Постанова

від 15.09.2020 по справі 926/2049/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа №926/2049/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська №15/07-2020/Ор від 15.07.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/2027/20 від 20.07.2020)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2020 (повний текст рішення складено 17.03.2020, головуючий суддя Дутка В.В. судді Ковальчук Т.І., Гончарук О.В.)

у справі № 926/2049/19

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Челендж Аеро Юкрейн (надалі ТзОВ Челендж Аеро Юкрейн ), м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оршівська (надалі ТзОВ Агрофірма Оршівська ), с.Оршівці, Кіцманський район, Чернівецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 946 504,21 грн

за зустрічним позовом: ТзОВ Агрофірма Оршівська , с. Оршівці, Кіцманський район, Чернівецька область

до відповідача: ТзОВ Челендж Аеро Юкрейн , м. Київ

про визнання договору недійсним

за участю учасників справи:

від позивача: Петровська-Караченцева Л.Г. - представник (довіреність б/н від 02.07.2020, ордер ХВ № 000147 від 16.08.2019)

від відповідача: Бойко Р.В. - адвокат (свідоцтво РН № 1521 від 28.12.2018, ордер ВХ № 1004237 від 15.07.2020)

ВСТАНОВИВ:

04.09.2019 ТзОВ «Челендж Аеро Юкрейн» звернулося з позовом до ТзОВ «Агрофірма Оршівська» про стягнення заборгованості в розмірі 946 504,21 грн у зв`язку з неналежним виконанням умов договору на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель від 01.06.2017 №05-4/06-17 у частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

01.10.2019 ТзОВ «Агрофірма Оршівська» подало зустрічний позов до ТзОВ «Челендж Аеро Юкрейн» про визнання недійсним договору на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель від 01.06.2017 №05-4/06-17, в зв`язку з тим, що оспорюваний договір укладений директором ТзОВ «Агрофірма Оршівська» з перевищенням повноважень, передбачених статутом товариства.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2020 у справі № 926/2049/19 позов ТзОВ «Челендж Аеро Юкрейн» до ТзОВ «Агрофірма Оршівська» задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Агрофірма Оршівська» на користь ТзОВ «Челендж Аеро Юкрейн» 503 587,00 грн заборгованості, 66 528,66 грн пені, 95 177,94 грн інфляційних, 9 979,40 грн судового збору. У решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Агрофірма Оршівська» до ТзОВ «Челендж Аеро Юкрейн» про визнання договору недійсним - відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що спірний договір не суперечить положенням ст.ст. 203, 215 ЦК України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови, встановленні законодавством для даного виду правочину, зважаючи на підтвердженість фактів прийняття до виконання та вчинення дій щодо схвалення сторонами спірного правочину. Виходячи з положень законодавства України, матеріалів та обставин справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору надання послуг №05-4/06-17 від 01.06.2017, а тому відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги, суд з врахуванням належних та допустимих доказів встановив факт наданих послуг на суму 503 587,00 грн по спірному договору, відсутність доказів оплати зі сторони відповідача, дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог первісного позивача в цій частині. Перевіривши правильність розрахунку пені, втрат від інфляції за визначений первісним позивачем період із врахуванням суми боргу 503 587,00 грн, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково - 66 528,66 грн пені та 95 177,94 грн інфляційних втрат. В решті вимог про стягнення 100,00 грн основного боргу, 280 132,19 грн пені та 978,42 грн інфляційних втрат відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ «Агрофірма Оршівська» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити, а зустрічний позов задоволити. Зокрема, скаржник стверджує, що суд безпідставно послався на редакцію статуту, затвердженого рішенням Загальних зборів учасників ТзОВ «Агрофірма Оршівська» від 25.04.2019, та не взяв до уваги статут товариства, який був долучений до зустрічної позовної заяви, в редакції від 29.11.2016, тобто, який регламентував права та обов`язки директора товариства станом на момент укладення спірного договору. Окрім того, вважає, що нотаріально завірена заява ОСОБА_1 та листування по електронній пошті не є належними доказами на підтвердження схвалення та виконання договору на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель №05-4/06-17. Щодо стягнення заборгованості, то апелянт вважає, що суд не звернув увагу на те, що послуги на суму 23 975,06 грн є безпідставними, оскільки не передбачені договором.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги та доповнення до них (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/4361/20 від 24.07.2020) підтримав повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та у письмових поясненнях (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/4802/20 від 21.08.2020, № 01-04/5235/20 від 15.09.2020), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

01.06.2017 між ТзОВ «Агрофірма Оршівська» (замовник) та ТзОВ «Челендж Аеро Юкрейн» (виконавець) укладено договір на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель №05-4/06-17, предметом якого є здійснення виконавцем авіаційного обробітку сільськогосподарських земель замовника, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам, повітряним судном, зазначеного в п. 1.2 договору (а.с. 19-23 том І).

Згідно з п.1.3 договору обробіток земель замовника здійснюється виконавцем згідно замовлень замовника, в яких зазначається день, час та місце виконання авіаційних робіт, тощо. Замовлення може бути здійснено в усній формі або письмово (факсом / електронною поштою).

Приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, що надається виконавцем замовнику. Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг на протязі 7 (семи) банківських днів з моменту надання його виконавцем або в цей же строк надати виконавцю мотивовану відмову від підписання акту (п.1.5 договору).

Виконавець зобов`язаний виконувати обробіток земель за замовленням замовника на повітряному судні з екіпажем, повністю підготовленим до виконання рейсу та заправленим авіапальним (п.2.1.1 договору).

Виконавець, разом з представником замовника, зобов`язаний здійснювати облік та документальну фіксацію фактично виконаних авіаційних робіт (п.2.1.9 договору).

У п.2.2.1 договору зазначено, що замовник зобов`язаний здійснювати на користь виконавця платежі в розмірах та строки, що передбачені умовами цього договору.

Відповідно до п.3.1 договору вартість послуг з обробки сільськогосподарських земель визначається в додатках до цього договору, виходячи з обсягів авіаційних робіт та розцінки, за один гектар площі, на якій були проведені авіаційні роботи, що на дату укладання даного договору становить 393,15 грн, включаючи ПДВ, що є еквівалент 15 доларів США включаючи ПДВ, перерахованих за курсом НБУ на день укладання сторонами цього договору. Вартість пального входить до вартості послуг та окремо замовником не сплачується. Оплата за цим договором здійснюється в українських гривнях на розрахунковий рахунок виконавця, що вказаний в цьому договорі на підставі рахунку, виставленого виконавцем після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

У випадку, якщо протягом виконання авіаційних робіт, курс гривні до долара США зміниться більше, ніж на 5% порівняно з курсом гривні до долару США станом на дату укладання відповідного додатку до договору, а також у разі введення додаткових податків, зміни тарифів на обов`язкові послуги та інших змін, що виникли внаслідок незалежних від виконавця обставин, сторони можуть переглянути вартість робіт за цим договором. Такі зміни погоджуються сторонами додатковою угодою до договору. Сторони дійшли згоди при виконанні умов даного пункту використовувати курс гривні до долару США, встановлений НБУ (п. 3.2 договору).

Загальна вартість послуг встановлюється сторонами шляхом сумування вартості послуг за кожним окремим додатком та/або актом приймання-передачі наданих послуг, що складений в межах цього договору (п.3.3 договору).

Згідно з п.3.4 договору розрахунки за цим договором здійснюються замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг уповноваженими представниками сторін, якщо інші умови оплати не будуть обумовлені сторонами в додатку до цього договору.

Оплата вважається здійсненою після надходження грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору у разі порушення термінів перерахування грошових коштів за даним договором винна сторона сплачує іншій стороні на вимогу останньої пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п. 7.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Договір діє один рік з дати набуття ним чинності.

У випадку, якщо жодна із сторін не заявить за 30 днів до закінчення терміну дії дійсного договору про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний рік і так кожного разу (п. 7.7 договору).

Судом встановлено, що договір підписаний сторонами, зокрема, зі сторони відповідача за первісним позовом директором В.В.Біблюк та скріплений печатками.

01.06.2017 між замовником та виконавцем був підписаний додаток № 1 до договору від 01.06.2017 № 05-4/06-17, згідно з умовами якого виконавець зобов`язувався надати замовнику послуги авіаційного обробітку сільськогосподарських земель Замовника в с. Оршівці, площею 1225,1 га, ціна з ПДВ 393,15, вартість з ПДВ 481 648,07 грн. Термін виконання робіт за цим додатком складає з 01.06.2017 по 30.09.2017 (а.с. 27 том І).

Також, 01.06.2017 сторони підписали додаток №2, згідно якого при виконані робіт по обробці сільськогосподарських земель переліт ПС виконавця між населеними пунктами замовника та до замовника оплачується замовником (а.с. 26 том І).

Вартість авіаційних перельотів ПС виконавця між населеними пунктами замовника та до замовника становить 21 048,27 грн , включаючи ПДВ 20% - 3 508,04 грн, за одну льотну годину, що є еквівалент 800 (вісімсот) доларів США включаючи ПДВ, який становить за курсом НБУ 26.310335 грн. за 1 долар США (станом на 01.06.17). При цьому, вартість авіаційних перельотів ПС, що підлягає оплаті в гривні, визначається згідно офіційного курсу НБУ гривні до долару США на момент виставлення рахунку. Вартість пального входить до вартості перельотів та окремо замовником не сплачується. Оплата за цим додатком здійснюється в українських гривнях на розрахунковий рахунок виконавця, що вказаний в цьому договорі на підставі рахунку, що виставляється виконавцем за період з початку дії договору до 30.09.2017, а в подальшому щомісячно. Для кожного рахунку сторони складають акт, по формі, що наведена в цьому додатку. Підписання актів сторонами здійснюється у відповідності з п.п. 1.5, 1.6 договору.

Для виконання вказаного договору ТзОВ «Челендж Аеро Юкрейн» у червні 2017 року використовувалось повітряне судно вертоліт модель Robinson 44 бортовий номер UR-AHR, а для виконання польотів залучались працівники виконавця члени екіпажу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які відповідно до своїх завдань на політ виконували польоти, під час яких була здійснена авіаційно-хімічна обробка рослин на земельних ділянках замовника ТзОВ «Агрофірма Оршівська» .

На підтвердження виконання умов договору на загальну суму 503 687,00 грн позивачем надані акт приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2017 (авіаоприскування с/г культур в с.Оршівці на площі 1225,1 га) на суму 479 611,94 грн, у тому числі ПДВ, та акт №156 від 31.01.2018 приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2017 (переліт з с.Куча до с.Оршівці тривалістю 1:08 год) на суму 23 975,06 грн, у тому числі ПДВ. Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками товариств (а.с. 24-25 том І).

У встановлений п.3.4 договору строк відповідач не оплатив надані позивачем послуги.

ТзОВ «Челендж Аеро Юкрейн» виставлено ТзОВ «Агрофірма Оршівська» рахунок №96.17 від 30.06.2017 на оплату авіаоприскування на суму 479 611,94 грн та рахунок на оплату за авіаційні перельоти №228.17 від 30.09.2017 на суму 23 975,06 грн (а.с. 46-47 том І).

Проте, надані послуги не оплачені відповідачем, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 503 587,00 грн.

02.05.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості в сумі 503 587,00 грн, а також пеню 113 971,95 грн (а.с. 42-43 том І). Проте, дана претензія була залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення ТзОВ «Челендж Аеро Юкрейн» до суду.

Відповідач за первісним позовом не визнає первісні вимоги та подав зустрічний позов про визнання недійсним договору, посилаючись на його укладення директором ТзОВ «Агрофірма Оршівська» В.В.Біблюком з перевищенням повноважень, передбачених статутом товариства, а тому вважає, що договір підлягає визнанню недійсним відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Згідно із частиною 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частинами першою та третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Позивач за зустрічним позовом, звертаючись до суду із позовом про визнання правочину недійсним, стверджує, що директор ТзОВ «Агрофірма Оршівська» В.В.Біблюк, укладаючи спірний договір, перевищив свої повноваження, передбачені статутом товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Згідно з пунктами 1.4, 1.5, 1.6 статуту ТзОВ «Агрофірма Оршівська» , затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства (протокол № 25/04-2019/АФО від 25.04.2019 ), товариство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном у відповідності з метою своєї діяльності; може самостійно купувати, продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним особам і громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності; для забезпечення мети своєї діяльності товариство має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському суді

У пункті 1.7 статуту передбачено, що товариство має право в установленому законом порядку вступати в договірні відносини з юридичними і фізичними особами в межах господарської діяльності, передбаченої даним статутом.

Органом управління товариства є: Загальні збори учасників, Наглядова рада (у разі утворення) та Виконавчий орган товариства. Вищим органом управління товариством є загальні збори учасників, які правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства (п.9, 9.1 статуту) (а.с. 101-123 том І). Аналогічна копія статуту долучена до зустрічної позовної заяви (а.с. 158-180 том І).

Відповідно до п. 9.2 статуту до компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, надання дозволу на укладення директором або генеральним директором товариства та іншими членами дирекції ( у випадку, якщо член дирекції має право представляти інтереси товариства без доручення), господарських договорів (правочинів) на суму, що перевищує 100 000,00 грн для одного правочину протягом одного календарного місяця та 300 000,00 грн для сукупності правочинів протягом одного календарного місяця.

За змістом п.9.12 статуту, генеральний директор або директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів учасників. Згідно п.9.14 статуту генеральний директор або директор товариства має право укладати угоди, контракти, договори, інші правочини, які стосуються діяльності товариства, що не перевищують суму, яка визначена цим статутом та договорами, укладання яких потребують дозволу Загальних зборів учасників товариства у відповідності до вимог цього статуту (п.9.2. даного статуту).

Судом встановлено, що директором ТзОВ «Агрофірма Оршівська» В.В.Біблюком підписано договір на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель №05-4/06-17 від 01.06.2017 (а.с. 19-23 том І).

Колегія суддів звертає увагу на те, що за відсутності в матеріалах справи статуту затвердженого рішенням Загальних зборів учасників ТзОВ «Агрофірма Оршівська» від 29.11.2016 , на який скаржник покликається в своїй апеляційній скарзі, враховуючи положення статей 76,77,78 ГПК України, долучені до матеріалів справи копії статутів ТзОВ «Агрофірма Оршівська» в редакції від 25.04.2019 не є належними доказом відсутності повноважень директора Біблюка В.В. для підписання оспорюваного договору станом на 01.06.2017 .

Припис ч. 3 ст. 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше).

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18.

Таким чином, зі змісту ст. 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбуватися також і в формі мовчазної згоди, і у виді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи сторони правочину.

Про вчинення позивачем за зустрічним позовом юридично значимих дій, спрямованих на схвалення правочину, свідчать надані до матеріалів справи докази виконання сторонами умов спірного договору.

Так, відповідно до п. 2.2.3, п. 2.2.4 договору ТзОВ «Агрофірма Оршівська» зобов`язане забезпечити виконавця засобами обробки земель та здійснювати облік документальну фіксацію фактично виконаних виконавцем робіт.

Судом встановлено, що для здійснення авіаоприскування с/г культур, замовником здійснювалась передача засобів обробки виконавцю, здійснювалася документальна фіксація фактично виконаних виконавцем робіт, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 503 687,00 грн.

Також в матеріалах справи міститься акт виконаних АХР із зазначенням виду виконаних робіт, норм витрати робочої рідини, загальної обробленої площі, підписаного від ТзОВ «Челендж Аеро Юкрейн» комерційним пілотом Папенком С.Є. та від ТзОВ «Агрофірма Оршівська» старшим агрономом Ілюком Л.Я. (а.с. 32-41 том І).

На підставі актів виконаних робіт позивач склав податкові накладні, які зареєстровані (а.с. 28-31 том І).

Також в матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_1 від 15.10.2019, в якій він зазначив, що з 19.02.2016, працюючи у ТзОВ «Челендж Аеро Юкрейн» на посаді фінансового директора, вів телефонне спілкування та листування із використанням електронної пошти з представниками ТзОВ «Агрофірма Оршівська» щодо укладання, внесення змін та виконання договору на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель №05-4/06-17 від 01.06.2017 та Папенка С.Є. про виконання ним у вересні 2017 року своїх трудових обов`язків щодо авіаційно-хімічного обробітку рослин на земельних ділянках ТзОВ Агрофірма Оршівська (а.с. 10-12 том ІІ).

Оцінюючи умови договору, а також докази, надані сторонами на їх виконання, суд зауважує, що надання послуг авіаційно-хімічної обробки рослин самостійно ТзОВ «Челендж Аеро Юкрейн» без попереднього погодження дат, маршрутів польотів, засобів захисту рослин, отриманих від ТзОВ «Агрофірма Оршівська» є неможливим.

Отже, такі дії свідчать про наступне схвалення сторонами умов оскаржуваного договору, і вказує на те, що товариство схвалило даний договір з додатками і визнало факт їх укладення. Сторони погодили всі істотні умови договору та своїми діями щодо наступного схвалення умов договору підтвердили те, що договір був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Твердження скаржника, що суд першої інстанції не звернув увагу на факт відсутності у ТзОВ «Челендж Аеро Юкрейн» чинного сертифікату експлуатанта станом на момент надання спірних послуг, що в свою чергу, на думку апелянта, підтверджує неможливість надання товариством послуг із залученням повітряних суден, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом долучено до позовної заяви належним чином завірену копію сертифіката експлуатанта з датою видачі - 24.04.2016; дата закінчення 23.04.2018 (а.с. 49 том І).

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що спірний договір не суперечить положенням ст.ст. 203, 215 ЦК України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочину, зважаючи на підтвердженість фактів прийняття до виконання та вчинення дій щодо схвалення сторонами спірного правочину, виходячи з положень законодавства України, матеріалів та обставин справи.

Відтак, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним договору надання послуг №05-4/06-17 від 01.06.2017 є обґрунтованим, в зв`язку з чим правомірно відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Щодо позовних вимог первісного позову про стягнення основної заборгованості в сумі 503 687,00 грн, 346 660,85 грн пені та 96 156,36 грн інфляційних втрат, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами на підставі ст.629 ЦК України.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою законодавства України, колегія суду зазначає, що факт належного виконання первісним позивачем свого зобов`язання щодо надання послуг по авіаційній обробці земель підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2017 на суму 479 611,94 грн та від 30.09.2017 на суму 23 975,06 грн, які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень.

Твердження скаржника про те, що послуги, зазначені в акті № 156 від 30.09.2017 на суму 23 975,06 грн є безпідставними, оскільки не передбачені договором, колегія суддів визнає такими, що не відповідає матеріалам справи.

Так, згідно додатку №2 до договору від 01.06.2017 сторони погодили, що при виконані робіт по обробці сільськогосподарських земель, переліт ПС виконавця між населеними пунктами замовника та до замовника оплачується замовником. Вартість авіаційних перельотів ПС виконавця між населеними пунктами замовника та до замовника становить 21 048,27 грн включаючи ПДВ 20% - 3 508,04 грн, за одну льотну годину (а.с. 26 том І).

В акті приймання-передачі наданих послуг № 156 від 30.09.2017 зазначено, що виконавець передає, а замовник приймає авіаційні перельоти з Куча до Оршівці за 1:08 годину перельоту на загальну суму 23 975,06 грн (а.с. 25 том І).

Оскільки, як встановлено вище в даній справі існування вказаного боргу підтверджується матеріалами справи та не спростовано первісним відповідачем, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог первісного позивача в частині стягнення 503 587,00 грн (479 611,94 грн + 23 975,06 грн) заборгованості по договору. В решті вимог про стягнення 100,00 грн основного боргу заявлено безпідставно та задоволенню не підлягає.

Норма ст. 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України , встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У пункті 4.5 договору передбачено, що у разі порушення термінів перерахування грошових коштів за даним договором винна сторона сплачує іншій стороні на вимогу останньої, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з розрахунком первісним позивачем нараховано та заявлено до стягнення пені в розмірі 346 660,85 грн за період з 15.07.2017 по 20.08.2019 (а.с. 13 том І).

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, розглядаючи дані позовні вимоги в площинні діючих умов договору, колегія суддів констатує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відтак, відповідно суд здійснюючи свій розрахунок обмежив період нарахування пені в термін шість місяців відповідно до вищевказаного законодавства.

При цьому, такий шестимісячний строк починається від дня, наступного за днем, у якому мало бути виконано зобов`язання, тому судом здійснено перерахунок пені з застосуванням шестимісячного терміну нарахування пені від дня прострочення зобов`язання та в межах періоду та сум, визначених первісним позивачем.

Перевіривши розрахунок суду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення основного боргу в сумі 503 587,00 грн за період з 15.07.2017 по 14.01.2018 в розмірі 66 528,66 грн. Решта пені (346 660,85 - 66 528,66) 280 132,19 грн заявлена до стягнення безпідставно, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України позивачем за первісним позовом нараховані відповідачу інфляційні втрати (із суми основного боргу в розмірі 503 687,00 грн) за період з 15.07.2017 по 20.08.2018 у розмірі 96 156,36 грн (а.с. 13 том І).

Перевіривши правильність розрахунку втрат від інфляції за визначений первісним позивачем період та здійснивши його перерахунок із врахуванням боргу 503 587,00 грн, колегія суддів визнає арифметично вірними інфляційні втрати на суму 95 177,94 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову в зв`язку з чим з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом слід стягнути 503 587,00 грн основного боргу, 66 528,66 грн пені, 95 177,94 грн інфляційних втрат. У стягненні решти вимог слід відмовити за безпідставністю.

Щодо посилання скаржника на те, що копія спірного договору викликає сумнів в її справжності, зважаючи на те, що відбиток печатки на договорі ТзОВ Агрофірма Оршівська не відповідає відбитку печатки товариства, який використовувався на час підписання спірного договору, а стоїть печатка, відбиток який був затверджений лише 26.09.2017 Загальними зборами учасників ТзОВ Агрофірма Оршівська , то колегія суддів звертає увагу на те, що такий доказ (протокол Загальних зборів від 26.09.2017 про затвердження нового зразка відбитку печатки товариства) долучено лише на стадії апеляційного перегляду (а.с. 87 том ІІІ).

Згідно з ч.1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції позивач за зустрічним позовом не обґрунтовував свої вимоги щодо визнання недійсним правочину з посиланням на зазначений вище доказ та не долучав його до матеріалів справи. Не було й згадки про нього і у відзиві та заперечення на первісний позов.

Приписами ч. 2, ч.8 ст. 80 ГПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Тобто, позивач за зустрічним позовом, ще в суді першої інстанції, був обізнаний про наявність доказу (протокол Загальних зборів від 26.09.2017 про затвердження нового зразка відбитку печатки ТзОВ Агрофірма Оршівська ), проте, такий у строк визначений ГПК України не подав.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції встановлені статтею 269 ГПК України. Частиною 1 якою унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим частина 3 вказаної статті передбачає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, скаржником не наведені причини неможливості їх подання до суду першої інстанції, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки місцевий господарський суд розглядав справу за відсутності зазначеного вище доказу, а апелянтом такий долучено лише до суду апеляційної інстанції, проте, з порушення вимог ст. 80, ст. 269 ГПК України, то відповідно колегія суддів не бере його до уваги.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві та відповідно доказів на підтвердження своїх вимог наведених у зустрічному позові, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.03.2020 у справі № 926/2049/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький