Ухвала

від 21.09.2020 по справі 910/5340/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про часткове задоволення скарги

21.09.2020Справа № 910/5340/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д. Ю., розглянувши

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп"

на дії та рішення старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова Сергія Сергійовича

про визнання дій та рішення неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп"

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

про стягнення 1 272 642,87 грн.

представники сторін:

від скаржника (стягувача): не з`явився

від боржника: Бусюкін І. А., Ткаченко Ю. П.

від органу ДВС: Житніков С. С.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла скарга від Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" (далі - ТОВ "БВС-Групп", скаржник) на дії та рішення старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Солом`янський РВ ДВС міста Києва) Житнікова C. С. щодо винесення постанови від 26.05.2020 р. про закінчення виконавчого провадження № 61837300, зобовязання поновити провадження.

Скарга мотивована тим, що державний виконавець передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 61837300 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/5340/19 від 06.12.2019 р., оскільки судове рішення, на виконання якого був виданий зазначений наказ, боржником не виконане, а тому підстав для закінчення виконавчого провадження немає.

У скарзі ТОВ "БВС-Групп" просить:

- визнати дії старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС міста Києва Житнікова C. С. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 61837300 від 26.05.2020 неправомірними;

- визнати постанову старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС міста Києва Житнікова C. С. від 26.05.2020 р. про закінчення виконавчого провадження № 61837300 недійсною;

- зобов`язати старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС міста Києва Житнікова C. С. скасувати постанову від 26.05.2020 р. про закінчення виконавчого провадження № 61837300;

- зобов`язати старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС міста Києва Житнікова C. С. поновити виконавче провадження № 61837300 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/5340/19 від 06.12.2019 р.

Представник скаржника (стягувача) у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд без його участі. У цьому ж клопотанні вимоги скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники боржника у судовому засіданні проти скарги заперечили, вказали, що наказ Господарського суду міста Києва № 910/5340/19 від 06.12.2019 р. у даній справі боржник виконав у повному обсязі, а тому державний виконавець правомірно прийняв рішення про закінчення виконавчого провадження № 61837300. Просили відмовити у задоволенні скарги.

Державний виконавець скаргу не визнав, також вказав про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження № 61837300 та повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження з огляду на фактичне виконання боржником судового рішення. Також надав копії матеріалів виконавчого провадження № 61837300 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 у даній справі та просив відмовити у задоволенні скарги.

Суд, розглянувши скаргу по суті заявлених вимог, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про те, що вимоги скаржника є частково обгрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 р. у даній справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 р., позовні вимоги ТОВ "БВС-Групп" про стягнення заборгованості у сумі 1 272 642,87 грн. були задоволені частково, стягнуто з АТ "ОГХК" в особі філії "Іршанський ГЗК" основну суму заборгованості в розмірі 1 153 864,63 грн., 3 % річних в розмірі 11 409,54 грн., інфляційні втрати в розмірі 32 189,29 грн. та судовий збір в розмірі 18 861,95 грн., що разом становить 1 216 325,41 грн.

06.12.2019 р. на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ зі строком пред`явлення його до виконання - до 07.12.2022 р. Цей наказ стягувач пред`явив до Солом`янського РВ ДВС міста Києва на примусове виконання, на підставі чого 14.04.2020 р. державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 618373000.

Того ж дня (14.04.2020 р.) іншими постановами державного виконавця був накладений арешт на все майно боржника та грошові кошти, що містяться на рахунках боржника, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, винагороди державного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - на суму 1 338 366,95 грн.

Проте, вже 26.05.2020 р. державним виконавцем прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження № 618373000 на підставі п. 9 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку із повним виконанням рішення по виконавчому документу - наказу Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 р. № 910/5340/19, про що була винесена відповідна постанова.

У своїй скарзі ТОВ "БВС-Групп" вказує на передчасність прийняття такого рішення (про закінчення виконавчого провадження), оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 р. № 910/5340/19 у повному обсязі не виконаний, а тому вказані дії та постанова державного виконавця Солом`янського РВ ДВС міста Києва Житнікова С. С. від 26.05.2020 р. є неправомірними.

Перевіряючи доводи учасників справи та вирішуючи питання про правомірність дій та рішень державного виконавця, суд виходив з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, необхідною умовою закінчення виконавчого провадження та прийняття відповідної постанови є повне та належне виконання наказу господарського суду, що полягає не тільки у перерахуванні коштів боржником, а й фактичному отриманні стягувачем присуджених йому коштів.

Як пояснили представники боржника та державний виконавець у судовому засіданні, в ході виконавчого провадження № 618373000 АТ "ОГХК" (боржник) надало платіжні доручення, сплачені за період з 05.02.2019 р. по 18.05.2020 р. (копії яких наявні у матеріалах виконавчого провадження № 618373000), які на їх думку вказували на фактичне виконання боржником рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 р. у повному обсязі.

Проте, дослідивши надані платіжні доручення, суд встановив, що вони не свідчать про фактичне виконання судового наказу та не можуть бути підставою для закриття виконавчого провадження.

При цьому суд приймає до уваги те, що судове рішення про стягнення боргу було прийняте 05.11.2019 р., рішення набрало законної сили - 26.02.2020 р., наказ за рішенням видано - 06.12.2019 р., а виконавче провадження відкрите державним виконавцем - 14.04.2020 р.

У той же час, суд враховує, що сплата за платіжними дорученнями, прийнятими до уваги державним виконавцем, відбулась ще до постановлення рішення по справі (з 05.02.2019 р. по 18.05.2020 р.), коли ні рішення суду, ні наказу по справі ще не існувало. Отже, за висновком суду сплата боргу відбулась не на виконання судового наказу.

Указане підтверджується змістом долучених до матеріалів справи платіжних доручень (з 05.02.2019 р. по 18.05.2020 р.), де призначенням платежу зазначена оплата боргу за підпишники згідно рах № 79 дог. ВТ421-09/3 від 23.02.2018 р. ; оплата боргу за підпишники згідно рах № 126 дог. ВТ421-09/3 від 23.02.2018 р. , оплата боргу за підпишники згідно рах № 192 дог. ВТ421-09/3 від 23.02.2018 р. , оплата боргу за підпишники згідно рах № 170 дог. ВТ421-09/3 від 23.02.2018 р. , оплата боргу за підпишники згідно дог. ВТ421-09/3 від 23.02.2018 р. , тобто, оплата здійснювалась боржником на виконання договору та з метою погашення заборгованості перед постачальником під час розгляду справи.

Крім того, платіжні доручення № 5835 від 11.04.2019 р., № 6106 від 16.04.2019 р., № 6198 від 18.04.2019 р., № 6676 від 26.04.2019 р., № 7387 від 10.05.2019 р., № 7689 від 14.05.2019 р., № 7812 від 16.05.2019 р., які державний виконавець прийняв у якості доказів сплати стягнутої за судовим рішенням суми, були предметом розгляду даної справи по суті і були враховані господарським судом у якості часткової оплати АТ "ОГХК" боргу за договором № ВТ421-09/3 від 23.02.2018 р., внаслідок чого остаточна сума основного боргу за рішенням суду стала меншою.

Таким чином, надані боржником платіжні доручення не могли бути прийняті державним виконавцем у якості доказів виконання судового наказу.

При цьому суд звертає увагу боржника на приписи ст. 328 ГПК України, якою врегульовано випадки, коли обов`язок боржника відсутній, у зв`язку із добровільним виконанням зобов`язання, внаслідок чого виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Далі слід зазначити, що окрім стягнення з АТ "ОГХК" основного боргу у сумі 1 153 864,63 грн., судовим рішенням з боржника також були стягнуті 3 % річних в розмірі 11 409,54 грн., інфляційні втрати в розмірі 32 189,29 грн. та судовий збір в розмірі 18 861,95 грн.

Однак, доказів, які б свідчили про погашення указаних санкцій і судового збору під час виконавчого провадження № 618373000 боржником та державним виконавцем суду не надано, натомість, боржник у своїх поясненнях зазначив, що 3 % річних, інфляційні втрати та судовий збір він сплатив вже у липні 2020 р. згідно з платіжними дорученнями № 9711 від 16.07.2020 р., № 9712 від 16.07.2020 р., № 9713 від 16.07.2020 р., тобто після закінчення виконавчого провадження № 618373000, що також підтверджує факт невиконання рішення суду на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, у обгрунтування своїх доводів боржник посилався на акт звірки взаєморозрахунків між АТ "ОГХК" та ТОВ "БВС-Групп" про відсутність заборгованості, проведеної станом на 28.07.2020 р., щодо якого суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів чинного законодавства України наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами (договором, рахунками, накладною, платіжними дорученнями, тощо). Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу, зміст та обсяг господарської операції, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у справі на підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання прав та обов`язків сторонами (вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.07.2018 р. у справі № 905/1141/16, Вищим господарським судом України у постанові від 14.04.2014 р. у справі № 908/3427/13).

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, указаний акт звірки був складений боржником у односторонньому порядку, із боку ТОВ "БВС-Групп" - не підписаний. За таких обставин акт звірки взаєморозрахунків не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного доказу сплати боргу за виконавчим документом згідно з рішенням суду від 05.11.2019 р. по справі № 910/5340/19.

Отже, дослідивши надані державним виконавцем та боржником докази, суд вважає, що вони не є належними, допустимими та вірогідними у розумінні ст. 73-79 ГПК України та не свідчать про фактичне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 р. по справі № 910/5340/19, а тому підстави для закриття виконавчого провадження за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" на час спірних правовідносин були відсутні.

За таких обставин дії старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС міста Києва Житнікова C. С. щодо винесення постанови від 26.05.2020 р. про закінчення виконавчого провадження № 61837300 є неправомірними та суперечать закону.

У свою чергу, оскільки неправомірні дії державного виконавця Солом`янського РВ ДВС міста Києва Житнікова C. С. призвели до прийняття постанови від 26.05.2020 р. про закінчення виконавчого провадження № 61837300, вказана постанова також є протиправною, а тому суд визнає цю постанову недійсною.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС міста Києва скасувати постанову від 26.05.2020 р. про закінчення виконавчого провадження № 61837300, то суд зазначає, що Закон України Про виконавче провадження не передбачає повноважень державного виконавця, який прийняв неправомірне рішення, на скасування своїх постанов. Відповідні повноваження Закон покладає на начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень (ч. 3 ст. 74 Закон України Про виконавче провадження ) або на суд відповідно до ст. 343 ГПК України, а тому вимога про зобов`язання державного виконавця скасувати свою постанову є безпідставною, що виключає її задоволення.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС міста Києва поновити виконавче провадження № 61837300 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва, то суд також вважає її необґрунтованою та передчасною, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У даному випадку відновлення виконавчого провадження № 61837300 має бути здійснене державним виконавцем на виконання ухвали суду, прийнятої за результатами розгляду даної скарги (якою постанову старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС міста Києва Житнікова C. С. від 26.05.2020 р. про закінчення виконавчого провадження № 61837300 визнано незаконною), проте, на час розгляду даної скарги державний виконавець ще не отримав відповідного рішення суду, тому у стягувача відсутні підстави вважати, що державний виконавець порушив свій майбутній обов`язок та не відновив виконавче провадження № 61837300.

Отже, враховуючи, що порушення прав скаржника в цій частині не встановлено, а судове рішення не повинно підміняти закон та постановлятись на майбутнє, вимога про зобов`язання державного виконавця поновити виконавче провадження № 61837300 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/5340/19 від 06.12.2019 р. є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного скарга ТОВ "БВС-Групп" підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи клопотання ТОВ "БВС-Групп" про стягнення з Солом`янського РВ ДВС міста Києва витрат за надану професійну правничу допомогу у сумі 7 485,00 грн. у зв`язку із поданням та розглядом скарги, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 7 485,00 грн. скаржник надав: договір про надання професійної правничої допомоги № 16/01-1 від 16.01.2020, укладений між АО Адвокатська компанія Апріорі та ТОВ "БВС-Групп"; додатки № 2 та № 3 до договору про надання професійної правничої допомоги, у яких сторони погодили найменування та обсяг правничої допомоги, а також розмір гонорара адвоката, який становив у загальній сумі 7 485,00 грн.; акт наданих послуг № 2 від 06.07.2020 р., рахунки на оплату № 35 від 01.07.2020 р., № 39 від 22.07.2020 р., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, видані адвокатам Бондар О. Р. (серія ДП № 4087 від 08.01.2019 р.), Ботвінко Р. А. (№ 2622 від 03.09.2012 р.), ордери на надання правової допомоги № 2156/050 від 10.08.2020 р., № 2156/029 від 12.08.2020 р., видані адвокатам Бондар О. Р. та Ботвінко Р. А.; докази оплати правничої допомоги позивачем на суму 7 485,00 грн. (платіжні доручення № 1265 від 02.07.2020 р., № 1287 від 22.07.2020 р.).

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання професійної правничої допомоги у даній справі з розгляду скарги на дії та рішення державного виконавця на суму 7 485,00 грн., які є співмірними із заявленими вимогами. При цьому заперечень щодо розміру цих витрат від державного виконавця або боржника не надходило.

Водночас, суд враховує положення ст. 129 ГПК України, а тому у зв`язку із частковим задоволенням скарги, витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, які підлягають стягненню з Солом`янського РВ ДВС міста Києва в сумі 3 742,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" на дії та рішення старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова Сергія Сергійовича задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова Сергія Сергійовича щодо винесення постанови від 26.05.2020 р. про закінчення виконавчого провадження №61837300.

Визнати недійсною постанову старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова Сергія Сергійовича від 26.05.2020 р. про закінчення виконавчого провадження № 61837300.

У решті заявлених у скарзі вимог - відмовити.

Стягнути з Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76А, ідентифікаційний код 35008087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" (88000, м. Ужгород, вул. Романа Шухевича, 31, ідентифікаційний код 40290140) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 742 (три тисячі сімсот сорок дві) грн. 50 коп.

Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина в судовому засіданні 21 вересня 2020 року.

Повний текст ухвали складений 28 вересня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Головіна К. І.