Постанова

від 21.09.2020 по справі 905/452/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2020 р. Справа № 905/452/18

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (доповідача): судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від прокуратури:Стойка О.В. Попков Д.О., Пушай В.І. Склярук С.І. не з`явився; Турутя З.О. - за ордером (адвокат); не з`явився; Горгуль Н.В. - за посвідченням.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Малащинська В.В. смт.Ялта, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2019р. у справі № 905/452/18 (суддя Матюхін В.І.) за позовом: до відповідачів: проКерівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 м.Маріуполь, Донецька область в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області м.Костянтинівка, Донецька область 1.Ялтинської селищної ради смт.Ялта, Донецька область 2.Фізичної особи-підприємця Малащинська В.В. смт.Ялта, Донецька область Визнання незаконним п.1 рішення виконавчого комітету Ялтинської селищної ради, визнання недійсним договору на встановлення особистого строкового сервітуту, зобов`язання Фізичну особу-підприємця Малащинську В.В. звільнити земельну ділянку.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року до господарського суду Донецької області звернувся Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №1 (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі -Позивач) з позовом до Ялтинської селищної ради Мангушського району Донецької області (далі - Відповідач-1), та до Фізичної особи-підприємця Малащинської Віри Володимирівни (далі- Відповідач-2) про:

- визнання незаконним пункту 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської селищної ради від 13.07.2016р. №48 "Про надання дозволу на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності ФОП Малащинській В.В.";

- визнання недійсним договору на встановлення особистого строкового сервітуту, укладеного 03.05.2017р. між Ялтинською селищною радою та ФОП Малащинською В.В.;

- зобов`язання Відповідача-2 звільнити земельну ділянку площею 0,0030га, вартістю 12 271,00грн., розташовану у смт. Ялта Мангушського району Донецької області по вул. Грецька (навпроти аптеки №11 ТОВ "Екоіллічпродукт"), привівши її у попередній стан.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.03.2019р. позовні вимоги задоволені частково: визнано недійсним Договір на встановлення особистого строкового сервітуту, укладеного 03.05.2017р. між Відповідачами; зобов`язано Відповідача-2 протягом 10 днів з дня набуття судовим рішенням законної сили звільнити земельну ділянку площею 0,0030га, вартістю 12 271,00грн., розташовану у смт. Ялта Мангушського району Донецької області по вул. Грецька (навпроти аптеки №11 ТОВ "Екоіллічпродукт"), привівши її у попередній стан, в задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Відповідач-2, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірне рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог заявник скарги зазначив, що судом першої інстанції не встановлено об`єктивно всі обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Скаржник стверджував наступне:

- Прокурором не обґрунтовано та не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокуратурою, не обґрунтовано підстави звернення до суду в розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та не надано жодного доказу на підтвердження своєї позиції;

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.09.2017р. є неналежним доказом порушення з боку Відповідача-2, оскільки за результатами проведеної перевірки Позивачем не було винесено припису зі строками усунення порушення;

- розміщення тимчасової споруди (МАФ) на частині земельної ділянки при наявності паспорту прив`язки та укладеного Договору сервітуту є законним;

- проведення аукціону (земельних торгів) є неможливим, оскільки у спірної ділянки відсутній кадастровий номер;

- здійснення оплати за Договором сервітуту жодним чином не порушує інтереси держави та не завдає збитків;

- Позивачем не доведено факт укладення спірного Договору для приховання іншого правочину;

- підстави до повернення земельної ділянки відсутні, оскільки Відповідач-2, маючи паспорт прив`язки та договір пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою, на законних підставах розмістив тимчасову споруду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2019 року у справі № 905/452/18 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Малащинської В. В. смт. Ялта, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2019р. та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 року на підставі клопотання представника Відповідача-2 провадження у справі було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 року провадження по справі було поновлено, розгляд призначено на 18.11.2019 року.

Повторним автоматизованим розподілом справи склад колегії було визначено, головуючий суддя - Стойка О.В, суддя - Попков Д.О., суддя - Пушай В.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 року провадження по справі було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 року поновлено апеляційне провадження по справі, призначено розгляд на 21.09.2020 року.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Прокурор у судовому засіданні 21.09.2020р. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник Відповідача-2 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- видача 16 серпня 2016 року районним архітектором Мангушської районної державної адміністрації на замовлення Відповідача-2 паспорту прив`язки тимчасової споруди торгівельного павільйону для провадження підприємницької діяльності (реєстраційний №11) за адресою: смт. Ялта Мангушського району Донецької області, вул. Грецька (навпроти аптеки №11 ТОВ Екоіллічпродукт ) зі строком дії до 16 серпня 2021 року;

- розташування на земельній ділянці по вул. Грецька в смт. Ялта Мангушського району Донецької області тимчасової споруди - торгівельного павільйону площею 30,0 кв.м. (6,00 х 5,00 м), що підтверджується схемою благоустрою;

- прийняття виконавчим комітетом Ялтинської селищної ради рішення №48 від 13.07.2016р. Про надання дозволу на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності ФОП Малащинській В.В. , яким надано дозвіл на розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності Відповідача 2 в смт. Ялта по вул. Грецька (напроти аптеки №11 ТОВ Екоіллічпродукт ) площею 30 кв.м., відповідно до комплексної схеми розміщення тимчасових споруд на території Ялтинської селищної ради в смт. Ялта по вулиці Грецька, затвердженої рішенням виконавчого комітету Ялтинської селищної ради від 13.07.2016 №44;

- укладення між Відповідачами 03.05.2017р. Договору особистого строкового сервітуту для обслуговування тимчасової споруди, відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є особистий строковий сервітут на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою:87450, смт. Ялта, вул. Грецька (напроти аптеки №28 ТОВ Екоіллічпродукт ), відповідно до комплексної схеми розміщення тимчасових споруд на території Ялтинської селищної ради в смт. Ялта по вул. Грецька, затвердженої рішенням виконавчого комітету Ялтинської селищної ради від 13.07.2016 №44 під №6 площею 30 кв.м. для розміщення тимчасової споруди для комерційного використання зі строком на один рік (п. 2.1. Договору);

- проведення перевірки та складення акту Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо дотримання вимог земельного законодавства №140-2-ДК/439/АП/09/01/-17 від 29.09.2017р., за результатами якої встановлено, що договори особистого строкового сервітуту, укладені Ялтинською селищною радою, серед яких і спірний, укладені в порушення вимог ст.ст.116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 20, 50 Закону України Про землеустрій .

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Прокурор та Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилались на те, що Відповідачем-1 згідно рішення всупереч чинному законодавству надано згоду Відповідачу-2 на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та згоду на укладання Договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасових споруд терміном на 1 рік. Укладенням Договору сервітуту Відповідачі фактично приховали орендні правовідносини та порушили інтереси держави, оскільки для передачі земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності мають бути здійснені земельні торги та одержано рішення власника земельної ділянки, чого у дійсності зроблено не було.

Відповідач-1 у суді першої інстанції не погоджувався з доводами Прокурора та Позивача, зазначаючи, що приймаючи оскаржуване рішення він діяв в межах вимог чинного законодавства. Оскільки Відповідач-2 виконав всі вимоги, встановлені Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та отримала паспорт прив`язки, тому не було підстав для відмови у наданні дозволу у розміщенні тимчасової споруди. Також зазначав, що законодавством не передбачено оформлення договорів користування (оренди) земельних ділянок, на яких знаходяться тимчасові споруди, тому вимоги Прокурора не підлягають задоволенню.

Відповідач-2 також заперечував проти позовних вимог, оскільки розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) на частині земельної ділянки при наявності відповідного паспорту прив`язки та укладення відповідного строкового оплатного договору сервітуту з відповідним органом місцевого самоврядування є законним та обґрунтованим. Відповідачем-2 було отримано паспорт прив`язки і його наявність на вищевказаний об`єкт є обставиною, яка унеможливлює задоволення вимоги Прокурора щодо звільнення земельної ділянки. Крім того, Відповідач-2 зазначає, що відсутність кадастрового номеру на частині земельної ділянки унеможливлює проведення будь-якого аукціону та укладення договору оренди. В свою чергу, відсутність кадастрового номеру не перешкоджає здійснити встановлення тимчасового оплатного сервітуту для осіб, адже кадастровий номер не є істотною умовою для встановлення сервітуту шляхом укладення договору з власником. Тому, зважаючи на ці обставини, дії Відповідачів відповідають закону та обставинам, за яких було прийнято вищевказане рішення та укладено договір. У зв`язку із неможливістю провести земельні торги та укласти відповідний договір оренди землі, сторонами і був обраний спосіб, пов`язаний із встановленням земельного сервітуту.

Відповідач-2 вважала, що Позивачем не було доведено факт, що сторони уклали договір для приховання іншого договору. Таким чином, Відповідачі діяли виключно в межах чинного законодавства при укладенні вищевказаного спірного договору, а тому не має підстав для визнання його недійсним.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності того факту, що укладенням оспорюваного договору порушено інтереси держави у сфері земельних відносин, у зв`язку з чим Договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади смт. Ялта підлягає визнанню недійсним та, як наслідок, наявні підстави для повернення земельної ділянки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської селищної ради, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що даним рішенням надано дозвіл на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, проте мови про укладення з Відповідачем-2 Договору особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності чи виділення земельної ділянки на території смт. Ялта в рішенні не йшлося.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В резолютивній частині скарги заявниця просить скасувати рішення суду в повному обсязі та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, але в мотивувальній частині скарги містяться лише доводи щодо незгоди з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог. Жодні посилання щодо незгоди з рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог апеляційна скарга не містить, не наведено таких доводів і в судовому засіданні апеляційної інстанції.

За таких обставин судова колегія розцінює межи оскарження як такі , що охоплюють лише висновки суду в частині задоволення позовних вимог, отже дослідження рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про визнання незаконним пункту 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської селищної ради від 13.07.2016р. №48 "Про надання дозволу на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності ФОП Малащинській В. В." - межами апеляційної скарги не охоплюється та підстави до апеляційного перегляду рішення в цій частині відсутні.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно положень статті 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з частиною третьою статті 98 Земельного кодексу України встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Приписами ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Саме удаваність укладеного між сторонами договору сервітуту та намагання приховати орендні правовідносини з приводу відповідної земельної ділянки, оформлення яких не відповідає вимогам земельного законодавства, а саме - ст. 124 Земельного кодексу України в частині не проведення земельних торгів - визначені Прокурором у якості підстави позовних вимог про визнання недійсним договору сервітуту.

Встановлено, що між Відповідачами укладено Договір особистого строкового сервітуту для обслуговування тимчасової споруди (далі-Договір), за змістом якого Відповідачем-1, як власником землі, надано згоду Відповідачу-2 на розміщення тимчасової споруди комерційного використання останнього на земельній ділянці за адресою: 87450, смт. Ялта, вул. Грецька (навпроти аптеки № 28 ТОВ "Екоіллічпродукт"), відповідно до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд на території Ялтинської селищної ради в смт. Ялта по вул. Грецька, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ялтинської селищної ради від 13.07.2016 року № 44, під номером 6, площею 30 кв.м., а Відповідач-2 зобов`язався сплачувати щорічно певно визначену суму.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами ст. 15 Закону України "Про оренду земні" , зазначено, що, істотними умовами договору оренди землі є з поміж іншого, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

З матеріалів справи вбачається, що предметом правовідносин між сторонами за Договором є не виділення земельної ділянки для подальшого її використання, а саме дозвіл на розміщення на спірній ділянці відповідної споруди (тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - далі - ТС)

В матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідачу-2 передана в користування певно визначена земельна ділянка в розумінні вищенаведеної норми закону, оскільки відсутні будь-які дані щодо виділення відповідної земельної ділянки в натурі, з чітким визначенням її меж, реєстрації та присвоєння відповідного кадастрового номера, а також відсутнє взагалі зазначення про набуття будь-яких прав Відповідача-2 на відповідну земельну ділянку.

Оскільки в даному випадку відсутні конкретні ознаки об`єкта цивільного обороту (земельної ділянки), правовідносини між сторонами, як об`єкт за укладеним Договором, не підпадають під ознаки об`єкту за договором оренди земельної ділянки.

Отже доводи Прокурора та висновок суду першої інстанції, щодо удаваності укладеного між сторонами правочину - не відповідають обставинам справи .

Щодо тверджень про існування обов`язку Відповідача-2 укласти Договір оренди земельної ділянки для розміщення тимчасової споруди, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до рішення Ялтинської селищної ради № 48 від 13 липня 2016 року, п. 1 зазначено, що Відповідачу-2 надається дозвіл на розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності Відповіачем-2 в смт. Ялта по вул. Грецька, площею 30 кв.м., відповідно до комплексної схеми розміщення тимчасових споруд на території Ялтинської селищної ради.

Приписами ч. 1 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" Елементами (частинами) об`єктів благоустрою є, зокрема малі архітектурні форми. Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

Відповідно до п. 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.12.2011 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1300/200068 (далі-Порядок), тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до п. 1.4 Порядку, стаціонарна ТС - споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м.

Так, відповідно до п. п 2.1, 2.2. Порядку, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Відповідно до п. 2.6 Порядку, для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає відповідні документи.

Приписами п. п. 2.20, 2.23 Порядку встановлено, що встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки, після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки.

Відповідно до висновків наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1552/16 від 12 червня 2018 року, для розміщення ТС за умови наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а обов`язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб`єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки. За нормами Порядку підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС, перелік документів для отримання паспорта прив`язки ТС є вичерпним, а Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності.

Так, відповідно до матеріалів справи, сторони дотрималися порядку розміщення ТС, про що свідчить наявність належно оформленого паспорту прив`язки, відповідної заяви, а також рішення Ради № 48 від 13 липня 2016 року. Тобто, спірне ТС було розміщено з дотриманням процедури та порядку, а не здійснено Відповідачем-2 самовільно.

Отже доводи Прокурора та висновок суду першої інстанції про існування у Відповідачів обов`язку укласти договір оренди земельної ділянки на підставі проведених земельних торгів - спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними нормами чинного законодавства.

Судова колегія вважає безпідставним посилання Прокурора на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 29.09.2017 року № 140-2-ДК/439/АП/09/01/-17 у якості доказу порушення Відповідачами земельного законодавства, оскільки цим актом не встановлено жодних фактичних обставин щодо такого порушення, він містить лише висновок про порушення вимог земельного законодавства при укладенні спірного Договору, а отже і належним доказом в розумінні ст. 76 ГПК України бути не може.

Оскільки судовою колегією встановлено законність розміщення Відповідачем-2 спірної тимчасової споруди у зазначеному в паспорті прив`язки місці - відсутні підстави до задоволення вимог про зобов`язання Відподвіача-2 звільнити зазначене місце у вигляді земельної ділянки з визначеними Прокурором параметрами.

Інші доводи Прокурора та Позивача спростовуються вищенаведеними висновками колегії суддів, нормами діючого законодавства, висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1552/16.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним п. 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської селищної ради від 13.07.2016 №48, оскільки у оспорюваному Прокурором рішенні виконавчого комітету Ялтинської селищної ради не йдеться про правовідносини, які оспорюються Прокурором в межах даної справи.

Крім того, рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується, підстави, покладені у висновки суду, сторонами не заперечуються.

Щодо доводів Відповідача-2 про те, що Прокурором не підтверджено підстав для представництва інтересів держави в суді, то судовою колегією не встановлено обставин виходу Прокурора за межі своїх законних повноважень при здійсненні такого представництва.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Малащинської В.В. смт.Ялта, Донецька область підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2019р. у справі № 905/452/18 підлягає скасуванню в частині визнання недійсним договору на встановлення особистого строкового сервітуту від 03.05.2017 та зобов`язання Фізичної особи-підприємця Малащинської Віри Володимирівни звільнити земельну ділянку, а також розподілу судових витрат - на підставі п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України, через невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

В скасованій частині слід прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання недійсним договору на встановлення особистого строкового сервітуту, укладеного 03.05.2017р. між Ялтинською селищною радою та Фізичної особою-підприємцем Малащинською В.В., зобов`язання Фізичної особи-підприємця Малащинської Віри Володимирівни звільнити земельну ділянку - відмовити, судові витрати у справі покласти на прокуратуру Донецької області.

В іншій частині рішення господарського суду слід залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Прокуратуру Донецької області.

З урахуванням меж перегляду судового рішення в апеляційної інстанції, Відповідачем-2 була здійснена переплата суми судового збору в обсязі - 2 643,00 грн., оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір мав бути сплачений в розмірі 5 286,00 грн. Отже сума витрат за перегляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає відшкодуванню на користь Фізичної особи-підприємця Малащинської Віри Володимирівни смт. Ялта, Донецька область в сумі 5 286,00 грн. за рахунок прокуратури Донецької області, а решта сплаченої нею суми в розмірі 2 643,00 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Малащинської Віри Володимирівни смт. Ялта, Донецька область у разі звернення вищезазначеної особи з відповідною заявою до Східного апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Малащинської Віри Володимирівни смт. Ялта, Донецька область - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2019 року у справі № 905/452/18 - скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 м. Маріуполь, Донецька область в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області м. Костянтинівка, Донецька область до Ялтинської селищної ради смт. Ялта, Донецька область та до Фізичної особи-підприємця Малащинської Віри Володимирівни смт. Ялта, Донецька область про визнання недійсним договору на встановлення особистого строкового сервітуту б/н від 03.05.2017, зобов`язання Фізичної особи-підприємця Малащинської Віри Володимирівни звільнити земельну ділянку - відмовити.

Судові витрати, понесені у суді першої інстанції за подання позовної заяви - віднести на прокуратуру Донецької області.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2019 року у справі № 905/452/18 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на прокуратуру Донецької області.

Стягнути з прокуратури Донецької області (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, код ЄДРЮОФОПГФ - 25707002) на користь Фізичної особи-підприємця Малащинської Віри Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 7 929,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.09.2020

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя В.І. Пушай