що ОСОБА_3 стало відомо про обставини висвітлені в ухвалі виключно від органу досудового розслідування, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження № і 2018070000000271 від 19.10.2018р. Вважає, що гр. ОСОБА_3 є добросовісним набувачем арештованого майна, що не спростовано стороною обвинувачення.

У клопотанні також вказано, що у подальшому ОСОБА_3 , було здійснено реконструкцію придбаного ним майна, та після вказаних дій 04.10.2018 об`єкт нерухомого майна введений в експлуатацію із зміною цільового призначення під кафе з велоцентру і громадської вбиральні та присвоєно адресу м., вул. Возз`єднання, 5 в м. Ужгород.

У клопотанні вказано, що після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:25:001:0044 площею 0, 03 га, за місцезнаходженням - АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_3 вказаний договір оренди не поновлювався, зміна сторони не відбувалася. Як зазначає заявник, за волевиявленням власника землі (Ужгородської міської ради), запис в ДЗК про земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:25:001:0044 площею 0,03 га було перенесено до архівного шару системи Державного Земельного Кадастру. В подальшому, за замовленим ОСОБА_3 проектом землеустрою, на підставі дозволу органу місцевого самоврядування, відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:25:001:0047 площею 0. 04 га були внесені до ДЗК. ОСОБА_3 вживаються правові заходи щодо набуття речовою права користування на таку земельну ділянки. Проте такі дії ускладненні та тривалі через незалежні від останнього обставини.

Як зазначено у клопотанні станом на день постановлення ухвали про накладення арешту на майно (21.03.2019 р.) об`єкти нерухомого майна, а саме вело центр та громадська вбиральня по вул. Возз`єднання, 5 в м. Ужгороді вже не існували. Разом із тим, у клопотанні вказано, що вказане майно було перетворено, в результаті реконструкції, в кафе загальною площею 30, 1 кв.м. Вказане майно не знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:25:001:0044, оскільки остання як об`єкт речових прав вже відсутня.

Так, адвокат вважає, що в свого чергу, майно на яке накладено арешт, на даний момент, не може зберегти на собі сліди злочину, не є об`єктом кримінально- протиправних дій, про які стверджує сторона обвинувачення, не є майном здобутим незаконним (протиправним) шляхом не відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, оскільки таке належне гр. ОСОБА_3 нерухоме майно є новим об`єктом цивільного обороту, а правовий зв`язок між таким об`єктом та вело центром та громадською вбиральнею по АДРЕСА_1 , протиправні дії щодо якого нібито зафіксовані стороною обвинувачення втрачений в момент державної реєстрації права власності на результати реконструкції гр. ОСОБА_3 . Окрім того у клопотанні, власник вказує, що належне йому нерухоме майно, на яке накладено арешт, не знаходиться на земельній ділянці кадастровий помер 2110100000:25:001:0044.

Окрім того, у клопотанні вказано, що винесена слідчим постанова від 29.01.2019р. про визнання речовим доказом об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:25:001:0044 не стосується об`єкту нерухомого майна ОСОБА_3 , на який був Ухвалою накладений арешт. Вказана постанова стосується іншого об`єкту нерухомого майна.

У клопотанні вказано, що заборона розпорядження майном обмежує права ОСОБА_3 на здійснення ним підприємницької діяльності. Окрім того, адвокат зазначає, що ОСОБА_3 , не приховує, як його власник, майно від органу досудового розслідування, не має намір його знищити, чи іншим чином перетворити. Адвокат зазначає, що об`єктивна сторона розслідування події по кримінальному провадженні згідно попередньо обраної кваліфікації (ч. 2 ст. 364 КК України), не передбачає збереження майна як доказу протиправних дій невстановлених третіх осіб.

Представник власника майна вважає вжиття заходів забезпечення кримінальної о провадження у вигляді арешту майна, саме в обсязі окресленому із постановленій Ухвалі, не є розумними та співмірними із тяжкістю розслідуваного злочину та його ніби-то протиправних наслідків, до яких Власник майна не має ніякого стосунку.

Виходячи із вищенаведеного, а також на підставі статей 7, 8, 9, 16, 42, 98, 131, 132, 170, 171 та 173 та 174 КПК України, власник майна та його представник просять слідчого суддю скасувати накладений Ухвалою слідчою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 від 21.03.2019 року арешт на об`єкт нерухомою майна - кафе загальною площею 30, 1 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9488441521101, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник власника майна, адвокат ОСОБА_4 , подане клопотання підтримав, просив скасувати арешт накладений на об`єкт нерухомого майна.

Слідчий, за клопотанням якого було накладено арешт на майно, у судовому засіданні вказав на те, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, вважає, що арешт на майно було накладено обгрунтовано, та на даний час в застосуванні такого виду забезпечення кримінального провадженні існує обєктивна необхідність, а також продовжують існувати ризики, що стали підставою для накладення арешту на майно. Зазначає, що на даний час погоджено підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тривають слідчі дії.

Слідчий суддя заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання дійшов до наступного висновку.

Відповідно доч.1ст.174КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Статтями7,16 КПК Українипередбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість при розгляді клопотання, поданого в порядкуст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Згідно з приписами ч. 2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 березня 2019 року, задоволено частково клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12018070000000271, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 жовтня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України, про арешт майна. Так, накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - кафе загальною площею 30,1 м2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 948841521101 за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:25:001:0044, та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_2 , що є речовим доказом у кримінальному провадженні, із забороною розпорядження, але без заборони законних володільців права користування вказаним нерухомим майном до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

Слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні, об`єкти нерухомого майна на які накладено арешт, мають доказове значення для даного кримінального провадження. Обґрунтованість накладення арешту, встановлення наявності ризиків передбачених ст. 170 КПК України, що є підставою для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна, були предметом дослідження та встановлення, при розгляді клопотання про накладення арешту. Та на даний час, на переконання слідчого судді, продовжують існувати.

Таким, чином з наведеного вбачається, що у органу досудового розслідування для проведення ефективного проведення досудового розслідування є необхідність у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК Українивизначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому ст.ст. 170-174 КПК України.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходузапобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, при вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя також бере до уваги той факт, що в даному випадку обмеження права власності (володіння) є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

Так, слідчим при накладенні арешту на майно застосовано спосіб: із забороною розпорядження, але без заборони законних володільців права користування вказаним нерухомим майном, що в свою чергу з огляду на положення ч.4 ст.173 КПК України є найменш обтяжливим способом арешту майна. На думку слідчого судді, застосування такого способу арешту майна, непризведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна в частині заборони розпорядження, але без заборони законних володільців права користування вказаним нерухомим майном, заявником та його представником не надано та слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.

Слідчий суддя вважає, що накладений арешт на об`єкт нерухомого майна - кафе загальною площею 30,1 м2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 948841521101 за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:25:001:0044, та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_2 , що є речовим доказом, оскільки при розгляді даного клопотання інше стороною захисту не доведено, у кримінальному провадженні, із забороною розпорядження, але без заборони законних володільців права користування вказаним нерухомим майном до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

Слід зазначити, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.07.2020 року, продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018070000000271 від 19 жовтня 2018 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.364КК України до 19 жовтня 2020 року.

Разом із тим, слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що як уже зазначалося, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області накладено арешт на об`єкти нерухомого майна , а саме: кафе загальною площею 30,1 м2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 948841521101 за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:25:001:0044, та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_2 , разом із тим у клопотанні власник майна просить скасувати арешту майна накладений на об`єкт нерухомого майна - кафе загальною площею 30,1 м2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 948841521101 за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідчий суддя вважає, що обставини, які стали підставою для накладення арешту на майно продовжують існувати, необхідність накладення арешту є об`єктивно необхідною для кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Враховуючи те, що нерухоме майно, можливо, зберегло на собі сліди вчинення злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані, як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та можуть відігравати роль речового доказу у кримінальному провадженні, є необхідними для проведення низки слідчих дій, приходжу до висновку про обґрунтоване накладення арешту на зазначене майно. З матеріалів кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що арештоване майно має суттєве значення для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження. На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Доводи заявника, що в даному кримінальному провадженні нікому не пред`явлено підозру, не можуть бути взяті до уваги, оскільки арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч.3ст.170 КПК України, може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Крім того, посилання заявника на те, що арешт на майно завдає йому надмірного обмеження права власності та ставить його в тяжке матеріальне становище, є недовеним належними та допустимими доказами. В судовому засіданні такі надано не було також. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, заявником та його представником не надано та слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.

Слідчий суддя вважає, що адвокатом у клопотанні не наведено, та при розгляді клопотання у судовому засідання не встановлено належних підстав які б беззастережно свідчили, про те що на даний час в подальшому застосуванні арешту майна у даному кримінальному провадженні відпала потреба, натомість при розгляді клопотання доведено його необхідність.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Разом із тим слідчий суддя вважає, що підставою для скасування арешту майна не може бути лише саме твердження власника, користувача майна що в арешті відпала потреба так, як і сам по собі факт звернення власника чи володільця майна, до слідчого судді з відповідним клопотанням.

При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що рішення прийняте слідчим суддею про накладення арешту на майно було обґрунтовано, та такий захід забезпечення кримінального провадження було застосовано за результатами об`єктивного розгляду клопотання про накладення арешту на майно, з дотримання процесуального законодавства та таке було виправдано потребами досудового роздування кримінального провадження на відповідному його етапі.

Слід зазначити при цьому, що на даний час досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, відомостей про те що у рамках вказаного кримінального провадження відповідній особі повідомлено про підозру, слідчому судді не надано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання не містить обґрунтування та відповідних доказів того, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба та що арешт накладено необґрунтовано, що є єдиним підставами згідно чинного КПК України, для скасування арешту майна.

Натомість, слідчий суддя вважає за необхідне вказати, що вбачається потенційна загроза та шкода для кримінального провадження в разі скасування арешту на майно.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово розпоряджатися, але без заборони законних володільців права користування вказаним нерухомим майном.

А тому, з огляду на викладене, у зв`язку із відсутністю правових підстав для скасування арешту майна на даний час, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.107,174,309,372, ст.376ч.2КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту майна накладеного на об`єкт нерухомого майна - кафе загальною площею 30,1 м2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 948841521101 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайнного суду ОСОБА_1