Постанова

від 24.09.2020 по справі 544/1328/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/1328/19 Номер провадження 22-ц/814/967/20Головуючий у 1-й інстанції Сайко О. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Давидівський дар в інтересах якого апеляційну скаргу подав адвокат Попович Ілля Васильович на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 січня 2020 року (ухвалене суддею Сайко О.О., повний текст рішення складено 30 січня 2020 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Давидівський дар в інтересах якого позовну заяву подав адвокат Попович Ілля Васильович до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Берегове , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1: Державний реєстратор Гребінківської районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання договору оренди землі поновленим та додаткової угоди укладеною,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Давидівський дар звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Берегове про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання договору оренди землі поновленим та додаткової угоди укладеною.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ТОВ Давидівський Дар та ОСОБА_1 укладено договір оренді землі від 18.02.2008 року, який зареєстрований у Пирятинському відділі Полтавської регіональної філії Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.04.2009 року № 040956000082. Згідно з п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,7233 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (кадастровий номер 5323882200:00:011:0018). Позивач належним чином виконував умови Договору, зокрема використовував земельну ділянку за цільовим призначення, та вчасно і в повному обсязі сплачував орендну плату. Відповідно до п. 5 Договору останній укладено на 10 (десять) років. Пунктом 6 Договору передбачено, що після закінчення строку дії Договору орендар повинен не пізніше, ніж як за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Аналіз ст. 33 Закону України Про оренду землі дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.

На виконання вимог п. 6 Договору позивачем 09.01.2019 року надіслано відповідачу ОСОБА_1 лист-повідомлення разом з доданими до нього трьома примірниками проекту додаткової угоди до Договору. У листі-повідомленні орендар звертається до орендодавця - ОСОБА_1 з пропозицією поновлення Договору (згідно з Додатковою угодою) терміном до 31 грудня 2026 року на наступних вигідних для орендодавця умовах: розмір орендної плати - 12 (дванадцять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (що в грошовому виразі складає 14 458,49 грн) з урахуванням коефіцієнту індексації на рік виплати/нарахування; товариство під час підписання Додаткової угоди про поновлення Договору виплачує орендодавцю одноразову грошову допомогу з розрахунку 8000 грн за 1 гектар орендованої земельної ділянки; орендар гарантує своєчасну виплату орендної плати у встановлені Договором строки; орендар передбачає можливість надання подарунків орендодавцеві до свят та інших пам`ятних дат;орендар зобов`язується проводити безкоштовно обробіток присадибної ділянки орендодавця в розмірі до 0,40 га; товариством забезпечується можливість надання орендодавцю 5% знижки на придбання продуктів харчування у магазинах ТМ SmaCom ; у випадку смерті орендодавця переоформлення спадщини здійснюється за рахунок Товариства; у випадку смерті орендодавця виплачується матеріальна допомога рідним в розмірі 4000 грн;у разі народження у сім`ї орендодавця дитини виплачується матеріальна допомога в розмірі 4000 грн; орендар надає можливість отримання орендодавцем якісного зерна в рахунок орендної плати за цінами не вище ринкових; наявна можливість виплати орендної плати на 3 роки наперед.

Лист-повідомлення отримано ОСОБА_1 16.01.2019 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення. Відтак, місячний строк для розгляду та прийняття рішення закінчився 17.02.2019.

Однак, всупереч викладеному, отримавши лист-повідомлення з трьома примірниками Додаткової угоди ОСОБА_1 у встановлений термін його не розглянула. Натомість листом від 28.02.2019 року (отримано за вх. №21 від 06.03.2019 року) (складеним поза встановленим законом місячним строком) у відповідь на Лист-повідомлення позивача ОСОБА_1 було повідомлено про свою відмову в поновленні Договору (укладенні Договору на новий строк) у зв`язку з іншими намірами щодо господарського використання земельної ділянки. При цьому, остання в листі запереченні не вказала жодних претензій до позивача щодо невиконання чи неналежного виконання ним своїх зобов`язань за Договором.

Позивач зазначив, що він дотримався вимог ст.33 Закону України Про оренду землі , зокрема, належним чином завчасно повідомив ОСОБА_1 про намір скористатися переважним правом оренди земельної ділянки, направив на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення з 3-ма примірниками Додаткової угоди, відтак, набув переважного права на укладення Договору на новий строк.

Однак, згодом йому стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки за Фермерським господарством Берегове на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.04.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Берегове . Умови Спірного договору в частині його істотних умов, зокрема щодо строку дії спірного договору (10 років та 8 місяців) та розміру щорічної орендної плати (в сумі 12 048,74 грн, що становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), є значно гіршими у порівнянні з умовами Додаткової угоди до Договору. Тому вважає, що дії ОСОБА_1 як орендодавця є грубим порушенням переважного права позивача на поновлення Договору, в тому числі з урахуванням умов Додаткової угоди до Договору та умов спірного договору. Укладення договору оренди з ФГ Берегове на умовах гірших, ніж запропоновані позивачем, позбавило позивача переважного права оренди земельної ділянки, належне позивачу згідно ст. 33 Закону України Про оренду землі .

З врахуванням викладеного, позивач вважає, що укладенням спірного договору, між ОСОБА_1 та ФГ Берегове порушене переважне право позивача, передбачене ст. 33 Закону України Про оренду землі , що суперечить вимогам чинного законодавства України, відтак спірний договір необхідно визнати недійсним.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 січня 2020 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Давидівський дар в інтересах якого позовну заяву подав адвокат Попович Ілля Васильович до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Берегове , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1: Державний реєстратор Гребінківської районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання договору оренди землі поновленим та додаткової угоди укладеною - відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилось Товариство з обмеженою відповідальністю Давидівський дар в інтересах якого апеляційну скаргу подав адвокат Попович Ілля Васильович, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, та неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, оцінки наявних у справі доказів, прохав рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що відповідач жодних претензій до істотних умов додаткової угоди не мала, підставою для відмови стали інші наміри господарського використання земельної ділянки. При цьому, 30.04.2019 року (через 2 дні після припинення дії договору оренди з позивачем) ОСОБА_1 уклала договір оренди з ФГ Берегове . Вказує, що суд першої інстанції помилково врахував лист-повідомлення ОСОБА_1 від 29.11.2018 року щодо припинення дії договору оренди, оскільки умовами укладеного між сторонами договору оренди землі №220 від 18.02.2008 року не передбачено такої процедури припинення договору оренди землі. Також зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що умови додаткової угоди запропоновані ТзОВ Давидівський Дар є кращими ніж аналогічні умови в оскаржуваному договорі укладеному між ОСОБА_1 та ФГ Берегове . Апелянт вважає, що ОСОБА_1 як орендодавець порушила переважне право ТзОВ Давидівський Дар на поновлення Договору оренди землі. Посилається на те, що судом при вирішенні вказаного спору не враховано позицій Верховного Суду викладених: у справі №594/376/17від 10 квітня 2018 року, у справі №695/990/18від 20.02.2019 року, у справі №395/1167/16-цвід 18 липня 2019 року, а також Верховного Суду України від 25.02.2015 року у справі №6-219цс14. Тому вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не вірно трактовано положення ст. 33 ЗУ Про оренду землі , а саме: 1) ОСОБА_1 не надано жодних заперечень щодо запропонованої додаткової угоди; 2) єдиною підставою для відмови стало бажання іншого господарського використання земельної ділянки, при тому, що в подальшому укладено договір оренди з іншим орендарем (ФГ Берегове ); 3) не досліджено умов спірного договору та запропонованої додаткової угоди; 4) умови укладеного договору є гіршими запропонованих ТзОВ Давидівський Дар ; 5) позицій Верховного Суду в аналогічних справах, та не наведено мотивів їх не врахування, що призвело до невірного вирішення справи.

Від представника ФГ Берегове - адвоката Ступніка С.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу,в якому останній спростовуючи доводи апеляційної скарги та підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представник сторін, відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав .

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,7233 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (кадастровий номер 5323882200:00:011:0018), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ №511054, виданого 02.09.2008 (а.с.17).

18.02.2008 між ТОВ Давидівський Дар та ОСОБА_1 укладено договір оренді землі № 220 , який зареєстрований у Пирятинському відділі Полтавської регіональної філії Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.04.2009 року №040956000082. Згідно з п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,7233 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (кадастровий номер 5323882200:00:011:0018). Відповідно до п. 5 Договору останній укладено на 10 (десять) років. Пунктом 6 Договору передбачено, що після закінчення строку дії Договору орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с.6-7).

Позивач 09.01.2019 року надіслав відповідачу ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення договору разом з доданими до нього трьома примірниками проекту додаткової угоди до Договору (а.с.8-14). У листі-повідомленні орендар звертається до орендодавця - ОСОБА_1 з пропозицією поновлення Договору (згідно з Додатковою угодою) терміном до 31 грудня 2026 року. У листі-повідомленні орендар звертається до орендодавця - ОСОБА_1 з пропозицією поновлення Договору (згідно з Додатковою угодою) терміном до 31 грудня 2026 року на наступних умовах - розмір орендної плати - 12 (дванадцять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому виразі складає 14 458,49 грн, з урахуванням коефіцієнту індексації на рік виплати/нарахування.

Вказаний вище лист-повідомлення отримано відповідачем ОСОБА_1 16.01.2019 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.15).

До закінчення дії договору ОСОБА_1 повідомила орендаря ТОВ Давидівський дар про свою відмову в поновленні договору оренди землі (укладенні такого договору на новий строк) листом від 29.11.2018. Як зазначено у листі, остання має інші наміри щодо господарського використання своєї земельної ділянки (а.с.41).

Листом від 28.02.2019 року (отримано за вх. №21 від 06.03.2019 року) у відповідь на лист-повідомлення позивача ОСОБА_1 повідомила про свою відмову в поновленні договору (укладенні договору на новий строк), у зв`язку з іншими намірами щодо господарського використання земельної ділянки (а.с.16) та просила позивача не проводити сівбу навесні 2019 року. Зазначила, що законом не передбачена можливість використання земельної ділянки за межами узгодженого сторонами строку, в тому числі для збирання урожаю посіяних сільськогосподарських культур (на відміну від запропонованого проекту).

30.04.2019 року ОСОБА_1 укладено новий договір оренди належної їй земельної ділянки з ФГ Берегове , право оренди якої зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Гребінківської районної державної адміністрації 17.05.2019 за № 31678152 (а.с. 17). Відповідно до умов даного договору, його укладено строком до 31.12.2030 року та визначено орендну плату у розмірі 12048,74 грн (а.с.18-21). Відповідно до акта приймання-передачі об`єкта оренди від 30.04.2019, земельна ділянка передана орендарю - ФГ Берегове (а.с.22).

Відмовляючи ТзОВ Давидівський дар у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що до закінчення строку дії договору оренди землі від 18.02.2008 №220, відповідач ОСОБА_1 повідомила орендаря ТОВ Давидівський дар про відсутність у неї наміру продовжувати дію зазначеного договору оренди землі, та після закінчення його дії вимагала повернути належну їй на праві власності земельну ділянку. Тому враховуючи наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем, свідчить про недосягнення домовленості щодо істотних умов договору, що дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено. Укладення договору з іншою юридичною особою після закінчення строку договору є вільним розпорядженням своєю власністю, а не порушенням прав попереднього орендаря.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цілому за результатами розгляду справи, після дослідження і оцінки обставин по справі, наданих сторонами доказів, прийшов до правильного висновку.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч.2. ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Частинами 1, 3, 5, статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами частини 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У частині 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до п.5 договору Про оренду землі №220 від 18 лютого 2008 року (далі- Договір) останній укладено на 10 (десять) років. Пунктом 6 Договору передбачено, що після закінчення строку дії Договору орендар повинен не пізніше, ніж як за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 20 Договору визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до положень постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц зроблено висновок про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору .

Відповідно до положень ст. 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Суд першої інстанції вірно вказав, що орендар мав намір продовжити строк дії договору оренди землі та надіслав ОСОБА_1 лист-повідомлення про те, що товариство має намір продовжити дію договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди. Проект додаткової угоди до договору оренди землі додавався до повідомлення.

В свою чергу ОСОБА_1 ще раніше та вже після отримання такої пропозиції орендаря подала останньому заяви про небажання продовжити з ним орендні стосунки.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком про те, що договір оренди землі не було продовжено на підставі частини 1 "статті 33 Закону України Про оренду землі у встановленому законом порядку, право користування земельною ділянкою за цим договором є припиненим.

При цьому судом враховано, що до закінчення строку дії договору оренди землі від 18.02.2008 №220, відповідач ОСОБА_1 повідомила орендаря ТОВ Давидівський дар про відсутність у неї наміру продовжувати дію зазначеного договору оренди землі, та після закінчення його дії вимагала повернути належну їй на праві власності земельну ділянку.

Таким чином, ОСОБА_1 належним чином повідомила орендаря про небажання продовжувати дію договору, у зв`язку з іншими намірами щодо господарського використання земельної ділянки, та просила позивача не проводити сівбу навесні 2019 року.

Після закінчення строку дії зазначеного договору оренди землі ТОВ Давидівський дар не продовжило користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати за її користування (доказів протилежного позивач суду не надав).

Так, після припинення договору оренди землі від 18.02.2008 року з позивачем ОСОБА_1 уклала 30.04.2019 року договір оренди земельної ділянки з ФГ Берегове , який 17.05.2019 року був зареєстрований в установленому законом порядку (а.с.17). Тому, земельна ділянка згідно акту приймання-передачі (а.с.22) перейшла у користування ФГ Берегове , яке, на думку відповідача ОСОБА_1 , запропонувало їй, як орендодавцю, вигідніші умови оренди земельної ділянки.

З огляду на зазначене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що повідомлення позивача про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди за наявності заперечень орендодавця не є порушенням переважного права орендаря та підставою для поновлення договору оренди землі. Додаткова угода не була укладена між сторонами, а тому ТОВ Давидівський дар своє право на переважне укладення договору оренди з ОСОБА_1 не використав.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ Давидівський дар , як орендар виконав приписи частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі : у встановлений строк повідомив належним чином власника землі про намір продовжити договір оренди, при цьому ОСОБА_1 у передбачений законом строк не надала будь-якої відповіді на отримане повідомлення, є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень частин восьмої, одинадцятої статті 33 Закону України Про оренду землі він мав можливість оскаржити у суді наявне зволікання орендодавця в укладенні додаткової угоди, проте не скористався таким правом. Це при тому, що відповідь була.

Доводи позивача про наявність у запропонованій ОСОБА_1 для укладення додатковій угоді ряду вигідніших умов ніж умови з договорі з ФГ Берегове є необгрунтованим зважаючи на викладені вище висновки суду.

Таким чином, при наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди та заявленої вимоги власника про повернення земельної ділянки, направлення ТОВ Давидівський дар пропозиції про продовження відносин оренди не може виступати підставою для поновлення орендних відносин між сторонами .

Відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, тоді як у цій справі відсутнє волевиявлення орендодавця.

За змістом частини четвертої статті 33 Закону України Про оренду землі у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється .

Отже наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем, свідчить про недосягнення домовленості щодо істотних умов договору, що дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.

Тому, приведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського судуз прав людини усправі Проніна проти України`від 18липня 2006року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Давидівський дар в інтересах якого апеляційну скаргу подав адвокат Попович Ілля Васильович - залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 січня 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 24 вересня 2020 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Одринська Т.В.

---

О.О. Панченко