Постанова

від 22.09.2020 по справі 520/5858/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 р.Справа № 520/5858/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Зоркіна Ю.В., м. Харків) від 16.06.2020 року (повний текст додаткового рішення складено 22.06.2020 року) по справі № 520/5858/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТНІ САДИ"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ПРИВАТНІ САДИ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0018175204 від 01.02.2020 р .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 по справі №520/5858/2020 позовні вимоги задоволено.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року по справі № 520/5858/2020 заяву представника позивача про прийняття додаткового судового рішення задоволено частково: прийнято додаткове рішення, яким стягнуто на користь ТОВ "ПРИВАТНІ САДИ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 10000,00 грн. В іншій частині заяви про винесення додаткового рішення відмовлено.

Відповідач не погодився з додатковим рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що складення адвокатом документів в рамках цієї справи не потребувало значного часу, оскільки надані ним послуги не є послугами значного обсягу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності додаткового рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.06.2019 р. представником позивача подано заяву про винесення додаткового рішення по справі в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою у розмірі 20000.00 грн.

Частково задовольняючи подану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що дослідивши подані заявником докази, вважає, що в цьому випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірними із складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у судовому засіданні в суді першої інстанцій не потребувала настільки значного часу для надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до гонорару адвоката, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги не є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві. На підставі цього, суд дійшов до висновку, що заява представника позивача про прийняття додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню, з прийняттям додаткової постанови про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у розмірі 10000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що додаткове рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем фактично лише в частині відмови в задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, позивачем додаткове рішення суду не оскаржувалося, судом апеляційної інстанції переглядається це судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до ст. 308 КАС України.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження поданої заяви про ухвалення додаткового судового рішення, представником позивача надано суду: договір про надання правової та професійної правничої допомоги від 01.07.2019 р. № 01Л2019-ЮО, акти приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги, доручення на надання правової та професійної правничої допомоги , звіти про надану правову та професійну правничу допомогу по кожному з доручень та відповідні платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати, накази про прийняття на роботи помічників адвокатів, якими надавалися певні види послуг (а.с. 61-100)

Згідно звітів про надання правової та професійної юридичної допомоги встановлено, що представником надано клієнту послуги щодо консультацій клієнта, вивчення судової практики та практики Європейського суду з прав людини, аналіз чинного законодавства, узгодження способу захисту порушених прав, написання позовної заяви тощо, вартість яких незалежно від обсягу виконаної роботи та витраченого часу має сталий грошовий еквівалент - 5000 грн. Таких звітів до суду надано чотири. На підтвердження оплати послуг за надану правничу допомогу позивачем надано до суду копії платіжних доручень: від 04.03.2020 р.; від 02.04.2020 р.; від 05.05.2020 р.; від 02.06.2020 р. Загальна сума витрат склала 20000,00 грн.

Частково задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що згідно звіту за дорученням № 2 від 17.02.2020 р. судом встановлено, що адвокатським об`єднанням позивачеві надавалися послуги з аналізу чинного законодавства України щодо умов, підстав та порядку захисту прав та законних інтересів ТОВ «Приватні сади» як співвласника багатоквартирного будинку, що не є предметом розгляду адміністративної справи 520/5858/2020 (а.с. 74). Також суд першої інстанції зазначив, що певні послуги, які були надані позивачеві є тотожними за своїм змістом, як то попереднє визначення способу захисту порушених прав та інтересів, визначення суб`єктного складу учасників провадження та попереднє визначення стратегії та тактики виконання доручення для формування правової позиції у позовній заяві про скасування ППР від 11.02.2020 № 0018175204, підготовка проекту змісту мотивувальної частини першої заяви по суті справи та підготовка проекту позовної заяви про скасування ППР тощо. Суд також зазначив, що поняття участі представника в судовому засіданні передбачає його присутність у залі судового засідання, активну форму поведінки в усіх без виключення судових засіданнях (зокрема, виступи в засіданні, надання відповідей на запитання суду, обмін запитаннями та відповідями з іншою стороною тощо) та не включає часу потраченого на дорогу до суду та супроводження посвідчення вірності копій документів, що стосуються виконання доручення ТОВ «Приватні сади» , наявним оригіналам, для подання до суду належних та допустимих доказів разом із позовною заявою, складеною на виконання Доручення. В судове засідання представником позивача не було надано доказів на підтвердження погодження правової позиції по справі, адміністративного позову та інших процесуальних документів, які вчинені/складені згідно звітів про надану правову допомогу. Суд також звертає увагу на ту обставину, що згідно п. 1.4. Договору від 01.07.2019 № 01Л2019-ЮО адвокатське об`єднання самостійно та на власний розсуд визначає обсяг дій, які необхідно вчинити в інтересах клієнта для ефективного захисту його прав та інтересів, в тому числі визначати спосіб захисту порушених прав (п.2.4.1 Договору); складати, підписувати документи правового характеру (п.2.4.2) тощо.

На підставі цього, суд першої інстанції дійшов до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

З приводу обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень нього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем було виконано вимоги вищезазначеної норми, що підтверджується поданою 01.06.2020 р. до Харківського окружного адміністративного суду заявою про встановлення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи та визначення порядку подання доказів щодо понесених судових витрат по справі (в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України). Крім того, позивач заявив, що ним у відповідності до вимог ч. 7 ст. 139 КАС України додатково будуть подані докази, щодо понесених витрат по справі № 520/5858/2020 для реалізації свого права на стягнення витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, що буде здійснено протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, на підставі відповідної заяви та доданих до неї доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, позивачем було дотримано вимог приписів КАС України щодо порядку відшкодування витрат пов`язаних з підготовкою до судового розгляду та судовим розглядом справи № 520/5858/2020, а також щодо дотримання строків подання доказів для підтвердження судом розміру понесених витрат пов`язаних з підготовкою до судового розгляду та судовим розглядом справи, в тому числі витрат на правову та професійну правничу допомогу, з метою відшкодування вищезазначених витрат.

Колегія суддів зазначає, що ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В апеляційній скарзі відповідач по справі послався на те, що зміст фактично наданих адвокатом послуг має бути прямо передбачено у договорі про надання правової допомоги. У разі, якщо адвокатом надані послуги, які не передбачені відповідним договором, у їх стягненні має бути відмовлено. Вказав, що підлягає аналізу зміст договору про надання правової допомоги в частині змісту послуг, які повинен надати адвокат та змісту акту виконаних (наданих) послуг (робіт).

Спростовуючи наведені твердження апелянта, колегія суддів зазначає, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомог та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, то сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, ч. 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з правовою позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17, зазначено, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Зі змісту вищенаведених норм та правової позиції Верховного Суду вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою та причинно наслідковий зв`язок визначеної суми параметрам складності справи, рівня залучених фахівців, видів правової та професійної правничої допомоги необхідних для захисту прав та законних інтересів клієнта.

Що стосується часу, витраченого адвокатом чи його помічниками, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження кількості витраченого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу повинна була бути витрачена на відповідні дії, хоча документи додані до даної заяви розкривають сукупність та зміст умов за яких визначався розмір правової та професійної правничої допомоги у повній мірі, що в свою чергу узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг з додатком, акти приймання-передачі виконаної роботи, розписки про отримання коштів, розрахунок судових витрат, банківський чек (надано у суді апеляційної інстанції). Вказані документи містять інформацію про час, витрачений на вчинення необхідних дій та обсяг наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості.

З огляду на вищевикладене вбачається, що твердження апелянта про те, що, зміст фактично наданих адвокатом послуг має бути прямо передбачено у договорі про надання правової допомоги є безпідставним та необґрунтованим, оскільки в ст. 134 КАС України, про порушення якої судом першої інстанції зазначає апелянт йдеться про те, що розмір витрат на правову допомогу визначаються умовами договору

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до п. 4.2-4.5 Договору про надання правової та професійної правничої допомоги: 4.2. Порядок та спосіб визначення (обчислення) гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення гонорару встановлюються цим Договором і визначаються у письмових Дорученнях; 4.3. Сторони домовилися, що за надання правової та професійної правничої допомоги (далі також послуги ) Клієнт виплачує Адвокатському об`єднанню винагороду у формі гонорару, розмір якого визначається Сторонами одним із такт способів: 4.3.1. У фіксованому розмірі зазначеному в дорученні; 4.3.2. у відсотковому (процентному) відношенні залежно від ціни позову, про що зазначається у відповідному дорученні; 4.3.3. у розмірі, що розраховується виходячи із обсягу фактично наданих Адвокатським об`єднанням видів правової та професійної правничої допомоги та ставок погодинної оплати, визначених та погоджених Сторонами у відповідному Додатку до даного Договору.; 4.3.4. у розмірі в 0,00 гривень, тобто на добровільних засадах і безоплатно (Pro bono); 4.4. Спосіб визначення розміру гонорару, що застосовується щодо виконання кожного окремого доручення, а також строки та порядок виплати гонорару Сторони зазначають у відповідному Дорученні.

Позивачем було надано Адвокатському об`єднанню ПАРАДІГМ Доручення на надання правової та професійної правничої допомоги № 1 та № 2 до Договору.

З дотриманням умов договору, Дорученнями було визначено порядок та строки сплати гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги. Таким чином, на виконання вимог КАС України, Договору про надання правової та професійної правничої допомоги та Доручень на надання правової та професійної правничої допомоги № 1 та № 2 до Договору було визначено порядок обчислення розміру гонорару, тобто витрат, які Клієнт поніс у зв`язку з отриманням правової та професійної правничої допомоги, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" а також правовим висновком Верховного Суду викладеній у додатковій постанові від 06.03.2019 року по справі № 922/1163/18, в якій зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Також колегія суддів зазначає, що ст. 134 КАС України передбачено що учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а не про обов`язковість зазначення фактично наданих послуг адвокатом в договорі. Позивачем по справі з дотриманням вимог КАС України було надано суду звіти (детальний опис робіт та послуг), які надавались позивачу адвокатським об`єднанням.

Крім того, позивачем до суду першої інстанції надані платіжні доручення, а саме: копія платіжного доручення № 880 від 04.03.2020 року; копія платіжного доручення № 938 від 02.04.2020 року; копія платіжного доручення № 981 від 05.05.2020 року; копія платіжного доручення № 1047 від 02.036.2020 року.

Наведене свідчить про те, що позивачем до суду першої інстанції було надано належні та допустимі докази вже понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, які судом було досліджено повно та всебічно.

Відповідно до правових висновків, що викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.04.2019 року по справі № 826/2689/15, відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає статі в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не містять аргументів щодо неспівмірності таких витрат, оскільки відповідач лише зазначає, що позивачем не надано документів на обґрунтування ринкової вартості послуг. В той же час таке твердження апелянта є безпідставним, оскільки чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Відповідачем таких доказів до суду надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з контролюючого органу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року по справі № 520/5858/2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року по справі № 520/5858/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 28.09.2020 року