Ухвала

від 14.09.2020 по справі 182/8869/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 182/8869/14-ц

провадження № 61-48357сво18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,

Червинської М. Є., Сімоненко В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства Дельта Банк , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , про розірвання договорів та припинення зобов`язань за ними, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі судді Тихомирова І. В., від 04 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П., від 07 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства Дельта Банк

(далі - ПАТ Дельта Банк ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , про розірвання договорів та припинення зобов`язань за ними.

Позовна заява мотивована тим, що 15 лютого 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк

(далі - ТОВ Укрпромбанк ) та приватним підприємством Меблі Маркет (далі - ПП Меблі Маркет) був укладений кредитний договір на відкриття невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 630 тис. грн. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21 квітня 2008 року між ТОВ Укрпромбанк та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно - частина житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108,7 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, загальною площею 0,1 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . 30 червня 2010 року між ТОВ Укрпромбанк , ПАТ Дельта Банк та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ПАТ Укрпромбанк передав ПАТ Дельта Банк права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Посилаючись на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2014 року ПП Меблі Маркет ліквідовано, що відповідно до статей 593, 609 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання та права застави, ОСОБА_1 просила суд припинити зобов`язання за кредитним договором від 15 лютого 2008 року на відкриття невідновлювальної кредитної лінії та іпотечним договором від 21 квітня 2008 року, а також розірвати вищезазначені договори.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що умовами спірного іпотечного договору сторони погодили, що у разі ліквідації позичальника при невиконанні чи неналежному виконанні умов кредитного договору, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Сторони передбачили, що незалежно від того, визнається боржник банкрутом, чи ліквідовується - борг все одно повинен бути повернутий за рахунок звернення стягнення на майно іпотекодавця. Тому саме лише постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та, відповідно, не припиняє договори поруки, іпотеки. Також у рішенні суду зазначено, що факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення зобов`язання ОСОБА_1 за іпотечним договором від 21 квітня

2008 року та його розірвання. Крім того зазначено, що безпідставними є вимоги позивача щодо розірвання та припинення зобов`язання за кредитним договором на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (у національній валюті), укладеним 15 лютого 2008 року між

ТОВ Укрпромбанк та ПП Меблі Маркет , оскільки ОСОБА_1 не є стороною цих правовідносин.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині розірвання іпотечного договору від 21 квітня 2008 року та припинення іпотечного зобов`язання, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що після ліквідації боржника ПП Меблі Маркет зобов`язання за кредитним договором є припиненими, а вимоги

ПАТ Дельта Банк на суму 1 528 762,31 грн - погашеними. У зв`язку з відсутністю заборгованості позичальника перед кредитором та припиненням основного зобов`язання, іпотека теж припиняє свою дію, а висновки судів про те, що іпотечний договір від 21 квітня 2008 року передбачає збереження іпотеки й після ліквідації боржника є помилковими, оскільки така умова цього договору суперечить нормам Закону України Про іпотеку , отже є нікчемною. Також заявник зазначає, що ліквідація боржника не припиняє іпотеку лише у тому випадку, якщо іпотекодержателем до постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов`язанням було пред`явлено відповідну вимогу до іпотекодавця в позовному провадженні, чого в даному випадку ПАТ Дельта Банк не було зроблено.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ Дельта Банк просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість, вказуючи, що всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи та усталеній судовій практиці, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

17 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року справу № 182/8869/14-ц прийнято до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду посилалась на те, що спір у справі виник, зокрема, щодо припинення іпотечного зобов`язання після ліквідації юридичної особи-боржника у основному зобов`язанні.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі

№ 208/7124/13-ц (провадження № 61-10734св18), вирішуючи спір у справі у подібних правовідносинах, виходив з того, що саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію боржника за основним зобов`язанням, його виключення 14 липня 2016 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не тягне за собою припинення поруки та застави, оскільки до цього у 2013 році банком було пред`явлено відповідні вимоги в позовному провадженні про звернення стягнення на предмети застави та стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором у зв`язку з тим, що позичальник неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання щодо погашення боргу.

З урахуванням вказаного, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 березня

2020 року № 208/7124/13-ц дійшов висновку про скасування постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2017 року

з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому, вирішуючи спір, колегія суддів у вказаній вище справі врахувала висновок, викладений в постановах Верховного Суду України

від 10 лютого 2016 року у справі № 6-216цс14, від 12 жовтня 2016 року

у справі № 3-688гс16, в яких зазначено, що сам факт ліквідації боржника за основним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору застави, укладеного на забезпечення виконання боржником основного зобов`язання, та звільнення заставодавця від відповідальності, якщо до цього кредитором заявлено до нього вимогу у позовному провадженні.

Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 203/3364/17 (провадження № 61-7376св19) про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяження майнових прав рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 січня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_4 до ПАТ Банк Форум про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяження майнових прав задоволено. Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором , укладеним між

ОСОБА_4 та ПАТ Банк Форум ; припинено обтяження майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 шляхом вилучення відповідних записів з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно та з державного реєстру іпотек. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі 203/3364/17 (провадження № 61-7376св19).

Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викликана тим, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у наведеній вище постанові дійшла іншого висновку про застосуванні норм права у подібних правовідносинах, а саме, що припинення юридичної особи - боржника за основним зобов`язанням і його виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припиняє іпотеку, оскільки кредитор до виключення боржника з реєстру (під час існування основного зобов`язання) не реалізував своє право щодо іпотекодавця, не пред`явивши до нього позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На думку Третьої судової палати Касаційного цивільного суду , зазначене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних складах різного підходу для вирішення справ, що випливають з одних і тих правовідносин, у яких один і той же предмет спору і які врегульовані одними і тими ж нормами матеріального права, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали касаційної скарги та мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року , Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У частині другій статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що позиція, наведена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду фактично зводиться до незгоди із висновком щодо припинення іпотеки у випадку ліквідації боржника-юридичної особи за умови непред`явлення позову до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки під час існування основного зобов`язання, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі 203/3364/17 (провадження № 61-7376св19).

Разом з тим, у постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справах № № 6-216цс14, 6-84цс15, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-245цс14 викладено висновок про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідно реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання кредитного договору боржником, якщо кредитор до моменту ліквідації пред`явив позов до майнового поручителя про звернення стягнення на предмет іпотеки. Велика Палата Верховного Суду від зазначених висновків не відступала.

Крім того, у постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 лютого 2018 року у справі

№ 910/9943/17 скасовано постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволення позову про припинення іпотеки із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, яким у задоволенні позову про визнання договору іпотеки припиненим відмовлено. Касаційний господарський суд виходив із того, що факт ліквідації боржника не є підставою для припинення договору іпотеки та поруки, оскільки право кредитора було реалізовано до ліквідації боржника шляхом звернення до суду з позовом до позичальника та поручителя про стягнення цієї заборгованості.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Компетенційна складова цього поняття пов`язана із наявністю юрисдикції для розгляду справ і правильним використанням судами функціональних повноважень за результатами розгляду справи.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що вирішення питання про відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, яке порушено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року, не відноситься до компетенції об`єднаної палати, тому справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з відсутністю предмета (об`єкта) перегляду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Повернути справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства Дельта Банк , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , про розірвання договорів та припинення зобов`язань за ними, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року - на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: В. С. Висоцька

Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

М. Є. Червинська

В. М. Сімоненко