Постанова

від 18.03.2021 по справі 916/3236/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3236/19 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

від ТОВ Агроінвест - адвокат Крагель М.М., довіреність б/н від 01.01.2021;

від ТОВ Агроінвест - адвокат Куліченко В.М., довіреність б/н від 23.02.2021;

від ТОВ фірма Цеоліт - адвокат Маковій В.В., ордер серії КС № 758463 від 05.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2020

по справі № 916/3236/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Цеоліт

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест

про стягнення 708095,63 грн.

головуючий суддя - Невінгловська Ю.М., судді - Д`яченко Т.Г., Цісельський О.В.

місце ухвалення - м. Одеса, Господарський суд Одеської області

повний текст складено та підписано 24.09.2020

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Цеоліт звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.04.2020) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест , в якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 708095,63 грн., з яких: 467752,32 грн. - основний борг, 27680,68 грн. - 3% річних, 47757,51 грн. - інфляційні збитки та 164905,12 грн. - пеня., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018 та на наявність у відповідача заборгованості зі сплати вартості поставленого товару у розмірі 467752,32 грн., на яку позивачем нараховано пеню та здійснено нарахування передбачені ст. 625 ЦК України про стягнення яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.09.2020 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Цеоліт 467752,32 грн. основного боргу, 164905,12 грн. пені, 47757,51 грн. інфляційних та 27669,45 грн. 3% річних, 10620,37 грн. судового збору

В решті позову відмовлено.

Обґрунтування рішення суду першої інстанції.

- Обставини існування між сторонами договірних стосунків та здійснення продажу товару саме за договором №К/06/18 від 19.02.2018 підтверджується наявним в матеріалах справи листуванням, де ТОВ Агроінвест безпосередньо зазначає про наявність спірних питань, що виникли під час виконання договору купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018р. та всі спори фактично зводились до якості поставленого договору;

- суд дійшов висновку, про наявність обставин укладення сторонами договору №К/06/18 від 19.02.2018 та здійснення помилки у рахунку №33 та видаткових накладних щодо дати договору;

- відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору поставки №К/06/18, а саме за фактично отриманий товар за спірними накладними не розрахувався у визначений договором строк, в зв`язку з чим, на момент розгляду справи за ним рахується заборгованість у сумі 467752,32 грн.

- відповідачем не було дотримано процедури приймання продукції за якістю, яка безпосередньо застосовується до договорів поставки та передбачена Інструкцією №П-7 Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966, застосування якої передбачено умовами п. 5.5 договору.

Так, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ фірма Цеоліт та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 467752,32 грн., пені у розмірі 164905,12 грн., інфляційних у розмірі 47757,51 грн. та 3% річних у розмірі 27669,45 грн., у зв`язку з невірним розрахунком 3% річних.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест звернулось до Південно - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2020 у справі № 916/3236/19 повністю та ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ фірма Цеоліт у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

- Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест стверджує, що за вказаним договором (№К/06/18 від 19.02.2018) не отримувало жодної партії добрив - як вбачається з усіх наявних в матеріалах справи копій первинних документів.

Поставка товару на адресу Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест здійснювалися позивачем виключно відповідно до договору №К/06/18 від 23.01.2018, про що прямо вказано у первинних документах (рахунок, платіжне доручення, накладні).

Первинні документи містять посилання на договір №К/06/18 від 23.01.2018.

Скаржник не погоджується з твердження суду першої інстанції про наявність описці в даті договору на рахунку №33 та на видаткових накладних №№25,70,74,80, оскільки це є фактично припущенням суду першої інстанції;

- скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив висновок експерта №001-ЮЄМ/20 від 02.03.2020 як доказ у даній справі;

- поставлені ТОВ фірма Цеоліт на адресу ТОВ Агроінвест добрива не відповідають добривам, зареєстрованим у переліку пестицидів та агрохімікатів дозволених до застосування в Україні. Але, жодної оцінці таким обставинам судом першої інстанції не було надано.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі.

