Рішення

від 28.09.2020 по справі 127/12200/20

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 р. Справа № 127/12200/20

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Ірени Володимирівни про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй І.В. (далі - державний реєстратор Вінограй І.В., відповідач) про визнання протиправним рішення від 01.10.2019 про відмову у проведенні державної реєстрації та зобов`язання відповідача здійснити реєстраційну дію та провести актуалізацію реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - приватного підприємства "ЄЛЕНА" (далі - ПП "ЄЛЕНА"), відповідно до поданих 30.09.2019 документів.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач, як засновник та власник ПП "ЄЛЕНА", звернувся до відповідача для проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах". При цьому було подано всі необхідні документи, оформлені належним чином. Однак 02.10.2019 позивач отримав повідомленням державного реєстратора Вінограй І.В. від 01.10.2019 про відмову у проведенні державної реєстрації.

Свою відмову відповідач мотивував тим, що подані для реєстрації документи суперечать вимогам Конституції та законів України, а саме "порушено вимоги ст. 241-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110 (далі - Інструкція № 58), оскільки днем звільнення вважається останній день роботи. Водночас, з поданого державному реєстраторові рішення власника від 30.09.2019 № 2 вбачається, що рішення про звільнення директора ОСОБА_2 з 29.09.2019 прийнято уповноваженим органом управління (яким згідно з п. 6.3. Статуту є власник) лише 30.09.2019". Крім того, у повідомленні відповідач зазначив ряд підстав для зупинення розгляду поданих документів.

Позивач вважає вказану відмову протиправною та зазначає, що колишній директор ПП "ЄЛЕНА" ОСОБА_2 є людиною похилого віку і склав з себе повноваження керівника підприємства за власним бажанням з 29.09.2019 (неділя), оскільки, у зв`язку з виробничою необхідністю, вихідними днями для нього були встановлені понеділок та вівторок (30.09.2019 та 01.10.2019). Відтак ОСОБА_2 подав заяву про звільнення з 29.09.2019, а відповідне рішення прийняте позивачем у перший загальнодержавний робочий день, тобто 30.10.2019. Отже, на думку позивача, вимоги чинного законодавства в даному випадку не порушено. До того ж норми, на які посилається реєстратор, регулюють трудові правовідносини та не мають жодного відношення до законодавства у сфері державної реєстрації. Тому, застосувавши їх, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень.

Крім того, позивач не погоджується із підставами для зупинення розгляду поданих документів та при цьому зазначає, що державний реєстратор підмінив поняття та вказав у рішенні недостовірну інформацію про нібито невідповідність документів вимогам Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (тут і далі за текстом рішення - Закон № 755-IV у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення).

Враховуючи наведене позивач вважає відмову відповідача у проведенні державної реєстрації незаконною і такою, що перешкоджає йому правомірно здійснювати управління підприємством.

Відтак за захистом своїх прав та інтересів позивач вирішив звернутися до суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.06.2020 адміністративну справу № 127/12200/20 за позовом ОСОБА_1 вирішено передати за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.

На підставі вказаної ухвали, листом за вих. № 127/12200/20 від 06.07.2020 Вінницький міський суд Вінницької області надіслав матеріали справи на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

13.07.2020 матеріали справи надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду (вх. № 18772/20 від 13.07.2020).

Ухвалою суду від 17.07.2020 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому суд, з наведенням відповідних мотивів, дійшов висновку, що позивач не пропустив строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Вказаною ухвалою також вирішено витребувати з Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради належним чином засвідчені копії реєстраційної справи щодо проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" ("Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи") щодо юридичної особи ПП "ЄЛЕНА" (код ЄДРПОУ 20083353) на підставі документів, поданих позивачем реєстратору 30.09.2019.

27.07.2020 до суду надійшов лист виконавчого комітету Вінницької міської ради від 24.07.2020 № 00-100-011-38527, в якому повідомляється про те, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем зберігання реєстраційної справи щодо ПП "ЄЛЕНА" в паперовій формі є Липовецька РДА Вінницької області.

Відтак ухвалою суду від 28.07.2020 витребувано з Липовецької РДА Вінницької області засвідчені належним чином копії матеріалів реєстраційної справи ПП "ЄЛЕНА".

Вказані документи надійшли до суду 10.08.2020 (вх. № 22000/20) від державного реєстратора Липовецької РДА Вінницької області Хавхалюк І.С. разом з супровідним листом від 06.08.2020 № 05-02/19.

03.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Як зазначає відповідач, за результатами розгляду документів, поданих позивачем 30.09.2019 для внесення змін щодо керівника ПП "ЄЛЕНА", державним реєстратором було прийнято рішення від 01.10.2019 про відмову у проведенні вказаної реєстраційної дії з підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV. Так, державним реєстратором встановлено, що документи суперечать вимогам Конституції та законів України, а саме порушено норми трудового законодавства при оформленні звільнення директора підприємства, оскільки з рішення власника ПП "ЄЛЕНА" від 30.09.2019 № 2 вбачається, що рішення про звільнення директора ОСОБА_2 з 29.09.2019 прийнято 30.09.2019, що не відповідає вимогам ст. 241-1 КЗпП України та п. 2.27 Інструкції № 58.

Відповідач наголошує на тому, що законодавець не визначає переліку законів, якими керується реєстратор при вчиненні реєстраційних дій, або якими він повинен обмежуватись. Тому, встановивши, що подані документи суперечать законам України, в тому числі КЗпП, державний реєстратор зобов`язаний відмовити у проведенні державній реєстрації.

Крім того, оскільки з поданих документів також було встановлено підстави для зупинення їх розгляду, реєстратор зазначив про це в рішенні про відмову у державній реєстрації, що узгоджується з положеннями абз. 4 ч. 2 ст. 10 Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5 (далі - Порядок № 359/5). При цьому підставою для зупинення розгляду документів, поданих позивачем, є невідповідність документів вимогам, установленим статтею 15 Закону № 755-IV, а також невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі (п.п. 2, 3 ч.1 ст. 27 Закону № 755-IV).

Таким чином, відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення державний реєстратор діяв на підставі, у межах та в спосіб, визначені законом, тобто правомірно, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

07.08.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує доводи відповідача та зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 755-IV відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Водночас цим законом визначено коло повноважень державного реєстратора, до яких не входять повноваження у сфері, що регулюється трудовим законодавством.

Крім того, на думку позивача, звільнення директора ПП "ЄЛЕНА" ОСОБА_2 проведено з дотриманням вимог чинного законодавства та з урахуванням поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням з 29.09.2019. Останній будь-яких претензій чи скарг не мав та дії позивача не оспорює. Щодо аргументів відповідача про те, що дата звільнення керівника підприємства має відповідати даті рішення про звільнення або перевищувати її, то позивач вважає їх такими, що суперечать ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути припинені в будь-який час.

Також позивач наполягає на протиправності висновків державного реєстратора щодо наявності підстав для зупинення розгляду поданих документів та вважає, що зазначені в повідомленні причини для цього є надуманими та не відповідають дійсності.

Заперечення від відповідача не надходили.

Ухвалою суду від 13.08.2020 позивачу запропоновано надати суду додаткові письмові докази, а саме заяву від 30.09.2019 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб (форма № 3) та рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019. Вказані документи подавалися відповідачу для вчинення реєстраційних дій та були повернуті позивачу 02.10.2019 у зв`язку з прийняттям рішення про відмову у проведенні державної реєстрації.

20.08.2020 від позивача надійшли витребувані судом документи, а саме рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019 та заява позивача від 30.09.2019 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Інших письмових доказів до суду не надходило і суд вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Водночас дата постановлення рішення у цій справі обумовлена перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) на лікарняному та у відпустці в період з 01.09.2020 по 25.09.2020 включно.

Оцінивши наявні у справі докази та письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті, суд встановив таке.

30.09.2019 власником ПП "ЄЛЕНА" ОСОБА_1 прийнято рішення, яким:

1) звільнено з посади директора підприємства ОСОБА_2 з 29.09.2019 згідно з його заявою (за власним бажанням);

2) у відповідності до ч. 2 ст. 65 Господарського кодексу України та п. 6.2 Статуту ПП "ЄЛЕНА" вирішено використовувати своє право щодо управління підприємством безпосередньо з 30.09.2019;

3) припинено право підпису ОСОБА_2 від імені ПП "ЄЛЕНА";

4) у відповідності до п. 6.3 Стутуту ПП "ЄЛЕНА" вирішено здійснювати управління підприємством згідно з визначеними повноваженнями, в тому числі бути підписантом від імені ПП "ЄЛЕНА";

5) вирішено здійснити державну реєстрацію вказаних змін у державного реєстратора, для чого обов`язки щодо подання та заповнення відповідних реєстраційних документів покладено на власника підприємства, тобто позивача.

30.09.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" щодо ПП "ЄЛЕНА".

До заяви позивач додав квитанцію про сплату адміністративного збору та вищезазначене рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019 з відміткою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Білоуса О.Б. про встановлення особи ОСОБА_1 , який підписав документ (реєстраційний № № 1098 від 30.09.2019).

За результатами розгляду поданих позивачем документів, 01.10.2019 державний реєстратор Вінограй І.В. прийняла рішення (повідомлення) про відмову у проведенні державної реєстрації, яким відмовила у проведенні реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" ("Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи") щодо ПП "ЄЛЕНА".

В обґрунтування своєї відмови відповідач вказав на те, що подані для реєстрації документи суперечать вимогам Конституції та законів України, а саме порушено вимоги ст. 241-1 КЗпП України та п. 2.27 Інструкції № 58, оскільки днем звільнення вважається останній день роботи. Водночас з рішення власника підприємства від 30.09.2019 № 2 вбачається, що рішення про звільнення директора ОСОБА_2 з 29.09.2019 прийнято уповноваженим органом управління (яким згідно з п. 6.3. Статуту є власник) лише 30.09.2019. Відтак державний реєстратор Вінограй І.В. дійшла висновку про відмову у державній реєстрації з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV.

Крім того, у повідомленні про відмову у проведенні державної реєстрації відповідач зазначив про наявність підстав для зупинення розгляду поданих позивачем документів, а саме у зв`язку з:

1) невідповідністю поданих документів вимогам, установленим п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону № 755-IV, оскільки рішенням власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019 прийнято рішення про зміну складу "підписантів", тоді як нормами чинного законодавства не передбачено внесення змін до Єдиного державного реєстру про "підписантів"; водночас згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону вірною дефініцією є "особи, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори";

2) невідповідністю документів вимогам ст. 15 та п. 3 ч. 1 ст. 27 Закону № 755-IV (не підписано сторінку заяви про державну реєстрацію);

3) невідповідністю відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі (заповнення "поля" реєстраційної картки щодо району міста в кінцевого бенефіціарного власника; заповнення "поля" паспортні дані щодо керівника та особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори).

Відповідно до ч. 8 ст. 28 Закону № 755-IV у разі відмови у державній реєстрації документи, подані для державної реєстрації (крім документа про сплату адміністративного збору), повертаються (видаються, надсилаються поштовим відправленням) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від заявника заяви про їх повернення.

На виконання вказаних вимог 02.10.2019 подані для реєстрації документи повернуті позивачу внаслідок прийняття рішення про відмову у державній реєстрації.

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 01.10.2019, позивач 22.11.2019 подав на нього скаргу до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

За результатами розгляду скарги, 06.12.2019 вказаним управлінням прийнято наказ № 817/10 про відмову у її задоволенні.

У позові та відзиві сторони також зазначають про оскарження позивачем рішення державного реєстратора Вінограй І.В. від 01.10.2019 до Міністерства юстиції України та про прийняття останнім наказу про відмову у задоволенні такої скарги. Втім, жодних доказів на підтвердження як факту подання скарги, так і факту її розгляду Міністерством юстиції України суду не надано. Тому відповідні обставини суд вважає недоведеними, що однак не впливає на можливість розгляду справи по суті.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців регулюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (Закон № 755-IV).

Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

За правилами ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 3 Закону № 755-IV відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 755-IV державний реєстратор:

1) приймає документи;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації;

3-1) під час проведення реєстраційних дій у випадках, передбачених цим Законом, обов`язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів;

3-2) перевіряє дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей;

3-3) перевіряє використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів;

4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

5) веде Єдиний державний реєстр;

6) веде реєстраційні справи;

6-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Втручання будь-яких органів, їх посадових осіб, громадян, юридичних осіб та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій, крім випадків, передбачених цим Законом, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (ч. 5 ст. 6 Закону № 755-IV).

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону № 755-IV документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.

Частиною першою статті 15 Закону № 755-IV встановлені вимоги, яким повинні відповідати документи, що подаються для державної реєстрації:

1) документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію);

2) текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами);

3) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

4) документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством;

5) заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена;

6) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 755-IV державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження"; 3) рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону.

Як встановлено судом, 30.09.2019 позивач ОСОБА_1 як власник ПП "ЄЛЕНА" звернувся до державного реєстратора Вінограй І.В. з заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (за Формою 3, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 № 3268/5), з метою проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" щодо ПП "ЄЛЕНА", а саме: (1) зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; (2) зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо.

До заяви позивач додав документ про сплату адміністративного збору та рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019. За змістом цього рішення: (1) директора підприємства ОСОБА_2 звільнено з посади з 29.09.2019, (2) припинено його право підпису від імені підприємства, (3) право щодо управління підприємством власник використовує безпосередньо з 30.09.2019 та здійснює управління підприємством, в тому числі з правом підпису документів від його імені, (4) власник підприємства здійснює державну реєстрацію відповідних змін у державного реєстратора, для чого покладає на себе обов`язки щодо подання та заповнення відповідних реєстраційних документів.

Вищезазначені документи прийняті відповідачем 30.09.2019, що підтверджується описом документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах".

В силу положень ч. 2 ст. 25 Закону № 755-IV порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає:

1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника);

2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі;

3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі;

4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру;

5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації;

7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання;

8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів;

10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

Водночас більш детально процедуру проведення відповідно до Закону № 755-IV державної реєстрації юридичних осіб регламентовано Порядком № 359/5.

Так, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Порядку документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати вимогам, установленим Законом.

Пунктом 10 розділу ІІ визначено, що державний реєстратор у строки, визначені законом, здійснює перевірку зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі документів на наявність підстав для зупинення їх розгляду та на наявність підстав для відмови в державній реєстрації.

У разі наявності підстав для зупинення розгляду документів державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру вичерпний перелік таких підстав, передбачених законом.

За допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формується повідомлення про зупинення розгляду документів із зазначенням строку, виключного переліку підстав для його зупинення, рішення суб`єкта державної реєстрації про зупинення розгляду документів, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів у день такого зупинення та надсилається заявнику на адресу його електронної пошти.

Якщо за результатами здійсненої перевірки поданих документів державним реєстратором встановлено наявність підстав як для зупинення їх розгляду, так і для відмови у державній реєстрації, які не пов`язані одна з одною, та усунення підстав для зупинення розгляду документів не матиме наслідком проведення державної реєстрації, державний реєстратор формує повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та із зазначенням підстав для зупинення їх розгляду.

В оскаржуваному рішенні (повідомленні) відповідач зазначив як підстави для відмови у державній реєстрації (п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV), так і додатково підстави для зупинення розгляду поданих позивачем документів (п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 27 Закону № 755-IV). При цьому аналіз вказаних реєстратором підстав для зупинення розгляду документів свідчить про те, що навіть у випадку усунення їх позивачем, це не матиме наслідком проведення державної реєстрації.

Отже, формуючи повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням у нього переліку підстав як для відмови у проведенні державної реєстрації, так і для зупинення розгляду поданих позивачем документів, відповідач діяв з дотриманням вимог чинного законодавства, тобто правомірно.

Водночас, оцінюючи законність таких підстав, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 28 Закону № 755-IV встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації, однією з яких є: 5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України.

Саме цією підставою керувалась державний реєстратор Вінограй І.В., надаючи позивачу відмову у проведенні реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу ПП "ЄЛЕНА", не пов`язаних зі змінами в установчих документах.

Відповідно до пункту 14 розділ ІІ Порядку № 359/5 державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону № 755-IV, за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб`єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів у день відмови у державній реєстрації.

Частинами 3-7 статті 28 Закону № 755-IV передбачено, що повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації повинно містити посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також повинно бути зазначено, який саме пункт чи стаття поданого заявником документа (статуту, протоколу тощо) не відповідає нормам законодавства.

Відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

Відмова у державній реєстрації здійснюється протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації, крім вихідних та святкових днів.

Повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб`єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації розміщуються на порталі електронних сервісів у день відмови у державній реєстрації.

Судом встановлено, що положення пункту 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV для відмови у державній реєстрації за заявою позивача були застосовані відповідачем у зв`язку з тим, що, на думку реєстратора, подані для реєстрації документи суперечать вимогам Конституції та законів України, а саме порушено вимоги ст. 241-1 КЗпП України та п. 2.27 Інструкції № 58, відповідно до яких днем звільнення вважається останній день роботи. Натомість рішення про звільнення директора ПП "ЄЛЕНА" ОСОБА_2 з 29.09.2019 прийняте власником 30.09.2019.

Позивач вважає, що реєстратор вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки вдався до оцінки рішення власника підприємства на предмет його відповідності вимогам трудового законодавства, яке регулює інші правовідносини та немає жодного відношення до законодавства у сфері державної реєстрації.

Втім, суд з вказаними доводами погодитись не може.

Так, за змістом ч. 2 ст. 6 Закону № 755-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів та підстав для відмови у державній реєстрації і проводить реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру лише за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 25 Закону № 755-IV порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій включає, в тому числі, перевірку поданих заявниками документів на наявність підстав для зупинення їх розгляду та для відмови в державній реєстрації і проведення реєстраційної дії за відсутності відповідних підстав.

Також пунктом 10 розділу II Порядку № 359/5 передбачено, що державний реєстратор у строки, визначені законом, здійснює перевірку зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі документів на наявність підстав для зупинення їх розгляду та на наявність підстав для відмови в державній реєстрації.

Водночас пунктом 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV встановлено таку підставу для відмови у державній реєстрації як суперечність документів вимогам Конституції та законів України.

Наведені правові норми свідчать про те, що перед проведенням державної реєстрації державний реєстратор повинен пересвідчитися в достатності, належності та правильності оформлення документів, поданих заявниками для вчинення реєстраційних дій, а також встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У разі ж встановлення невідповідності документів вимогам Конституції та законів України, держаний реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації.

Таким чином, суд зазначає, що здійснення перевірки поданих для реєстрації документів на відповідність вимогам законів не лише входить до повноважень державного реєстратора, а є його безпосереднім обов`язком, передбаченим законом.

Більше того, вчинення реєстратором дій з перевірки документів, що подаються для державної реєстрації, є одним з обов`язкових етапів в процедурі проведення державної реєстрації, без якого вчинення реєстраційних дій неможливе. В протилежному випадку функції реєстратора були б звужені до формального прийняття від заявника документів та, одразу, вчинення заявлених реєстраційних дій. Однак це зовсім не відповідає ані чинному законодавству у сфері державної реєстрації, ані суті самої державної реєстрації.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач правомірно здійснив перевірку поданих позивачем документів, зокрема на предмет їх відповідність вимогам Конституції та законів України.

При цьому суд погоджується з доводами відповідача про те, що для здійснення такої перевірки законодавець не встановлює виключного переліку законів, якими повинен керуватися державний реєстратор, або ж якими він має обмежуватися.

На думку суду, вжите у п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV формулювання "документи суперечать Конституції та законом України" свідчить про те, що підставою для відмови у проведенні державної реєстрації може бути встановлення державним реєстратором суперечності поданих для реєстрації документів як нормам Конституції України, так і іншим законам.

У зв`язку з цим, суд вважає помилковими твердження позивача про те, що в даному випадку реєстратор повинен керуватися лише вимогами Закону № 755-IV та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього. Адже Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та іншими суміжними нормативними актами регулюються відносини, що виникають безпосередньо в сфері державної реєстрації, тоді як коло юридичних фактів (правових питань), які засвідчуються (реєструються) державою в особі державних реєстраторів є значно ширшим та унормовується багатьма іншими законами України, як-от: Господарським, Цивільним, Податковим кодексами, Законами "Про господарські товариства", "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про громадські об`єднання" тощо.

Таким чином, держаний реєстратор наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки документів, поданих для вчинення реєстраційних дій, на відповідність законам України, в тому числі КЗпП.

Відтак, на переконання суду, при перевірці документів позивача, а саме рішення власника ПП "ЄЛЕНА" від 30.09.2019, відповідач правомірно застосував норми зазначеного Кодексу. При цьому суд зауважує, що за своєю правовою природою таке рішення стосується як корпоративних питань, пов`язаних з управлінням діяльністю підприємства, так і трудових відносин між власником та найманим працівником (директором підприємства), а з датою звільнення останнього безпосередньо пов`язується дата зміни керівника юридичної особи та осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону № 755-IV рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.

Тобто вимога щодо належного оформлення рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається державному реєстратору для вчинення реєстраційних дій, безпосередньо закріплена у Законі № 755-IV. Водночас зі змісту наведеної норми вбачається, що таке рішення має в цілому відповідати чинному законодавству, що також спростовує доводи позивача про неможливість застосування до спірних правовідносин інших законів, окрім Закону № 755-IV та прийнятих відповідно до нього актів.

Отже, перевіряючи по суті рішення відповідача про відмову у держаній реєстрації, суд зазначає таке.

Стаття 241-1 КЗпП України регламентує порядок обчислення строків, передбачених цим Кодексом. Тобто визначені нею правила підлягають застосуванню при обчисленні всіх строків, встановлених КЗпП.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 241-1 цього Кодексу коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

В силу положень ч. 1 ст. 67 КЗпП України загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п`ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

Також з згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (ч. 1 ст. 116 КЗпП України).

Аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що саме в день звільнення роботодавець зобов`язаний видати працівникові трудову книжку та провести з ним повний розрахунок, а останнім робочим днем працівника є день звільнення.

Отже, працівник не може бути звільнений у день, який передує дню видання роботодавцем наказу про звільнення. Працівник може бути звільнений лише в день видання наказу роботодавця, або у будь-який наступний день за днем видання наказу про звільнення.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 289/51/16-ц.

В іншому разі, якщо звільнити працівника "заднім числом", виконання вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України, буде неможливим.

Водночас положення пункту 2.27 Інструкції № 58 про те, що днем звільнення вважається останній день роботи, лише доповнюють зазначені висновки та конкретизують, який саме день вважається останнім днем перебування працівника у трудових відносинах.

Разом з тим, як видно з рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019, директора підприємства ОСОБА_2 звільнено власником з 29.09.2019, тобто в переддень прийняття рішення про звільнення, до того ж в загальний вихідний день, яким є неділя.

На думку суду, зазначена невідповідність не є формальною, адже у випадку проведення відповідних реєстраційних змін фактично відбудеться легалізація факту зміни керівника юридичної особи "заднім числом", що є недопустими.

Позивач обґрунтовує свої доводи з посиланням на вимоги ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України, згідно з якими повноваження члена виконавчого органу товариства можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. При цьому додатково позивач цитує висновки Великої Палати Верховного Суду з постанови № 510/456/17 від 10.04.2019.

Втім, на думку суду, вказані норми та судову практику не слід тлумачити як такі, що дають право власнику приватного підприємства звільняти найманого директора будь-якою датою в минулому. Інакше, якщо лише припустити таку можливість, керівник юридичної особи міг би бути звільненим не тільки вчорашнім днем, але будь-якою датою, що вже минула: тиждень, місяць тому тощо. У такому випадку, навіть якщо відмежуватися від дотримання вимог чинного законодавства, це б автоматично поставило під сумнів та фактично б засвідчило неправомірність усіх дій, в тому числі підписів, вчинених такою особою від імені юридичної особи за весь період від дати її звільнення у минулому, зазначеної у відповідному рішенні власника, включно до дати прийняття такого рішення.

Отже, передбачену законом можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження керівника юридичної особи у будь-який час не можна розуміти як таку, що дає право робити це будь-якою датою, що передує даті відповідного рішенню.

Також суд зауважує, що висновки, на які посилається позивач, надані Великою Палатою Верховного Суду в контексті визначення предметної юрисдикції спору, а позивач у відповідній справі був звільнений з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю з 09.03.2017 за рішенням директорів компанії-засновника товариства від 09.03.2017, тобто не "заднім числом".

Окрім цього, суд враховує, що ПП "ЄЛЕНА" вважається унітарним підприємством, оскільки створене одним засновником і засноване на його власності. Таким чином, враховуючи положення ч. 4 ст. 63, ч. 4 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин-власник такого підприємства здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.5 Статуту ПП "ЄЛЕНА" управління підприємством здійснюється відповідно до цього статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник може здійснювати свої права щодо управління підприємством безпосередньо та безоплатно або через уповноважений ним орган - директора.

При наймі (призначенні,обранні) директора з ним укладається контракт, в якому визначають строки найму, права та обов`язки, його відповідальність перед власником та персоналом підприємства, умов його матеріального забезпечення та звільнення з посади.

Отже, директор ПП "ЄЛЕНА" вважається найманим працівником, який виконує роботу на підставі трудового договору. Водночас питання укладення та припинення такого договору регулюються трудовим законодавством.

Наведене додатково підтверджує, що в даному випадку дата звільнення керівника підприємства має відповідати даті рішення про це або перевищувати її.

З огляду на викладене суд вважає правильними висновки державного реєстратора Вінограй І.В. про те, що подані позивачем для реєстрації документи суперечать вимогам Конституції та законів України, що в силу положень п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV є підставою для відмови у державній реєстрації.

Тому оскаржуване рішення (повідомлення) в частині відмови у проведенні державної реєстрації суд визнає правомірним і таким, що прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Щодо зазначених державним реєстратором підстав для зупинення розгляду поданих позивачем документів, то в цій частині спору суд виходить з таких мотивів.

Частиною першою статті 27 Закону № 755-IV передбачено, що підставами для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, є:

1) подання документів або відомостей, визначених цим Законом, не в повному обсязі;

2) невідповідність документів вимогам, установленим статтею 15 цього Закону;

3) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

4) невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

5) невідповідність реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) відомостям, наданим відповідно до статті 13 цього Закону;

6) несплата адміністративного збору або сплата не в повному обсязі;

7) подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 755-IV зупинення розгляду документів з підстав, не передбачених цією статтею, не допускається.

При цьому, як зазначалося вище, у випадку встановлення підстав як для зупинення розгляду документів, так і для відмови у державній реєстрації, державний реєстратор формує повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та із зазначенням підстав для зупинення їх розгляду (абзац 4 пункту 10 розділу ІІ Порядку № 359/5).

В оскаржуваному повідомленні про відмову у проведенні державної реєстрації від 01.10.2020 державний реєстратор Вінограй І.В. додатково зазначила три підстави для зупинення розгляду поданих позивачем документів.

Так, першою з них, на думку відповідача, є невідповідність документів вимогам, установленим п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону № 755-IV, оскільки рішенням власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019 прийнято рішення про зміну складу "підписантів", що чинним законодавством не передбачено.

Проте суд зауважує, що за змістом п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону № 755-IV документи, що подаються для державної реєстрації, не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

Вказаних недоліків при оформленні рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019 судом не встановлено, а посилання на них в повідомленні відповідача відсутнє.

Отже, безпідставними слід вважати доводи реєстратора про недотримання у даному випадку вимог п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону № 755-IV і, як наслідок, зупинення розгляду поданих позивачем документів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 27 Закону № 755-IV.

Крім того, відповідач зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено внесення змін до Єдиного державного реєстру про "підписантів", оскільки згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону № 755-IV вірною дефініцією є "особи, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори".

Однак, наведене суд вважає проявом надмірного формалізму. Адже зі змісту рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019 та інших наявних в розпорядженні реєстратора документів, можливо встановити, що йдеться саме про зміну особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності. Але при цьому застосоване інше, часто уживане на практиці поняття "підписант".

Більше того, у заяві від 30.09.2019 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, позивач чітко зазначив, з метою проведення якої саме реєстраційної дії в розумінні вимоги Закону № 755-IV подається вищевказане рішення власника підприємства, а саме для зміни фізичних осіб або зміни відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Отже, в цій частині причини для зупинення відповідачем розгляду документів позивача суд вважає безпідставними.

Крім того, в оскаржуваному повідомленні про відмову у проведенні державної реєстрації державний реєстратор Вінограй І.В. також вказала на невідповідність документів позивача вимогам ст. 15 та п. 3 ч. 1 ст. 27 Закону № 755-IV, оскільки заявник не підписав сторінку заяви про державну реєстрацію.

Суд одразу зауважує, що з наведених мотивів неможливо встановити, яку саме сторінку, на думку відповідача, не підписав заявник. Тобто оскаржуване рішення в цій частині є необґрунтованим та не відповідає вимогам до рішення суб`єкта владних повноважень, що передбачені ч. 2 ст. 2 КАС України, а також положенням ч. 4 та 5 ст. 27 Закону № 755-IV, за змістом яких повідомлення про зупинення розгляду документів має містити виключний перелік підстав та давати заявнику можливість усунути підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку.

Разом з тим, з метою перевірки вищезазначених доводів відповідача суд витребував оригінал заяви позивача від 30.09.2019.

Оглядом такої заяви встановлено, що вона заповнена на бланку форми 3, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 № 3268/5. При цьому підписи заявника у відповідних полях заяви проставлені позивачем на кожній заповненій сторінці заяви.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону № 755-IV заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена.

Таким чином, закон не передбачає підписання заявником кожної сторінки заяви, тим паче тих сторінок, що не заповнюються.

При цьому суд враховує роз`яснення Міністерства юстиції України, опубліковані на сайті відомства 25.05.2020, згідно з якими при оформленні заяв, що подаються для державної реєстрації, заява заповнюється друкованими літерами; якщо певна сторінка заяви не заповнюється через відсутність відомостей, що містяться на ній, така сторінка не підписується заявником і не подається.

Тобто, звертаючись до державного реєстратора з заявою від 30.09.2019, позивач взагалі міг не подавати ті сторінки заяви форми 3, які були не заповнені. Отже, вимога щодо підписання таких сторінок заяви є неправомірною.

Таким чином, в цій частині рішення відповідача про зупинення розгляду документів позивача суд також визнає протиправним.

Заключною підставою для зупинення розгляду документів позивача, на думку державного реєстратора, є заповнення "поля" реєстраційної картки щодо району міста в кінцевого бенефіціарного власника та заповнення "поля" паспортні дані щодо керівника та особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Як видно з заяви позивача від 30.09.2020, вищезазначені "поля" дійсно заповнені.

Втім, суд приходить до переконання, що у даному випадку це не може свідчити про невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі. А отже, не дає підстав для зупинення розгляду документів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 27 Закону № 755-IV.

Так, заява позивача про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосувалася внесення змін до відомостей про юридичну особу ПП "ЄЛЕНА", що не пов`язані зі змінами в установчих документах.

Зокрема, вказаною заявою позивач просив реєстратора провести реєстрації дії щодо зміни керівника або відомостей про керівника юридичної особи та щодо зміни фізичних осіб або зміни відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Водночас кінцевий бенефіціарний власник підприємства, так само як і відомості про нього, залишалися незмінними.

За цих обставин суд доходить висновку, що факт заповнення заявником "поля" реєстраційної картки "район міста" в розділі "місце проживання кінцевого бенефіціарного власника", а саме зазначення "Ленінський район м. Вінниці" (хоча районний поділ м. Вінниці скасований ще з 01.01.2002 (див. рішення Вінницької міської ради від 30.09.2011 № 434 та рішення Вінницької обласної ради від 14.02.2012)) не перешкоджав розгляду заяви по суті.

Крім того, в ході розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що зазначені відомості не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Також суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:

9) інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), дата народження, а також повне найменування та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером).

Отже, відповідно до закону до Єдиного державного реєстру включаються, зокрема, відомості про місце проживання кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, тоді як додаткове зазначення в заяві назви району в місті щодо його місця проживання, радше свідчить про заповнення в заяві більше відомостей, ніж це необхідно, що однак не заборонено та не є підставою для зупинення розгляду документів. При цьому, знову таки, суд враховує згадані вище роз`яснення Міністерства юстиції України від 25.05.2020.

З аналогічних висновків суд виходить при наданні оцінки факту заповнення позивачем "поля" паспортні дані щодо керівника та особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

По-перше, відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що ці відомості не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто не довів обставин, на які він посилається, заперечуючи позов.

По-друге, закон (п. 8 ч. 2 ст. 9 Закону № 755-IV) допускає внесення до Єдиного державного реєстру таких відомостей про керівника юридичної особи як серія та номер паспорта, але для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта.

Відтак суд вважає, що відповідач повинен був належним чином обґрунтувати своє рішення в цій частині підстав для зупинення та конкретизувати, чому саме він дійшов висновку про невідповідність зазначених у заяві паспортних даних тим відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі, або тим відомостям, що зазначені у документах, поданих для реєстрації. Проте такого обов`язку відповідач не виконав та фактично лише обмежився загальним посиланням на наявність підстав для зупинення розгляду документів.

По-третє, з заяви позивача від 30.09.2019 вбачається, що в розділі інформація про керівника та особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності позивач заповнив як поле "реєстраційний номер облікової картки платника податків", так і поле "паспортні дані", тобто заповнив більше відомостей, ніж це потрібно. Водночас, як вже зазначалося, це не заборонено та не може бути законною підставою для зупинення розгляду поданих документів.

Підсумовуючи, суд вважає, що оскаржуване рішення (повідомлення) відповідача про відмову у проведенні державної реєстрації в частині зазначення про наявність підстав для зупинення розгляду документів позивача не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому в цій частині визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі " Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом визнання протиправним та скасування рішення (повідомлення) державного реєстратора Вінограй І.В. від 01.10.2019 про відмову у проведенні державної реєстрації в частині зазначення про наявність підстав для зупинення розгляду поданих позивачем документів.

Водночас у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, а інших витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення (повідомлення) державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Ірени Володимирівни від 01 жовтня 2019 року про відмову у проведенні державної реєстрації в частині зазначення про наявність підстав для зупинення розгляду документів, поданих ОСОБА_1 30 вересня 2019 року для проведення реєстраційної "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" щодо приватного підприємства "ЄЛЕНА" (ідентифікаційний код юридичної особи 20083353).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Ірена Володимирівна (службова адреса: вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050).

Повне судове рішення складено 28.09.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович