Постанова

від 23.09.2020 по справі 803/100/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 803/100/16 пров. № А/857/7652/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Пліша М. А.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі №803/100/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдінвестгруп до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції - Каленюк Ж. В.,

час ухвалення рішення - 18.05.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 21.05.2020 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ТОВ Трейдінвестгруп звернулося в суд з позовом до відповідача - Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Волинській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2015 року №0018341501 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченого податкового зобов`язання у сумі 38937,15 грн, що становить 7787,43 грн та податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2015 року №0018351501 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченого податкового зобов`язання у сумі 9542,00 грн, що становить 954,20 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області від 01 жовтня 2015 року №0018351501 та №0018341501.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції не врахував того факту, що незабезпечення позивачем своєчасної сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання протягом граничного терміну сплати, передбаченого ПК України, має наслідком нарахування штрафу відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, тому за затримку на 42 дні сплати грошового зобов`язання у сумі 38937,15 грн по строку сплати 16 квітня 2016 року позивачу нараховано штраф у розмірі 20% від суми зобов`язання, за затримку 24 дні сплати грошового зобов`язання у сумі 4771,00 грн зі строком сплати 30 квітня 2015 року - штраф у розмірі 10%, за затримку на 15 днів сплати грошового зобов`язання у сумі 4771,00 грн - штраф у розмірі 10%. Суд першої інстанції не врахував, що передбачена п.126.1 ст.126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням незалежно від того, з яких причин платником податку не було погашено узгоджену суму грошового зобов`язання. Таким чином, оскаржувані податкові-повідомлення рішення від 01 жовтня 2015 року №0018351501 та №0018341501 прийняті податковим органом правомірно, а тому не підлягають скасуванню. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ було проведено перевірку ТОВ Трейдінвестгруп з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання, результати якої оформлено актом від 17 вересня 2015 року №4000/15-01/33755300.

Згідно з висновками акта перевірки від 17 вересня 2015 року №4000/15-01/33755300 позивач порушив п.57.1 ст.57 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та не забезпечив своєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання з ПДВ протягом граничного терміну, зокрема:

- грошове зобов`язання в сумі 38937,15 грн зі строком сплати 16 квітня 2015 року фактично погашено 28 травня 2015 року із затримкою в 42 дні;

- грошове зобов`язання в сумі 4771,00 грн зі строком сплати 30 квітня 2015 року фактично погашено 28 травня 2015 року із затримкою в 24 дні;

- грошове зобов`язання в сумі 4771,00 грн зі строком сплати 16 квітня 2015 року фактично погашено 30 квітня 2015 року із затримкою в 14 днів.

На підставі акта перевірки від 17 вересня 2015 року №4000/15-01/33755300 Луцька ОДПІ відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України прийняла податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2015 року №0018341501 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченого податкового зобов`язання у сумі 38937,15 грн, що становить 7787,43 грн; податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2015 року №0018351501 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченого податкового зобов`язання у сумі 9542,00 грн, що становить 954,20 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі №803/100/16, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким задекларовано суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду, після спливу строку сплати самостійно узгодженого податкового зобов`язання, не може бути підставою для звільнення платника від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань.

Постановою Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №803/100/16 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі № 803/100/16 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, як вбачається зі змісту постанови від 04 лютого 2020 року у справі №803/100/16, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій достеменно не перевірено, з якими обставинами податковий орган пов`язує виникнення у позивача податкового боргу та чи підтверджуються вони належними та допустимими доказами. У цьому контексті суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що технічний податковий борг, автоматично розрахований в інтегрованій картці платника податків внаслідок некоректного заповнення платником додатка 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (а саме: зазначення показників податку, які перевищують суми податку на додану вартість, що обліковувались в інтегрованій картці платника податків) за своєю економічною та правовою сутністю не відповідає визначенню податкового боргу у розумінні пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції за результатами нового розгляду справи дійшов висновку, що відповідач не довів законність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 01 жовтня 2015 року №0018351501 та №0018341501 та наявність законодавчих підстав для застосування до ТОВ Трейдінвестгруп штрафних санкцій відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, оскільки «технічний» податковий борг, автоматично розрахований в ІКПП платника податку внаслідок некоректного заповнення додатка 2 до податкової декларації з ПДВ за своєю економічною та правовою суттю не відповідає визначенню податкового боргу, наведеному у пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України; фактично мало місце задвоєння показників внаслідок помилкового подання уточнюючого розрахунку до декларації за лютий 2015 року, проте некоректно заповнений додаток 2 не змінює суми узгодженого зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету, тобто, ця помилка не призводить до недоплати в бюджет, що виключає застосування наслідків, визначених п.126.1 ст.126 ПК України; таку помилку було усунуто позивачем 28 травня 2015 року шляхом подання іншого уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ з додатком 2, у якому знято помилково зазначені показники залишків від`ємного значення. Тому податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2015 року №0018351501 та №0018341501 є протиправними та підлягають скасуванню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з положеннями п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з абз.1 п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

П.203.1, 203.2 ст.203 ПК України передбачають, що податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку про те, що на платника податків покладено обов`язок самостійно визначати податкове зобов`язання та здійснювати у встановлені строки його сплату.

Згідно з п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

П.200.4 ст.200 ПК України передбачає, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу,

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підрозділом 2 розділу ХХ ПК України визначено особливості справляння ПДВ, який доповнено п.33 згідно із Законом від 28 грудня 2014 року №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи . Зокрема, п.33 підрозділу 2 розділу XX ПК України визначає право платника у передбачений спосіб використати непогашені залишки сум ПДВ, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, а також від`ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року.

У зв`язку з цим Міністерством фінансів України було затверджено нову форму декларації з ПДВ, в якій для сум залишків від`ємного значення, непогашених станом на 01 лютого 2015 року, передбачено окремий розділ IV. Йдеться про від`ємне значення суми ПДВ, відображеної в рядку 20.2 декларації за січень 2015 року; залишки від`ємного значення попередніх звітних періодів після бюджетного відшкодування, відображені в рядку 24 декларації за січень 2015 року; непогашені залишки сум бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх податкових зобов`язань, задекларовані в рядку 23.2 декларацій за звітні періоди до 1 лютого 2015 року; непогашені залишки сум бюджетного відшкодування на рахунок в банку, задекларовані в рядку 23.1 декларацій за звітні періоди до 1 лютого 2015 року.

Так, відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13), такі непогашені залишки від`ємного значення до 01 лютого 2015 року обліковувались платниками податку у додатку 2 Розрахунок суми залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2) до податкової декларації з ПДВ (починаючи з лютого 2015 року) до повного їх погашення. Ці суми залишків від`ємного значення відображалися у графах 2-5 таблиці 1 додатка 2 до декларації (в залежності від напряму декларування від`ємного значення).

У листі від 06 березня 2015 року №7796/7/99-99-19-03-02-17 Про податок на додану вартість ДФС України зазначило, що до декларації за лютий 2015 року (рядок 20.1) можуть бути включені суми непогашених станом на 01 лютого 2015 року залишків від`ємного значення попередніх податкових періодів, задекларовані у рядках 20.2 та 24 декларації за січень 2015 року, у розмірі, що не перевищує позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту звітного періоду лютий 2015 року (рядок 18). Вказана сума не обліковується у додатку 2 (Д2) до декларації та не може бути врахована у збільшення реєстраційної суми та заявлена до бюджетного відшкодування. Решта непогашених станом на 01 лютого 2015 року залишків від`ємного значення в розділі ІІІ декларації за лютий 2015 року не відображаються, а тому рядки 20.2 та 20.3 у декларації за лютий 2015 року не заповнюються. Показники таких рядків уперше можуть бути сформовані в декларації за звітний період березень 2015 року та враховуються під час визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету чи підлягає бюджетному відшкодуванню, або переноситься до декларації наступних звітних періодів.

Разом з тим, п.50.1 ст.50 ПК України передбачає, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган вважає, що ТОВ Трейдінвестгруп допустило порушення граничного строку сплати грошових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із неодноразовим поданням уточнюючих розрахунків з ПДВ за лютий 2015 року, якими відображались коригування залишків від`ємного значення, заявлені до бюджетного відшкодування та які виникли (були задекларовані) в звітних (податкових) періодах до 01 лютого 2015 року.

Відповідно до ст.126.1 ст.126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З системного аналізу положень ст.126 ПК України можна дійти висновку, що несплата узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлені строки має наслідком застосування до платника штрафу в розмірі, що залежить від кількості днів затримки сплати. При цьому законодавець пов`язує виникнення у податкового органу права на нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне виконання обов`язку зі сплати узгодженої суми грошового зобов`язання платника з фактом погашення заборгованості з цього зобов`язання. Сума штрафних (фінансових) санкцій обраховується виходячи із суми погашеного податкового боргу.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. При цьому грошовим зобов`язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України).

Таким чином, несплачене у встановлений законом строк грошове зобов`язання визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням наведених змін в законодавстві позивач у податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року (№9044522232 від 20 березня 2015 року) визначив, що сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового), становить 0 грн (а.с.10-13).

Відповідно до додатку 2 до декларації Розрахунок суми залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2) відображено загальний показник залишку від`ємного значення в сумі 77557,00 грн, з них суми, задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишилися непогашеними станом на 01 лютого 2015 року (графа 4), 43708,00 грн (від`ємне значення за травень 2012 року).

Згідно з інформацією зі зворотного боку ІКПП ТОВ Трейдінвестгруп за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), станом на 31 грудня 2014 року за позивачем рахувалась переплата у сумі 43708,17 грн (а.с.44); 31 березня 2015 року зменшено залишок від`ємного значення, задекларованого в рахунок зменшення податкового зобов`язання наступних звітних періодів до 01 лютого 2015 року (додаток 2 до декларації за лютий 2015 року) на 43708,17 грн, що потягло зменшення переплати в обліковій картці на цю суму.

Матеріалами справи стверджується, що 16 квітня 2015 року ТОВ Трейдінвестгруп подало податковому органу уточнюючий розрахунок податкового зобов`язання з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року (№9070672649 від 16 квітня 2015 року, а.с.14-19). При цьому позивач уточнив значення рядка 10.1 колонки А - зменшено обсяги придбання без ПДВ на 2300,00 грн; зменшено дозволений податковий кредит (колонка Б) на 460,00 грн. Уточнюючий розрахунок було подано із додатком 2, у якому зазначено ті ж самі показники від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року на загальну суму 77557,00 грн, в тому числі значення графи 4 таблиці 1 Суми, задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишилися непогашеними станом на 01 лютого 2015 року , - 43708,17 грн (від`ємне значення за травень 2012 року).

За результатами подання уточнюючого розрахунку 16 квітня 2015 року в ІКПП на підставі додатка 2 від 16 квітня 2015 року збільшено недоїмку на 43708,17 грн (строк сплати - 16 квітня 2015 року).

Як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2015 року ТОВ Трейдінвестгруп подало до Луцької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за березень 2015 року №9073182057 (а.с.33-37), в якій визначено податкове зобов`язання, яке підлягає сплаті до бюджету (рядок 25.1) у сумі 4771,00 грн (граничний строк сплати до 30 квітня 2015 року). Відповідно до платіжного доручення від 28 квітня 2015 року №162 податкове зобов`язання сплачене у сумі 4771,00 грн (а.с.32).

Разом з тим, сплачена позивачем сума 4771,00 грн в ІКПП була зарахована для погашення недоїмки у сумі 43707,18 грн, яка утворилася на підставі уточнюючого розрахунку від 16 квітня 2015 року №9070672649 (додаток 2 до декларації за лютий 2015 року). Таким чином, за цим документом станом на 30 квітня 2015 року недоїмка становила 38998,34 грн, а за декларацією від 20 квітня 2015 року №9073182057 - 4471,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 28 травня 2015 року ТОВ Трейдінвестгруп знову подало уточнюючий розрахунок податкового зобов`язання з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року №9108753224 та у додатку 2 до декларації зменшило залишки від`ємного значення на 77557,00 грн, у тому числі й суму задекларовану до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року, на 437708,17 грн (а.с.21-24). В ІКПП 28 травня 2015 року тим самим погашено недоїмку 4471,00 грн за березень 2015 року (декларація №9073182057 зі строком сплати - 30 квітня 2015 року) та 38998,34 грн - залишок за уточнюючим розрахунком №9070672649 (зі строком сплати - 16 квітня 2015 року).

Як встановлено судом першої інстанції, за цими операціями в ІКПП 30 квітня 2015 року сформовано повідомлення про нарахування штрафу у сумі 477,10 грн за несвоєчасну сплату податку за уточнюючим розрахунком №9070672649, а 30 травня 2015 року - про нарахування штрафу у сумі 7787,43 грн (уточнюючий розрахунок №9070672649) та штрафу у сумі 1574,56 грн (декларація №9073182057), який і був застосований до ТОВ Трейдінвестгруп оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування штрафу у спірних правовідносинах є безпідставним, оскільки податковий орган не врахував, що помилкове заповнення додатка 2 у складі уточнюючого розрахунку до декларації за лютий 2015 року (№9070672649 від 16 квітня 2015 року) по суті не змінило зобов`язань платника перед бюджетом, а спірна графа 4 таблиці 1 додатка 2 містила ті ж самі показники залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (травень 2012 року). В результаті переходу з ІКПП на електронний рахунок платника ПДВ та помилкового заповнення додатку 2 до уточнюючого розрахунку до декларації за лютий 1015 року суми від`ємного значення були подвоєні в ІКПП, що мало наслідком формування технічного податкового боргу з ПДВ.

При цьому, такий технічний податковий борг, автоматично розрахований в ІКПП платника податку внаслідок некоректного заповнення додатка 2 до податкової декларації з ПДВ, а саме: зазначення графи 4 таблиці 1, перевищив обліковані показники від`ємного значення. Такий борг за своєю економічною та правовою суттю, на переконання колегії суддів, не відповідає визначенню податкового боргу, наведеному у пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України.

Фактично мало місце задвоєння показників внаслідок помилкового подання уточнюючого розрахунку до декларації за лютий 2015 року, зокрема, додатку 2, проте некоректно заповнений додаток 2 не змінює суми узгодженого зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету, тобто, ця помилка не призводить до недоплати в бюджет, що виключає застосування до позивача наслідків, визначених п.126.1 ст.126 ПК України. Таку помилку було усунуто 28 травня 2015 року шляхом подання іншого уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ з додатком 2, у якому знято помилково зазначені показники залишків від`ємного значення.

Згідно з роз`ясненнями ДФС України у листі від 15 грудня 2015 року №45789/7/99-99-19-03-02-17 штрафні санкції та пеня, розраховані в ІКПП на суму технічного податкового боргу, автоматично сформованого в ІКПП внаслідок некоректного заповнення платником податку додатка 2 до декларації з ПДВ, підлягали сторнуванню на підставі рішення контролюючого органу за місцем реєстрації платника податку.

Крім того, колегія суддів враховує, що визначене у декларації з ПДВ за березень 2015 року податкове зобов`язання, яке підлягало сплаті до бюджету, у сумі 4771,00 грн сплачене позивачем 28 квітня 2015 року відповідно до платіжного доручення №182 (граничний строк сплати - 30 квітня 2015 року), тобто сплачене своєчасно, що виключає можливість застосування до ТОВ Трейдінвестгруп штрафу відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податковий орган не довів законність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 01 жовтня 2015 року №0018351501 та №0018341501 та наявність законодавчих підстав для застосування до ТОВ Трейдінвестгруп у спірних правовідносинах штрафних санкцій на підставі п.126.1 ст.126 ПК України, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі №803/100/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 28 вересня 2020 року.