Ухвала

від 19.01.2021 по справі 926/2049/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 січня 2021 року

м. Київ

справа № 926/2049/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеро Юкрейн",

представник позивача - Петровська-Караченцева Л.Г, самопредставництво (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.07.2020),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Оршівська",

представник відповідача - Бойко Р.В., адвокат (ордер від 30.09.2020 № 1005818),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Оршівська",

на рішення господарського суду Чернівецької області від 12.03.2020 (головуючий Дутка В.В., судді: Ковальчук Т.І. і Гончарук О.В.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 (головуючий Кравчук Н.М., судді: Кордюк Г.Т. і Плотніцький Б.Д.)

у справі № 926/2049/19

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеро Юкрейн" (далі - Товариство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Оршівська" (далі - Агрофірма)

про стягнення 946 504, 21 грн

та за зустрічним позовом Агрофірми

до Товариства

про визнання договору недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду Чернівецької області з первісним позовом до Агрофірми про стягнення заборгованості за договором на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель від 01.06.2017 № 05-4/06-17 (далі - Договір) у розмірі 946 504,21 грн.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Агрофірмою умов Договору в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Агрофірма звернулась до господарського суду Чернівецької області із зустрічним позовом до Товариства про визнання недійсним Договору.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний Договір укладений директором Агрофірма з перевищенням повноважень, передбачених статутом Агрофірми.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.03.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Агрофірми на користь Товариства 503 587,00 грн основного боргу, 66 528,66 грн пені, 95 177,94 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанції мотивовані тим, що:

- Договір не суперечить положенням статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови, встановленні законодавством для даного виду правочину, зважаючи на підтвердженість фактів прийняття до виконання та вчинення дій щодо схвалення сторонами спірного правочину;

- первісні позовні вимоги підтверджено Товариством належними та допустимими доказами на суму 503 587,00 грн, а відсутність доказів оплати Агрофірмою вказаної суми свідчить про підставність та обґрунтованість первісних позовних вимог у цій частині. Перевіривши розрахунок пені, втрат від інфляції за визначений період та враховуючи суму боргу 503 587,00 грн, суди дійшли висновку про задоволення первісних позовних вимог у частині стягнення 66 528,66 грн пені та 95 177,94 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Агрофірма звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судами прийнято оскаржувані рішення без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати оскаржувані рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті 15.01.2020 у справі № 924/491/17, 14.03.2018 у справі № 924/491/17, 20.03.2020 у справі № 910/8794/16, 23.01.2020 у справі № 915/1734/18 щодо застосування положень статей 92, 215, 241 ЦК України у подібних правовідносинах.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи та касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Товариство у касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 924/491/17, від 14.03.2018 у справі № 924/491/17, від 20.03.2020 у справі № 910/8794/16, від 23.01.2020 у справі № 915/1734/18 щодо застосування положень статей 92, 215, 241 ЦК України у подібних правовідносинах.

Водночас у даній справі № 926/2049/19 суди встановили, що 01.06.2017 Агрофірмою (замовник) та Товариством (виконавець) укладено Договір, предметом якого є здійснення виконавцем авіаційного обробітку сільськогосподарських земель замовника, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам, повітряним судном, зазначеним в пункті 1.2 Договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору обробіток земель замовника здійснюється виконавцем згідно із замовленнями замовника, в яких зазначається день, час та місце виконання авіаційних робіт, тощо. Замовлення може бути здійснено в усній формі або письмово (факсом/електронною поштою).

Згідно з пунктом 1.5 Договору приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, що надається виконавцем замовнику. Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг на протязі 7 (семи) банківських днів з моменту надання його виконавцем або в цей же строк надати виконавцю мотивовану відмову від підписання акта.

Пунктом 2.1.1 Договору передбачено, що виконавець зобов`язаний виконувати обробіток земель за замовленням замовника на повітряному судні з екіпажем, повністю підготовленим до виконання рейсу та заправленим авіапальним.

Відповідно до пункту 2.1.9 Договору виконавець, разом з представником замовника, зобов`язаний здійснювати облік та документальну фіксацію фактично виконаних авіаційних робіт.

Згідно з пунктом 3.1 Договору вартість послуг з обробки сільськогосподарських земель визначається в додатках до цього договору, виходячи з обсягів авіаційних робіт та розцінки, за один гектар площі, на якій були проведені авіаційні роботи, що на дату укладання даного договору становить 393,15 грн, включаючи ПДВ, що є еквівалент 15 доларів США включаючи ПДВ, перерахованих за курсом НБУ на день укладання сторонами цього договору. Вартість пального входить до вартості послуг та окремо замовником не сплачується. Оплата за цим договором здійснюється в українських гривнях на розрахунковий рахунок виконавця, що вказаний в цьому договорі на підставі рахунку, виставленого виконавцем після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що загальна вартість послуг встановлюється сторонами шляхом сумування вартості послуг за кожним окремим додатком та/або актом приймання-передачі наданих послуг, що складений в межах цього договору.

Відповідно до пункту 3.4 Договору розрахунки за цим договором здійснюються замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг уповноваженими представниками сторін, якщо інші умови оплати не будуть обумовлені сторонами в додатку до цього договору.

Згідно з пунктом 4.5 Договору у разі порушення термінів перерахування грошових коштів за даним договором винна сторона сплачує іншій стороні на вимогу останньої пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Договір діє один рік з дати набуття ним чинності.

Відповідно до пункту 7.7 Договору у випадку, якщо жодна із сторін не заявить за 30 днів до закінчення терміну дії дійсного договору про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний рік і так кожного разу.

Судами встановлено, що Договір підписаний сторонами, зокрема, зі сторони Агрофірми директором В.В.Біблюк та скріплений печатками.

01.06.2017 замовником та виконавцем був підписаний додаток № 1 до Договору, згідно з умовами якого виконавець зобов`язувався надати замовнику послуги авіаційного обробітку сільськогосподарських земель замовника в с. Оршівці, площею 1 225,1 га, ціна з ПДВ 393,15, вартість з ПДВ 481 648,07 грн. Термін виконання робіт за цим додатком складає з 01.06.2017 по 30.09.2017.

Також 01.06.2017 сторони підписали додаток № 2 до Договору, за яким при виконані робіт по обробці сільськогосподарських земель переліт повітряного судна (далі - ПС) виконавця між населеними пунктами замовника та до замовника оплачується замовником.

Вартість авіаційних перельотів ПС виконавця між населеними пунктами замовника та до замовника становить 21 048,27 грн , включаючи ПДВ 20% - 3 508,04 грн, за одну льотну годину, що є еквівалент 800 (вісімсот) доларів США включаючи ПДВ, який становить за курсом НБУ 26.310335 грн. за 1 долар США (станом на 01.06.17). При цьому вартість авіаційних перельотів ПС, що підлягає оплаті в гривні, визначається згідно офіційного курсу НБУ гривні до долару США на момент виставлення рахунку. Вартість пального входить до вартості перельотів та окремо замовником не сплачується. Оплата за цим додатком здійснюється в українських гривнях на розрахунковий рахунок виконавця, що вказаний в цьому договорі на підставі рахунку, що виставляється виконавцем за період з початку дії договору до 30.09.2017, а в подальшому щомісячно. Для кожного рахунку сторони складають акт, по формі, що наведена в цьому додатку. Підписання актів сторонами здійснюється відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Договору.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом про визнання Договору недійсним Агрофірма стверджувала, що директор В.В.Біблюк, укладаючи спірний договір, перевищив свої повноваження, передбачені її статутом.

За відсутності у матеріалах справи статуту, затвердженого рішенням загальних зборів учасників Агрофірми від 29.11.2016, на який остання посилається у своїх доводах та запереченнях, та враховуючи положення статей 76,77,78 ГПК України, суди дійшли висновку, що долучені до матеріалів справи копії статутів Агрофірми у редакції від 25.04.2019 не є належними доказом відсутності повноважень директора Біблюка В.В. для підписання оспорюваного Договору станом на 01.06.2017.

Водночас приписи частини третьої статті 92 ЦК України зобов`язують орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Отже, саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше).

Таким чином, зі змісту статті 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбуватися також і в формі мовчазної згоди, і у виді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи сторони правочину.

Про вчинення Агрофірмою юридично значимих дій, спрямованих на схвалення правочину, свідчать надані до матеріалів справи докази виконання сторонами умов спірного Договору, а саме для здійснення авіаоприскування с/г культур, замовником здійснювалась передача засобів обробки виконавцю, здійснювалася документальна фіксація фактично виконаних виконавцем робіт, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 503 687,00 грн.

Також у матеріалах справи міститься акт виконаних АХР із зазначенням виду виконаних робіт, норм витрати робочої рідини, загальної обробленої площі, підписаного сторонами, зокрема від Агрофірми старшим агрономом Ілюком Л.Я.

На підставі актів виконаних робіт Товариство склало податкові накладні.

Крім того у матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_1 від 15.10.2019, в якій він зазначив, що з 19.02.2016, працюючи у Товаристві на посаді фінансового директора, вів телефонне спілкування та листування із використанням електронної пошти з представниками Агрофірми щодо укладання, внесення змін та виконання Договору, і ОСОБА_2 про виконання ним у вересні 2017 року своїх трудових обов`язків щодо авіаційно-хімічного обробітку рослин на земельних ділянках Агрофірми.

Оцінюючи умови договору, а також докази, надані сторонами на їх виконання, суди дійшли висновку, що надання послуг авіаційно-хімічної обробки рослин самостійно Товариством без попереднього погодження дат, маршрутів польотів, засобів захисту рослин, отриманих від Агрофірми є неможливим.

Отже, такі дії свідчать про наступне схвалення сторонами умов оскаржуваного Договору, і вказує на те, що Агрофірмою схвалено даний Договір з додатками і визнало факт їх укладення. Сторони погодили всі істотні умови договору та своїми діями щодо наступного схвалення умов договору підтвердили те, що договір був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Що ж до первісних позовних вимог про стягнення заборгованості, то судами встановлено, що на підтвердження виконання умов Договору на загальну суму 503 687,00 грн Товариством надані акти приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2017 (авіаоприскування с/г культур у с. Оршівці на площі 1 225,1 га) на суму 479 611,94 грн, у тому числі ПДВ, та від 30.06.2017 № 156 (переліт із с. Куча до с. Оршівці тривалістю 1:08 год) на суму 23 975,06 грн, у тому числі ПДВ. Вказані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Товариством виставлено Агрофірмі рахунок від 30.06.2017 № 96.17 на оплату авіаоприскування на суму 479 611,94 грн та рахунок на оплату за авіаційні перельоти від 30.09.2017 № 228.17 на суму 23 975,06 грн.

Проте надані послуги не оплачені Агрофірмою, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед Товариством у розмірі 503 587,00 грн.

Таким чином, суди дійшли висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог Товариства в частині стягнення 503 587,00 грн (479 611,94 грн + 23 975,06 грн) заборгованості по Договору. У решті вимог про стягнення 100,00 грн основного боргу відмовлено, оскільки останні заявлені безпідставно.

Перевіривши розрахунок суду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення основного боргу в сумі 503 587,00 грн за період з 15.07.2017 по 14.01.2018 в розмірі 66 528,66 грн. Решта пені (346 660,85 66 528,66) 280 132,19 грн заявлена до стягнення безпідставно, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Перевіривши правильність розрахунку пені та інфляційних втрат за визначений Товариством період та здійснивши їх перерахунок із врахуванням боргу 503 587,00 грн, суди визнали їх арифметично вірними у розмірах 66 528,66 грн пені та інфляційні втрати - 95 177,94 грн.

При цьому у справах:

- № 924/491/17 (постанова Верховного Суду від 15.01.2020) суди, розглядаючи позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки №02/11 від 02.11.2015, які обґрунтовані вчиненням договору поруки директором позивача з перевищенням наданих йому повноважень та відсутністю його подальшого схвалення позивачем, встановили, що генеральним директором під час укладення договору поруки перевищено свої повноваження; беручи до уваги ознайомлення контрагентів з обсягом його повноважень та відсутність схвалення позивачем правочину будь-якими діями, які б свідчили про прийняття спірного правочину до виконання, що відповідно до статті 241 ЦК України створювало би, змінювало би чи припинило би цивільні права та обов`язки з моменту вчинення договору;

- № 910/8794/16 суди, розглядаючи первісні позовні вимоги про стягнення боргу, у зв`язку з неналежним виконанням державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" умов договору від 01.09.2015 № 05/09/15 в частині оплати за надані юридичні послуги за період з вересня по грудень 2015 року та зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору про надання послуг від 01.09.2015 № 05/09/15, у зв`язку з тим, що спірний договір підписаний директором філії державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" з перевищенням повноважень, встановили, що позивачем за первісним позовом (ТОВ "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп") не надано документів, якими він оформлював свої вчинені юридичні дії, виконані відповідно до договору від 01.09.2015 № 05/09/15, та які б підтверджували фактичне надання позивачем філії "135 Домобудівельний комбінат" Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" юридичних послуг за спірний період, звітів про проведену роботу з погодинним розрізом по кожній справі (дорученню), які за умови періодичного завчасного надання замовнику та відсутності заперечень останнього могли б бути доказом згоди замовника на вчинення виконавцем конкретних дій на виконання умов укладеного сторонами договору. При цьому умовами договору на виконавця послуг не покладено обов`язок самостійно надавати замовнику відповідні звіти у певні строки, а лише передбачено право замовника за його запитом на отримання відповідних звітів за проведену роботу. Водночас, такий порядок дій виконавця послуг щодо надання звітів замовнику є одним із засобів доказування обставин, на які посилається ТОВ "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп". При цьому підставою для вчинення ТОВ "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" за первісним позовом конкретних дій, спрямованих на виконання зобов`язання, яке становить предмет договору (враховуючи відсутність чіткого погодження предмета договору у самому договорі), є отримане від замовника відповідне завдання, що визначає бажаний для замовника вид послуги/етап комплексу дій, на виконання якого виконавець і повинен вчиняти відповідні дії, а також приймаючи до уваги, що відповідач за первісним позовом (державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд") заперечує надання ТОВ "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" будь-яких завдань за договором у спірний період та відповідно отримання юридичних послуг за договором у спірний період, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" належними та допустимими доказами не доведено факту надання послуг за договором від 01.09.2015 № 05/09/15 у спірний період з жовтня по грудень 2015 року.

Що ж до посилань Агрофірми у касаційній скарзі на правові висновки викладені у справах № 924/491/17 (постанова Верховного Суду від 14.03.2020) та № 915/1734/18, то Касаційний господарський суд зазначає, що відсутні підстави вважати, що рішення судів попередніх інстанцій у даній справі № 926/2049/19 прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2020 у справі № 924/491/17, від 23.01.2020 у справі № 915/1734/18, оскільки у вказаних справах рішення попередніх судових інстанцій були скасовані Верховним Судом повністю з передачею справи на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору у такій справі, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у справі. Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже направлення справи на новий розгляд стало наслідком недостатнього дослідження у ній обставин і доказів, і така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки, які будуть зроблені в ній.

Таким чином, у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин.

Проте подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

Крім того, Касаційний господарський суд не надає правової оцінки, зазначеним у касаційній скарзі Агрофірми постановам Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 16.05.2018 у справі № 910/1363/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, оскільки вони не визначені скаржником у касаційній скарзі, як такі, що викладені у них висновки не враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у даній справі № 926/2049/19, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтею 234, 235, та пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Оршівська" на рішення господарського суду Чернівецької області від 12.03.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 926/2049/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов