Рішення

від 16.09.2020 по справі 922/1999/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1999/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків про стягнення 185288,24 грн. за участю представників:

позивача - Новікова М.С., довіреність № 08-21/1671/2-20 від 08.07.2020 року;

відповідача - Виговської А.В., довіреність № 13-45/19д від 24.12.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Мегабанк", в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість з орендної плати у розмірі 185288,24 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором оренди №6354/04 від 08.04.2004 року. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 28.07.2020 року о(об) 11:55 (у урахуванням ухвали про виправлення описки).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.07.2020 року підготовче засідання відкладено на 25.08.2020 року на 11:30 год.

19.08.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 19210), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність договірних відносин з позивачем з приводи оренди спірної земельної ділянки. Відповідач також вважає, що у даному випадку має місце прострочення кредитора - позивача, оскільки останній проігнорував звернення та пропозиції відповідача щодо внесення змін до спірного договору. Крім того, відповідач зазначає, позивачем не підтверджено заявлені до стягнення суми.

У судовому засіданні 25.08.2020 року оголошено перерву до 31.08.2020 року до 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2020 року на 10:50 год.

Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2020 року підтримав позов та відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.09.2020 року підтримав відзив, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд установив такі обставини.

Рішенням Харківської міської ради від 24.12.2003 року №276/03 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" ТОВ "Кінотеатр Ім. О. Довженка" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,4371 та по вул. Двадцять Третього Серпня, 61 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування будівлі кінотеатру.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ТОВ "Кінотеатр Ім. О. Довженка" укладено договір оренди землі від 08.04.2004 року №6354/04 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору земельну ділянку загальною площею 0,4371 га по вул. Двадцять Третього Серпня, 61 у м. Харкові надано для обслуговування будівлі кінотеатру строком до 01.01.2018 року (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору розмір орендної плати за земельну ділянку на період експлуатації в місяць становить 6640,35 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року у справі №922/4508/15, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2016 року, внесено зміни, зокрема в п. 1.4. п.2.1. Договору в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Двадцять Третього Серпня, 61 загальною площею 0,4371 га в зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року.

Відповідно до вказаного рішення розмір орендної плати за користування земельною ділянкою згідно з розрахунком № 144/14 від 04.10.2013 року на рік становить 7,2% від її нормативної грошової оцінки і складає 228540,67 грн., або в місяць - 19045,06 грн.

28.07.2017 року нерухомість для обслуговування якої надавалась земельна ділянка за Договором перейшла до ПАТ "Мегабанк" (відповідача) за іпотечним договором №ГД-16/12-з серія та номер: № 1322 від 27.12.2012 року.

Позивач вважає, що після переходу права власності (а саме з 28.07.2017 року) на нерухомість для обслуговування якої надавалась земельна ділянка, право користування за Договором перейшло до ПАТ "Мегабанк" в обсязі та на умовах, встановлених договором оренди для ТОВ "Кінотеатр Ім. О. Довженка", а отже перейшов і обов`язок зі сплати орендної в розмірах встановлених договором.

Проте, відповідач після переходу спірної земельної ділянки в його власність орендну плату не сплачує, за розрахунком позивача заборгованість зі сплати орендної плати ПАТ "Мегабанк, як землекористувача земельної ділянки по вул. Двадцять Третього Серпня, 61 у м. Харкові, становить 185288,24 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за Договором за період з 28.07.2017 року по 31.12.2017 року.

Відповідач, у свою чергу, посилається на відсутність договірних відносин з позивачем з приводи оренди спірної земельної ділянки.

Проте, суд не може погодитись з такими твердженнями відповідача, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Так, питання щодо переходу права оренди землі до нового власника нерухомого майна неодноразового було предметом розгляду Верховного Суду, за результатами якого виникла судова практика.

Зокрема постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 263/6022/16-ц викладена правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка полягає в наступному:

"...після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування."

Тобто, з 28.07.2017 року відповідач набув права та обов`язки орендаря за Договором, в тому числі і обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 0,4371 та по вул. Двадцять Третього Серпня, 61 у м. Харкові.

Згідно з листа Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 15.05.2020 року №3014/9/28-10-54-18-38 ПАТ "Мегабанк" у своїй податковій декларації по сплаті орендної плати за земельну ділянку не визначає зобов`язання по орендній платі за використання земельної ділянки за договором оренди землі від 08.04.2004 року №6354/04.

Отже, сплата в рахунок податку з орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Двадцять Третього Серпня, 61 за період з 28.07.2017 року по 31.12.2017 року відповідачем не здійснювалась.

За розрахунком позивача заборгованість зі сплати орендної плати ПАТ "Мегабанк, як землекористувача земельної ділянки по вул. Двадцять Третього Серпня, 61 у м. Харкові, за період з 28.07.2017 року по 31.12.2017 року становить 185288,24 грн.

Відповідач вважає, що позивачем не підтверджено заявлені до стягнення суми, проте суд не погоджується з такими твердженнями, виходячи з такого.

Відповідно до п. 2.3. Договору розмір грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведениям її щорічної індексації на підставі інших вимог діючого законодавства. У зв`язку з проведенням щорічної грошової оцінки земельної ділянки розмір грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін, доповнень до цього договору.

Отже, умовами Договору передбачено, що орендна плата сплачується із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель.

Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 185288,24 грн. за Догоовром за період з 28.07.2017 року по 31.12.2017 року є правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Враховуючи наведене, викладені доводи відповідачів та їх відображення у судовому рішенні, суд дійшов висновку, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 129 ГПК України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 2779,32 грн. покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 377, 509, 525, 530, 610-611, ч. 1 ст. 759, ч. 5 ст. 762, ст. 782, 783, 785 Цивільного кодексу України; ст. 120, 141 Земельного кодексу України, ст. 173, ч. 1 ст. 174, ст. 232 Господарського кодексу України; та керуючись ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 30, код ЄДРПОУ 09804119) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код 04059243) суму заборгованості в розмірі 185288,24 грн. та судовий збір у розмірі 2779,32 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.09.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова