Рішення
від 14.09.2020 по справі 916/3236/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3236/19

Господарський суд Одеської області у складі головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Д`яченко Т.Г., суддя Цісельський О.В.

при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Маковій В.В.. (на підставі ордера);

від відповідача: Крагель М.М.(на підставі ордера);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Цеоліт" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Єсеніна, буд. 1/1);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Агроінвест" (66300, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна, буд. 200)

про стягнення 708095,63 грн.

ВСТАНОВИВ :

Суть спору: 31.10.2019 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Цеоліт" вх. ГСОО №3323/19 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Агроінвест", в якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 695041,45 грн., з яких: 467752,32 грн. - основний борг, 41162,20 грн. - інфляційні, 20683,58 грн. - 3% річних та 165443,35 грн. - пеня, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 10425,63 грн (в подальшому розмір позовних вимог було збільшено).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018р. та на наявність у відповідача заборгованості зі сплати вартості поставленого товару у розмірі 467752,32 грн., на яку позивачем нараховано пеню та здійснено нарахування передбачені ст. 625 ЦК України про стягнення яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Ухвалою суду від 05.11.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3236/19 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 02.12.2019 року.

02.12.2019 року від відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів вх. ГСОО №2-5869/19, згідно якого відповідач просив суд витребувати у позивача оригінал договору купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018р. для огляду його у судовому засіданні оскільки, як зазначає відповідач, для того щоб з достовірністю посилатись на умови договору необхідна наявність саме оригіналу договору, отже, на підставі ст. 81 ГПК України, відповідач просить витребувати у позивача оригінал договору, з метою забезпечення достовірності заявлених у позові вимог, зокрема щодо сплати пені.

За результатами розгляду зазначеного вище клопотання судом було відмовлено у його задоволенні про що зазначено у протоколі судового засідання від 02.12.2019 року з підстав його необґрунтованості та невідповідності вимогам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявником не доведено неможливості надати самостійно відповідний доказ, а також вжиття ним заходів щодо самостійного отримання зазначеного доказу. При цьому представником позивача з приводу заявленого клопотання зазначено, що у них наявна лише факсимільна копія, оскільки оригінал відповідач не повернув після підписання, про що було зазначено у позовній заяві.

Також, 02.12.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №24781/19, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого він вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що 19.02.2018 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу, кошти у розмірі 1871009,28 грн. (80% від суми договору) були сплачені відповідачем 20.02.2018 року, відвантаження товару за видатковими накладними здійснювалось 13.03.2018р., 03.04.2018р, 04.04.2018р. та 06.04.2018 року, між тим, відповідач наполягає, що позивачу було відомо, що під час намагання відповідачем застосувати добриво після останньої поставки, з`ясувалось, що добрива NPS-2 не відповідає якісним показникам заявленим у договорі - фізично не можливо застосувати. Саме тому, за участю представників сторін 25.04.2018 року було здійснено відбір зразків для дослідження та направлення до ТОВ „Терра Тарса України", однак відповідні зразки відбору не були направлені на перевірку, в зв`язку із зміною керівництва ТОВ „Агроінвест". Водночас, відповідач зазначає, що відповідні зразки були направлені на дослідження до Селекційно-генетичного інституту „Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення". Разом з тим, у відповідача відсутня інформація щодо результатів дослідження зразків, в зв`язку з чим представником відповідача 20.11.2010р. до відповідної експертної установи було направлено адвокатський запит. Отже, після надходження відповіді на адвокатський запит буде надано подальше обґрунтування своєї позиції. Крім того, у своєму відзиві відповідач звертає увагу суду на те, що ТОВ „Агроінвест" зі свого боку готовий був виконати свої зобов`язання за договором за умови вчинення позивачем заходів щодо можливого використання добрив, однак від позивача не надходило будь-яких пропозицій, що за думкою відповідача свідчить про небажання позивача вирішити питання у позасудовому порядку.

У судовому засіданні від 02.12.2019 року судом, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.12.2019 року.

20.12.2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи вх. ГСОО №2-6269/19, згідно якого він просив суд призначити у справі судову технологічну експертизу хімічної речовини, в ході якої встановити: який хімічний склад добрива мінерального рідкого серії Цеовіт NPS-2 (партії Н-12-18, Н-16-18 та Н-17-18); чи відповідає хімічний склад добрива мінерального рідкого серії Цеовіт NPS-2 (партії Н-12-18, Н-16-18 та Н-17-18) заявленому у сертифікатах якості; чи міг змінитися хімічний склад вказаного мінерального добрива при недотриманні температурного режиму та інших умов зберігання; який хімічний та фізичний склад осаду, що утворився в каністрах з добривом та за яких можливих причин та умов міг утворитися вказаний осад за умови дотримання температурного режиму та інших умов зберігання; чи можливе використання вказаного добрива за призначенням та визначеним інструкцією способом при наявності осаду, що утворився в каністрах. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався на те, що предметом стягнення у даній справі є залишок суми, який не було перераховано відповідачем за договором №К/06/18 від 19.02.2018р., оскільки між сторонами виникли спірні питання щодо невідповідності якісних характеристик товару добрив Цеовіт NPS-2 заявленим у сертифікатах якості та зазначає, що проведення вказаного дослідження не втратило свою актуальність, адже обидві сторони не заперечували щодо такого дослідження, тоді як результат відповідного дослідження може суттєво вплинути як на результат судового розгляду так і на позицію сторони відповідача щодо визнання позовних вимог, чи навпаки - пред`явлення зустрічного позову. При цьому, відповідач стверджує, що наразі на складі ТОВ „Агроінвест" зберігся препарат Цеовіт NPS-2 у каністрах запакованих виробником, термін зберігання препарату збігає у березні 2020 року, тобто є придатним для експертного дослідження. За таких обставин відповідач вважає, що є всі умови для призначення експертизи, оскільки вказане дослідження дасть можливість встановити чи відповідає вказана речовина технічним нормативам за якісним складом, а тому для встановлення об`єктивної істини у спорі між сторонами, за думкою відповідача, є доцільним проведення технологічної експертизи за відсутності дослідження, яке було направлено до Селекційно-генетичного інституту „Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення", в порядку ст. 99 Господарського процесуального кодексу України.

Також, 20.12.2019 року до суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що наразі йому стало відомо, що в зв`язку з неналежним оформленням зразків речовини для дослідження через недбале ставлення обох сторін до процедури відбору зразків Селекційно-генетичним інститутом „Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення" не було здійснено відповідного дослідження. Крім того відповідач зауважує, що у нього відсутній екземпляр акту №1 від 25.04.2018р. та про факт існування такого акту керівництву відповідача стало відомо після отримання позовної заяви, що пояснює в подальшому не вчинення ТОВ „Агроінвест" дій з пред`явлення претензій до ТОВ „Цеоліт". Водночас, відповідач наполягає на відсутності претензій до якості товару в момент підписання видаткових накладних, адже в сертифікаті якості на товар вказувалось про допустимість наявності невеликого осаду, тому при прийнятті товару наявність в каністрах осаду не викликало зауважень, однак при застосуванні препарату згідно інструкції на відповідному обладнанні з`ясувалось, що осад має структуру кристалів, що за твердженням відповідача унеможливлює його застосування та призводить до виводу з ладу техніки. Разом з тим, відповідач зазначає, що наразі ним не порушується питання повернення попередньої оплати, а здійснюються намагання вирішити питання щодо можливого застосування товару для чого необхідні експертні дослідження.

Крім того 20.12.2019 року позивачем до суду було подано 2 клопотання про долучення додаткових письмових доказів вх. ГСОО №26398/19 та ГСОО 26429/19, відповідні клопотання було задоволено судом та залучені відповідні докази до матеріалів справи. Також у судовому засіданні було долучено до матеріалів справи доповнення до відзиву.