12.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Цеоліт до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить залишити рішення Господарського суду Одеської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 23.10.2020 (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді: Богатир К.В., Бєляновський В.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест на рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2020 у справі № 916/3236/19. Призначено справу № 916/3236/19 до розгляду на 17.12.2020 о 14:00 год.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест на рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2020 у справі № 916/3236/19 на 09.02.2021 о 15:00 год.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Цеоліт надати до суду оригінал Договору купівлі-продажу № К/06/18 від 19.02.2018 та оригінал Додатку №1 від 19.02.2018 до Договору купівлі-продажу № К/06/18 від 19.02.2018 які містяться в матеріалах справи (Том 1 а.с. 18-21), копії яких засвідчені адвокатом Білецьким А.Л. 29.10.2019.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест на рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2020 у справі 916/3236/19 на 25.02.2021 о 12:30 год.

У зв`язку з тимчасової непрацездатністю судді Бєляновського В.В. з 23.02.2021, розпорядженням керівника апарату суду № 20 від 25.02.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021, для розгляду апеляційних скарг сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Богатир К.В., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 прийнято справу № 916/3236/19 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г. судді: Богатир К.В., Поліщук Л.В. Призначено справу № 916/3236/19 до розгляду на 15.03.2021 о 12:00 год. В судовому засіданні 15.03.2021 оголошено перерву до 18.03.2021 о 16:30 год.

У судове засідання 18.03.2021 з`явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест та представник Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Цеоліт .

В судовому засіданні 15.03.2021 та 18.03.2021 представники Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест надали пояснення у яких апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Цеоліт просив рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Щодо заявлених клопотань під час розгляду справи.

В судовому засіданні 15.03.2021 скаржником заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, яке колегією суддів залишено без розгляду, оскільки зазначене клопотання є доповненням до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 18.03.2021 в задоволенні клопотання представника ТОВ Агроінвест адвоката Крагель М.М. про отримання письмових пояснень свідка відмовлено (ухвали в протокольній формі).

Крім того, в судовому засіданні 18.03.2021 відмовлено в задоволенні заяви з процесуальних питань про визнання сканкопію договору купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018р. та сканкопію Додатку №1 від 19.02.2018р. до Договору купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018р., що містяться в матеріалах справи доказами, які не беруться судом до уваги, оскільки існування правовідносин між сторонами підтверджуються іншими матеріалами справи та поясненням позивача, отже означені документи приймаються колегією суддів як докази у даній справі (ухвали в протокольній формі).

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма вміщена до статті 265 ГК України.

До договору поставки, в силу вимог статті 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Як унормовано статтею 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

19.02.2018 між ТОВ фірма Цеоліт (надалі - продавець) та ТОВ фірма Агроінвест (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу №К/06/18 (надалі - договір), згідно умов якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п.1.2 цього договору (надалі іменується товар), а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити даний товар.

У відповідності до п. 1.2 договору, найменування, одиниці виміру, кількість, асортимент, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються в додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 2.1 договору, передача товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс у редакції 2010 року (далі - Інкотермс) з врахуванням особливостей, встановлених цим договором. Товар може поставлятися на наступних умовах (базисах): EXW (франко-склад продавця), що знаходиться за адресою: вул. Європейська, 32, с. Гоголів, Броварського району, Київської області (п.п. 2.1.1); СРТ (для поставки товару залучаються треті особи, в особі підприємств перевізників, в такому разі всі витрати за послуги перевізників (третіх осіб) покладаються на покупця (п.п. 2.2.1); DDP (доставка товару транспортом продавця, вартість послуг узгоджується сторонами окремо і оплачується покупцем у відповідності до виставленого рахунку, шляхом 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця (п.п. 2.1.3).

Відповідно до п. 2.4 договору, за домовленістю сторін строк відвантаження товару з 01.03.2018 по 15.03.2018 при умові позитивних температур навколишнього середовища (температура не нижче 0 градусів по Цельсія). У випадку, відсутності позитивних температур (температура вище 0 градусів по Цельсія), строки узгоджуються додатково.

Пунктом 2.5 договору визначено, що партією товару вважається його кількість, вказана в кожній окремій видатковій накладній до цього договору.

За умовами п. 2.7 договору, для отримання товару покупець зобов`язаний: надати оригінал доручення продавцю для оформлення накладних; надіслати сканкопію доручення на електронну адресу sale@zeolit.com.ua до моменту відвантаження товару зі складу продавця.

У відповідності до п. 3.1 та п. 3.3 договору, ціна товару, асортимент та кількість визначається у додатку 1 до даного договору, який є невід`ємною частиною цього договору. Загальна сума договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних на кожну партію товару.

Згідно п. 4.1 договору, покупець оплачує партію товару на умовах 80%*20%, де 80% передоплата, а 20% по реєстрації податкової накладної, на підставі рахунків виставлених продавцем.

Положеннями п. 4.2 договору визначено, що зобов`язання з оплати грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок продавця вважатимуться виконаними покупцем належним чином в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. При цьому, призначення платежу у банківському переказі, крім обов`язкових реквізитів, має містити посилання на реквізити (номер та дату) цього договору або рахунку, по якому здійснюється оплата.

За умовами п. 5.2 договору, продавець не несе відповідальності за погіршення якісних показників товару, що сталося після його передачі покупцю, а також за врожайність та інші фактори, які знаходяться поза межами контролю продавця.

Умовами п. 5.3 договору встановлено, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в день його отримання від продавця. Приймання товару покупцем за кількістю підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною. Після приймання товару за кількістю, претензії покупця щодо кількості, пакування чи зовнішнього вигляду товару не приймаються. У випадку виявлення невідповідності товару по кількості чи якості під час приймання товару, покупець повинен письмово заявити про це продавця негайно шляхом складання акту, в якому фіксується виявлена невідповідність товару по кількості чи якості.

Згідно положень п. 5.5 договору, приймання товару за якістю проводиться покупцем у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (з наступними змінами та доповненнями). Якісні показники товару підтверджуються сертифікатом якості на товар придбаний покупцем. Якісні показники товару NPS-2: азот -10,61%, 140г/л; фосфор -22,73%, 30г/л; сірка - 7,57%, 100г/л; ph - 5,4 похибка 0,5; густина при 20 градусів по Цельсія - 1,32 похибка 0,03.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що передача товару, оформлюється видатковими накладними на товар, що підписуються уповноваженими представниками обох сторін. Товар вважається відвантаженим продавцем і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до фактичної кількості (одиниць виміру); по якості - відповідно до якості, вказаному в сертифікаті якості.

У відповідності до п. 5.7 договору, претензії покупця розглядаються продавцем в термін що не перевищує 14 днів, який обчислюється з дня одержання претензії і можуть бути визнані обґрунтованими тільки при умові дотримання покупцем вимог даного розділу договору, а також вимог інструкцій виробника, інших нормативних документів по транспортуванню, зберіганню та застосуванню товару.

У п. 5.8 договору встановлено, що перехід права власності на товар відбувається в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар або товарно-транспортної видаткової, у випадку якщо товар поставляється на умовах 2.1.2 цього договору. Одночасно з правом власності на товар до покупця переходить ризик випадкового знищення та випадкового псування товару.

Умовами п. 10.8 договору передбачено, що сторони, укладаючи цей договір, керуючись принципами свободи договору, домовилися про те, що підписана уповноваженою особою та закріплена печаткою сканкопія або факсокопія має таку саму юридичну силу, як і оригінал, до фактичного отримання оригіналу документу сторонами.

Згідно додатку №1 до договору №К/06/18 від 19.02.2018 року, предметом поставки за вказаним договором є товар: К012NPS-2/10 Цеовіт NPS-2 10 л, кількістю 10400 л та К012NPS2/20 Цеовіт NPS-2 20л, кількістю 40000 л, на загальну вартість - 2338761,60 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 19.02.2018 року позивачем було виставлено до сплати відповідачу рахунок на оплату №33 на загальну суму 2338761,60 грн.

