Постанова

від 27.08.2020 по справі 377/756/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7593/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року м. Київ

Справа № 377/756/19

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , яка подана представником Топало Романом Васильовичем, на рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Теремецької Н.Ф.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,

встановив:

01 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом та просила поновити її на роботі в Державному підприємстві Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в особі Комісії з реорганізації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС на попередній посаді - завідувач складу відділу виробничо-технічного забезпечення; стягнути з Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , в особі Комісії з реорганізації державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі, розрахованій станом на день винесення рішення у справі; а також витрати на професійну правничу допомогу .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 20 січня 1992 року до 09 липня 2013 року позивач працювала на посаді комірника, після чого - завідувача складом, в різних структурних підрозділах Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС .

Наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 23.06.2011 року № 643 зі складу ДСП Чорнобильська АЕС з 11 січня 2012 року виділено Управління забезпечення функціонування об`єктів та створено ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС . З 09 липня 2013 року на підставі наказу № 27 лс від 05 липня 2013 року позивача переведено завідувачем складу в центральний склад того ж цеху в ДП УЗФО ЧАЕС. З 01 квітня 2018 року на підставі наказу № 42-ос від 22.03.2018 позивач переведена завідувачем складу у відділ виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС.

02 вересня 2019 року згідно з наказом голови комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС №401-ос від 30 серпня 2019 року позивача звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням відповідно до п. 1 ст.40 КЗпП України. Звільнення позивача з роботи за вищевказаною підставою вважає незаконним, оскільки воно було проведено з грубим порушенням чинного трудового законодавства України.

Відповідно до наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження № 42-19 від 14.03.2019 року, яке є органом управління, було прийнято рішення про припинення ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС, утворено Комісію з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС та затверджено її склад.

Накази голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 105 від 13 червня 2019 року Про зміни в організації виробництва та праці і № 116 від 27 червня 2019 року Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС не містять техніко-економічного обґрунтування прийнятого рішення про зміни в організації виробництва і праці та необхідність скорочення чисельності або штату працівників.

Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, до якої відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України перейшли повноваження щодо управління справами зазначеного підприємства, не виконано вимоги ч.2 ст. 49-4 КЗпП України щодо завчасного надання інформації Первинній профспілковій організації ДП УЗФО ЧАЕС з питання скорочення чисельності або штату працівників, про причини наступних звільнень, строки проведення звільнення.

В порушення положень ч.3 ст. 49-2, ч.2 ст.40 КЗпП України позивачу не було запропоновано як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників за № 32 від 01.07.2019 року, так і протягом двох місяців до дня звільнення з роботи 02.09.2019 року, наявні вакантні посади на ДСП ЧАЕС з метою її подальшого працевлаштування. Переважне право позивача на залишення на роботі відповідно до ст.42 КЗпП України не враховувалось. Порушення роботодавцем під час звільнення позивача з роботи вимог ч.2 ст. 40, 42, 49-2, 49-4 КЗпП України свідчать про незаконність звільнення позивача з роботи, що є підставою для поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03 вересня 2019 року і по день винесення рішення у справі.

Ухвалою суду від 24 січня 2020 року Державне спеціалізоване підприємство Чорнобильська АЕС , яке є учасником справи, визначено правонаступником відповідача Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в особі Комісії з реорганізації державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС та єдиним відповідачем у справі, оскільки Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС 13 січня 2020 року припинило свою діяльність як юридична особа (т.5 а.с. 108-109).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 19 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено, поновлено ОСОБА_1 з 02 вересня 2019 року на посаді завідувача складу відділу виробничо-технічного забезпечення Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС .

Стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 вересня 2019 року по 19 лютого 2020 року в сумі 64518 грн. 48 коп. без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2800 грн., а на користь держави - судовий збір в сумі 1536 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ДСП ЧАЕС через представника Топало Р.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, висновки суду про наявність об`єктивної можливості запропонувати позивачу іншу вакантну посаду не ґрунтуються на матеріалах справи, не узгоджуються з положеннями ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України та висновками Верховного Суду України, які викладено в постановах від 01.04.2015 у справі № 4-60цс15 та від 09.08.2017 у справі № 6 - 1264цс17.

Про факт ознайомлення позивача з переліком вакантних посад вона в судовому засіданні суду першої інстанції не заперечувала.

Згідно з штатним розписом та введеним в дію наказом № 114 від 26.06.2019, такого структурного підрозділу як відділ виробничо-технічного забезпечення у штатному розписі відповідача не передбачено.

Помилковим вважає висновки суду щодо ненадання доказів тієї обставини, що у зв`язку із скороченням посади її неможливо перевести за її згодою на іншу роботу на ДСП ЧАЕС, яке стало правонаступником. Суд також не звернув уваги, що правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС стало лише 13.01.2020 року, коли до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і громадських формувань внесені відповідні зміни до відомостей про юридичну особу, в той час як звільнення позивача відбулось у вересні 2019 року, тобто після виведення посади з штату, коли на підприємстві не було жодних вакансій, які б можна було запропонувати.

Висновки суду щодо реорганізації підприємства шляхом приєднання до іншого підприємства, що включає зобов`язання роботодавця по працевлаштуванню працівника реорганізованого підприємства, суперечить правовій природі дискреційного права юридичної особи на власний розсуд визначати свою організаційну структуру та штатний розпис. Суд не звернув уваги, що передача на баланс активів була передбачена планом заходів із реорганізації відповідно до наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14.03.2019 року, який затверджував план заходів із реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС шляхом його приєднання до ДСП ЧАЕС. Крім того, така передача активів була необхідна для забезпечення виконання функції новоствореним підрозділам, а тому не свідчила про правонаступництво прав та обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС.

Суд також не врахував, що на момент звільнення позивача 02.09.2019 року, ДСП ЧАЕС не набуло статусу правонаступника, тому вважає, що у ДП УЗФО ЧАЕС не було можливості перевести позивача з її згоди на іншу роботу.

Переведення інших працівників відповідача на підставі п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України на ДСП ЧАЕС супроводжувалось їх одночасним звільненням із ДП УЗФО ЧАЕС і стало можливим внаслідок дотримання декількох умов у сукупності:

- неможливості збереження трудових відносин із ДП УЗФО ЧАЕС в результаті його припинення, через що була відсутня інша робота за відповідною професією чи спеціальністю на тому самому підприємстві - ДП УЗФО ЧАЕС,

- відсутності ідентичних посад у штатному розписі на ДСП ЧАЕС, до якого було приєднано ДП УЗФО ЧАЕС, через що дію трудового договору неможливо було продовжити на підставі ч. 4 ст. 36 КЗпП України,

- самостійного працевлаштування на інші посади до ДСП ЧАЕС працівників ДП УЗФО ЧАЕС, які також як і позивач отримували повідомлення про скорочення штату працівників, проте вживали додаткових самостійних заходів працевлаштування.

Однак позивач після ознайомлення із переліком вакантних посад на ДСП ЧАЕС із заявою про працевлаштування не зверталась.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законним і обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому просить залишити оскаржуване рішення суду без змін, а також стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1500 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, що не з`явились в судове засідання, відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , копія якої долучена до справи, позивач ОСОБА_1 з 20 січня 1992 року працювала на посаді комірника, після чого - завідувача складом, в різних структурних підрозділах Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , зокрема, з 02.11.2011 року працювала на посаді завідувача складом в адміністративно-господарському цеху ДСП ЧАЕС. Наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 23.06.2011 № 643 зі складу ДСП Чорнобильська АЕС з 11 січня 2012 року виділено Управління забезпечення функціонування об`єктів та створено ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС .

З 09 липня 2013 року на підставі наказу № 27 лс від 05 липня 2013 року позивача переведено завідувачем складу в центральний склад того ж цеху в ДП УЗФО ЧАЕС. З 01 квітня 2018 року на підставі наказу № 42-ос від 22.03.2018 року переведена завідувачем складу у відділ виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС.

02 вересня 2019 року позивач звільнена із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням ( т.1, а.с. 18-24 ).

Відповідно до Статуту ДП УЗФО ЧАЕС, затвердженого Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 01.06.2017 року № 75, Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС було засноване на державній власності та належало до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження. Підприємство було створене з метою забезпечення ефективності виконання робіт із зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об`єкта Укриття на екологічну систему (т.5 а.с. 246-249).

15 лютого 2019 року головою Державного агентства України з управління зоною відчуження видано наказ № 27-19 Про затвердження організаційно-управлінської структури підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ , яким з метою оптимізації діяльності підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, шляхом реформування організаційно-управлінської структури затверджено організаційно-управлінську структуру підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, в складі якої було відсутнє ДП УЗФО ЧАЕС ( т.4 а.с. 144-145 ).

Листом голови ППО ДП УЗФО ЧАЕС від 12 березня 2019 року № 539-УЗФО повідомлено голову ДАЗВ про допущення порушень внаслідок підписання без консультацій з Профспілкою наказу ДАЗВ № 27-19 від 15 лютого 2019 року та зазначено вимогу щодо залучення профспілки до масштабних змін, що може вплинути на працездатність трудового колективу ( т.1 а.с. 32).

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , в редакції наказів від 20.03.2019 року № 50-19, від 26.03.2019 року № 61-19, від 16.04.2019 року № 76-19, від 06.05.2019 року № 88-19, від 10.06.2019 року № 116-19, від 01.07.2019 року № 134-19, припинено Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , код ЄДРПОУ 36359955 в результаті реорганізації шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862; установлено, що ДСП ЧАЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС; утворено Комісію з реорганізації та затверджений План заходів з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС (т.4 а. с. 146-169 ).

18 березня 2019 року Головою Атомпрофспілки було направлено лист № 12/78, адресований Голові ДАЗВ, в якому він зазначив, що в разі застосування положень законодавства про переведення працівників або їх вивільнення ( п.1 ст.40 КЗпП України), які передбачені в Плані заходів з реорганізації в пп. 2 - 3, 12-15, суттєво погіршується правове положення працівників. Такі дії не відповідають вимогам чинного законодавства щодо реорганізації підприємства з точки зору трудових відносин і самій суті переведення. Всі працівники повинні автоматично включатися до штату ДСП ЧАЕС на попередніх умовах, за яких вони працювали раніше ( т.4 а.с. 170-171).

З аналогічними вимогами про включення до штату ДСП ЧАЕС працівників ДП УЗФО ЧАЕС на умовах укладених трудових договорів направлено звернення директора ДП УЗФО ЧАЕС голові ДАЗВ та голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 19 березня 2019 року за № 01-19/303( т.1 а.с.117-118).

29 березня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС на виконання вимог ч.2 ст. 49-4 КЗпП України і ч.3 ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності направлено на адресу голови ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_3 та голови ППО ЧАЕС Орлова М.І. лист № 01-19/345 Про заплановане наступне вивільнення (т. 1 а.с. 119-121).

Вказаним листом повідомлено голову ППО ДП УЗФО ЧАЕС та голову ППО ЧАЕС про те, що для підвищення ефективності і оптимізації управління ДСП ЧАЕС на основі проведеного аналізу економічних і виробничих можливостей, у зв`язку з наступним приєднанням до нього ДП УЗФО ЧАЕС, на ДСП ЧАЕС будуть внесені зміни в його організаційну структуру та штатний розпис; припинення ДП УЗФО ЧАЕС викликає необхідність внесення змін в організацію виробництва і праці ДП УЗФО ЧАЕС, а саме скорочення чисельності або штату працівників та їх звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 01 липня 2019 року, в тому числі по підрозділах, які зазначено в ньому; всього з облікової чисельності 790 працівників планується до вивільнення 114 працівників.

Зокрема, в цьому листі зазначено, що у відділі виробничо-технічного забезпечення планується звільнення: керівників-2, професіоналів -3, фахівців - 1, робітників - 4. Також запропоновано провести спільні консультації для розробки заходів щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення і зазначено, що більш детальна інформація щодо категорій працівників, які підлягають скороченню на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України буде направлена на адресу ППО ДП УЗФО ЧАЕС після затвердження змін до штатного розпису ДСП ЧАЕС.

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження № 78-19 від 17 квітня 2019 року затверджено Положення про Комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, в якій визначено повноваження Комісії з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, та голови Комісії (т.1 а. с. 130-133).

Наказом першого заступника генерального директора (з планування та зняття з експлуатації) ДСП ЧАЕС від 30.05.2019 року № 705 Щодо введення в дію та втрати чинності штатних розписів з 30.05.2019 року введено в дію на ДСП ЧАЕС штатні розписи таких підрозділів: адміністративно-господарського цеху, складського господарства, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м.Славутич, до яких перейшли всі завдання та функції, що виконували структурні підрозділи ДП УЗФО ЧАЕС( т.3 а.с. 1-135).

Як вбачається з листа в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС від 06.06.2010 року № 2124/24020000-2019, адресованого заступнику голови Атомпрофспілки Пруднікову П.В. та голові ППО ДСП ЧАЕС Орлову М.І. Щодо змін організаційної структури управління ДСП ЧАЕС , в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП ЧАЕС, ДСП ЧАЕС були передані додаткові завдання та функції, частина яких є новими, тому для забезпечення їх виконання необхідне створення в організаційній структурі управління ДСП ЧАЕС нових структурних підрозділів, а частина завдань та функцій, аналогічних переданим з ДП УЗФО ЧАЕС, вже виконується підрозділами, і створення нових підрозділів для забезпечення їх виконання не потрібне ( т.4 а.с. 1-66).

13 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС видано наказ № 105 Про зміни в організації виробництва і праці , яким доручено директору ДП УЗФО ЧАЕС підготувати новий штатний розпис підприємства за виключенням штату і чисельності працівників підрозділів підприємства, які буде вивільнено, та надати ДАЗВ підготовлений штатний розпис для його подальшого погодження. Після введення в дію нового штатного розпису забезпечити персональне вручення працівникам під підпис письмових повідомлень про скорочення відповідних посад та наступне їх звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників ( т.3 а.с. 200-201).

Як вбачається з протоколу № 4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 11.06.2019 року, на засіданні вказаної комісії розглядався проект наказу Про зміни в організації виробництва і праці , за результатами засідання якої вирішено, зокрема: надати ДП УЗФО ЧАЕС та ППО ДП УЗФО ЧАЕС штатний розпис та перелік вакансій ДСП ЧАЕС, доопрацювати проект Про зміни в організації виробництва і праці з урахуванням отриманих письмових зауважень членів Комісії (за їх наявності); за результатами поіменного голосування прийняти за основу проект наказу ДП УЗФО ЧАЕС Про зміни в організації виробництва і праці , за умови його доопрацювання з урахуванням письмових зауважень членів Комісії (т.3 а. с. 202 ).

Таким чином, відповідно до вказаного протоколу, Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, до якої відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України перейшли повноваження щодо управління справами ДП УЗФО ЧАЕС, не розглядалось питання щодо кількості та категорій працівників ДП УЗФО ЧАЕС, які підлягали скороченню, та не приймалось будь-яких рішень з цих питань, хоча відповідно до п. 3.5 Положення про комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, саме комісія під час процедури проведення припинення вирішує кадрові питання.

19 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС затверджено та погоджено з головою ДАЗВ структурну схему ДП УЗФО ЧАЕС, до складу якої ввійшло чотири підрозділи: відділ організації харчування; адміністративно-господарський цех; транспортний цех; відділ забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича. Також 19 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС було затверджено та погоджено з головою ДАЗВ штатний розпис ДП УЗФО ЧАЕС, до складу якого ввійшли вказані структурні підрозділи, тобто ті підрозділи, які були включені до штатного розпису ДСП ЧАЕС, введеного в дію з 30 травня 2019 року. Відділу виробничо-технічного забезпечення та посади, яку займала позивач в цьому відділі - завідувач складу, в зазначеному штатному розписі не передбачено ( т.1 а. с. 153-176).

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 114 від 26.06.2019 року введено в дію вказаний штатний розпис ДП УЗФО ЧАЕС з 26.06.2019 року, який був чинним на день звільнення позивача з роботи ( т.1 а. с. 152 ).

27 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС видано наказ № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС (т.1 а.с. 124-125), яким надано доручення відповідальним особам підготувати список № 1 персоналу, який підлягає переведенню до ДСП ЧАЕС через приєднання внаслідок реорганізації, шляхом виключення із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС та включення до особового складу ДСП ЧАЕС, та список № 2 персоналу, який підлягає звільненню з ДП УЗФО ЧАЕС внаслідок скорочення; забезпечити вручення персонально кожному працівнику повідомлення про скорочення та ознайомити під підпис з інформацією про наявні на ДСП ЧАЕС вакансії для можливого працевлаштування; працівникам, які підлягають скороченню, у разі надання згоди працювати на будь-якій із запропонованих вакансій, подавати відповідні заяви про прийняття на роботу на ДСП ЧАЕС до спливу 2-місячного терміну.

На виконання вказаного наказу було підготовлено список № 1 персоналу, який підлягає переведенню до ДСП ЧАЕС, а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м.Славутич ( т.5 а.с. 118-143).

Таким чином, дія трудових договорів більшої частини працівників ДП УЗФО ЧАЕС, а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м.Славутич, які були зазначені в списку № 1, була продовжена на ДСП ЧАЕС відповідно до ч.4 ст. 36 КЗпП України, що підтверджено наказами в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 846 від 01.07.2019 року, № 847 від 01.07.2019 року, № 848 від 01.07.2019 року, № 849 від 01.07.2019 року, якими працівників відділу організації харчування, працівників адміністративно-господарського цеху, працівників транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС, працівників відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича, зараховано до штатного складу ДСП ЧАЕС (т.3 а. с. 224-250).

Згідно з наказом у № 364-ос від 04 липня 2019 року Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС , зі змінами, внесеними наказом № 368-ос від 10.07.2019 року, виключено працівників, визначених у затвердженому Списку №1 персоналу, який підлягає переведенню на ДСП ЧАЕС, із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС з 01.07.2019 року (додаток № 1 до цього наказу) (т.5 а.с.116-117, 144).

Інша частина працівників ДП УЗФО ЧАЕС на виконання наказу голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 27 № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС була включена до списку № 2 персоналу ДП УЗФО ЧАЕС, який підлягає звільненню внаслідок скорочення, до якого внесено, зокрема, завідувача складу відділу виробничо-технічного забезпечення ОСОБА_1 (т.1 а.с. 126-127).

02 липня 2019 року позивачу було вручено повідомлення про скорочення штату працівників № 32 від 01.07.2019 року, в якому їй повідомлено, що відповідно до наказу ДАЗВ від 14.03.2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС припинено ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС. Тому в ДП УЗФО ЧАЕС здійснюється скорочення штату працівників через реорганізацію підприємства. Посада, яку вона займає, відсутня в штатному розписі ДСП ЧАЕС і підлягає скороченню. Також повідомлено про те, що у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування. У разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну попередження, вона буде запропонована їй у відповідності до чинного законодавства. Вказане повідомлення не містить посилань про відсутність вакантних посад на ДП УЗФО ЧАЕС ( т.1 а.с.26 ).

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 401-ос від 30.08.2019 року Про припинення трудового договору завідувача складу ВВТЗ/ВВТЗ/Центральний склад ОСОБА_1 з 02 вересня 2019 року звільнено у зв`язку зі скороченням, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу ДАЗВ від 14.03.2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , наказу ДП УЗФО ЧАЕС № 105 від 13.06.2019 Про зміни в організації виробництва і праці , наказу ДП УЗФО ЧАЕС № 116 від 27.06.2019 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС . Листом ППО ДП УЗФО ЧАЕС від 27.08.2019 № 587-УЗФО не надано згоду на звільнення (т. 1, а.с. 25, 27-30 ).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з наступних обставин.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року, номер запису: 13601120013001075, правонаступником визначено Державне спеціалізоване підприємство Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862 ( т.5 а. с. 94-96 ).

Пунктом 3.12 Статуту Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС в новій редакції, затвердженого наказом ДАЗВ від 18.12.2019 року № 259-19, витяг з якого долучено до матеріалів справи, визначено, що підприємство є правонаступником майна, прав і обов`язків Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС (т.5 а. с. 146-148).

На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що ДСП ЧАЕС, як правонаступник, з 01 липня 2019 року прийняло на себе основні функції підприємства ДП УЗФО ЧАЕС ще до внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ДП УЗФО ЧАЕС. З переходом основних функцій підприємства ДП УЗФО ЧАЕС, його оборотних і необоротних активів до ДСП ЧАЕС в порядку правонаступництва, до ДСП ЧАЕС перейшли права та обов`язки ДП УЗФО ЧАЕС не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівників (переведення працівників на іншу роботу).

Судом було встановлено та визнавалося сторонами, що внаслідок реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС 695 працівників були зараховані до штату ДСП ЧАЕС, тобто з ними була продовжена дія трудового договору на підставі ч.4 ст. 36 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Вказані працівники залишилися працювати на тому робочому місці, на якому працювали, будучи у трудових відносинах з ДП УЗФО ЧАЕС.

Наведені обставини підтверджуються наказом ДП УЗФО ЧАЕС від 04.07.2019 року № 364-ос Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС та від 10.07.2019 року № 368-ос Про внесення змін до наказу Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС ( т.5 а.с. 116-117, 144), наказами в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 846 від 01.07.2019 року, № 847 від 01.07.2019 року, № 848 від 01.07.2019 року, № 849 від 01.07.2019 року про зарахування працівників відділу організації харчування, адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича до штатного складу ДСП ЧАЕС ( т.3 а.с. 224-250).

За період з 01.07.2019 року до 10.10.2019 року до ДПС ЧАЕС з ДП УЗФО ЧАЕС на підставі п.5 ст.36 КЗпП України було переведено 28 працівників, що підтверджено списком працівників, прийнятих до ДСП ЧАЕС в порядку переведення з ДП УЗФО ЧАЕС ( т.4 а.с. 67). Як встановлено із зазначеного списку, до ДСП ЧАЕС були прийняті згідно з п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України працівники ДП УЗФО ЧАЕС, що входили до списку № 2 персоналу ДП УЗФО ЧАЕС, який підлягав звільненню внаслідок скорочення, зокрема, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ( т.1 а.с. 126-129). Вказані особи були прийняті до складського господарства ДСП ЧАЕС, яке ввійшло до штатного розпису ДСП ЧАЕС, введеного в дію наказом першого заступника генерального директора (з планування та зняття з експлуатації) ДСП ЧАЕС від 30.05.2019 року № 705 Щодо введення в дію та втрати чинності штатних розписів з 30.05.2019 року ( т.3 а.с. 1-135).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , яка працювала у відділі виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС на посаді завідувача складу, і ОСОБА_7 , який працював у відділі виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС на посаді інженера групи управління товарно-матеріальними цінностями ДП УЗФО ЧАЕС, та підлягали скороченню за ч.1 ст.40 КЗпП України як і позивач, яка теж працювала на посаді завідувача складу у відділі виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС, були прийняті на роботу до складського господарства ДСП ЧАЕС, до якого перейшли основні задачі та функції відділу виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС, в порядку п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України 05 липня 2019 року.

Разом з тим, з моменту вручення 02.07.2019 року позивачу повідомлення про скорочення штату працівників, в якому було зазначено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС , та до моменту її звільнення, Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС в особі голови позивачу не було запропоновано жодної вакансії на ДСП ЧАЕС.

Однак, наявність вакансій, які могли та повинні були бути запропоновані позивачу на ДСП ЧАЕС підтверджується звітами про вакансії на ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису за період з 02.07.2019 року по 02.09.2019 року.

Відповідно до вказаних звітів вакантними були такі посади, які могли бути запропоновані позивачу, зокрема: ЦПРВ/ДПзТРАВ/Група обслуговування майданчика тимчасового складування технологічних матеріалів - дезактиваторник 3 розряду (вказана посада була вакантною станом на 02.07.2019 року, коли позивачу було вручено повідомлення про скорочення штату працівників); Адміністративно-господарський цех/ДСОСПтаДЗІЗП/Група з санітарного обслуговування сан перепускників АПК-1 та ЗО - дезактиваторник 2 розряду; Відділ організації харчування/Їдальня № 19/Група обслуговування підрядних організацій - мийник посуду 2 розряду, ВОХ/їдальня -АПК-1 - машиніст мийних машин 2 розряду (т.3 а.с. 137-165).

Позивач відповідає кваліфікаційним вимогам до вказаних посад, зазначених у робочих інструкціях цих посад, чинних в період з дня вручення позивачу повідомлення про скорочення штату працівників і до дня звільнення( т.5 а.с. 44-48).

Вказані звіти про вакансії на ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису за період з 02.07.2019 року по 02.09.2019 року електронною поштою працівником відділу управління персоналом ДСП ЧАЕС ОСОБА_8 направлялись 02.07.2019 року, 08.07.2019 року, 15.07.2019 року, 22.07.2019 року, 29.07.2019 року, 05.08.2019 року, 12.08.2019 року, 19.08.2019 року, 27.08.2019 року, 02.09.2019 року голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, що представниками відповідача не заперечувалося ( т.4 а. с. 107-120).

Також судом було встановлено, що 09 серпня 2019 року до Первинної профспілкової організації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС надійшло подання Голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 01-19/865 про надання згоди на звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 , яка була членом ППО ДП УЗФО ЧАЕС (т. 3 а. с. 203).

Вказане подання було розглянуто 27.08.2019 року на засіданні ПК ППО Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС .

Відповідно до протоколу засідання ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС № 20 від 27.08.2019 року, згоду на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням завідувача складу відділу виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_1 , яка є членом ППО ДП УЗФО ЧАЕС, не надано.

Ненадання згоди на звільнення у вказаному протоколі обґрунтовано порушенням вимог п. 3.4 Галузевої угоди, укладеної між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості на 2018-2020 роки, та п. 4.1 Колективного договору, укладеного між роботодавцем та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС на 2015-2016 роки, щодо непогодження наказів ДАЗВ № 27-19 від 15.02.2019 року Про затвердження організаційно-управлінської структури підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ та № 42-19 від 14.03.2019 року Про припинення державного підприємства Управління забезпечення об`єктів Чорнобильської АЕС з Профспілкою.

Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС реалізація рішення про реорганізацію здійснено з порушенням ч.4 ст.36 КЗпП України щодо не продовження дій трудового договору усім працівникам приєднаного підприємства - юридичної особи. В порушення вимог ст. 40 КЗпП України обґрунтування необхідності скорочення чисельності та (або) штату працівників ДП УЗФО ЧАЕС відсутнє, оскільки функції ДП УЗФО ЧАЕС залишилися незмінними, обсяги виконуваних робіт не змінилися в бік зменшення. Мотивоване та обґрунтоване рішення про причини та необхідність скорочення штату чи чисельності працівників ДП УЗФО ЧАЕС з визначенням штатних одиниць, які скорочуються, взагалі не приймалося.

Про причини наступних звільнень, строки проведення звільнення Головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС ППО ДП УЗФО ЧАЕС так і не повідомлено, чим порушено ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України. За правилом ч.2 ст. 40 КЗпП України позивачу не пропонувалась ДП УЗФО ЧАЕС в особі Комісії з реорганізації інша робота, як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників, так і у подальшому до моменту її звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, чим порушено вимоги ч.3 ст.49-2 КЗпП України. Викладені обставини свідчать про порушення роботодавцем в особі Голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС прав працівника на працю та позбавляє його рівних можливостей у здійсненні його трудової діяльності та порушення гарантованого ст. 43 Конституції України права на захист від незаконного звільнення ( т.4 а. с. 232-241 ).

З огляду на викладене, суд вважав, що рішення виборного органу Первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору є аргументованим та містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що наказ голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 401-ос від 30.08.2019 року Про припинення трудового договору , яким звільнено ОСОБА_1 з 02 вересня 2019 року із займаної посади завідувача складу відділу виробничо-технічного забезпечення є незаконним, оскільки було порушено встановлений законом порядок звільнення позивача, а саме: не виконано обов`язок по працевлаштуванню позивача та не запропоновано іншої наявної вакантної посади на ДСП ЧАЕС, як на підприємстві-правонаступнику, до якого перейшли всі права та обов`язки ДП УЗФО ЧАЕС, в тому числі і обов`язки у трудових правовідносинах, не встановлено факту неможливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на цьому підприємстві і факту відмови позивача від переведення на іншу роботу, а також звільнення позивача відбулося без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, тому з наведених підстав позивач підлягає поновленню на роботі.

Висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає законними і обґрунтованими, прийнятими з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи та зроблені на підставі наявних у матеріалах справи доказів, яким надано належну правову оцінку.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у п.1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із ч.1, 2, 3 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

За обставинами справи встановлено, що відповідно до наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 з наступними змінами припинено ДП УЗФО ЧАЕС, у якому працювала позивач ОСОБА_1 на посаді завідувача складу відділу виробничо-технічного забезпечення, внаслідок його приєднання до ДСП ЧАЕС. ДСП ЧАЕС є правонаступником всіх прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС. Внаслідок реорганізації посада позивача виключена із штатного розпису.

Відповідно до вимог ст.49-2 КЗпП України 02 липня 2019 року позивачу було вручено повідомлення про наступне вивільнення у зв`язку з скороченням штату працівників, та у повідомленні вказано про те, що вакантні посади на підприємстві відсутні.

Судом було встановлено, що з моменту вручення 02 липня 2019 року позивачу повідомлення про майбутнє вивільнення, в якому було зазначено про відсутність вакантних посад, які могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування у підрозділах ДСП ЧАЕС, та до моменту її звільнення, Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС в особі голови позивачу не було запропоновано жодної наявної вакансії на ДСП ЧАЕС.

Разом з тим, наявність вакансій, які могли та повинні бути запропоновані позивачу на ДСП ЧАЕС, підтверджується звітами про вакансії на ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису за період з 02 липня 2019 року по 02 вересня 2019 року, які направлялися голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність доказів того, що позивач була ознайомлена з переліком вакантних посад на ДСП ЧАЕС та відмовилась від переведення на ці посади. Не є належним доказом повідомлення позивача про наявні вакантні посади на ДСП ЧАЕС листи про направлення на електронну пошту працівникам ДП УЗФО ЧАЕС, в тому числі і позивачу, працівником кадрового забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС звітів про вакансії ( т.4 а.с. 103-106), оскільки в судовому засіданні позивач зазначила, що їй на електронну пошту вказані списки вакансій не надходили. Інших доказів про ознайомлення позивача з вакансіями на ДСП ЧАЕС в період з 02.07.2019 року по 02.09.2019 року суду не надано.

Судом установлено, що позивач відповідає кваліфікаційним вимогам до вказаних посад, зазначених у посадових та робочих інструкціях цих посад, чинних в період з дня вручення позивачу повідомлення про скорочення штату працівників і до дня звільнення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС в особі голови була об`єктивна можливість за відсутності вакансій на ДП УЗФО ЧАЕС, яке перебувало на стадії припинення, запропонувати позивачу вакансії на ДСП ЧАЕС, на які вона могла бути переведена за її згодою. До того ж іншим працівникам пропонувалася робота у ДСП ЧАЕС, та надалі вони були переведені на роботу у ДСП ЧАЕС.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ДСП Чорнобильська АЕС стало правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС лише після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , а саме з 13 січня 2020 року, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач ДСП Чорнобильська АЕС зобов`язаний був працевлаштувати позивача та запропонувати їй наявні вакансії на підприємстві, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються доказами, які наявні у матеріалах справи, враховуючи наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На підставі ч. 3 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

За змістом ч.4 цієї статті до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст.106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (ст. 107 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.36 КЗпП України ( в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників ( п.1 ч.1 ст.40 КЗпП).

З матеріалів справи вбачається, що наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року №42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , в редакції наказів від 20 березня 2019 року №50-19, від 26 березня 2019 року №61-19, від 16 квітня 2019 року №76-19 припинено ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , код ЄДРПОУ 36359955 в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862; установлено, що ДСП ЧАЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС; утворено Комісію з реорганізації та затверджений План заходів з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП УЗФО Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року, номер запису: 13601120013001075, правонаступником визначено ДСП Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862 (а.с.125-128, т.4).

Пунктом 3.12 статуту ДСП Чорнобильська АЕС , затвердженого наказом ДАЗВ від 18 грудня 2019 року №259-19, визначено, що підприємство є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС (а.с.123-124, т.4).

Відповідно до Передавального акту, затвердженого Головою ДАЗВ 27.09.2019 року, 01 липня 2019 року відбулася фактична передача на баланс ДСП ЧАЕС основних оборотних та необоротних активів, а саме майна ДП УЗФО ЧАЕС у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання (т.5 а.с.180-183). В зв`язку з фактичною передачею на баланс ДСП ЧАЕС основних оборотних та необоротних активів ДП УЗФО ЧАЕС та зарахування працівників відділу організації харчування, адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича до штатного складу ДСП ЧАЕС відповідно до ч.4 ст. 36 КЗпП України, були внесені зміни до плану використання бюджетних коштів на 2019 рік ДП УЗФО ЧАЕС та ДСП ЧАЕС в липні 2019 року, що підтверджено відповідними довідками про зміни до плану використання бюджетних коштів ( т.5 а.с. 250-251).

Виходячи з наведеного, ДСП Чорнобильська АЕС , як правонаступник, з 01 липня 2019 року прийняло на себе основні функції підприємства ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , до внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС .

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ДСП ЧАЕС стало правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС лише з 13.01.2020 року.

Крім того, у наказі голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС № 116 від 27.06.2019 року вказано про те, що персоналу, який підлягає звільненню з ДП УЗФО ЧАЕС внаслідок скорочення, необхідно забезпечити вручення персонально кожному працівнику повідомлення про скорочення та ознайомити під підпис з інформацією про наявні на ДСП ЧАЕС вакансії для можливого працевлаштування; працівникам, які підлягають скороченню, у разі надання згоди працювати на будь-якій із запропонованих вакансій, подавати відповідні заяви про прийняття на роботу на ДСП ЧАЕС до спливу 2-місячного терміну.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для зміни організаційної структури ДП УЗФО ЧАЕС, яке призвело до скорочення чисельності штату працівників, був наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 15.02.2019 року № 27-19, згідно з яким виключено ДП УЗФО ЧАЕС із структур, що належать до сфери управління ДАЗВ та наказ цього ж Агентства від 14.03.2019 № 42-19, яким припинено ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП ЧАЕС та встановлено, що ДСП ЧАЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС.

Інших змін в організаційній структурі ДП УЗФО ЧАЕС, не пов`язаних з приєднанням цього підприємства до ДСП ЧАЕС, не відбулося. Зміни в організації виробництва і праці, з якими пов`язане скорочення чисельності або штату працівників, відбулися внаслідок приєднання ДП УЗФО ЧАЕС до ДСП ЧАЕС.

При зміні власника підприємства, а також його реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення) трудові відносини, за згодою працівника, продовжуються. При реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівників ( переведення працівників на іншу роботу). ( правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 757/48138/17-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Відповідно до ст. 4 Конвенції Міжнародної організації Праці № 158 Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом п. 2 ст. 9 вказаної Конвенції тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки позивачу ОСОБА_1 не було запропоновано вільних вакантних посад, які були наявні у відповідача, як на час вручення попередження про майбутнє вивільнення, так і на час звільнення, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про незаконність звільнення позивача, поновив її на роботі та стягнув середній заробіток.

Правильність нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідач в апеляційній скарзі не оскаржує.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права колегія суддів також відхиляє, враховуючи наступне.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені у абз.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06 листопада 1992 року у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.4 ст.36 КЗпП). Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Слід також зазначити, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести посаду, яка була скорочена.

З урахуванням наведеного, можливість поновлення незаконно звільненого працівника до проведення реорганізації, напряму пов`язана із збереженням його посади у новоутвореному внаслідок реорганізації підприємстві.

В абзаці 3 п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п.1ст.40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Аналогічна норма міститься у ст.240-1 КЗпП України, у якій зазначено, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України Про зайнятість населення .

З аналізу наведених норм та правил очевидним є висновок про те, що неможливість поновлення працівника на попередній посаді може бути пов`язано виключно з однією обставиною - ліквідацією підприємства.

У випадку ж реорганізації підприємства можливість поновлення працівника на посаді продовжує існувати, і у такому випадку працівник має бути поновлений на підприємстві-правонаступнику, яке крім отримання в порядку правонаступництва майнових прав реорганізованого підприємства отримало його обов`язки щодо працевлаштування його працівників (ч.1 ст.104 ЦК України), та рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на тій самій посаді - завідувача складу відділу виробничо-технічного забезпечення.

Доводи апеляційної скарги відповідача, що позивач повинна була скористатися правом самостійного працевлаштування, не ґрунтуються на положеннях закону, оскільки обов`язок працевлаштування працівника, який підлягає скороченню, покладено на роботодавця відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що рішення первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС Про ненадання згоди на звільнення , викладене у листі від 27 серпня 2019 року № 587-УЗФО, не може бути визнане як відмова у наданні згоди на звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України, оскільки воно було підписано ОСОБА_9 , відомості про якого відсутні в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а не від імені голови первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ОСОБА_3 , виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що голова первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ОСОБА_3 був звільнений з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС 31.05.2019 року, а 18 липня 2019 року були проведені збори членів первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , на яких обрано профспілковий комітет у кількості 4 осіб: голова профспілкового комітету - ОСОБА_9 , заступник голови профспілкового комітету: ОСОБА_10 ; члени - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про що зазначено у протоколі № 1. Таким чином, ОСОБА_9 був обраний головою первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС зборами членів первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в межах повноважень, передбачених п.6.14 статуту.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції не приймав рішення по вимогах, які не заявлені позивачем.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні по справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не вбачається.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач ОСОБА_1 просила стягнути з ДСП Чорнобильська АЕС на її користь витрати на професійну правову допомогу, які вона понесла у суді апеляційної інстанції у розмірі 1500 грн.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №1-05-20 від 07 травня 2020 року; детальний опис робіт (наданих послуг); розрахунок вартості робіт (послуг); акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг); рахунок-фактуру та товарний чек про сплату позивачем 1500 грн.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ДСП Чорнобильська АЕС без задоволення, тому відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1500 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргуДержавного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , яка подана представником Топало Романом Васильовичем, - залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 лютого 2020 року - залишити без змін.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.