У судовому засіданні від 20.12.2019 року в порядку ч.3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, судом було оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів до 03.02.2020 року та в порядку ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 08.01.2020 року, а також встановлено строки для надання відповіді на відзив та заперечень.

08.01.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. ГСОО №264/20, згідно якої позивач зазначає, що ТОВ „Агроінвест" не зацікавлено в отриманні результатів досліджень, адже саме ним не було направлено відібрані зразки до ТОВ „Терра Тарса Україна" після складання акту №1 від 25.04.2018 року та, за думкою позивача, такі дії відповідача свідчать про наявність приводу для несплати коштів за поставлений товар. Більш того, позивач зазначає, що навіть майже через два роки з моменту поставки спірного товару відповідач так і не спромігся провести відповідні незалежні дослідження добрив на відповідність їх сертифікатам якості. При цьому позивач зазначає, що в порушення положень п. 5.7 договору від відповідача не надходило претензій з приводу поставленого товару та наголошує на зобов`язанні відповідача прийняти та оплатити товар. Водночас, позивачем до відзиву на позовну заяву було додано пояснення щодо клопотання про призначення експертизи, в яких заперечує щодо відповідного клопотання відповідача та зазначає, що визначення якості товару не є предметом спору у даній справі, в той час, як за твердженнями позивача ТОВ „Агроінвест" не наведено жодних мотивованих поважних причин неможливості подання доказів - експертного висновку, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

08.01.2020 року відповідачем до суду було подано заперечення на відповідь на відзив вх. ГСОО №305/20, згідно яких відповідач не погоджується з позицією позивача щодо відсутності претензій щодо якості товару, адже сторонами складався акт відбору зразків та велось листування щодо готовності відповідача для проведення переговорів, а обставини наявності у позивача проб товару з партій поставлених ТОВ „Агроінвест" та подальше їх знищення свідчить, за твердженням відповідача, про наявність сумнівів у позивача щодо належної якості товару. При цьому відповідач звертає увагу суду на те, що перша вимога позивача про сплату боргу з`явилась лише через сім місяців після поставки товару, а позов подано майже через рік після першої вимоги при наявності залишених без відповіді листів ТОВ „Агроінвест" щодо досягнення спільних домовленостей та необхідності проведення переговорів. Водночас відповідач зазначає про наявність у нього лише сертифікатів якості щодо поставок від 23.02.2018р. та від 07.03.2018 року, однак весь товар має відповідати показникам якості визначеним у п. 5.5 договору купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018р.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення у даній справі судової експертизи, у судовому засіданні від 08.01.2020 року судом було відмовлено у його задоволенні, що у відповідності до ч. 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України було відображено у протоколі судового засідання від зазначеної дати.

Так, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі технологічної експертизи судом враховано положення умов договору щодо порядку прийняття товару за якістю п.п 5.3, 5.5 договору, а також те, що у спірних накладних міститься відмітка відповідача щодо перевірки якості продукції хіміком-технологом Грузь П.О., тоді як відповідачем не додано до матеріалів справи належного доказу спростовуючого зазначені обставини або їх невідповідності. При цьому, суд зазначає, що відповідачем не наведено обставин дотримання ним умов зберігання відповідних добрив, що виключає доцільність призначення у справі відповідної експертизи. Більш того суд зазначає, що сукупність викладених відповідачем обставин з приводу заперечень відповідача щодо якості поставленого товару, відповідає товарознавчому дослідженню, тоді як з необґрунтованих підстав відповідач наполягає саме на проведені технологічної експертизи, зокрема з постановленням на розгляд експерта питань, які стосуються, зокрема, належності зберігання товару під час його знаходження, у власності (розпорядженні) відповідача, умови зберігання якого протягом тривалого часу не залежали від волі позивача.

При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

У розумінні приписів наведених норм судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності, може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Між тим, відповідачем не подано до суду доказів з яких суд міг дійти висновку про наявність суперечливих обставин у даній справі щодо передачі позивачем товару неналежної якості.

Враховуючи вищевикладене, керуючись нормами матеріального та процесуального права, що регулює питання призначення у справі судової експертизи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі технологічної експертизи.

У судовому засіданні від 08.01.2020 року судом було постановлено протокольну ухвалу, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, якою підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 04.02.2020р.

13.01.2020 року до суду від відповідача надійшло клопотання про направлення копії ухвали про розгляд клопотання про призначення судової технологічної експертизи вх. ГСОО №565/20.

Щодо заявленого клопотання судом було роз`яснено представнику відповідача про наявність у суду процесуальної можливості постановлення протокольних ухвал у відповідності до вимог ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, а також наголошено на праві сторони ознайомлюватись з протоколом судового засідання, у відповідності до положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України. Більш того судом було зазначено, що ухвала про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи, згідно статті 255 Господарського процесуального кодексу України, не віднесена до переліку ухвал, які можуть бути оскарженні окремо від судового рішення, а тому її постановлення протокольно не суперечить нормам процесуального права.

04.02.2020 року до суду представником відповідача було подано заяву вх. ГСОО №2-137/20 про відвід судді Невінгловської Ю.М. від розгляду справи та передачі справи №916/3236/19 на розгляд іншого суду. В обґрунтування поданої заяви, позивач посилається на незгоду у даному випадку, що результат вирішення судом поданого відповідачем клопотання про призначення у справі судової експертизи не було оформлене як окремий процесуальний документ, тоді як підготовче провадження було закрито судом в день оголошення результатів розгляду клопотання про призначення експертизи, то відповідач вважає такі дії позбавленням його можливості скористатися своїм правом на надання доказів, зокрема, висновку експертизи, складеного на його замовлення та права на оскарження зазначеної ухвали разом із рішенням суду. Саме такі обставини, як зазначає відповідач, викликають у нього сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Ухвалою суду від 04.02.2020 року відвід судді Невінгловської Ю.М., заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроінвест" (вх. ГСОО № 2-137/20 від 04.02.2020р.) було визнано необґрунтованим. При цьому, суд дійшов висновку передати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроінвест" від 04.02.2020р. для вирішення питання про відвід судді Невінгловської Ю.М. від розгляду справи №916/3236/19, в порядку передбаченому ч. 3 ст. 39 ГПК України, без зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.02.2020 року (суддя Мостепаненко Ю.І.) було відмовлено ТОВ "Агроінвест" у задоволенні вказаної заяви про відвід судді Невінгловської Ю.М. від розгляду справи №916/3236/19 та ухвалою від 12.02.2020р. було продовжено розгляд справи та призначено судове засідання по суті на 21.02.2020р.

При цьому, разом з відводом, представником відповідача було подано до матеріалів справи повідомлення про строк надання доказів по справі, за яким ТОВ Агроінвест повідомило суд про те, що з метою реалізації гарантованих йому, як учаснику справи, процесуальних прав, передбачених ст. 101 ГПК України та у зв`язку з відмовою суду у задоволенні клопотання про призначення експертизи, 28.01.2020р. був укладений договір з ДП Інформаційні судові системи про проведення експертизи. Строк проведення експертизи визначений виконавцем - до 28.02.2020р. При цьому відповідач зазначив, що враховуючи строк проведення експертизи та закриття підготовчого провадження 08.01.2020р, вважає поважними причини неможливості надання висновків експертизи у строки визначені процесуальним законодавством та про намір залучити результати експертизи до матеріалів справи. До даного повідомлення було додано копію договору №Е/03/20 від 28.01.2020р. про проведення експертизи та копію платіжного доручення.

При цьому у даному повідомленні (клопотанні) відповідачем не наведено які саме існують поважні причини неможливості надання висновків експертизи у строки визначені процесуальним законодавством, окрім закриття підготовчого провадження 08.01.2020р.

Між тим, 21.02.2020 року до суду новим представником відповідача було подане клопотання про зміну представника з 21.02.2020р., про відкладення розгляду справи та про призначення справи №916/3236/19 до колегіального розгляду. В обґрунтування останнього клопотання, відповідач наголошував на складності характеру спірних матеріально-правових відносин, велику кількість доказів, поданих на підтвердження вимог та заперечень, а також появу нових доказів по справі, що свідчить про критичне збільшення доказового наповнення матеріалів справи, що вимагає збільшення часу їх дослідження, аналізу та обґрунтування необхідності/або належності по цій справі; специфічність технічних норм, що підлягають застосуванню у спірних відносинах та таких, що підлягають додаткових знать у відповідних сферах та неоднаковість судової практики застосування правових норм, що регулюють спірні відносини тощо.

У судовому засіданні 21.02.2020р., не розпочинаючи розгляд справи по суті, суд, розглянувши клопотання ТОВ „Агроінвест", приймаючи до уваги категорію і складність даної справи, для виконання завдань господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, дійшов висновку про задоволення клопотання ТОВ „Агроінвест" та призначення справи №916/3236/19 до колегіального розгляду.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів справу №916/3236/19 було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., судді Бездоля Д.О., Літвінов С.В. та ухвалою від 25.02.2020р. справу №916/3236/19 було прийнято до колегіального розгляду у вищевказаному складі з призначенням розгляду справи спочатку та проведенням повторного підготовчого засідання на 18.03.2020р. Крім того даною ухвалою, за результатом задоволення клопотання позивача, було доручено Деснянському районному суду м. Києва проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника ТОВ „Цеоліт" у судовому засіданні яке призначене на 18.03.2020р.

18.03.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Цеоліт" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроінвест" до суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю бути присутніми у судовому засіданні з підстав встановлення на всій території України карантину через спалах коронавірусу.

Також разом з клопотанням про відкладення від відповідача надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи вх. ГСОО №6959/20, за яким відповідач просив залучити до матеріалів справи висновок експерта №001-ЮЄМ/20 за результатами проведення фізико-хімічної експертизи речовин хімічних виробництв від 02.03.2020р. до якого відповідач додав відповідний висновок.

Ухвалою суду від 18.03.2020 року, у зв`язку з оголошенням на державному рівні карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19 та недопущення створення загрози життю та здоров`ю працівників апарату Господарського суду Одеської області, суддів, учасників судових справ та відвідувачів суду, водночас, для забезпечення процесуальних прав учасників справи, зокрема щодо участі у судових засіданнях, підготовче засідання у справі №916/3236/19 було перенесено та призначено на 15.04.2020 року.

09.04.2020 року позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою, в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, про відвід судді Невінгловської Ю.М. від розгляду справи №916/3236/19.

Ухвалою суду від 10.04.2020р. відвід судді Невінгловської Ю.М., заявлений ТОВ Фірмою „Цеоліт" за вх. ГСОО №2-743/20 по справі №916/3236/19 визнано необґрунтованим.

Ухвалою суду від 14.04.2020р. суддею Волковим Р.В. у задоволенні заяви Товариством з обмеженою відповідальністю „Цеоліт", про відвід судді Невінгловської Ю.М від розгляду справи №916/3236/19 було відмовлено.

13.04.2020р. позивачем було подано до матеріалів справи заперечення на клопотання відповідача про залучення доказів до матеріалів справи, а саме висновку експерта №001-ЮЄМ/20 від 02.03.2020р. В своєму запереченні позивач зазначає, що заперечує щодо приєднання до матеріалів справи даного висновку, оскільки вважає його неналежним, недостатнім та недостовірним доказом. Так, позивач зазначає, що у висновку зазначено, що 28.01.2020р. до Відокремленого структурного підрозділу ДП "Інформаційні судові системи" "Центр судової експертизи та експертних досліджень" Державної судової адміністрації надійшло звернення від 28.01.2020 року директора ТОВ "Агроінвест" Т.М. Камінної про необхідність проведення експертизи в порядку ст. 101 ГПК України в справі № 916/3236/19 та разом із зверненням надійшли документи, зокрема акт відбору зразків (проб) від 14.02.2020 року. Отже, як вказує позивач, вбачається, що Акт відбору зразків складений значно пізніше (14.02.2020) ніж було подано (28.01.2020) ТОВ "Агроинвест" звернення з документами для проведення експертизи. Крім того позивач зазначає, що ТОВ фірма "Цеоліт" не повідомлялося про такий відбір зразків та 14.02.2020 року не брало участі у їх відборі. Вищезазначене, на думку позивача, свідчить про те, що Акт відбору зразків (проб) від 14.02.2020 року, що надавався для проведення експертизи, є підробленим та неналежним документом. Крім того позивач вказує, що за змістом висновку, для проведення експертизи експерту було надано Сертифікат якості без номера та дати ТОВ фірма "Цеоліт" на добриво мінеральне рідке "ЦЕОВІТ NPS-2" партія Н-16-18, дата виробництва 07.03.2018 року, а також Сертифікат якості без номера та дати ТОВ фірма "Цеоліт" на добриво мінеральне рідке "ЦЕОВІТ NPS-2", партія Н-12-18, дата виробництва 23.02.2018 року, а в розділі ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНІЙ ОГЛЯД висновку експерта зазначено, що для проведення експертизи надійшли зразки добрива мінерального рідкого "ЦЕОВІТ NPS - 2" в трьох полімерних каністрах номери партій яких: Н-12-18, Н-16-18 та Н-17-18. Між тим відповідачем для проведення експертизи не було надано Сертифікат якості щодо партії товару № Н-17-18, тому позивачу не відомо на підставі яких документів експерт перевіряв відповідність якості товару, в зв`язку з чим, висновок експерта про невідповідність хімічного складу Товару вимогам ТУ У 24,1-19417174-001:2007 та сертифікатам не відповідає дійсності. Крім того, у розділі ДОСЛІДЖЕННЯ висновку експерта вказується про те, що каністри наданих зразків добрива мінерального рідного "ЦЕОВІТ NPS - 2" упаковані в полімерні пакети, горловини яких, окремо, зв`язані та опломбовані полімерними пломбами ТОВ Подільське ЗПП , між тим позивачу не зрозуміло на яких правових підставах ТОВ Подільське ЗПП опломбувало зразки добрив та ще і без участі позивача, в порушення приписів Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (далі - Інструкція № П-7). В підтвердження вказаних порушень, позивач зазначає, що згідно відомостей з ЄДР ТОВ "Подільське ЗПП" не являється експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості, що суперечить нормам п. 20 Інструкції № П-7. Крім того позивач вказує, що ТОВ "Подільське ЗПП" є заінтересованою стороною, адже ТОВ "Агроінвест" є засновником (учасником) з часткою 100% останнього, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також позивач в своїх запереченнях зазначив про суперечні висновки експерта щодо водорозчинності добрива в залежності від температурного режиму, незрозумілість за якими формулами для розрахунку відхилення від вмісту використовував експерт, ненаведення в експертизі інформації щодо цілісності та герметичності тари, про умови зберігання добрив, отже, за думкою позивача, висновок експерта про те, що причини наявності осаду в складі добрив мінеральних рідких "ЦЕОВІТ NPS-2" є заводським (виробничим) дефектом - є необґрунтованими. Разом з тим, позивач вказує, що у вступній частині висновку експерта, експерт Юрченко Є.М. зазначає, що має спеціальні знання: кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 8.11 "Дослідження речовин хімічних виробництв і спеціальних хімічних речовин" (доповнення до свідоцтва № 231, видані рішеннями ЕКК ОНДІСЕ МЮ України від 17.07.2005 р. і 03.01.2008 року), між тим, згідно Реєстру атестованих судових експертів свідоцтво № 231 не дійсне, отже Юрченко Є.М., який провів експертизу та підписав Висновок експерта не являється судовим експертом в розумінні Закону України "Про судову експертизу". З урахуванням всіх наведених обставин, позивач зазначив, що заперечує щодо залучення до матеріалів справи вказаного висновку експерта від 02.03.2020р.

14.04.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроінвест" було подано до суду зустрічну позовну заяву (вх. ГСОО №1090/20) до Товариством з обмеженою відповідальністю „Цеоліт", в якій позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом сплачені за товар неналежної якості грошові кошти у сумі 1871009,28 грн., а також стягнути судовий збір у розмірі 28065,14 грн.

У судовому засіданні 15.04.2020 року судом було постановлено протокольну ухвалу, в порядку ч. 3 ст.177 Господарського процесуального кодексу України, про продовження строку підготовчого провадження на 15 днів до 10.05.2020 року та протокольну ухвалу в порядку п. 3 ч.2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України про відкладення підготовчого засідання на 23.04.2020 року о 11:30 год.

Також ухвалою суду від 15.04.2020 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Цеоліт" від 14.04.2020р. вх. ГСОО 1090/20, в порядку ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України було повернуто заявнику.

21.04.2020р. від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про витребування доказів відповідно до якого позивач просив витребувати у ТОВ Агроінвест та ДП "Інформаційні судові системи" Відокремлений структурний підрозділ "Центр судової експертизи та експертних досліджень" Державної судової адміністрації України копії документів, що надавалися ТОВ Агроінвест для проведення фізико-хімічної експертизи речовин хімічних виробництв в господарській справі № 916/3236/19, зокрема: Сертифікат якості без номера та дати ТОВ ФІРМА "ЦЕОЛІТ" на добриво мінеральне рідке "ЦЕОВІТ NPS-2", ТУ У 24.1-19417174- 001:2007, партія Н-16-18, дата виробництва 07.03.2018 року, Сертифікат якості без номера та дати ТОВ ФІРМА "ЦЕОЛІТ" на добриво мінеральне рідке "ЦЕОВІТ NPS-2", ТУ У 24.1-19417174-001:2007, партія 11-12-18, дата виробництва 23.02.2018 року та Акт відбору зразків (проб) від 14.02.2020р.

22.04.2020р. від позивача надійшли додаткові пояснення щодо наданого відповідачем висновку експерта, за якими він зазначає, що вважає висновок експерта неналежним, недостатнім та недостовірним та дуже сумнівним доказом, оскільки даний висновок засвідчений судовим експертом Юрченко Є.М. та печаткою ДП Інформаційні судові системи відокремленого структурного підрозділу Центр судової експертизи та експертних досліджень Державної судової адміністрації України, однак згідно реєстру атестованих судових експертів, свідоцтва №231 та №204 Юрченка Є.М. не дійсні та він не є працівником вказаної спеціалізованої установи. Отже позивач вказує, що враховуючи, що Юрченко Є.М. не є судовим експертом він був не уповноважений проводити експертизу хімічних виробництв.

Також 22.04.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Цеоліт" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог вх. ГСОО №9913/20, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 708095,63 грн., з яких: 467752,32 грн. - основний борг, 27680,68 грн. - 3% річних, 47757,51 грн. - інфляційні збитки та 164905,12 грн. - пеня. При цьому, у вказаній заяві позивачем зазначено про збільшення суми річних та інфляційних та про зменшення розміру пені, заявлених до стягнення у позові.

В судовому засіданні 23.04.2020р., серед іншого, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 23.04.2020р., заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Цеоліт" про збільшення розміру позовних вимог вх. ГСОО №9913/20 від 22.04.2020р. було залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.

23.04.2020р. від відповідача надійшла заява на заперечення позивача від 09.04.2020р. №09/04/20-2 (вх ГСОО 9985/20 від 23.04.2020р.) щодо залучення до матеріалів справи висновку експерта. За змістом даної заяви відповідач зазначає, що звернення 28.01.2020р. за його змістом є офертою щодо укладення договору, а вже після укладення договору ТОВ Агроінвест передало до експертної установи в особі її керівника зразки матеріалів. При цьому відповідачем зазначено, що будь-яких вимог про залучення замовником експертизи іншого учасника справи до процедури збирання матеріалів для проведення експертизи процесуальне законодавство не містить. Крім того, як зазначає відповідач, Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень не встановлює вимог щодо форми та умов пакування об`єктів дослідження. Також відповідач зазначив, що дійсно сертифікат якості на добриво партії №Н-17-18 не надавався замовником експертній установі, в зв`язку з відсутністю його у замовника, між тим, відповідно до маркувань на етикетках вимоги по якості є однаковими, що і до партій №Н-12-18, Н-16-18. Як вказує відповідач, у висновку експерта міститься опис упаковок, тари, етикеток та результати досліджень хімічного складу, та за зовнішнім виглядом етикеток є очевидним, що добриво зберігалось у неналежних складських умовах відповідних для зберігання такої продукції. При цьому відповідач вказує, що експерт не встановив порушень умов зберігання, впливу умов зберігання на вміст сірки або фосфору. Також, відповідачем зазначено, що скасування свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта Юрченко Є.М.(в зв`язку із звільненням 04.08.2008р.) не позбавляє Юрченка Є.М. кваліфікації, отже вищевказаний висновок експерта, за думкою відповідача, є належним доказом та виконаний належним суб`єктом експертної діяльності. Також, в даній заяві відповідач просив заслухати у судовому засіданні експерта Юрченка Є.М. для надання пояснень.

При цьому, суд зауважує, що саме в цій заяві, серед інших доводів на заперечення позивача про залучення експертного висновку, відповідач вирішив зазначити про те, що ТОВ Агроінвест за договором купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018р. не отримувало жодної партії товару, оскільки поставка товару здійснювалась позивачем відповідно до договору №К/06/18 від 23.01.2018р., який позивачем до суду не наданий та не надано жодного доказу того, що продаж добрив відбувся за договором №К/06/18 від 23.01.2018р.

В судовому засіданні 23.04.2020р. представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів, яке надійшло до суду 21.04.2020р. та просив його задовольнити. При цьому представник відповідача зазначив, що сертифікати в належним чином завірених копіях були надані до суду в якості додатків до заперечень на відповідь на відзив 08.01.2020 року, а щодо акту відбору зразків (проб) від 14.02.2020 року - може надати до суду для огляду. Також судом, протокольною ухвалою, в порядку ст. 81 ГПК України, було частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано ТОВ „Агроінвест" надати до суду акт відбору зразків (проб) від 14.02.2020, в іншій частині клопотання про витребування доказів - відмовлено; залучено до матеріалів справи додаткові пояснення позивача від 22.04.2020 року; залучено до матеріалів справи заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 22.04.2020 року та прийнято її до розгляду; залучено до матеріалів справи заяву відповідача від 23.04.2020 року на заперечення позивача від 09.04.2020 року №09/04/20-2, з зауваженням, що обставинам, викладеним у ній буде надана оцінка пізніше.

Також у судовому засіданні 23.04.2020р. судом було оголошено протокольну ухвалу, в порядку п. 3 ч.2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, про відкладення підготовчого засідання на 13.05.2020 року, та задоволено усне клопотання представника позивача і протокольною ухвалою доручено Північному апеляційному господарському суду проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні.

27.04.2020 року до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроінвест" надійшла заява (вх. ГСОО №10457/20), згідно якої заявник, в порядку ст. 245 Господарського процесуального кодексу України, просив суд роз`яснити, який строк надається Господарським судом Одеської області Товариству з обмеженою відповідальністю „Агроінвест" на подання відзиву по справі №916/3236/19, у зв`язку із прийняттям судом ухвали від 23.04.2020р. про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Цеоліт" від 16.04.2020р. про збільшення розміру позовних вимог, з урахуванням пункту 4 розділу 10 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 29.04.2020р. було відмовлено ТОВ „Агроінвест" у роз`ясненні який строк надається Господарським судом Одеської області ТОВ „Агроінвест" на подання відзиву по справі №916/3236/19, у зв`язку з тим, що протокольна ухвала Господарського суду Одеської області від 23.04.2020 року у справі №916/3236/19 не може бути об`єктом роз`яснення у розумінні господарського процесуального кодексу. Крім того, даною ухвалою також зазначено, що вирішення питання щодо встановлення чи не встановлення стороні строку для подання заяви по суті спору також не належить до рішень право на роз`яснення яких передбачено Господарським процесуальним кодексом України. При цьому судом зазначено, що при вирішенні процедурного питання про прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог, судом не встановлювався новий строк для подання відзиву на дану заяву, оскільки це не передбачено нормами чинного Господарського процесуального кодексу України.

12.05.2020р. представником позивача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів, а саме бухгалтерської довідки, яка містить відомості про допущені описки в рахунку та видаткових накладних, що пов`язані із договором купівлі-продажу №К/06/18.

12.05.2020р. представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи та надання додаткового часу для виконання протокольної ухвали про витребування доказів, якою відповідача зобов`язано надати акт відбору зразків від 14.02.2020р. При цьому відповідач посилався на те, що даний акт знаходиться у м. Подільську та в зв`язку з епідемічною ситуацією, до закінчення строку дії карантину неможливим є надання суду витребуваного акту відбору зразків.

Також 12.05.2020р. відповідачем було подано додаткові пояснення щодо заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог. За якими відповідач вказує, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт поставки товару і здійснення інших господарських операцій за договором №К/06/18 від 19.02.2018р.; позивач не довів факт поставки товару за договором №К/06/18 від 19.02.2018р. та безпідставно стверджує про виникнення у ТОВ АГРОІНВЕСТ зобов`язань за цим договором; позивач безпідставно відносить оплату за платіжним дорученням №965 на попередню оплату за договором №К/06/18 від 19.02.2018р.(т. 2 а.с.151).

Між тим суд зауважує, що у заяві про збільшення позовних вимог позивачем було заявлено про збільшення розміру позовних вимог, в зв`язку із перерахуванням індексу інфляції та 3% річних станом на 16.04.2020р., що цілком відповідає умовам ст. 46 ГПК України.

При цьому, в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України, відповідач в своїй заяві вх. №9985/20 від 23.04.2020р. додаткових поясненнях вх. №11837/20 від 12.05.2020р. виклав заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, які не були зазначені у відзиві та навіть у доповненні до відзиву, а також незгода його з вказаними обставинами не вбачається з наданих разом з відзивом доказів, що позбавляє відповідача права, в силу приписів ч. 4 ст. 165 ГПК України, заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 13.05.2020р. було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, протокольною ухвалою відкладено підготовче судове засідання на 01.06.2020р.

29.05.2020р. представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи та надання додаткового часу для виконання протокольної ухвали про витребування доказів, якою відповідача зобов`язано надати акт відбору зразків від 14.02.2020р., з посиланням на те, що епідемічна ситуація у м. Подільськ не поліпшилась та відповідач не має можливості надати витребуваний судом акт відбору зразків.

У судовому засіданні 01.06.2020р., зв`язку з продовженням строку судового розгляду справи на строк дії карантину, судом було оголошено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання по справі №916/3236/19 на 22.06.2020 року.

22.06.2020р. представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з продовженням строків на час дії карантину.

Також 22.06.2020р. від представника позивача надійшло заява, в якій він просив здійснювати розгляд справи за відсутності оригіналу акту відбору зразків від 14.02.2020р. та виклику в якості свідка експерта.

У судовому засіданні 22.06.2020р., з урахуванням поданої позивачем заяви, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з підстав його необґрунтованості та про можливість закриття провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2020р. було закрите підготовче провадження у справі №916/3236/19 та призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на 08.07.2020р.

08.07.2020р. представником відповідача було подано до суду клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, в якому відповідач просив повернутися до стадії підготовчого провадження, продовжити підготовче засідання, задовольнити заяву про виклик експерта та задовольнити клопотання ТОВ Агроінвест про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи №911/1556/20, яка розглядається у Господарському суді Київської області. До даного клопотання також було додано вказане клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 08.07.2020р., за результатом поданих відповідачем клопотань та заяв, суд протокольною ухвалою відмовив у їх задоволенні та оголосив перерву до 22.07.2020р.

Обґрунтовуючи свою відмову, суд зазначає, що подання клопотання щодо повернення справи №916/3236/19 до стадії підготовчого провадження не передбачено нормами чинного Господарського процесуального кодексу. У задоволенні заяви про виклик експерта у судове засідання для надання пояснень відносно поданого висновку було відмовлено з підстав необґрунтованості заявником необхідності заслуховування експерта та відсутності сформульованих з боку заявника питань, які, за його думкою, потребують з`ясування. У задоволенні заяви про зупинення провадження у справі №916/3236/19 до закінчення розгляду справи №911/1556/20 яка розглядається господарським судом Київської області судом було відмовлено на підставі ч. 3 ст. 195 ГПК України.

22.07.2020р. представником відповідача було подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на подання клопотання на отримання показань свідка та до даної заяви було додане клопотання про отримання показань свідка, за яким відповідач просив зобов`язати головного бухгалтера ТОВ фірма Цеоліт Вітер Л.І. повідомити інформацію та докази у якості свідка шляхом отримання показань свідка у вигляді відповідної письмової заяви, склавши письмові відповіді на запитання відповідача, викладені у цій заяві.

Також 22.07.2020р. відповідачем було додано до матеріалів справи засвідчену копію акту відбору зразків (проб) від 14.02.2020р.

У судовому засіданні 22.07.2020р., суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи копії акту відбору зразків та оголосив перерву до 28.07.2020р., залишивши на розгляді заяву про поновлення строку для подання клопотання на отримання показань свідка та клопотання про отримання показань свідка.

В зв`язку з перебуванням члена колегії судді Бездолі Д.О. у відпустці, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/3236/19 для внесення змін до складу колегії суддів, за результатами якого справу було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Літвінов С.В. суддя Цісельський О.В. та ухвалою суду від 28.07.2020р., даним складом колегії справу було прийнято справу до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Літвінов С.В. суддя Цісельський О.В. та призначено повторне проведення розгляду справи по суті в засіданні суду на раніше визначену дату та час 28.07.2020р.

У судовому засіданні 28.07.2020р., суд протокольною ухвалою за результатом розгляду заяви відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання клопотання на отримання показань свідка, задовольнив вказану заяву та поновив відповідачу строк для подання клопотання про отримання показань свідка, між тим, за результатом розгляду клопотання відповідача про отримання показань свідка шляхом викладення відповідної письмової заяви свідка, суд відмовив у її задоволенні, оскільки подання такого клопотання не перебачено та суперечить нормами чинного ГПК України. У даному судовому засіданні також було оголошено перерву до 14.08.2020р.

У зв`язку з перебуванням члена колегії судді Літвінова С.В. у запланованій відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №211 від 13.08.2020 року, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/3236/19 для внесення змін до складу колегії суддів, за результатами якого справу було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Д`яченко Т.Г., суддя Цісельський О.В.

Ухвалою від 13.08.2020р. справу №916/3236/19 було прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., судді Д`яченко Т.Г., Цісельський О.В. та призначити повторне проведення розгляду справи по суті в засіданні суду на раніше визначену дату та час "14" серпня 2020 р. о 11:30.

У судовому засіданні 14.08.2020р. було оголошено перерву до 14.09.2020р.

У судовому засіданні від 14.09.2020 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.09.2020 року проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 14.09.2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 24.09 2020 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (п.2.ст. 2 ГПК України).

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, як вже зазначалось судом, в порушення вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, представником відповідача не в відзиві, а майже через чотири місяці розгляду справи, було заявлено обставину щодо відсутності здійснення поставки добрив ТОВ фірмою Цеоліт на підставі договору купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018р., оскільки у рахунку на оплату та видаткових накладних вказано інший договір купівлі-продажу №К/06/18 від 23.02.2018р.

Так в силу приписів ч. 4 ст. 165 ГПК України, оскільки такі обставини не були зазначені у відзиві на позов, та така обставина не вбачається з наданих разом з відзивом доказів, відповідач був позбавлений права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Разом з тим, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, оскільки завдання господарського судочинства, превалюють над будь-якими міркуваннями в судовому процесі, суд вважає за доцільне надати оцінку зазначеним відповідачем обставинам щодо неотримання вказаного товару за договором купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018р., оскільки у рахунку на оплату та видаткових накладних вказано інший договір купівлі-продажу - №К/06/18 від 23.02.2018р., який позивачем до суду не надано.

Як встановлено судом, позовні вимоги ТОВ фірма Агроінвест обґрунтовані укладенням з позивачем договору купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018р. та наявністю у відповідача заборгованості зі сплати залишкової вартості поставленого товару у розмірі 467752,32 грн., що за умовами розрахунків за договором, визначених у п.4.1, складає 20% вартості. У додатку №1 до вказаного договору сторонами визначено ціну, асортимент та вартість товару, що постачається продавцем, а також умови поставки та правила.

Із матеріалів справи вбачається, що 19.08.2018 року позивачем було виставлено до сплати відповідачу рахунок на оплату №33 від 19.02.2018 року на загальну суму 2338761,60 грн., а 20.02.2018 року відповідачем було здійснено оплату 80% товару, як передбачено умовами п. 4.1 укладеного Договору, у розмірі 1871009,28грн. На виконання умов договору №К/06/18 позивачем у період з 13.03.2018р. по 06.04.2018р. було передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 2338761,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №25 від 13.03.2018р. на суму 714621,60 грн., №70 від 03.04.2018р. на суму 668217,60 грн., №74 від 04.04.2018р. на суму 668217,60 грн. та №80 від 06.04.2018р. на суму 287704,80 грн., а також довіреностями на отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей.

Між тим, дійсно, за змістом рахунку на оплату №33 від 19.02.2018 року, та наявними у матеріалах справи видатковими накладними №25 від 13.03.2018р. на суму 714621,60 грн., №70 від 03.04.2018р. на суму 668217,60 грн., №74 від 04.04.2018р. на суму 668217,60 грн. та №80 від 06.04.2018р. на суму 287704,80 грн., вбачається, що в них вказано договір №К/06/18 від 23.02.2018р.

За поясненнями позивача, договір від такої дати у нього відсутній та не укладався, а у вказаних документах була здійснена описка щодо дати укладення договору.

При цьому відповідач, на підтвердження обставин здійснення поставок добрив саме за договором №К/06/18 від 23.02.2018р., не надав до матеріалів справи договору №К/06/18 від 23.01.2018р.

Обставини існування між сторонами договірних стосунків та здійснення продажу товару саме за договором №К/06/18 від 19.02.2018р. підтверджується наявним в матеріалах справи листуванням (а.с. 36-37, 40, 42, 45, 47-48, 51), де ТОВ Агроінвест безпосередньо зазначає про наявність спірних питань, що виникли під час виконання договору купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018р. та всі спори фактично зводились до якості поставленого договору, а ніяк не до існування самого договору.

Крім того в підтвердження обставин допущення описки в даті договору, позивачем було подано клопотання про долучення додаткових письмових доказів (вх. № 11653/20 від 12.05.2020р.), а саме бухгалтерської довідки.

Під час дослідження доказів, відповідачем було заявлено про порушення позивачем порядку подання даного доказу, за відсутності підтвердження надсилання його копії відповідачу, в зв`язку з чим він просив суд, на підставі ст. 80 ГПК України, не приймати його до розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу сторін, що за змістом бухгалтерської довідки вих. №06/05/20-1 від 06.05.2020р., яка міститься на а.с.145, том 2, дана довідка адресована безпосередньо до Господарському суду Одеської області, судді Невінгловській Ю.М. та надана по справі №916/3236/19, підписана безпосередньо Генеральним директором та головним бухгалтером, отже фактично, ця довідка є додатковими поясненнями з приводу окремого питання, яке виникло при розгляді справи, і з`ясування якого є необхідним.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, оскільки цей доказ фактично є поясненнями сторони щодо окремого питання, відповідно до ст. 161 ГПК України, суд зазначає про відсутність підстав для відхилення права позивача на подання додаткових пояснень та враховує їх.

За змістом вказаних пояснень, викладених у бухгалтерській довідці вих. №06/05/20-1 від 06.05.2020р., генеральним директором позивача вказано, що в реквізитах (в додаткових, але не обов`язкових) рахунку на оплату №33 від 19.02.2018р. та в видаткових накладних допущено описку в даті Договору, тобто зазначено Договір №К/06/18 від 23.01.2018, однак вірна дата 19.02.2018р. Проте, загальна вартість товару у розмірі 2338761,60 з ПДВ, що відображена в рахунку на оплату №33 від 19.02.2018р., повністю відповідає ціні товару згідно додатку №1 до договору №К/06/18 від 19.02.2018р. Інші договори між ТОВ фірма Цеоліт та ТОВ Агроінвест , окрім договору №К/06/18 від 19.02.2018р. не укладались.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

З урахуванням викладеного, оскільки на з`ясування обставин укладення або неукладення договору №К/06/18 від 23.01.2018р. позивачем надано відповідні пояснення, суд доходить висновку про визнання обставин щодо відсутності укладеного між сторонами у справі договору №К/06/18 від 23.01.2018р.

Так, суд зазначає, що доказування полягає не лише в поданні особами своїх заперечень, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Між тим, відомості зазначені відповідачем про відсутність факту поставки товару і здійснення інших господарських операцій за договором №К/06/18 від 19.02.2018р. не підтверджені належними доказами, а наявні у матеріалах справи листи відповідача свідчать про обізнаність останнього з умовами договору №К/06/18 від 19.02.2018р. Відповідач, на підтвердження обставин здійснення поставок добрив саме за договором №К/06/18 від 23.02.2018р., не надав до матеріалів справи договору №К/06/18 від 23.01.2018р.

Враховуючи викладене, суд, за своїм внутрішнім переконанням, доходить висновку, що наявність обставин укладення сторонами договору №К/06/18 від 19.02.2018р. та здійснення помилки у рахунку №33 та видаткових накладних щодо дати договору, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, вважається доведеною, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

Щодо залученого відповідачем у якості доказу висновку експерта №001-ЮЄМ/20 від 02.03.2020р. суд зазначає таке:

Статтею 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

При цьому, статтею 101 Господарського процесуального кодексу України визначено умови проведення експертизи на замовлення учасників справи, так, ч. 2 вказує, що Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. А частиною 5 вказаної статті передбачено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Між тим, за результатом дослідження поданого відповідачем висновку експерта №001-ЮЄМ/20 складеного 02.03.2020р., суд зазначає, що вказаний висновок не може вважатись належним доказом та таким, що відповідає вимогам ст. 98, 101 ГПК України.

Так, суд не погоджується з вказаними у експертизі твердженнями, що Юрченко Євген Миколайович , відповідає вимогам статті 69 ГПК України, оскільки вимоги до висновку експерта викладені у параграфі 6 глави 5 Господарського процесуального Кодексу України.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Статтею 7 Закону України Про судову експертизу встановлено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Частиною 2 ст. 9 цього Закону вказано, що особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України Про судову експертизу встановлено, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України Про судову експертизу до фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу ІІІ цього Закону.

Відповідно до п. 4.17. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція № № 53/5), висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом (експертами), який (які) проводив (ли) дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків. Якщо до висновку експерта додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертом (експертами); підписи засвідчуються відбитком печатки експертної установи.

Якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків).

Між тим, як вбачається із Висновку експерта №001-ЮЄМ/20 від 02.03.2020 року, останній оформлений на бланку Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЙНІ СУДОВІ СИСТЕМИ" Відокремленого структурного підрозділу "ЦЕНТР СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ТА ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ" ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ, висновок засвідчений підписом судового експерта Юрченко Є.М. та печаткою спеціалізованої установи, разом з тим, свідоцтва даного експерта є недійсними, у зв`язку із звільненням, отже у самому висновку вказано, що Юрченко Є.М. не є працівником спеціалізованої установи на бланку якої виготовлено дослідження, жодних посилань про надання експертною установою доручень на проведення експертизи Юрченко Є.М. або залучення його у якості фахівця висновок не містить.

Отже, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що обставини проведення експертизи та викладені у висновку твердження особи яка проводила експертизу є суперечливими.

З урахуванням викладеного, за результатом оцінки висновку експерта судом, на підставі ст. 104 ГПК України, суд відхиляє висновок експерта як доказ, на підставі якого можуть бути встановлені обставини (факти), що обґрунтовують заперечення відповідача.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що 19.02.2018 року між ТОВ фірма „Цеоліт" (надалі - продавець) та ТОВ фірма „Агроінвест" (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу №К/06/18 (надалі - договір), згідно умов якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п.1.2 цього договору (надалі іменується товар), а покупець зобовязався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити даний товар.

У відповідності до п. 1.2 договору, найменування, одиниці виміру, кількість, асортимент, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються в додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 2.1 договору, передача товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів „Інкотермс" у редакції 2010 року (далі - Інкотермс) з врахуванням особливостей, встановлених цим договором. Товар може поставлятися на наступних умовах (базисах): EXW (франко-склад продавця), що знаходиться за адресою: вул. Європейська, 32, с. Гоголів, Броварського району, Київської області (п.п. 2.1.1); СРТ (для поставки товару залучаються треті особи, в особі підприємств перевізників, в такому разі всі витрати за послуги перевізників (третіх осіб) покладаються на покупця (п.п. 2.2.1); DDP (доставка товару транспортом продавця, вартість послуг узгоджується сторонами окремо і оплачується покупцем у відповідності до виставленого рахунку, шляхом 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця (п.п. 2.1.3).

Відповідно до п. 2.4 договору, за домовленістю сторін строк відвантаження товару з 01.03.2018 по 15.03.2018 при умові позитивних температур навколишнього середовища (температура не нижче 0 градусів по Цельсія). У випадку, відсутності позитивних температур (температура вище 0 градусів по Цельсія), строки узгоджуються додатково.

Пунктом 2.5 договору визначено, що партією товару вважається його кількість, вказана в кожній окремій видатковій накладній до цього договору.

За умовами п. 2.7 договору, для отримання товару покупець зобов`язаний: надати оригінал доручення продавцю для оформлення накладних; надіслати сканкопію доручення на електронну адресу sale@zeolit.com.ua до моменту відвантаження товару зі складу продавця.

У відповідності до п. 3.1 та п. 3.3 договору, ціна товару, асортимент та кількість визначається у додатку 1 до даного договору, який є невід`ємною частиною цього договору. Загальна сума договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних на кожну партію товару.

Згідно п. 4.1 договору, покупець оплачує партію товару на умовах 80%*20%, де 80% передоплата, а 20% по реєстрації податкової накладної, на підставі рахунків виставлених продавцем.

Положеннями п. 4.2 договору визначено, що зобов`язання з оплати грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок продавця вважатимуться виконаними покупцем належним чином в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. При цьому, призначення платежу у банківському переказі, крім обов`язкових реквізитів, має містити посилання на реквізити (номер та дату) цього договору або рахунку, по якому здійснюється оплата.

За умовами п. 5.2 договору, продавець не несе відповідальності за погіршення якісних показників товару, що сталося після його передачі покупцю, а також за врожайність та інші фактори, які знаходяться поза межами контролю продавця.

Умовами п. 5.3 договору встановлено, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в день його отримання від продавця. Приймання товару покупцем за кількістю підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною. Після приймання товару за кількістю, претензії покупця щодо кількості, пакування чи зовнішнього вигляду товару не приймаються. У випадку виявлення невідповідності товару по кількості чи якості під час приймання товару, покупець повинен письмово заявити про це продавця негайно шляхом складання акту, в якому фіксується виявлена невідповідність товару по кількості чи якості.

Згідно положень п. 5.5 договору, приймання товару за якістю проводиться покупцем у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (з наступними змінами та доповненнями). Якісні показники товару підтверджуються сертифікатом якості на товар придбаний покупцем. Якісні показники товару NPS-2: азот -10,61%, 140г/л; фосфор -22,73%, 30г/л; сірка - 7,57%, 100г/л; ph - 5,4 похибка 0,5; густина при 20 градусів по Цельсія - 1,32 похибка 0,03.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що передача товару, оформлюється видатковими накладними на товар, що підписуються уповноваженими представниками обох сторін. Товар вважається відвантаженим продавцем і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до фактичної кількості (одиниць виміру); по якості - відповідно до якості, вказаному в сертифікаті якості.

У відповідності до п. 5.7 договору, претензії покупця розглядаються продавцем термін що не перевищує 14 днів, який обчислюється з дня одержання претензії і можуть бути визнані обґрунтованими тільки при умові дотримання покупцем вимог даного розділу договору, а також вимог інструкцій виробника, інших нормативних документів по транспортуванню, зберіганню та застосуванню товару.

У п. 5.8 договору встановлено, що перехід права власності на товар відбувається в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар або товарно-транспортної видаткової, у випадку якщо товар поставляється на умовах 2.1.2 цього договору. Одночасно з правом власності на товар до покупця переходить ризик випадкового знищення та випадкового псування товару.

Умовами п. 10.8 договору передбачено, що сторони, укладаючи цей договір, керуючись принципами свободи договору, домовилися про те, що підписана уповноваженою особою та закріплена печаткою сканкопія або факсокопія має таку саму юридичну силу, як і оригінал, до фактичного отримання оригіналу документу сторонами.

Згідно додатку №1 до договору №К/06/18 від 19.02.2018 року, предметом поставки за вказаним договором є товар: К012NPS-2/10 Цеовіт NPS-2 10 л, кількістю 10400 л та К012NPS2/20 Цеовіт NPS-2 20л, кількістю 40000 л, на загальну вартість - 2338761,60 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 19.08.2018 року позивачем було виставлено до сплати відповідачу рахунок на оплату №33 на загальну суму 2338761,60 грн.

20.02.2018 року відповідачем було здійснено оплату 80% за цеовіт згідно договору №К/06/18 від 23.01.2018р. за рахунком №33 від 19.02.2018 року на суму 1871009,28 грн., що підтверджується випискою банку за відповідний період (а.с. 23).

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору №К/06/18 позивачем у період з 13.03.2018р. по 06.04.2018р. було передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 2338761,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №25 від 13.03.2018р. на суму 714621,60 грн., №70 від 03.04.2018р. на суму 668217,60 грн., №74 від 04.04.2018р. на суму 668217,60 грн. та №80 від 06.04.2018р. на суму 287704,80 грн., а також довіреностями на отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей (а.с.25-30).

Матеріалами справи підтверджується, що 18.04.2018р. комісією відповідача було складено акт огляду та використання добрива NPS-2 (а.с. 34), в якому зазначено щодо встановлення наявності значного осаду у вигляді кристалів, що свідчить про порушення у технологічному процесі, які в подальшому відображаються на технології використання добрива та призводять до забивання фільтрів оприскувача та зупинення процесу внесення КАС-32 з додаванням NPS-2. З огляду на виявлені обставини комісією було рекомендовано залишок добрива 41950 л вибракувати, а можливе до використання добриво, після лабораторного дослідження, використати на інші культури, у разі неможливості - повернути даний препарат виробнику після повернення передоплати у повному обсязі.

25.04.2018 року відповідачем, як замовником, та позивачем, як виробником було складено акт відбору зразків (проб) №1 за місцем вивантаження добрив м. Подільськ (а.с. 35), в якому зазначено, що відібрані проби направлено на випробування в акредитовану лабораторію для визначення відповідності сертифікату якості, однак в подальшому було встановлено, що жодною із сторін відповідні проби не були направленні на дослідження, що не заперечується сторонами у справі.

Водночас, відповідачем було вчинено дії щодо звернення з приводу проведення експертного дослідження до Селекційно-генетичного інституту „Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення", між тим, таке дослідження не було проведено відповідною установою з посиланням на невідповідність процедури відібрання проб, що підтверджується наявним в матеріалах справи листуванням (а.с. 112-113) та ніяким чином не заперечується сторонами у справі.

При цьому, позивач наполягає, що решта вартості (20%) поставленого товару за спірними накладними не сплачена, в зв`язку з чим, заборгованість ТОВ фірма „Агроінвест" становить 467752,32 грн., яка у добровільному порядку відповідачем не сплачена із зазначенням причин такої несплати - невідповідність якісних показників добрива заявленим у сертифікатах, що підтверджується наявним в матеріалах справи листуванням (а.с. 36-37, 40, 42, 45, 47-48, 51).

Як вбачається із матеріалів справи, 29.11.2018 та 10.07.2019р. позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату наявної заборгованості, між тим, у добровільному порядку відповідач свої зобов`язання не виконав.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, в порушення вимог ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату грошових коштів у спірній сумі, як і не спростовано наявності заборгованості у розмірі 467752,32 грн. за укладеним договором №К/06/18.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу поставки товару.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору поставки №К/06/18, а саме за фактично отриманий товар за спірними накладними не розрахувався у визначений договором строк, в зв`язку з чим, на момент розгляду справи за ним рахується заборгованість у сумі 467752,32 грн.

Із змісту п. 14 Інструкції №П-7 „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" від 25.04.1966р., затвердженої постановою Держарбітражу при Кабінеті Міністрів СРСР передбачено, що приймання продукції за якістю та комплектності здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основним та особливим умовам поставки, іншим обов`язковим для сторін правил, а також за супровідними документами, які засвідчують якість та комплектність продукції, яка постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація та т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В такому разі складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, яка надійшла в якому зазначається, які документи відсутні.

Пунктом 16 Інструкції №П-7 „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" від 25.04.1966р. визначено, що виявленні невідповідності якості , комплектності, маркування продукції, яка надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору чи даним, зазначеним в маркуванні та супровідних документах, засвідчуючих якість продукції (п. 14 даної Інструкції), отримувач зупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості чи некомплектності продукції в умовах, які не допускають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією.

Водночас, відповідачем не було дотримано процедури приймання продукції за якістю, яка безпосередньо застосовується до договорів поставки та передбачена Інструкцією №П-7 „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" від 25.04.1966р., застосування якої передбачено також умовами п. 5.5 договору, положення якого судом застосовуються, як джерело матеріального права, зокрема, яким регулюються спірні правовідносини.

Так, згідно відомостей зазначених у видаткових накладних щодо поставки спірного товару, представником відповідача, а саме Грузь П.О., як хіміком-технологом, під час прийняття товару здійснювалась перевірка відповідного товару, при цьому, даною особою прийнято товар без заперечень та зазначення того, що товар прийнято за фактичною якістю. Водночас, компетентність та наявність повноважень у даної особи щодо вчинення відповідних дій, відповідачем жодним чином не оспорюється.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази з яких суд міг дійти висновку про наявність на момент поставки товару, не осаду, присутність якого є допустимою, згідно сертифікату якості (а.с. 115), а саме кристалізації добрива.

Однак, суд зазначає, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Більш того, умовами п. 5.8 договору №К/06/18, на розсуд сторін за взаємною згодою було визначено, що одночасно з правом власності на товар до покупця переходить ризик випадкового знищення та випадкового псування товару, тоді як перехід права власності на товар, зокрема, відбувається в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар.

З огляду на викладене, з урахуванням підписання сторонами видаткових накладних на спірний товар без будь-яких зауважень щодо якості, суд вважає, що позивачем було належно виконано зобов`язання щодо поставки товару, а право власності на спірний товар перейшло до відповідача.

При цьому, посилання відповідача на наявний акт комісії, яким встановлено обставини неможливості використання спірного товару, пов`язаних з його якістю, судом до уваги не приймаються, оскільки наявні у матеріалах справи видаткові накладні, у яких при прийнятті відповідачем товару було вказано про перевірку його якості, є більш вірогідними доказами, які подані позивачем в підтвердження здійснення поставки спірного товару на користь відповідача, ніж акт огляду добрив від 18.04.2018р. складений односторонньо відповідачем.

Між тим, складений сторонами акт відбору зразків (проб) від 25.04.2018р. не містить відомостей чи опису щодо виявлених дефектів товару, а свідчить лише про намагання позивача вирішити питання відносно заявлених відповідачем претензій щодо якості товару.

Більш того, суд критично відноситься до позиції відповідача у справі, оскільки вона є нелогічною, адже відповідач є безпосередньо зацікавленою особою, яка здійснює придбання товару з метою його використання у своїй діяльності, однак стверджуючи про поставку товару неналежної якості не вживає протягом вже значного часу (з квітня 2018 року) дій щодо заміни товару (тощо), та обґрунтовує свою позицію щодо неможливості вчинення таких дій зміною керівництва та відсутністю документів.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ фірма „Цеоліт" в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 467752,32 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

За умовами п. 7.1 договору, у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов`язаний, на вимогу продавця, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення.

Із змісту п. 7.2 договору вбачається, що сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування відповідачу пені у розмірі 164905,12 грн. вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 27680,68 грн., суд встановив його часткову помилковість, та здійснив власний розрахунок за допомогою системи „Ліга Закон", за яким загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню становить 27669,45грн.

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 467752.32 28.04.2018 - 16.04.2020 720 3 % 27669.45

Суд, перевіривши розрахунок позивача, щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 47757,51 грн., вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Цеоліт" та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 467752,32 грн., пені у розмірі 164905,12 грн., інфляційних у розмірі 47757,51 грн. та 3% річних у розмірі 27669,45 грн.

При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Між тим, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10621,43 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Агроінвест" (66300, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна, буд. 200; код ЄДРПОУ 26274671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Цеоліт" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Єсеніна, буд. 1/1; код ЄДРПОУ 19417174) 467752/чотириста шістдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят дві/грн. 32 коп. основного боргу, 164905/сто шістдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ять/грн. 12 коп. пені, 47757/сорок сім тисяч сімсот п`ятдесят сім/грн. 51 коп. інфляційних та 27669/двадцять сім тисяч шістсот шістдесят дев`ять/грн. 45 коп. 3% річних.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Агроінвест" (66300, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна, буд. 200; код ЄДРПОУ 26274671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Цеоліт" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Єсеніна, буд. 1/1; код ЄДРПОУ 19417174) 10620/десять тисяч шістсот двадцять/грн. 37 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 24 вересня 2020 р.

Головуюий суддя Ю.М. Невінгловська

Суддя Т.Г. Д`яченко

Суддя О.В. Цісельський


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	14.09.2020
Оприлюднено	28.09.2020
Номер документу	91805249
Судочинство	Господарське

Невінгловська Ю.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 14.09.2020 по справі 916/3236/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/3236/19

Рішення від 14.09.2020

Рішення
від 14.09.2020 по справі 916/3236/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