Рішення

від 13.06.2007 по справі 2-571/07

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

                                                           С. 2-571/07р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

         13.06.2007р. Ленінський райсуд м.Запоріжжя в складі:          

         головуючого – МАХІБОРОДА Н.О.;

         при секретарі – Михайловському Д.С.;

         розглянувши у  відкритому судовому  засіданні цивільну справу за позовм ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережних районних Запорізьких міських електромереж до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за користування електроенергією,

В С Т А Н О В И В :

     Представник позивача просить суд стягнути з відповідачки на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережних районних Запорізьких міських електромереж, суму боргу за користування електроенергією – 724гр.10коп. за період часу з 18.08.2001р. по 18.08.2004р., т.я. відповідачка в добровільному порядку погашати борг не бажає, крім того, позивач просить стягнути з неї витрати по оплаті держмита в розмірі 51гр. та судово-інформаційний збір у сумі 30гр.

     Відповідачка проти позову заперечує, наполягаючи на тому, що боргу перед позивачем, за вказаний ними період часу, в неї не має. Неодноразово, відповідачка зверталася до позивача з  вимогою про надання їй обґрунтованого розрахунку по сплаті за електроенергію, але позивач,  замість  надання їй відповіді,  відключив її  квартиру від електромережі – 20.04.2006р. і досі, не зважаючи на її позов до суду про визнання дій позивача незаконними, відповідачка не має змоги користатися електроенергією.  

     Заслухавши сторони, дослідивши  матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав:

     Відповідачка проживає в однокімнатній АДРЕСА_1, де зареєстровані: відповідачка та її племінник – ОСОБА_2 /а.с.16/.      

     Як встановлено у судовому засіданні, позивач первісно, тобто на 29.11.2006р., пред’явив відповідачці вимоги по сплаті нею боргу за користування електроенергією, за період часу з 1.12.1999р. по 1.11.2006р., вказавши, що борг складає 609,60гр. /а.с.6/,  після чого, позивач, у ході судового слідства, неодноразово уточнював позовні вимоги, змінюючи як період часу, так і суми боргу /а.с.31-33,42,54/. Згідно наданих відповідачкою попереджень, які були направлені позивачем на адресу відповідачці у різний період часу, суми нарахованого їй боргу, теж різні /а.с.15,17-19,58/, не зважаючи на те, що відповідачка щомісяця сплачувала поточні платежі /а.с.11,59-66/.

     Крім того, судом встановлено, що 16.08.2004р. в квартирі відповідачки була заміна електролічильника, а 20.04.2006р. її квартира була відключена від електромережі і до теперішнього часу, відповідачка не має змоги користатися електроенергією.  

     Після звернення відповідачки до суду з оскарженням дій позивача, який відключив квартиру відповідачки від електромережі, позивач пред’явив позов  про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу, якій і є зараз предметом розгляду.  

     При пред’явленні відповідачці вимог, позивач посилається на ст.509 ЦК України, про загальні поняття виникнення зобов’язань між сторонами, але, позивач забуває, що ці зобов’язання стосуються обох сторін, а не тільки відповідачки. Жодного разу, відповідачка не отримала від позивача обґрунтованого розрахунку її щомісячних платежів за користування електроенергією та відповіді на питання: звідки в неї утворився борг, якщо вона з 2000р. щомісячно вносила плату за користування електроенергією.              

     Не відповідає дійсності кількість кіловат електроенергії на місяць, яку, начебто, споживає відповідачка -272кВТ., і сума щомісячної сплати за споживчу електроенергію за останніми розрахунками позивача – 42гр. /а.с.54/. Т.я. середньомісячна кількість кіловат електроенергії на однокімнатну квартиру, при наявності у квартирі: телевізора, холодильника, пральної машини та кількох лампочок, складає – 70-100кВТ, при сплаті – 10-15гр. за місяць. Тобто, сума, вказана позивачем – 42гр. за місяць за однокімнатну квартиру, є необґрунтованою і не реальною, що свідчить про те, що позивач, просить стягнути з відповідачки надуманий борг.

     Суд ретельно перевірив всі квитанції про сплату відповідачкою за споживчу електроенергію за період часу, згідно до ст.256-267 ЦК України, з 1.04.2003р. по день відключення квартири від електромережі – 20.04.2006р. і встановив, що за час позовної давнини, боргу  у відповідачки  перед позивачем не має.

     Тому, суд вважає вимоги позивача надуманими і не  підтвердженими у судовому засіданні, у зв’язку з чим, у позові слід відмовити.        

     Керуючись ст.10,60.212 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

     У позові ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережних районних Запорізьких міських електромереж до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за користування електроенергією – відмовити.

     Рішення суду може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня оголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

     СУДДЯ: /підпис/.

     З оригіналом згідно:

                                                 Суддя                -

                                                 Секретар           -