Ухвала

від 24.09.2020 по справі 914/1378/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/1378/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання: Півень А.Л.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Львівської області

(головуючий суддя - Ділай У.І.)

від 06.02.2020

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Хабіб М.І.; судді: Дубник О.П., Зварич О.В.)

від 16.06.2020

у справі № 914/1378/19

за позовом Співвласника колективного виробничо-торгового підприємства дієтичної їдальні "Полонина" ОСОБА_1

до Колективного виробничо-торгового підприємства дієтичної їдальні "Полонина", Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонина Захід", Приватного підприємства "Квітка Полонина"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Співвласник колективного виробничо-торгового підприємства дієтичної їдальні "Полонина" ОСОБА_2

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсними (скасування) змін та доповнень до статуту

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - не з`явився;

відповідача 3 - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Співвласник колективного виробничо-торгового підприємства дієтичної їдальні "Полонина" (далі - КВТП дієтична їдальня "Полонина") ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до КВТП дієтична їдальня "Полонина", ТОВ "Полонина Захід" та ПП "Квітка Полонини" про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі АДРЕСА_1 від 29.01.2008, укладеного КВТП дієтична їдальня "Полонина" та ТОВ "Полонина Захід" ,

-визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі АДРЕСА_1 від 04.03.2008, укладеного ТОВ "Полонина Захід" та ПП "Квітка Полонини" ,

-витребування на користь КВТП дієтична їдальня "Полонина" будівлі площею 1 215, 5 кв.м, розташованої на АДРЕСА_1 ,

-виділення часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які складають по 8% у статутному фонді КВТП дієтична їдальня "Полонина", а саме 97, 25 кв.м приміщень, що разом становить 16% та 194, 5 кв.м приміщення, а саме: на першому поверсі шириною 20, 2 кв.м, довжиною 19, 26 кв.м, позначені на поверхневому плані літерою Ф-3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договорами дарування від 14.03.2008 №355 та №352 співвласники КВТП дієтична їдальня "Полонина" ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частки у статутному фонді КВТП дієтична їдальня "Полонина" у розмірі по 8%, що становить по 629, 74 грн. В подальшому рішенням Трускавецького міського суду від 05.03.2013 у справі № 2-89/11, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано співвласниками майна по 8% у статутному фонді КВТП дієтична їдальня "Полонина" .

Зазначає, що у червні 2007 року співвласниками часток в статутному фонді КВТП дієтична їдальня "Полонина" стали ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 20.06.2007 у справі №2-89/07, яким визнано право власності на частку у статутному фонді КВТП дієтична їдальня "Полонина" за ОСОБА_8 у розмірі 42.63%, ОСОБА_5 у розмірі 2,24%, ОСОБА_6 у розмірі 1,12% та ОСОБА_7 у розмірі 15.13%.

08.11.2007 ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без участі інших співвласників провели загальні збори співвласників КВТП дієтична їдальня "Полонина", за результатами яких було прийнято рішення про відчуження належної КВТП дієтична їдальня "Полонина" будівлі площею 1 254 кв.м, розташованої на АДРЕСА_1 .

На підставі договору від 29.01.2008 майно було відчужене ТОВ "Полонина Захід", яке в подальшому за договором від 04.03.2008 продало будівлю ПП "Квітка Полонини" .

Позивач посилається на частину 5 статті 203, статті 358, 361, 369 Цивільного кодексу України та зазначає про незаконність дій ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки вони позбавили інших співвласників часток у статутному фонді підприємства шляхом відчуження майна підприємства, а саме підприємство позбавили основних засобів.

Вказує, що рішенням Трускавецького міського суду від 22.07.2014 у справі №1324/1169/12, залишеним в силі апеляційним судом, визнано недійсними рішення загальних зборів від 08.11.2007, що, на думку позивача, є підставою для визнання недійсними договору купівлі-продажу від 29.01.2008, за яким КВТП дієтична їдальня "Полонина" відчужило спірну будівлю ТОВ "Полонина Захід", та договору купівлі-продажу від 04.03.2008, за яким ТОВ "Полонина Захід" продало цю будівлю ПП "Квітка Полонини" .

Посилаючись на статтю 1213 Цивільного кодексу України, позивач вказує про наявність підстав для повернення в натурі безпідставно набутого майна. Крім того, на підставі статей 364, 367 Цивільного кодексу України вказує про можливість виділу його частки та частки ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.09.2019 у справі № 914/1378/19 співвласника КВТП дієтична їдальня "Полонина" Волощука Богдана Івановича залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В подальшому 17.12.2019 позивач подав уточнення до позовної заяви, а 19.12.2019 подав заяву в порядку статті 169 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив:

-визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 від 04.03.2008, укладений ТОВ "Полонина Захід" та ПП "Квітка Полонини" ,

-витребувати на користь КВТП дієтична їдальня "Полонина" все майно (будівлю КВТП дієтична їдальня "Полонина" площею 1215,5 кв. м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) із чужого незаконного володіння,

-визнати недійсними (скасувати) зміни та доповнення до статуту КВТП дієтична їдальня "Полонина" від 13.11.2007, затверджені сфальсифікованим рішенням "позачергових зборів" співвласників від 08.11.2007, зареєстровані в реєстрі за № 1718 у 2007році, та зобов`язати КВТП дієтична їдальня "Полонина" привести статут підприємства до стану 1995 року.

В заяві позивач наводить ті ж самі обґрунтування своїх позовних вимог, що й в позовній заяві. Крім того, вказує, що оскільки рішення загальних зборів співвласників від 08.11.2007 визнано недійсним в судовому порядку, то недійсними є зміни до статуту, а також недійсним є договір купівлі-продажу від 04.03.2008.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020, у позові відмовлено.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відчуження спірного майна відбулося за договорами від 29.01.2008 та від 04.03.2008, тобто до укладення договорів дарування від 14.03.2008 часток у статутному фонді КВТП дієтична їдальня "Полонина", на підставі яких позивач та третя особа ОСОБА_2 стали учасниками підприємства, а тому відчуження майна підприємства не могло порушувати прав позивача, оскільки він не мав жодних корпоративних прав щодо КВТП дієтична їдальня "Полонина" станом на час відчуження майна цього підприємства.

Господарські суди врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 04.09.2018 у справі №904/5857/17 та від 22.10.2019 у справі №923/876/16, згідно з якою заявлення вимоги про визнання недійсними змін до статуту не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення таких вимог не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

При цьому як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції враховано правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №909/1294/15 та постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №927/807/18.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2020 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, визнати недійсними зміни до статуту КВТП дієтична їдальня "Полонина" від 13.11.2007, що затверджені недійсним (сфальсифікованим) рішенням позачергових зборів від 08.11.2008 та зареєстровані в реєстрі за № 1718 у 2007 році, та зобов`язати державного реєстратора внести такі зміни. Визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі їдальні площею 1 215 м 2 між ТОВ "Полонина-Захід" та ПП "Квітка Полонини" від 04.03.2008; витребувати майно (будівлю) КВТП дієтична їдальня "Полонина" від ПП "Квітка Полонини" на користь КВТП дієтична їдальня "Полонина" .

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17. Також зазначає, що судами попередніх інстанцій неправомірно не застосовано норми частини 1 статті 167 Господарського кодексу України, частини 1, 3 статті 358, частини 1 статті 361, частин 1, 2 статті 369, частин 1, 2 статті 1213 Цивільного кодексу України .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у цій справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Верховний Суд, проаналізувавши судове рішення, висновки в якому, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

Спір у справі № 916/2084/17 виник у зв`язку з тим, що позивача було примусово виключено зі складу учасників цього товариства, а також звільнено з посади директора, яку він до цього обіймав; протягом наступних років склад учасників товариства неодноразово змінювався. У подальшому вказані зміни визнані недійсними в судовому порядку, позивача поновлено у складі учасників з часткою у статутному капіталі у розмірі 30 %, а також на посаді директора товариства. При цьому позивач зазначав, що під час судових спорів йому стало відомо про укладення іншою особою від імені товариства оспорюваних договорів, на підставі яких було зменшено кількість орендованого майна та збільшено орендну плату за користування цим майном. Звертаючись до суду з позовом про визнання зазначених договорів недійсними, позивач стверджував, що на момент їх підписання третя особа не мала повноважень діяти як директор товариства. Ця обставина встановлена у ряді судових рішень, які набрали законної сили, а отже, є преюдиційним фактом і підставою для визнання оскаржуваних договорів недійсними відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17 викладено таку правову позицію.

За договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

У цій справі спір виник у зв`язку з тим, що на думку позивача (який став учасником товариства на підставі договору дарування від 14.03.2008 разом з іншим учасником ОСОБА_2 ), 08.11.2007 ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без участі інших співвласників провели загальні збори співвласників КВТП дієтична їдальня "Полонина", за результатами яких було прийнято рішення про відчуження належної КВТП дієтична їдальня "Полонина" будівлі площею 1 254 кв.м, розташованої на АДРЕСА_1 . Згодом, на підставі договору від 29.01.2008 майно було відчужене ТОВ "Полонина Захід", яке в подальшому за договором від 04.03.2008 продало будівлю ПП "Квітка Полонини". При цьому позивач зазначає про те, що рішенням Трускавецького міського суду від 22.07.2014 у справі №1324/1169/12, залишеним в силі апеляційним судом, визнано недійсними рішення загальних зборів від 08.11.2007, що, на думку позивача, є підставою для визнання недійсними договору купівлі-продажу від 29.01.2008, за яким КВТП дієтична їдальня "Полонина" відчужило спірну будівлю ТОВ "Полонина Захід", та договору купівлі-продажу від 04.03.2008, за яким ТОВ "Полонина Захід" продало цю будівлю ПП "Квітка Полонини".

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , виходили з того, що відчуження спірного майна відбулося за договорами від 29.01.2008 та від 04.03.2008, тобто до укладення договорів дарування від 14.03.2008 часток у статутному фонді КВТП дієтична їдальня "Полонина", на підставі яких позивач та третя особа ОСОБА_2 стали учасниками підприємства, а тому відчуження майна підприємства не могло порушувати прав позивача, оскільки він не мав жодних корпоративних прав щодо КВТП дієтична їдальня "Полонина" станом на час відчуження майна цього підприємства.

5.5. Безпідставним є також посилання скаржника в касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15.

Так, у згаданій постанові викладено правовий висновок, згідно з яким підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.

Тобто, наведена правова позиція навпаки підтверджує висновок судів попередніх інстанцій, що у даному випадку право власності позивача на подаровану йому частку у статутному фонді КВТП дієтична їдальня "Полонина " виникло з моменту прийняття ним дарунка, а саме з дати укладення відповідного договору дарування від 14.03.2008 №352, а твердження скаржника про те, що він став співвласником підприємства з моменту його створення 13.01.1995 суперечать положенням статті 722 Цивільного кодексу України. При цьому суд апеляційної інстанції в постанові від 16.06.2020 посилався на вказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 .

5.5. Отже, правовідносини у справі № 916/2084/17, на яку посилається скаржник та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки різняться за предметом позову, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 .

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами частини 1 статті 167 Господарського кодексу України, частини 1, 3 статті 358, частини 1 статті 361, частин 1, 2 статті 369, частин 1, 2 статті 1213 Цивільного кодексу України, то необхідно зазначити, що касаційна скарга переглядалась саме з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка, як було встановлено вище, не знайшла свого підтвердження.

Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду, який залишив в силі рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2015 у справі № 5017/2917/12, колегія суддів зазначає, що до касаційної скарги скаржником не додано копії зазначеної постанови, а в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє рішення Господарського суду Одеської області від вказаної дати з таким номером справи, як і постанова Верховного Суду України у справі з зазначеним номером.

Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 914/1378/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй