Постанова

від 02.09.2020 по справі 672/1682/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 672/1682/17

провадження № 61-39259св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя - доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Турчинецька загальноосвітня школа I -III ступенів, відділ освіти Городоцької районної державної адміністрації у Хмельницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Турчинецької загальноосвітньої школи I-III ступенів, відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації у Хмельницькій області на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Турчинецької загальноосвітньої школи I-III ступенів (далі - Турчинецької ЗОШ I-III ступенів), відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації у Хмельницькій області (далі - відділу освіти Городоцької РДА у Хмельницькій області) та просила визнати незаконними та скасувати накази № 39 від 22 листопада 2017 року та № 17-к від 07 грудня 2017 року, видані директором Турчинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, поновити її на посаді вчителя початкових класів та стягнути з відділу освіти Городоцької РДА у Хмельницькій області заробітну плату за час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення, 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідно до наказу № 193-к від 01 вересня 2012 року її було переведено з посади вчителя Радковецької ЗОШ на посаду вчителя початкових класів Турчинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, проте наказом директора Турчинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів від 22 листопада 2017 року її незаконно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, а в подальшому наказом №17-к від 07 грудня 2017 року незаконно звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач здійснила прогули без поважних причин, а тому була звільнена з роботи правомірно на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Її звільнення проведено з додержанням вимог трудового законодавства, тому відсутні підстави для визнання незаконними та скасування наказів, поновлення позивача на роботі, стягнення на її користь заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди.

Направлення ОСОБА_1 на адресу школи письмової заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати 09 та 10 листопада 2017 року також не може вважатися поважною причиною її відсутності на робочому місці протягом двох днів, оскільки даний вид відпустки надається у порядку та за наявності підстав, визначених статтями 25, 26 Закону України Про відпустки . Заяву про надання відпустки роботодавець отримав лише 13 листопада 2017 року, тобто після вчинення позивачем прогулу.

Додатковим рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь відділу освіти Городоцької РДА у Хмельницькій області 7 439 грн понесених витрат на правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 31 травня 2018 року рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року та додаткове рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року скасовані та ухвалене нове.

Позов ОСОБА_1 до Турчинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, відділу освіту Городоцької РДА у Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано накази № 39 від 22 листопада 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, №17-к від 07 грудня 2017 року про звільнення з роботи за прогул та поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів Турчинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Городоцького району Хмельницької області з 09 грудня 2017 року.

Стягнуто з відділу освіти Городоцької РДА у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12 783, 08 грн без сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд виходив з того, що відповідно до амбулаторної карти позивача вона 09 листопада 2017 року та 10 листопада 2017 року зверталася на амбулаторний прийом та була обстежена лікарем-неврологом Городоцької ЦРЛ ОСОБА_2 . За результатами обстеження ОСОБА_1 було встановлено діагноз: хронічна вертебробазилярна судинна недостатність в стадії декомпенсації, який передбачає госпіталізацію або звільнення по лікарняному листку, від якого позивач категорично відмовилась, мотивуючи сімейними обставинами та виробничою необхідністю. Зазначені обставини підтверджуються довідкою ЛКК №228/5 від 04 грудня 2017 року та поясненнями, наданими лікарем-неврологом ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.

Працівника не можна визнати винним, якщо він неналежно виконує свою роботу внаслідок недостатньої кваліфікації, захворювання або відсутності відповідних умов для її виконання. Наявність поважних причин визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча б вона і не була підтверджена листком непрацездатності, оскільки закон не зобов`язує працівника у разі захворювання звертатися до офіційної медицини. Відсутність листка непрацездатності позбавляє лише працівника права на одержання ним допомоги з тимчасової втрати працездатності.

Згідно положень статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Оскільки ОСОБА_1 звільнили з посади вчителя початкових класів у Турчинецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів 08 грудня 2017 року, саме з цієї дати і по день її поновлення на роботі 31 травня 2018 року підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 110, 20 грн, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 грудня 2017 року по 31 травня 2018 року складає 12 783,08 грн (110,20 грн ?116 робочих днів) без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

При визначенні розміру моральної шкоди апеляційний суд врахував глибину фізичних та душевних страждань позивача та дотримуючись вимог розумності і справедливості стягнув на її користь 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки матеріали справи не містять належних доказів, які підтверджують понесення ОСОБА_1 відповідних витрат, детальний опис наданих послуг адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги, відсутні підстави для стягнення на її користь витрат на правову допомогу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У липні 2018 року відділ освіти Городоцької РДА Хмельницької області та Турчинецька ЗОШ I-III ступенів, від імені яких діє представник Гаджук В. О., звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 31 травня 2018 року і залишити в силі рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року та додаткове рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначали, що висновок апеляційного суду про поважність причин відсутності ОСОБА_1 на роботі 09 та 10 листопада 2017 року не підтверджений належними доказами та є безпідставним.

Апеляційний суд не врахував, що запис в карті амбулаторного хворого про факт звернення до лікаря не є безумовним доказом поважності причин відсутності на роботі та підлягає оцінці разом з іншими доказами у сукупності. Записи в медичній карті позивача про відвідування нею лікаря 09 та 10 листопада 2017 року не є доказом непрацездатності останньої.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги докази, які містяться у справі та були належним чином досліджені судом першої інстанції з наданням їм правової оцінки, та в оскарженому рішенні послався на пояснення лікаря-невролога ОСОБА_2 , показання якого судом першої інстанції визнані неправдивими.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Городоцького районного суду Хмельницької області.

22 листопада 2018 року справа № 672/1682/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 01 вересня 2012 року ОСОБА_1 працювала у Турчинецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів на посаді вчителя початкових класів з неповним тижневим навантаженням, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та копією наказу про переведення.

Встановлено та визнається сторонами, що 09 та 10 листопада 2017 року позивач була відсутня на робочому місці, у зв`язку з чим було створено комісію, яка засвідчила факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 09 листопада 2017 року в приміщенні школи та на її території з 08:50 год до 15:00 год. 10 листопада 2017 року позивач на роботу взагалі не вийшла.

Як вбачається із акта від 13 листопада 2017 року, складеного комісією, ОСОБА_1 відмовилася надавати письмові пояснення про причини відсутності на роботі 09, 10 листопада 2017 року та повідомила, що вона була відсутня на роботі на законних підставах і документи на підтвердження цього надійдуть на адресу школи поштою.

13 листопада 2017 року на адресу Турчинецької ЗОШ I-III ступенів надійшла заява ОСОБА_1 , датована 09 листопада 2017 року, про надання їй відпустки без збереження заробітної плати 09 та 10 листопада 2017 року.

Рішенням первинної профспілкової організації Турчинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів від 17 листопада 2017 року надано згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважної причини.

Наказом від 22 листопада 2017 року № 39 ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, яке виразилось у вчиненні прогулу без поважних причин 09 листопада 2017 року та 10 листопада 2017 року, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї стягнення у вигляді звільнення з роботи.

Наказом № 17-к від 07 грудня 2017 року ОСОБА_1 , вчителя початкових класів Турчинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, з 08 грудня 2017 року звільнено з роботи за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Встановлено, що 09 листопада 2017 року ОСОБА_1 зверталася на амбулаторний прийом та була обстежена лікарем-неврологом Городоцької ЦРЛ ОСОБА_2 . За результатами обстеження ОСОБА_1 було встановлено діагноз: хронічна вертебробазилярна судинна недостатність в стадії декомпенсації, який передбачає госпіталізацію або звільнення по лікарняному листку, від якого позивачка категорично відмовилась, мотивуючи сімейними обставинами та виробничою необхідністю. Зазначені обставини підтверджуються довідкою ЛКК №228/5 від 04 грудня 2017 року та поясненнями, наданими в судовому засіданні лікарем-неврологом ОСОБА_2

10 листопада 2017 року ОСОБА_1 також зверталася до лікаря-невролога Городоцької ЦРЛ ОСОБА_2, що підтверджується копією її амбулаторної карти.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України. При цьому відсутність працівника на роботі за станом здоров`я може підтверджуватись не тільки лікарняним листком, а й довідкою медичної установи, показами свідків й іншими доказами.

Встановивши, що позивач довела належними та допустимими доказами поважність причин своєї відсутності на роботі 09 та 10 листопада 2017 року, а відповідач не довів, що відсутність позивача в ці дні на роботі потягли будь-які тяжкі чи несприятливі наслідки, які б дали привід для застосування до неї найбільш тяжкого дисциплінарного стягнення - звільнення, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів Турчинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів з 09 грудня 2017 року, стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу Турчинецької загальноосвітньої школи I-III ступенів та відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Турчинецької загальноосвітньої школи I-III ступенів, відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного судуХмельницької області від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов