Постанова

від 21.09.2020 по справі 1.380.2019.003438

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003438 пров. № А/857/8445/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Большакової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року про закриття провадження (головуючий суддя Гавдик З.В., м. Львів) по справі за адміністративним позовом Державної авіаційної служби України до Приватного підприємства УКРТЕКСКОЛОР , Товариства з обмеженою відповідальністю Парус сіті , Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство Міжнародний аеропорт Львів імені Данила Галицького , Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватне підприємство Р.О.М.Б. , Приватне акціонерне товариство Львівський завод залізобетонних виробів №1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський аукціонний центр з продажу активів та майна Банкрутів , Товариство з обмеженою відповідальністю АЛТУМ про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Державна авіаційна служба України звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до ПП Укртесколор , ТОВ Парус сіті , ДАБІ України, Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ДП Міжнародний аеропорт Львів імені Данила Галицького , Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ПП Р.О.М.Б. , ПАТ Львівський завод залізобетонних виробів №1 , ТОВ Всеукраїнський аукціонний центр з продажу активів та майна банкрутів , ТОВ БК Алтум , в якому просила: зобов`язати ПП Укртесколор , ТОВ Парус Сіті виконати рішення Державіаслужби від 05.04.2019 року № 211, від 17.05.2019 № 213; зобов`язати ПП Укртесколор , ТОВ Парус Сіті знести самочинне будівництво за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93 кадастровий номер земельної ділянки 4610136900:07:001:0024; визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Львівської міської ради в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, кадастровий номер земельної ділянки 4610136900:07:001:0024, та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва; визнати протиправними дії виконавчого комітету Львівської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень, затверджених рішенням від 30.03.2018 № 344, та скасувати їх; визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу на будівельні роботи від 11.12.2018 №ІУ 113183451930, та скасувати його.

Представник ПП Укртесколор і ТОВ Парус Сіті подав до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі з підстав визначених ч. 1 ст. 1 ст. 238 КАС України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року клопотання задоволено, закрито провадження у справі з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна авіаційна служба України оскаржила його в апеляційному порядку, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі зазначає, що Державна авіаційна служба України (далі - Державіаслужба) є уповноваженим органом з питань цивільної авіації та діє відповідно до Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520 (далі - Положення № 520).

Відповідно до пункту 3 Положення № 520 основними завданнями Державіаслужби є, зокрема, реалізація державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України; здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування.

Згідно з пунктом 4 Положення № 520 Державіаслужба, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює комплексні заходи щодо забезпечення безпеки польотів, авіаційної, екологічної, економічної та інформаційної безпеки; погоджує місця розташування, висоту об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

Відповідно до пункту 57 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2018 № 954 (далі - Положення № 954), Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Мінінфрастуктури України від 30.11.2012 № 721, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.12.2012 за № 2147/22459, зокрема, погодженню з Державіаслужбою підлягають місце розташування і висота таких об`єктів будівництва та реконструкції: об`єктів, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків; об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів; об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 Повітряного кодексу України на приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.

До такої діяльності належать:

1) будівництво, вибухові роботи;

2) діяльність, що сприяє скупченню птахів;

3) установлення радіовипромінювальних пристроїв;

4) роботи, пов`язані з використанням лазерних пристроїв, що можуть випромінювати у повітряний простір;

5) роботи, пов`язані із запуском ракет, метеорологічних радіозондів та куль-пілотів;

6) діяльність, пов`язана з польотами літальних апаратів, з викидами диму та газів, що можуть погіршувати видимість у районі аеродрому;

7) будівництво високовольтних повітряних ліній, висадка та вирощування дерев або зелених насаджень.

Разом з тим, згідно з частиною десятою статті 69 Повітряного кодексу України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

На виконання вимог вищезазначеної статті, Положення № 520, на підставі акту обстеження приаеродромної території аеродрому Львів від 30.01.2019 № 32, затвердженим генеральним директором ДП МА Львів ім. Данила Галицького Т.В. Романовською 30.01.2019 (міститься в матеріалах справи), В.о. Голови Державіаслужби 05.04.2019 винесено рішення №211, № 205 про припинення будівництва з моменту винесення такого рішення за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, кадастровий номер земельної ділянки 4610136900:07:001:0024, що здійснюється Приватним підприємством УКРТЕКСКОЛОР , 79021 м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 32181056, Приватним підприємством Р.О.М.Б , 79069, Львівська обл., місто Львів, вул. Шевченка, будинок 317, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39684985 (далі - ПП Р.О.М.Б ) відповідно.

15.04.2019 до Державіаслужби надійшов лист ПП Р.О.М.Б. від 12.04.2019 № 32, щодо того, що підприємство з 01.02.2019 не є генеральним підрядником будівництва за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, а замовником будівництва проекту є Парус Сіті .

Враховуючи викладене, В.о. Голови Державіаслужби 17.05.2019 винесено рішення №213 про припинення будівництва з моменту винесення такого рішення за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, кадастровий номер земельної ділянки 4610136900:07:001:0024, що здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю Парус Сіті , 79021, Львівська обл., місто Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41025498.

ПП УКСРТЕКСКОЛОР та ТОВ Парус Сіті у добровільному порядку вказані рішення не виконуються та на момент звернення Державіаслужби до суду право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, кадастровий номер земельної ділянки 4610136900:07:001:0024 зареєстровано не було.

Невиконання останніми зазначених рішень, винесених Державіаслужбою на виконання публічно-владних управлінських функцій, стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, адже здійснення на приаеродромній території непогодженого з Державіаслужбою будівництва безпосередньо впливає та загрожує безпеці авіації. Набуття права власності на оскаржуваний об`єкт будівництва не вичерпує права Державіаслужби на звернення до суду із позовною заявою у справі, в якій Львівським окружним адміністративним судом закрито провадження.

Крім того, вищевказані протиправні дії Відповідачів 1 та 2 є передумовою для звернення Державіаслужби до суду з вимогами про знесення самочинного будівництва.

Апелянт зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17, судом встановлено наступне: На підставі частини десятої статті 69 ПК України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Державіаслужба є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, до повноважень якого належить погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації. За рішенням Державіаслужби органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані припинити будівництво до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Аналіз наведених вище положень статті 69 ПК України у взаємозв`язку з нормами Положення № 520 та Порядку №721 дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення порушення особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, Державіаслужба приймає рішення про припинення будівництва до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства, яке є обов`язковим для органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності, які допустили це порушення.

При цьому, Державіаслужба діє як суб`єкт владних повноважень послідовно, в чітко визначеному порядку. Зокрема, Державіаслужба наділена контролюючими функціями, приймає рішення про припинення будівництва до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства, що свідчить про публічно-правовий характер дій позивача.

Звертаючись до суду з позовом про зобов`язання виконати рішення про припинення будівництва, знести самочинне будівництво та привести в попередній стан земельні ділянки на приаеродромних територіях, мотивуючи такий позов порушеннями норм, що регламентують будівництво на цих територіях, а також містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, Державіаслужба діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства.

При цьому, звернення Державіаслужби до суду з вказаним позовом здійснюється нею як суб`єктом владних повноважень на підставі статті 28 Закону № 3166-УІ, що з огляду на вказані вище норми статей 3, 4,17та 50 КАС України (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду та прийняття оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій), а також статей 4, 5, 19 та 46 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), свідчить про належність такого спору до юрисдикції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір, який є предметом цього розгляду, є публічно- правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно зобов`язання виконати рішення

Державіаслужби про припинення будівництва, знести самочинне будівництво та привести в попередній стан земельні ділянки на приаеродромних територіях. Справа за позовом такого суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду на підставі статті 28 Закону № 3166-УІ з метою здійснення наданих йому законодавством повноважень, належить до юрисдикції адміністративних судів .

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2019 у справі № 810/2763/17, судом зазначено: З огляду на те, що Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України, та в силу приписів ст. 28 Закону № 3166- УІ наділена правом звертатися до суду з метою реалізації своїх повноважень, у даному випадку припинення діяльності, передбаченої ч. 2 ст. 69 ПК України, а також ураховуючи публічний інтерес цього спору, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права/інтересу є вірним .

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2019 у справі № 826/2793/18, судом встановлено наступне: За загальним визначенням публічним інтересом є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів .

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом визначено право звернення Державіаслужби до адміністративних судів із позовними вимогами щодо виконання рішення Державіаслужби про припинення будівництва та знесення самочинного будівництва.

Відповідно до пункту п`ятого частини четвертої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Державіаслужба вважає, що судом першої інстанції надано передчасну правову оцінку факту реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, кадастровий номер земельної ділянки 4610136900:07:001:0024.

Так, із змісту заявленого позову не убачається, що Державіаслужбою заявлені вимоги щодо скасування вказаної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва або остання оспорює правомірність набуття ПП Укртесколор права власності.

Будь-якого належного обґрунтування такого висновку суду в спірній ухвалі не наведено.

Крім того, вказаний об`єкт будівництва не завершений та продовжує створювати загрозу для безпеки цивільної авіації та потреб суспільства, а публічно-правовий спір продовжує своє існування.

Також апелянт зазначає, що діапазон позовних вимог у справі, в якій судом першої інстанції прийнято рішення про закриття провадження, явно виходить за межі наведеного висновку суду, оскільки охоплює вимоги про визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Львівської міської ради в частині не погодження оскаржуваного об`єкта будівництва, визнання протиправними дій виконавчого комітету Львівської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень, визнання протиправними дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу на будівельні роботи.

Не применшуючи значення дотримання правил предметної юрисдикції, встановлених статтею 19 КАС України, Державіаслужба вважає, що інститут закриття провадження у справі слугує меті забезпечення принципу верховенства права та розгляду справи уповноваженим законом судом, але не повинен використовуватися як засіб легалізації неправомірної поведінки і не може застосовуватися до заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки.

Водночас, така непослідовність суду першої інстанції створює перешкоди у реалізації права позивачем на звернення до суду із адміністративним позовом, призводить до збереження стану триваючого порушення вимог та заходів безпеки, які виявлені позивачем.

Враховуючи вищевикладене, на думку Державіаслужби правові підстави для закриття провадження в адміністративній справі в порядку пункту 1 частини першої статті 238 КАС України у суду першої інстанції були відсутніми, а висновки суду, що наведений спір повинен бути розглянутий в межах господарського судочинства, що передбачає вирішення приватноправового спору, не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції правильно вказав, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із ст. 376 ЦК України:

1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

5. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

6. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Судом першої інстанції з`ясовано, що згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.05.2020, 14 травня 2020 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності за ПП Укртесколор , на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, кадастровий номер земельної ділянки розташування: 4610136900:07:001:0024, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2082910346101.

Згідно із чч. 1, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Також суд першої інстанції вірно врахував, що у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в статті 317 ЦК України.

Отже, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Наведене на думку суду є втіленням запровадженого в Україні у сфері обігу нерухомості принципу внесення , в силу якого право, яке підлягає реєстрації, виникає в момент такої реєстрації. Відповідний правовстановлюючий документ (правочин (договір), акт тощо) є підставою для переходу до особи прав на нерухомість, тобто породжує відповідні зобов`язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що в даному випадку між позивачем та відповідачами по суті існує не вирішений у встановленому порядку спір про знесення самочинного будівництва, на яке вже зареєстроване право власності.

Також, суд першої інстанції врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 22 квітня 2019 року по справі № 1527/14472/12 (К/9901/6113/18), в якій зазначено: «Отже, спірні правовідносини обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом № 280/97-ВР делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 14-48цс18, від 11 квітня 2018 року у справі № 11-96апп18 та від 15 травня 2018 року у справі № 11-346апп18.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинної реконструкції об`єкта містобудування.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що право власності на зазначений збудований об`єкт станом на момент винесення розпорядження від 23 серпня 2012 року № 490 та на сьогоднішній день ОСОБА_2 не оформлено, а тому у цій справі відсутні приватноправові відносини.

Таким чином, доводи ОСОБА_2 , що правовідносини щодо реконструкції житла або місця загального користування регулюються нормами цивільного і житлового законодавства України, а тому не є публічно-правовими і носять приватноправовий характер, у зв`язку з чим мають розглядатися виключно в порядку цивільного судочинства, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними та необґрунтованими» .

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові не врахувала доводи особи про наявність приватноправових відносин лише через відсутність права власності на збудований об`єкт станом на момент розгляду справи.

На думку суду вказана правова позиція підтверджує обставину, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно, спір щодо такого майна є приватноправовим.

Також суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір не є публічно-правовим, відтак провадження у справі підлягає закриттю.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року про закриття провадження у справі № 1.380.2019.003438 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

О.О. Большакова

повний текст складено 24.09.2020