Ухвала

від 18.08.2020 по справі 754/13389/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_8 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №42017101030000060 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 384 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017101030000060 стосовно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 384 КК України, повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури №3.

В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що складений відносно ОСОБА_7 обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки згідно даних обвинувального акта, діями ОСОБА_7 , які кваліфіковано за ч.2 ст. 191 КК України, було заподіяно шкоду територіальній громаді м. Києва в розмірі 81606 грн. 94 коп., проте всупереч вимог п.3 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті відсутні відомості про потерпілого. При цьомусуд зазначив, що в обвинувальному акті міститься примітка про те, що під час досудового розслідування повідомлялась Київська міська рада та Департамент житлово-комунальної інфраструктури Київської міської державної адміністрації про необхідність їх залучення в якості потерпілого, однак отримано відповідь про відмову, у зв`язку з відсутністю представника на представництво інтересів в якості потерпілого в рамках даного кримінального провадження. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що органом досудового розслідування вживались заходи щодо залучення потерпілого, однак в порушення вимог закону не визначено потерпілого та не внесені відомості про потерпілого до обвинувального акту, як того вимагає п.3 ч. 2 ст. 291 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор у провадженні просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14.11.2019 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №42017101030000060 стосовно ОСОБА_7 , у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та призначити новий розгляд даного обвинувального акта в суді першої інстанції.

В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції вимог п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, оскільки даний обвинувальний акт повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а наведені в оскаржуваному рішенні підстави для повернення прокурору обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 є необґрунтованими, оскільки дане кримінальне провадження зареєстроване на підставі рапорта прокурора про самостійне виявлення кримінального правопорушення, в порядку ч.1 ст. 214 КПК України.

При цьому зазначає, що під час досудового розслідування встановлено, що діями ОСОБА_7 , які кваліфіковано за ч.2 ст. 191 КК України, заподіяно територіальній громаді міста Києва матеріальну шкоду в розмірі 81606 грн. 94 коп., у зв`язку з чим, з метою залучення потерпілого в цьому кримінальному провадженні на адресу Київської міської ради направлено лист щодо необхідності забезпечення представника Київської міської ради для залучення в якості потерпілого, проте у відповідь на вказаний лист Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією (за дорученням голови Київської міської ради) повідомлено про відсутність представника на представництво інтересів Київської міської ради у даному кримінальному провадженні. Крім цього, після повернення обвинувального акта прокурору 22.01.2019 року Київська міська рада та Департамент житлово-комунальної інфраструктури Київської міської державної адміністрації повторно повідомлялись прокурором про необхідність їх залучення в якості потерпілого, однак отримано відповідь про відмову у зв`язку з відсутністю представника на представництво інтересів у даному кримінальному провадженні.

Також апелянт вказує, що з огляду на положення ст. 55 КПК України набуття особою процесуального статусу потерпілого здійснюється виключно на підставі вільного волевиявлення особи, яке відбувається в активній формі (шляхом подання заяви про вчинення щодо особи (фізичної або юридичної) кримінального правопорушення, заяви про залучення її до провадження як потерпілого, надання згоди на визнання її потерпілим), а оскільки Київська міська рада не визнавалась потерпілою у даному кримінальному провадженні, заяви про залучення її як потерпілої або надання згоди на визнання її потерпілої не подавала, а КПК України не передбачає примусового залучення до провадження потерпілого, твердження суду про необхідність зазначення відомостей про потерпілого в обвинувальному акті є незаконним та необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти поданої прокурором апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження №42017101030000060 та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Перелік вимог кримінального процесуального закону щодо складання обвинувального акту, зокрема наявності відомостей, які він має містити, ким підписуватися та що до нього додається, регламентується ст. 291 КПК України і цей перелік є вичерпним.

Невідповідність обвинувального акту цим вимогам є підставою для його повернення прокурору зі стадії підготовчого судового засідання.

23.04.2019 року до Деснянського районного суду надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 384 КК України, який з підготовчого судового засідання повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури № 3.

Ухвалюючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд послався на невідповідність цього обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, оскільки в порушення вимогп.3 ч.2 цієї статті в обвинувальному акті відсутні відомості про потерпілого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 січня 2019 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 вже повертався прокурору для усунення недоліків з аналогічних підстав.

В обвинувальному акті, затвердженому 16.09.2019 року прокурором Київської місцевої прокуратури № 3, що надійшов до суду 23.04.2019 року, на сторінці №10 міститься інформація, що потерпілі, відповідно до ст. 55 КПК України у даному кримінальному провадженні відсутні та у примітці зазначено, що під час досудового розслідування повідомлялась Київська міська рада та Департамент житлово-комунальної інфраструктури Київської міської державної адміністрації про необхідність їх залучення в якості потерпілого, однак отримано відповідь про відмову, у зв`язку з відсутністю представника на представництво інтересів в якості потерпілого в рамках цього кримінального провадження.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушення завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають у особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

При цьому, частиною 7 ст. 55 КПК України передбачено, якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 , колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо відсутності обґрунтованих підстав для повернення обвинувального акта через відсутність у даному обвинувальному акті відомостей про потерпілого, оскільки за змістом вищевказаних норм кримінального процесуального законодавства набуття особою процесуального статусу потерпілого здійснюється виключно на підставі вільного волевиявлення особи, яке відбувається в активній формі, а саме: шляхом подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, заяви про залучення її до провадження як потерпілого, надання згоди на визнання потерпілим. Крім того, як зазначив прокурор, дане кримінальне провадження було зареєстроване на підставі рапорту прокурора про самостійне виявлення кримінального правопорушення, в порядку ч.1 ст. 214 КПК України.

Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_7 обвинувачується, зокрема у заволодінні грошовими коштами належними територіальній громаді м. Києва у розмірі 81606 грн. 94 коп., які відповідно до умов договору № 01Ф від 26.10.2016 року укладеному між ТОВ "Тріплтрейд" в особі директора ОСОБА_7 та Управлінням житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації були перераховані з місцевого бюджету.

Відповідно до вказаного обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, Київська міська рада потерпілою особою не визнавалась, заяви про її залучення до провадження як потерпілого або надання згоди на визнання потерпілим не подавала, а тому, внесення у даному випадку відомостей в обвинувальний акт про особу потерпілого без наявності відповідної згоди, було б порушенням положень ст. 55 КПК України.

За викладеним, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, а тому приймає рішення про скасування ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №42017101030000060 стосовноОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42017101030000060 стосовно ОСОБА_7

обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 384 КК України скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа: 11-кп/824/174/2020

Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1