Постанова
від 08.09.2020 по справі 814/1048/17
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 814/1048/17

адміністративне провадження № К/9901/36156/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу №814/1048/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОВОДНИК" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОВОДНИК" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 (суддя Князєв В.С.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 ( головуючий суддя Косцова І.П., судді: Стас Л.В., Турецька І.О.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОВОДНИК" (далі - ТОВ "ПРОВОДНИК", позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2017 №009311408 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 574743,75грн.

В обґрунтування позову ТОВ "ПРОВОДНИК" зазначило, що оскаржуване рішення є протиправним та має бути скасоване, у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують виконання сторонами договорів транспортної експедиції та правомірність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з контрагентами.

Відповідач проти позову заперечував та вказав, що господарські операції позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ Карамболь-С , ТОВ Віотон , ТОВ Фиолент за перевіряємі періоди носять безтоварний характер, в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 459795,00грн. За таких обставин податкове повідомлення рішення є законним та обґрунтованим, отже скасуванню не підлягає.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОВОДНИК", звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОВОДНИК" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №814/1048/17.

Ухвалою суду від 07.09.2020 призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 08.09.2020.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини між позивачем і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що Товариством порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту здійснення господарських операцій безпідставні, оскільки умови договору виконані сторонами, оплату вартості проведено, господарські зобов`язання виконані належним чином. Крім того, позивач посилається на те, що на ТОВ "ПРОВОДНИК" не може бути покладено обов`язок контролювати господарську діяльність контрагентів. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу. Податковий орган вказує на те, що під час перевірки встановлено факт відсутності здійснення господарських операцій з контрагентами, звертає увагу, що у позивача відсутні первинні документи, якими підтверджується факт вчинення господарських операцій з контрагентами, Податковий орган звертає увагу, що контрагенти не знаходяться за місцем реєстрації, не мають виробничих потужностей та фондів, перебувають у стані припинення. Відповідач просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 04.04.2017 по 10.04.2017 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ПРОВОДНИК" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ Карамболь-С за серпень - грудень 2014 року, ТОВ Віотон за травень 2015 року, ТОВ Фиолент за березень - серпень 2016 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників.

Результати перевірки оформлено актом №259/14-29-14-08/37629953 від 18.04.2017 (далі - акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 459795,00грн.

Перевіркою ТОВ "ПРОВОДНИК" по контрагенту-постачальнику ТОВ Карамболь-С встановлено наступне:

підприємство не знаходиться за податковою адресою (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень;

не можливо підтвердити здійснення господарських операцій з надання транспортно-експедиційних послуг в адресу ТОВ "ПРОВОДНИК" в задекларованих об`ємах в зв`язку з відсутністю у ТОВ Карамболь-С достатньої кількості трудових ресурсів - 1 особа, що спростовує можливість виконання вищенаведених операцій;

до перевірки не надано будь-яких інших документів, окрім товарно-транспортних накладних/експрес накладних ТОВ Нова Пошта , які б підтверджували надання підприємством ТОВ Карамболь-С послуг, вказаних у договорі транспортної експедиції від 01.08.2014 №ДГ-0000012;

аналізом наданих до перевірки документів неможливо підтвердити надання транспортно-експедиційних послуг підприємством ТОВ Карамболь-С в адресу ТОВ "ПРОВОДНИК" за період серпень - грудень 2014 року.

Перевіркою ТОВ "ПРОВОДНИК" по контрагенту-постачальнику ТОВ Віотон встановлено наступне:

підприємство не знаходиться за податковою адресою (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень;

не можливо підтвердити здійснення господарських операцій з надання транспортно-експедиційних послуг в адресу ТОВ "ПРОВОДНИК" в задекларованих об`ємах в зв`язку з відсутністю у ТОВ Віотон достатньої кількості трудових ресурсів - 2 особи, що спростовує можливість виконання вищенаведених операцій;

до перевірки не надано будь-яких інших документів, окрім товарно-транспортних накладних/експрес накладних, які б підтверджували надання підприємством послуг, вказаних у Договорі транспортної експедиції від 15.01.2015 №15-1;

у товарно-транспортних накладних/експрес накладних немає посилання на третю особу - ТОВ Віотон , тому документально неможливо підтвердити надання транспортно-експедиційних послуг підприємством ТОВ Віотон в адресу ТОВ "ПРОВОДНИК" за травень 2015 року.

Перевіркою ТОВ "ПРОВОДНИК" по контрагенту-постачальнику ТОВ Фиолент встановлено наступне:

не можливо підтвердити здійснення господарських операцій з надання транспортно-експедиційних послуг в адресу ТОВ "ПРОВОДНИК" в задекларованих об`ємах в зв`язку з відсутністю у ТОВ Фіолент достатньої кількості трудових ресурсів, що спростовує можливість виконання вищенаведених операцій;

до перевірки не надано будь-яких інших документів, окрім товарно-транспортних

накладних/експрес накладних, які б підтверджували надання підприємством ТОВ Фіолент послуг, вказаних у договорі транспортної експедиції від 01.09.2015 №ДГ-0000008;

в окремих випадках встановлено складання товарно-транспортної накладної/експрес накладної, де відправником/одержувачем виступає не підприємство ТОВ "ПРОВОДНИК", а приватна особа;

у товарно-транспортних накладних/експрес накладних немає посилання на третю особу ТОВ Фиолент , тому документально неможливо підтвердити надання транспортно-експедиційнихпослуг підприємством ТОВ Фиолент в адресу ТОВ "ПРОВОДНИК" за період березень - серпень 2016 року;

встановлено невідповідність у номенклатурі та кількості придбаних та реалізованих товарів (послуг, робіт).

Податковий орган дійшов висновку, що за результатами проведеної перевірки не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської операції ТОВ "ПРОВОДНИК" з контрагентами-постачальниками ТОВ Карамболь-С за період серпень - грудень 2014 року, ТОВ Віотон за травень 2015 року та ТОВ Фиолент за березень - серпень 2016 року.

13.05.2017 відповідачем оформлено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0005311408 про нарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 459795,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 114948,75грн.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вказано судами, позивачем не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що господарські операцій відбулися, у ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин позивача з задекларованими підприємствами при здійсненні безпосередньо господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що 01.08.2014 між позивачем та ТОВ Карамболь-С укладено договір транспортної експедиції №ДГ-0000012, відповідно до умов якого експедитор - ТОВ Карамболь-С зобов`язується за плату та за рахунок клієнта - ТОВ Проводник за його заявкою виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних зі зберіганням, обробкою та доставкою вантажів клієнта. У договорі обумовлено, що вартість наданих послуг визначається залежно від обсягу виконаних робіт по кожній партії товару та оформлюється відповідним актом виконаних робіт. Розрахунки за надані послуги експедирування здійснюються в безготівковому порядку протягом 5 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Аналогічні договори ТОВ "ПРОВОДНИК" укладало з ТОВ Віотон (договір транспортної експедиції від 15.01.2015 №15-1), та з ТОВ Фиолент (договір транспортної експедиції від 01.09.2015 №0000008).

Суди вказали, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій зазначеними суб`єктами господарювання згідно вищевказаних договорів позивач надав: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкові накладні;товарно-транспортні накладні експрес-доставки Нової Пошти та виписки з рахунків.

Заявки щодо узгодження маршруту та вартості транспортно-експедиційних послуг з ТОВ Карамболь-С , ТОВ Віотон та ТОВ Фиолент здійснювалися за усною домовленістю сторін.

Як відзначено судами, у ТОВ "ПРОВОДНИК" відсутні складські приміщення, у зв`язку з чим зазначені вище контрагенти завантажували товар, щодо якого здійснювалися експедиційні послуги, безпосередньо зі складів підприємства- постачальника - ТОВ Сікам Україна та відправляли (експедирували) його до кінцевих покупців через субекспедитора - ТОВ Нова пошта .

З урахуванням специфіки придбаних у контрагентів послуг, судами перевірено обсяг обумовлених договорами послуг, можливість та фактичне надання послуг транспортної експедиції.

Судам на підставі матеріалів справи з`ясовано, що надані позивачем на підтвердження реальності задекларованих господарських операцій акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять детальної та конкретної інформації щодо обсягів та видів виконаних робіт, як-от - кількості товару, щодо якого здійснювалось транспортне обслуговування, маршрути та відстань тощо, а також інформацію про місце складання цих актів.

Натомість, в документах лише наведено загальну інформацію, яка по суті повторює назву договору-транспортно-експедиційні послуги, надані позивачем товарно-транспортні накладні/експрес накладні, де субекспедитором виступає ТОВ Нова пошта та акти здачі-прийняття робіт містять суперечливу інформацію щодо відправника, місця складання цих документів та місця відправлення товару.

Позивачем до суду апеляційної інстанції надано договори поставки - від 12.01.2015 та від 11.01.2016, укладені між ТОВ "ПРОВОДНИК" та ТОВ Сікам Україна , виконання яких, власне і зумовило укладення позивачем договорів транспортної експедиції. Разом з цим, договір з ТОВ Сікам Україна укладено позивачем у січні 2015 року, в той час як договір транспортної експедиції з ТОВ Карамболь С укладено 01.08.2014 і послуги транспортної експедиції останнє надавало у серпні-грудні 2014 року.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що впродовж 2015 року ТОВ "ПРОВОДНИК", ТОВ Сікам Україна були зареєстровані як суб`єкти господарювання - юридичні особи в м.Києві, в той час як ТОВ Віотон було зареєстроване в м.Миколаєві. Зазначена обставина ставить під сумнів існування у позивача ділової мети на отримання прибутку за наслідками вказаної господарської операції, адже укладення договору транспортної експедиції з контрагентом, який знаходиться на значній відстані від складів постачальника товарів є економічно необґрунтованим.

Як зауважено судами, свідоцтво платника ПДВ ТОВ Карамболь С було видане 01.08.2014, анульоване - 25.12.2014, ТОВ Віотон свідоцтво платника ПДВ видане 01.01.2015, анульоване - 01.12.2015. Контрагенти позивача не знаходяться за податковою адресою (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

Суди дійшли висновку, що в ході перевірки та під час розгляду справи в суді позивачем не надано документів, які б підтверджували надання контрагентами позивача послуг, вказаних у договорах транспортної експедиції у задекларованих об`ємах. Наявність платіжних доручень за спірними операціями сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки не підтверджує реальність господарських операцій у своїй сукупності.

Всі вищенаведені обставини в сукупності надали апеляційному суду обґрунтовані підстави до висновку про безтоварних характер вказаних операцій та, як, наслідок правомірність дій податкового органу донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб.

Касаційний суд звертає увагу, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Вірною є позиція суду апеляційної інстанції, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку позивача по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару/надання послуг особою, яка ніколи не продавала товару/не надавала послуг, тощо).

Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені судами обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. Відповідно, при прийнятті оскаржуваного рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОВОДНИК" залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №814/1048/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення08.09.2020
Оприлюднено24.09.2020
Номер документу91722213
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —814/1048/17

Постанова від 08.09.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 07.09.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 08.05.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 20.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Постанова від 15.02.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Косцова І.П.

Постанова від 15.02.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Косцова І.П.

Ухвала від 24.10.2017

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Косцова І.П.

Ухвала від 24.10.2017

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Косцова І.П.

Постанова від 14.09.2017

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Князєв В.С.

Ухвала від 30.05.2017

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Князєв В.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні