Вирок

від 23.09.2020 по справі 761/19733/13-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУНС 761/19733/13-к Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Справа № 11-кп/824/940/2020

Категорія ч. 4 ст. 190 КК України

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року у кримінальному провадженні № 12013110100011355 стосовно обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 366 КК України,

ОСОБА_7 , громадянки України, українки, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чорнобиль Київської області, здобула середню спеціальну освіту, одружена, працює машиністом котлів СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго», зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, та їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

ОСОБА_7 також визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, та їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчою діяльністю, на строк 1 рік.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання за ч. 2 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та на неї покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Судом також вирішені питання щодо речових доказів та процесуальних витрату кримінальному провадженні.

Суд визнав доведеним, що директор ТОВ «Крок-2006» (код ЄДРПОУ 34191113) ОСОБА_7 за попередньою змовою із невстановленою розслідуванням особою, маючи протиправний умисел, направлений на шахрайське заволодіння майном ДП НАЕК «Енергоатом» в особливо великому розмірі, шляхом отримання грошових коштів вказаного підприємства в сумі 6 818 943 грн. 70 коп. для нібито подальшої їх передачі німецькій компанії «G+Н Моntage GmbH», виконуючи функції пособника злочинної групи, у невстановлений слідством час, 16 жовтня 2007 року, за невстановлених слідством обставин подала, за вказівкою невстановленої розслідуванням особи, до ДП НАЕК «Енергоатом» за адресою: м. Київ, вул. Вєтрова, 3, підроблені документи щодо стягнення боргу в сумі 6 818 943 грн. 70 коп. на користь німецької компанії «G+Н Моntage GmbH» як уповноважена особа вказаної компанії.

Арбітражним судом м. Стокгольм 17 липня 2000 року винесено рішення щодо стягнення з ДП НАЕК «Енергоатом» на користь компанії «G+Н Моntage GmbH» (Німеччина) 2 787 971 німецьких марок.

Дані боргові зобов`язання виникли у ДП НАЕК «Енергоатом» як у правонаступника Чорнобильської АЕС за контрактом №07.08.95 від 07 серпня 1995 року, на поставку торгівельно-технічного обладнання. У 2001-2002 роках рішення Арбітражного суду м. Стокгольм легалізовано на території України відповідними рішеннями Апеляційного суду м. Києва. Відповідно до ухвал Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2001 року та від 26 березня 2002 року з ДП НАЕК «Енергоатом» необхідно стягнути на користь компанії «G+Н Моntage GmbH» еквівалент 2 787 971 німецьких марок, а саме 6 818 943 грн. 70 коп.

Продовжуючи реалізацію злочинного умисла, направленого на шахрайське заволодіння чужим майном, директор ТОВ «Крок-2006» ОСОБА_7 , з метою створення уяви у працівників ДП НАЕК «Енергоатом» про легітимність своїх дій, 16 жовтня 2007 року за вказівкою невстановленої розслідуванням особи подала при невстановлених обставинах на адресу ДП НАЕК «Енергоатом» пакет підроблених документів, а саме: лист про те, що вона є повноважним представником компанії «G+Н Моntage GmbH» з питань сплати заборгованості, довіреність нібито видану X. Ліппманом від 23 лютого 2007 року у м. Києві, якою останній повідомивДП НАЕК «Енергоатом» про призначення ТОВ «Крок-2006» та особисто директора ОСОБА_7 представником з погашення заборгованості та договір доручення № 15-02 від 15 лютого 2007 року, укладений між ТОВ «Крок-2006» та компанією «G+Н Моntage GmbH».

25 жовтня 2007 року ОСОБА_7 , як директор ТОВ «Крок-2006», подала на ім`я президента ДП НАЕК «Енергоатом» лист № 05/10, яким повідомила, що платіжними реквізитами ТОВ «Крок-2006» є банківські реквізити: код ЄРПОУ 34191113, п/р НОМЕР_1 (в національній валюті, грн.) та п/р НОМЕР_2 (USD, EUR) в філії ВАТ КБ «Надра» КРУ (МФО 320 564).

На підставі поданих директором ТОВ «Крок-2006» ОСОБА_7 до ДП «Енергоатом» підроблених від компанії «G+Н Моntage GmbH» документів ДП НАЕК «Енергоатом» 25 жовтня 2007 року платіжним дорученням № 11918 перерахував на рахунок ТОВ «Крок-2006» № НОМЕР_1 , відкритий у ВАТ КБ «Надра» КРУ (МФО 320564) грошові кошти в сумі 6 818 943 грн. 70 коп.

Далі ОСОБА_7 , маючи, як директор ТОВ «Крок-2006», право першого і єдиного підпису щодо розпорядження коштами ТОВ «Крок-2006» та доступ до рахунків вказаного підприємства, діючи за попередньою змовою із невстановленою особою та виконуючи функції пособника злочинної групи, 26 жовтня 2007 року безпідставно перерахувала грошові кошти в особливо великому розмірі з розрахункового рахунку ТОВ «Крок-2006» № НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 підприємства з ознаками фіктивності ПП «Онікс-Трейд» (код ЄДРПОУ 35302803) в ТОВ КБ «СоцКомБанк» (МФО 388313) м. Одеса, а не на рахунок німецької компанії «G+Н Моntage GmbH», які в подальшому використала із невстановленою особою на власний розсуд.

З метою приховування своєї злочинної діяльності та ухилення від кримінальної відповідальності, директор ТОВ «Крок-2006» ОСОБА_7 26 листопада 2007 року звернулася до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із тим, що ДП НАЕК «Енергоатом» повністю погашено заборгованість перед компанією «Джі Плюс Ейч Монтаж ГМБХ» («G+Н Моntage GmbH») у сумі 6 818 943 грн. 70 коп. (за ухвалою Апеляційного суду м. Києва № 2-118 від 05.11.2001), що є підставою для закінчення виконавчого провадження. До вказаної заяви ОСОБА_7 надала підроблені документи, а саме: копію довіреності, виданої X.Ліппманом 23.02.2007 у м. Києві, якою останній повідомив енергокомпанію про призначення ТОВ «Крок-2006» і особисто директора ОСОБА_7 представником із погашення заборгованості та копію договору доручення № 15-02 від 15.02.2007 між ТОВ «Крок-2006» в особі директора ОСОБА_7 та компанією «G+Н Моntage GmbH» в особі управляючого X. Ліппмана, які ОСОБА_7 завірила власним підписом та печаткою ТОВ «Крок-2006».

Своїми умисними діями, що виразились у заволодінні грошовими коштами ДП НАЕК «Енергоатом» в особливо великих розмірах шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, виконуючи функції пособника злочинної групи, ОСОБА_7 заволоділа коштами вказаного підприємства в розмірі 6 818 943 грн. 70 коп., що в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, ОСОБА_7 , яку згідно протоколу № 1 установчих зборів засновників ТОВ «Крок-2006» (код ЄДРПОУ 34191113) від 22.02.2006 призначено на посаду директора вказаного товариства, будучи службовою особою, виконуючи адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі обов`язки згідно із Статутом підприємства від 22.02.2006, які полягали у здійсненні оперативного керівництва господарською діяльністю підприємства, вчинила службове підроблення.

Так, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Крок-2006», склала і видала за невстановлених обставин лист без датитаномеру на адресу президента ДП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_10 та договір доручення № 15-02 від 15.02.2007, які завірила власним підписом як директор ТОВ «Крок-2006» та печаткою вказаного підприємства. У вказаний листтадоговір доручення № 15-02 ОСОБА_7 внесла завідомо неправдиву інформацію,зазначивши, що німецька компанія («G+Н Моntage GmbH») уповноважує ТОВ «Крок-2006» бути її представником при проведенні переговорів із ДП НАЕК «Енергоатом» по вирішенню питання щодо погашення заборгованості в сумі 6 818 943 грн. 70 коп. на користь німецької компанії на підставі рішення Арбітражного суду Стокгольма від 17.07.2000 та вчиняти будь-які дії, направленні на отримання вказаного боргу. Однак німецька компанія «G+Н Моntage GmbH» не уповноважувала ТОВ «Крок-2006» бути її представником при проведенні вказаних переговорів, договір доручення № 15-02 від 15.02.2007 не видавала та управляючий Х.Ліппман вказаний договір не підписував і печаткою німецької компанії не завіряв.

Далі ОСОБА_7 16 жовтня 2007 року, за невстановлених слідством обставин, як директор ТОВ «Крок-2006», подала, за вказівкою невстановленої розслідуванням особи, до ДП НАЕК «Енергоатом» за адресою: м. Київ, вул. Вєтрова, 3 вказані підроблені документи, а саме: лист без дати та номеру на адресу президента ДП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_10 , договір доручення № 15-02 від 15.02.2007 із додатком - довіреністю,нібито виданої X.Ліппманом від 23.02.2007 у м. Києві, якою останнійповідомив ДП НАЕК «Енергоатом» про призначення ТОВ «Крок-2006» та особисто директора ОСОБА_7 представником з погашення заборгованості.

Напідставі поданих директором ТОВ «Крок-2006» ОСОБА_7 підроблених документів ДП НАЕК «Енергоатом» 25 жовтня 2007 року платіжним дорученням № 11918 перерахував на рахунок ТОВ «Крок-2006» № НОМЕР_1 , відкритий у ВАТ КБ «Надра» КРУ (МФО 320564), грошові кошти в сумі 6 818 943 грн. 70 коп., які в подальшому ОСОБА_7 використала із невстановленою особою на власний розсуд.

Внаслідок службового підроблення ОСОБА_7 ДП НАЕК «Енергоатом» спричинено тяжкі наслідки, оскільки підприємству заподіяно матеріальні збитки на загальну суму 6 818 943 грн. 70 коп., що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Таким діям обвинуваченої з огляду на вимоги ст. 337 КПК України судом першої інстанції надана правова кваліфікація за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 366 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом і викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації її дій,посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченої внаслідок м`якості та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року скасувати в частині призначеного покарання; постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України та призначити їй покарання: за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 366 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 3 роки; на підставі ст.ст. 49, 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності; не застосовувати до ОСОБА_7 положення ст.ст. 75, 76 КК України.

За позицією прокурора, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, відношення обвинуваченої до своїх дій, яка вину у вчиненні злочинів заперечувала, не розкаялась, завдані збитки не відшкодувала та намагалась уникнути кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення шляхом подання необґрунтованих клопотань і надання неправдивих показань. До того ж, досліджуючи особу обвинуваченої, суд не встановив та не навів у вироку обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і ступінь небезпечності винної особи, водночас визнав, що обставин, які пом`якшують покарання, не встановлено.

Таким чином, як вважає прокурор, суд необґрунтовано призначив ОСОБА_7 мінімальне покарання у виді позбавлення волі за кожний вчинений нею злочин, а також без достатніх підстав звільнив її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, тобто застосував закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню.

Крім того, прокурор посилається на те, що безпідставно застосувавши до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України, суд не застосував до останньої додаткове обов`язкове покарання у виді конфіскації майна.

Отже, призначене ОСОБА_7 покарання із звільненням від його відбування, за твердженням прокурора, є явно несправедливим через м`якість та недостатнім для виправлення обвинуваченої.

У запереченні на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 звертає увагу на те, що ДП НАЕК «Енергоатом» ніяких збитків не спричинено, бо цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся і потерпілим ніхто не визнавався, та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року.

Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, заперечення обвинуваченої та захисника щодо апеляційного прохання, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляційних скарг.

За змістом ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Оскільки стороною захисту апеляційна скарга на вирок не подавалася, а прокурором оскаржується вирок суду першої інстанції виключно в частині покарання, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, як такі, що є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, колегія суддів не переглядає відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.

Враховуючи, що колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час провадження в суді першої інстанції, а вирок за своїм змістом у цілому відповідає вимогам ст. 374 КПК України, відсутні й достатні правові підстави для перевірки заперечень сторони захисту на апеляційну скаргу прокурора, в яких викладаються певні аргументи, пов`язані з власною оцінкою захисником доказів у кримінальному провадженні. При цьому колегія судів вважає, що всім представленим сторонами доказам суд у вироку надав відповідну юридичну оцінку з урахуванням вимог ст. 94 КПК України та виходячи з того, що низка доказів у цьому кримінальному провадженні була отримана за процесуальною процедурою, передбаченою КПК України 1960 року.

З огляду на фактичні обставини, встановлені судом, та доведеність винуватості, вірною є кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України.

Що стосується кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 366 КК України, то колегія суддів вважає, що в цій частині суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

За змістом диспозиції ч. 2 ст. 366 КК України, у якій сформульований матеріальний склад злочину, відповідальність за вказаною нормою настає у разі вчинення службовою особою службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, якими вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

За висновками Верховного Суду України, які викладені в постановах від 19 грудня 2011 року у справі №5-18кс11, від 7 лютого 2013 року у справі №5-31кс12, службове підроблення, вчинене службовою особою, яка потім сама використовує підроблені нею офіційні документи як засіб для вчинення іншого злочину, коли суспільно-небезпечні наслідки настають після вчинення діяння, у якому службове підроблення було засобом його вчинення, інкримінувати спричинення тяжких наслідків водночас і як результат службового підроблення є неправильним, оскільки ці наслідки не перебувають у прямому причинному зв`язку зі службовим підробленням.

Як встановив суд, ОСОБА_7 вчинила службове підроблення з метою заволодіння шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, грошовими коштами ДП НАЕК «Енергоатом» в особливо великих розмірах, а тому наслідки у виді спричинення матеріальної шкоди у відповідному розмірі охоплюються в даному випадку диспозицією ч. 4 ст. 190 КК України і не можуть одночасно розцінюватись як тяжкі наслідки в розумінні ч. 2 ст. 366 КК України.

З огляду на наведене, дії ОСОБА_7 необхідно було кваліфікувати не за ч. 2 ст. 366 КК України, а за ч. 1ст. 366 КК України, і тому вирок суду в цій частині на підставі ч. 2 ст. 404 КПК України підлягає зміні у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а дії ОСОБА_7 - перекваліфікації з призначенням відповідного покарання в межах санкції ч. 1 ст. 366 КК України, виходячи з вимог ст.ст. 50, 65 КК України.

Разом із цим, колегія суддів приходить до висновку, що сплинули строки давності, визначені ст. 49 КК України, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, є нетяжким, а з моменту його вчинення минуло більше трьох років, у зв`язку з чим ОСОБА_7 підлягає звільненню від покарання за це кримінальне правопорушення на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги прокурора щодо м`якості покарання, призначеного ОСОБА_7 за вчинення службового підроблення, є необґрунтованими.

Що стосується покарання ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, та застосування судом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, то колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Крім того, за положеннямист. 75 КК України у разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, він можеприйняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Таке рішення має бути належним чином умотивовано.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, як про це зазначено у вироку, суд врахував ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, характер діяння, форму і ступінь вини обвинуваченої, мотивацію кримінальних правопорушень та умисний протиправний характер вчиненого; не встановивши обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, взяв до уваги дані про особу винної, яка одружена, офіційно працевлаштована, має на утриманні дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, під наглядом у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, раніше не притягувалась до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Зваживши указані обставини суд призначив ОСОБА_7 покарання, зокрема, за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 190 КК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду в частині виду та розміру покарання і вважає непереконливими доводи прокурора про те, що в даному випадку таке покарання за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що реалізація стороною захисту процесуальних прав під час судового розгляду у спосіб, визначений КПК України, а також захисна позиція обвинуваченої в суді не є самостійною підставою для обрання винній особі, виходячи із санкцій відповідних кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, більш суворого або тривалого заходу примусу, водночас ставлення обвинуваченої до своїх дій повинно оцінюватися судом у сукупності з іншими обставинами, що визначені у ст. 65 КК України.

Призначивши ОСОБА_7 покарання за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, суд першої інстанції також вважав, що виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства та звільнив її на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням. Проте суд у вироку, формально зазначивши, що виходить із характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу вчинення кримінального правопорушення, форми, виду, ступеню вини, мотиву і мети кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченої до, під час та після вчинення кримінального правопорушення, даних про її особу, а саме віку, стану здоров`я, способу життя тощо, не навів переконливих мотивів на підтвердження прийнятого рішення про можливість виправлення обвинуваченої в умовах застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки таке рішення було прийняте без урахування належним чином тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичних його обставин та наслідків, розміру завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, яка до цього часу не відшкодована, а позитивні дані про особу ОСОБА_7 , її сімейний стан та відомості про те, що вона постійно працює, не є, на переконання колегії суддів, достатніми для висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченої в умовах застосування щодо неї положень ст. 75 КК України.

У контексті наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставіст. 75 КК України.

Відповідно до ст. 409 КПК Українипідставою для скасування судового рішення прирозгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема положень ст. 75 КК України, що в даному випадку потягло за собою неправильне звільнення обвинуваченої від відбування покарання, а тому згідно з вимогами ст.ст. 409, 413, 420 КПК України є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України покарання із застосуванням ст. 75 КК України і ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції.

При ухваленні вироку в цій частині колегія суддів на виконання вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує тяжкість вчиненого ОСОБА_7 злочину проти власності, фактичні його обставини та ступінь участі обвинуваченої у досягненні злочинного результату; відношення ОСОБА_7 до вчиненого, яке свідчить про відсутність у неї критичної оцінки своєї протиправної поведінки, а також невжиття обвинуваченою жодних дій для відшкодування матеріальної шкоди, яка в даному провадженні, як про це правильно вказав суд у вироку, завдана державі України, в тому числі і з огляду на умови відповідних міжнародних договорів та ту обставину, що предметом злочину є грошові кошти в особливо великому розмірі Державного підприємства НАЕК «Енергоатом»; бере до уваги відсутність обставин, які обтяжують або пом`якшують покарання, а також сукупність усіх даних про особу винної та вважає, що ОСОБА_7 повинна реально відбувати покарання у виді позбавлення волі, розмір якого обґрунтовано визначений судом першої інстанції та до неї слід застосувати додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, що належить обвинуваченій на праві власності, бо саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, є пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним та достатнім для досягнення мети покарання - виправлення засудженої та попередженнявчинення нових злочинів як засудженою, так і іншими особами.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 374, 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_7 на підставі ч. 2 ст. 404 КПК України змінити.

Змінити правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України, призначити їй за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій на строк 2 (два) роки та на підставі ст. ст. 49, 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування цього покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 75 КК України скасувати.

Призначити ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією всього майна, що належіть їй на праві власності.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту її затримання в порядку виконання вироку.

У решті вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4