20.02.2018 року відповідачем було здійснено оплату 80% за цеовіт згідно договору №К/06/18 від 23.01.2018 за рахунком №33 від 19.02.2018 року на суму 1871009,28 грн., що підтверджується випискою банку за відповідний період (а.с. 23).

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору №К/06/18 позивачем у період з 13.03.2018 по 06.04.2018 було передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 2338761,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №25 від 13.03.2018 на суму 714621,60 грн., №70 від 03.04.2018 на суму 668217,60 грн., №74 від 04.04.2018 на суму 668217,60 грн. та №80 від 06.04.2018 на суму 287704,80 грн., а також довіреностями на отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей (а.с.25-30).

18.04.2018 комісією відповідача було складено акт огляду та використання добрива NPS-2 (а.с. 34), в якому зазначено щодо встановлення наявності значного осаду у вигляді кристалів, що свідчить про порушення у технологічному процесі, які в подальшому відображаються на технології використання добрива та призводять до забивання фільтрів оприскувача та зупинення процесу внесення КАС-32 з додаванням NPS-2. З огляду на виявлені обставини комісією було рекомендовано залишок добрива 41950 л вибракувати, а можливе до використання добриво, після лабораторного дослідження, використати на інші культури, у разі неможливості - повернути даний препарат виробнику після повернення передоплати у повному обсязі.

25.04.2018 відповідачем, як замовником, та позивачем, як виробником було складено акт відбору зразків (проб) №1 за місцем вивантаження добрив м. Подільськ (а.с. 35), в якому зазначено, що відібрані проби направлено на випробування в акредитовану лабораторію для визначення відповідності сертифікату якості, однак в подальшому було встановлено, що жодною із сторін відповідні проби не були направленні на дослідження, що не заперечується сторонами у справі.

Водночас, відповідачем було вчинено дії щодо звернення з приводу проведення експертного дослідження до Селекційно-генетичного інституту Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення , між тим, таке дослідження не було проведено відповідною установою з посиланням на невідповідність процедури відібрання проб, що підтверджується наявним в матеріалах справи листуванням (а.с. 112-113) та ніяким чином не заперечується сторонами у справі.

При цьому, позивач наполягає, що решта вартості (20%) поставленого товару за спірними накладними не сплачена, в зв`язку з чим, заборгованість ТОВ фірма Агроінвест становить 467752,32 грн., яка у добровільному порядку відповідачем не сплачена із зазначенням причин такої несплати - невідповідність якісних показників добрива заявленим у сертифікатах, що підтверджується наявним в матеріалах справи листуванням (а.с. 36-37, 40, 42, 45, 47-48, 51).

Як вбачається із матеріалів справи, 29.11.2018 та 10.07.2019 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату наявної заборгованості, між тим, у добровільному порядку відповідач свої зобов`язання не виконав.

Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, позовні вимоги ТОВ Фірма Цеоліт обґрунтовані укладенням з відповідачем договору купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018 та наявністю у відповідача заборгованості зі сплати залишкової вартості поставленого товару у розмірі 467752,32 грн., що за умовами розрахунків за договором, визначених у п.4.1, складає 20% вартості. У додатку №1 до вказаного договору сторонами визначено ціну, асортимент та вартість товару, що постачається продавцем, а також умови поставки та правила.

Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ Фірма Цеоліт передало, а ТОВ фірма Агроінвест прийняло по договору №К/06/18 товар на загальну суму 2338761,60 грн, з яких: по видатковій накладній №25 від 13.03.2018 товар К012NPS-2/10 Цеовіт NPS-2 10л у кількості 10200л та К012NPS-2/20 Цеовіт NPS-2 20л у кількості 5200л на суму 714 621,60 грн; по видатковій накладній №70 від 03.04.2018 товар К012NPS-2/20 Цеовіт NPS-2 20л у кількості 14400л на суму 668 217,60грн; по видатковій накладній №74 від 04.04.2018 товар К012NPS-2/20 Цеовіт NPS-2 20л у кількості 14400 л на суму 668 217,60 грн; по видатковій накладній №80 від 06.04.2018 товар К012NPS-2/10 Цеовіт NPS-2 10л у кількості 200 л та К012NPS-2/20 Цеовіт NPS-2 20 л у кількості 6000л на суму 287704,80 грн.

Водночас, відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест як в суді першої інстанції так і в доводах апеляційної скарги наголошує про неотримання вказаного товару за договором купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018, оскільки у рахунку на оплату та видаткових накладних вказано інший договір купівлі-продажу - №К/06/18 від 23.01.2018, який позивачем до суду не надано, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Обставини існування між сторонами договірних стосунків та здійснення продажу товару саме за договором №К/06/18 від 19.02.2018 підтверджується наявним в матеріалах справи листуванням (а.с. 36-37, 40, 42, 45, 47-48, 51), де ТОВ Агроінвест безпосередньо зазначає про наявність спірних питань, що виникли під час виконання договору купівлі-продажу №К/06/18 від 19.02.2018 та всі спори фактично зводились до якості поставленого договору, а ніяк не до існування самого договору.

Матеріалами справи підтверджується, що загальна вартість товару у розмірі 2338761,60 з ПДВ, відображена в рахунку на оплату №33 від 19.02.2018, повністю відповідає ціні товару згідно додатку №1 до договору №К/06/18 від 19.02.2018. Здійснена відповідачем оплата товару на рівні 80% також відповідає умовам пункту 4.1 договору.

Кількість товару поставленого за №25 від 13.03.2018, №70 від 03.04.2018, №74 від 04.04.2018, №80 від 06.04.2018 у сумі складає: комплексних добрив К012NPS-2/10 Цеовіт NPS-2 10л у кількості 10400л та К012NPS-2/20 Цеовіт NPS-2 20л у кількості 40000л, що також відповідає положенням додатку №1 до договору №К/06/18 від 19.02.2018.

Як убачається із видаткових накладних, поставка товару відбувалась у період з 13.03.2018 до 06.04.2018, що також узгоджується з пунктом 2.4 договору, яким передбачено строк відвантаження товару з 01.03.2018 по 15.03.2018 при умові позитивних температур навколишнього середовища (температура не нижче 0 градусів по Цельсія). У випадку, відсутності позитивних температур (температура вище 0 градусів по Цельсія), строки узгоджуються додатково.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу вимог статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Запроваджений наведеною нормою стандарт доказування вірогідності доказів полягає у необхідності співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, у результаті чого вбачається за можливе дійти висновку, що факти, які розглядаються, ймовірно мали місце, як про це стверджується стороною по справі. При цьому, важливим стає те, не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага, тобто домінування не у кількісному, а у якісному вимірі.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом ( beyond reasonable doubt ). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей . Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри .

Колегія суддів також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Оскільки позивачем не надано оригіналу або ж копії договору купівлі-продажу №К/06/18 саме від 23.01.2018, беручи до уваги предмет та ціну договору та здійснення сторонами дій, які відповідають окремим пунктам договору №К/06/18 від 19.02.2018, листування сторін, колегія суддів дійшла висновку про укладення між сторонами договору саме 19.02.2018, у зв`язку з тим, що докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на їх спростування.

У цій частині висновок суду першої інстанції є мотивованим, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються . Крім того, укладення договору 19.02.2018 також встановлено Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 в рамках господарської справи № 911/1556/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Цеоліт про стягнення 1871009,28 грн сплачених за товар неналежної якості, отже відповідно до статті 75 ГПК України ці обставини не підлягає доказуванню.

Отже, між ТОВ Фірма Цеоліт (продавець) та ТОВ Агроінвест (покупець) 19.02.2018 укладено договір №К/06/18 купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар (рідкі комплексні добрива К012NPS-2/10 Цеовіт NPS-2 10л у кількості 10400л та К012NPS-2/20 Цеовіт NPS-2 20л у кількості 40000л) на загальну суму 2 338 761,60 грн.

Згідно з положеннями частини першої статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог частини першої статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу поставки товару.

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

За результатами розгляду справи судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору поставки №К/06/18, а саме за фактично отриманий товар за спірними накладними не розрахувався у визначений договором строк, в зв`язку з чим, на момент розгляду справи за ним рахується заборгованість у сумі 467752,32 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо поставки товару неналежної якості, та про безпідставне відхилення судом першої інстанції висновку експерта №001-ЮЄМ/20 від 02.03.2020 як доказ у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в рамках господарської справи № 911/1556/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Цеоліт про стягнення 1871009,28 грн сплачених за товар неналежної якості, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест наполягає на тому, що виявлені ним недоліки товару є істотними надано, зокрема, копії Сертифікатів якості, фотокопії етикеток добрив, Акт відбору зразків від 14.02.2020, Висновок експерта від 02.03.2020.

ТОВ Фірма Цеоліт , зокрема, подано акт огляду від 18.04.2018, акт відбору зразків від 25.04.2018, листи ТОВ Агроінвест , Технічні умови ТУ У 24.1-19417174-001:2007 на поставлені добрива зі змінами.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах доказам щодо фіксації виявлених позивачем недоліків товару поставленого йому відповідачем колегія суддів виходить з того, що вперше заявлені недоліки виявлені у 2018 році , що підтверджується одностороннім актом огляду від 18.04.2018 та наявною у справі перепискою сторін.

Однак, у подальшому, навіть здійснивши забір зразків за участі ТОВ Фірма Цеоліт , товариство на незалежну експертизу ці зразки не передала. Колегія суддів враховує звернення ТОВ Агроінвест до Відділу фітопатології та ентомології Селекційно-генетично інституту Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення , як і відповідь Інституту щодо неможливості дослідження наданих зразків у зв`язку з недотриманням порядку здійснення такого забору матеріалів. Наведене не позбавляло Товариство права та можливості вдруге звернутись у розумний строк до контрагента з вимогою відбору зразків для відповідного дослідження у належний спосіб з метою підтвердження неможливості використання придбаного товару.

Колегія суддів також враховує, що статтею 677 Цивільного кодексу України унормовано, що законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).

Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу цього строку.

Матеріалами справи підтверджується трок придатності рідких мінеральних добрив - 24 місяці з дати виготовлення. Протягом березня-квітня 2018 року продавцем поставлено покупцю мінеральні добрива виготовлені наприкінці лютого 2018 початку березня 2018 року, тобто продавцем забезпечено використання товару покупцем у максимально допустимий строк його придатності.

Колегія суддів зауважує, що строк придатності товару надає покупцю право виявляти недоліки протягом його використання. У той час як виявлені недоліки мають бути заявлені у розумний строк.

Виявивши певні недоліки товару покупець у розумний строк не скористався своїм правом належним чином засвідчити ці недоліки, відмовитися від товару, переданого продавцем або вимагати його заміни, забезпечивши схоронність цього товару та негайно повідомивши про це продавця.

За приписами статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Враховуючи, що ТОВ Агроінвест протягом розумного строку не заявило до ТОВ Фірма Цеоліт вимоги ні щодо заміни товару неналежної якості, ні щодо відмови від договору купівлі-продажу, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ Агроінвест прийнято поставлений ТОВ Фірма Цеоліт протягом березня-квітня 2018 року товар, як належне виконання ТОВ Фірмою Цеоліт договору купівлі-продажу від 19.02.2018.

Натомість, лише у 2020 році ТОВ Агроінвест здійснило забір зразків в односторонньому порядку та замовило експертизу цих зразків. Та з посиланням на висновок експерта заявило відповідачу вимогу про відмову від договору та повернення сплачених за договором коштів.

Надаючи оцінку таким діям ТОВ Агроінвест , колегія суддів дійшла висновку про порушення товариством положень частини 4 статті 687 Цивільного кодексу України, оскільки відбір зразків для дослідження здійснювався без участі контрагента - ТОВ Фірма Цеоліт .

При цьому, враховуючи викладені у Висновку експерта від 02.03.2020 обставини, дослідження проводилось з метою з`ясування походження осаду у вигляді кристалів, відповідності хімічного складу вимогам сертифікатів якості та можливості використання цього добрива. Тобто, фактично предметом експертизи були обставини виявлені покупцем у квітні 2018 року, що підтверджується і одностороннім актом від 18.04.2018, і листами ТОВ Агроінвест адресованими ТОВ Фірма Цеоліт , від 30.01.2019 №1, від 05.06.2019 №21, від 12.07.2019 №36, від 27.08.2019 №8, у яких чітко вказується про виявлені покупцем недоліки у вигляді кристалічного осаду та про невідповідність у зв`язку з цим рідких добрив сертифікатам якості.

Такі дії судом оцінюються як порушення ТОВ Агроінвест прав позивача, а також зловживання наданими йому статтею 678 Цивільного кодексу України правами, що, з огляду на вимоги частини третьої статті 16 цього кодексу, є підставою для відмови у захисті цивільного права та інтересу особи.

Матеріалами справи також підтверджується, що отримавши у 2020 році висновок експерта від №001-ЮЄМ/20 від 02.03.2020 предметом дослідження якого, втім, були недоліки виявлені позивачем ще у 2018 році, з посиланням на висновки викладені у ньому щодо неможливості використання добрив, що були предметом досліджень , ТОВ Агроінвест звернулось до ТОВ Фірма Цеоліт із листом-повідомленням про відмову від договору та повернення сплачених за товар коштів.

Надаючи оцінку Висновку експерта від №001-ЮЄМ/20 від 02.03.2020 як доказу ТОВ Агроінвест , який підтверджує поставку відповідачем товару з істотними порушеннями вимог щодо якості колегія суддів враховує таке.

Так, статтею 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав.

Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

При цьому, статтею 101 Господарського процесуального кодексу України визначено умови проведення експертизи на замовлення учасників справи, так, ч. 2 вказує, що Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. А частиною 5 вказаної статті передбачено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Між тим, за результатом дослідження поданого відповідачем висновку експерта №001-ЮЄМ/20 складеного 02.03.2020, колегія суддів зазначає, що вказаний висновок не може вважатись належним доказом та таким, що відповідає вимогам статей 98, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Так, суд не погоджується з вказаними у експертизі твердженнями, що ОСОБА_1 , відповідає вимогам статті 69 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги до висновку експерта викладені у параграфі 6 глави 5 Господарського процесуального Кодексу України.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Статтею 7 Закону України Про судову експертизу встановлено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Частиною 2 статті 9 цього Закону вказано, що особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України Про судову експертизу встановлено, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України Про судову експертизу до фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу ІІІ цього Закону.

Відповідно до п. 4.17. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція № № 53/5), висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом (експертами), який (які) проводив (ли) дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків. Якщо до висновку експерта додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертом (експертами); підписи засвідчуються відбитком печатки експертної установи.

Якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків).

Між тим, як вбачається із Висновку експерта №001-ЮЄМ/20 від 02.03.2020 року, останній оформлений на бланку Державного підприємства ІНФОРМАЦІЙНІ СУДОВІ СИСТЕМИ Відокремленого структурного підрозділу ЦЕНТР СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ТА ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ, висновок засвідчений підписом судового експерта ОСОБА_1 та печаткою спеціалізованої установи, разом з тим, свідоцтва даного експерта є недійсними, у зв`язку із звільненням, отже у самому висновку вказано, що ОСОБА_1 не є працівником спеціалізованої установи на бланку якої виготовлено дослідження, жодних посилань про надання експертною установою доручень на проведення експертизи ОСОБА_1 або залучення його у якості фахівця висновок не містить.

Отже, оскільки судовими експертами згідно із статтями 9, 10, 16 Закону України Про судову експертизу можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів, відсутність у ОСОБА_1 свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, відсутність його у відповідному реєстрі виключає можливість використання результатів проведеного ним дослідження, оформлених у Висновку експерта від 02.03.2020 у якості доказу. У відповідності до статті 77 ГПК України такий доказ є недопустимим.

Недотримання експертом вимог п. 4.17. Інструкції № 53/5 є додатковою підставою для відхилення Висновку експерта від 02.03.2020 та неврахування останнього під час вирішення питання про відповідність хімічних показників поставлених відповідачу добрив даним сертифікатів якості на них.

Отже, надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів хоча і погоджується з доводами позивача стосовно існування у поставленому йому товару певних недоліків у 2018 році, разом з цим, у зв`язку з бездіяльністю самого позивача, який у розумні строки не звернувся до відповідача з обґрунтованими вимогами, підтвердженими лабораторними висновками, щодо заміни товару або відмови від нього, у зв`язку з чим, як було встановлено судом товар є прийнятим, як такий, що відповідає умовам договору. В той час як засвідчення цих же недоліків Висновком експерта, що є недопустимим, з огляду на вимоги статті 77 ГПК України, не може свідчити про поставку товару неналежної якості, який неможливо використовувати.

Право покупця відмовитись від договору, за нормою частини другої статті 678 Цивільного кодексу України, виникає лише тоді, коли товар ним не може бути використаний за призначенням.

Таким чином, відповідачем не доведено, що отриманий ним товар має недоліки, які не можна усунути, недоліки, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліки, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини другої статті 678 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, у ТОВ Агроінвест не виникло право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 911/3883/16 та від 29.04.2020 у справі № 906/557/19.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі Брумареску проти Румунії №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

Таким чином, у розумінні положень частини четвертої статті 75 ГПК України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Відтак, обставини про недоведеність відповідачем, що отриманий ним товар має недоліки, які не можна усунути, недоліки, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліки, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення, а також про недотримання експертом вимог п. 4.17. Інструкції № 53/5 під час вирішення питання про відповідність хімічних показників поставлених добрив даним сертифікатів якості на них, що є підставою для його відхилення та неврахування останнього в рамках даної справи, встановлені Постановою Північним апеляційним господарським судом від 04.02.2021 у справі № 911/1556/20, яка набрала законної сили та не потребують доказуванню у даній справі.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від правових висновків зазначених Північним апеляційним господарським судом у Постанові від 04.02.2021 по справі № 911/1556/20.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ фірма Цеоліт в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 467752,32 грн.

Щодо заявленої до стягнення пені, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами п. 7.1 договору, у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов`язаний, на вимогу продавця, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення.

Із змісту п. 7.2 договору вбачається, що сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, розрахунок пені є вірним та таким, що підлягає задоволенню у розмірі 164905,12 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 27680,68 грн., суд першої інстанції вірно встановив його часткову помилковість, та здійснив власний розрахунок за допомогою системи Ліга Закон , за яким загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню становить 27669,45грн.

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 467752.32 28.04.2018 - 16.04.2020 720 3 % 27669.45

Також, господарським судом здійснений розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким розмір інфляційних втрат становить 47757,51 грн.,

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ Цеоліт та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 467752,32 грн., пені у розмірі 164905,12 грн., інфляційних у розмірі 47757,51 грн. та 3% річних у розмірі 27669,45 грн.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест не містить посилань на арифметичні помилки при здійсненні розрахунків означених стягнених сум.

Щодо заявленого Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест клопотання про застосування заходів процесуального примусу.

Заявник зазначає, що позивач, не надав витребуваний судом оригінал Договору купівлі - продажу №К/06/18 від 19.02.2018 та оригінал Додатку №1 до вказаного договору, що свідчить про невиконання позивачем вимог ухвали від 17.12.2020.

Колегія суддів розглянувши відповідне клопотання дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених Господарським процесуальним кодексом України випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина 1 статті 131 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною 10 статті 188 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду із справедливого та своєчасного розгляду і вирішення господарської справи.

Разом з тим у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами та постановлення ухвали про стягнення в доход державного бюджету з відповідної особи штрафу позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить ці повноваження до виключної компетенції судів , колегія суддів відзначає, що обставини ненадання оригіналів документів не є підставою для застосування положень статті 135 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 131-135, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2020 у справі № 916/3236/19 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест .

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроінвест про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу (від 15.03.2021 вх.н. 1215/21) до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Цеоліт - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.03.2021.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук