Рішення

від 25.09.2020 по справі 927/666/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/666/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта,

пр. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; office@ukrnafta.com; mobpost2014@gmail.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмоноліт"

вул. Густинська, 22/1-Г, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17500; ukrspetsmonolit@gmail.com

про стягнення 191 836,65 грн

За участю представників:

від позивача: Шукліна О.В. - головний юрисконсульт, довіреність № 01/01/07-545/д від 25.08.2020

від відповідача: Фесик І.А-адвокат (ордер ЧН № 089561 від 28.07.2020

У судовому засіданні 25.09.2020 була підписана вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмоноліт" 191836,65 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 11/04/1569-Р від 09.11.2018 у частині порушення строків виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів.

Ухвалою суду від 27.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 25.08.2020. Відповідно до ст.165, 251 ГПК України вказаною ухвалою відповідачу було встановлено 15 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №1400049070952 (позивачу) та №1400049071002 (відповідачу), але позивач своїх правом участі в судовому засіданні не скористався, повноважного представника в судове засідання 25.08.2020 не направив, заяв та клопотань від позивача до суду не надходило.

До початку судового засідання від відповідача на адресу суду надійшов відзив вих.№177 від 10.08.2020 на позовну заяву про стягнення штрафних санкцій, який у судовому засіданні 25.08.2020 долучено судом до матеріалів справи.

У відзиві відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати. Відповідач, зокрема, вказує, що позивачем неправомірно зазначено дату закінчення робіт 09.12.2019, оскільки роботи по договору були розпочаті з 13.12.2018 та завершені 02.12.2019, про що свідчить останній акт прийняття робіт, підписаний 02.12.2019. Невиконання робіт протягом 65 календарних днів з моменту початку робіт було обумовлено тим, що позивач виявив бажання внести зміни до основного договору в частині переліку робіт. По розпорядженню замовника роботи були призупинені для узгодження додаткових робіт. Додатковою угодою № 1 від 17.04.2019 до договору сторони погодили, які роботи по договору не будуть виконуватися взагалі та які роботи будуть виконані додатково. Всього додатково були виконані роботи, які не були передбачені основним договором і виконувались на підставі додаткової угоди від 17.04.2019, на суму 732439,93 грн. Оскільки змінились роботи, а сума договору залишилась незмінною, то вартість невиконаних робіт по основному договору відповідає вартості робіт, які виконувались додатково по додатковій угоді № 1 і вартість цих робіт становить 732439,93 грн. Відповідач вважає, що роботи на суму 732439,93 грн по основному договору не були виконані саме за проханням позивача і на підставі додаткової угоди № 1 є припиненими (ст. 604 ЦК), а тому, на думку відповідача, неправомірно стверджувати, що роботи на суму 732439,93 грн відповідачем своєчасно не були виконані і, як наслідок, є неправомірним нарахування позивачем штрафних санкцій на ці роботи. Щодо правомірності нарахування позивачем штрафних санкцій на додатково виконані роботи по додатковій угоді № 1 відповідач зазначає, що додаткова угода № 1 до договору № 11/04/1569-Р від 17.04.2019 була укладена після спливу терміну виконання робіт по основному договору, оскільки роботи повинні були виконуватись протягом 65 днів з моменту оформлення акту про початок виконання будівельних робіт від 12.12.2018. Додаткова угода № 1 не містить термінів виконання додаткових робіт. Оскільки додаткова угода № 1 не містила термінів виконання робіт, то відповідач мав виконати роботи відповідно до ст. 846 ЦК України у розумні строки. Оскільки позивач своєчасно не виконував свої зобов`язання в частині сплати коштів за виконані роботи, відповідач змушений був зупинити виконання свого обов`язку в частині виконання ремонтно-будівельних робіт. Крім того, відповідач повідомляє, що орієнтовний розрахунок судових витрат становить 25000 грн (витрати на правничу допомогу). У разі невизнання обставин зазначених у відзиві відповідач буде заявляти клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, а тому на цей час відповідач не може повідомити суд про орієнтовні витрати на проведення експертизи.

Суд у судовому засіданні 25.08.2020 постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 15.09.2020, про що повідомив відповідача під розписку від 25.08.2020, позивача ухвалою від 25.08.2020, направленою на електронну адресу позивача.

25.08.2020, після закінчення судового засідання, від позивача надійшла відповідь на відзив від 19.08.2020 № 01/01/07-819, яка долучена судом до матеріалів справи.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що укладення сторонами додаткової угоди від 17.04.2019 №1 до договору від 09.11.2018 №11/04/1569-Р не може вважатися вчиненням сторонами новаційного правочину у розумінні ст. 604 ЦК України та відповідно припиненням існуючих договірних зобов`язань, оскільки остання не відповідає вимогам, які ставляться до такого виду правочинів. Вказаною додатковою угодою сторони погодили внесення змін до договору виключно в частині ціни робіт (розрахунків), виклавши договірну ціну до договору в новій редакції в межах загальної вартості договору, визначеної у п. 2.1. та погодженої сторонами під час його укладення. Інші положення договору, як визначено у п. 5 додаткової угоди (в тому числі, умова щодо строків виконання робіт) залишаються незмінними і сторони, в т.ч. шляхом укладення вказаної додаткової угоди, підтвердили по ним свої зобов`язання. Крім того, на думку позивача, на відносини сторін не розповсюджуються умови ст. 846 ЦК України в частині права підрядника виконати роботи у розумні строки, оскільки строк виконання робіт встановлений договором. Порушення ПАТ Укрнафта строків здійснення оплат не може вважатися беззаперечною підставою для відмови відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань, оскільки згідно з на п.2.1. договору проміжні платежі, а також кінцевий розрахунок здійснюється за фактично виконані роботи на підставі відповідних актів та не є авансовим платежем, необхідним для виконання наступних етапів робіт. Посилання відповідача на ст.856 ЦК України, як на підставу порушення останнім умов укладеного договору, є необґрунтованим, оскільки приміщення адміністративно-побутового корпусу, яке належить на праві власності позивачу, було передано відповідачу для капітального ремонту, а не у володіння, тому воно не може бути предметом притримання відповідачем за зобов`язаннями ПАТ Укрнафта . Крім того, протягом періоду, у якому мало місце триваюче порушення договірних зобов`язань, допущених підрядником (а саме - 357 днів) строк повернення/здачі робіт ще не настав. У порушення ст. 595 ЦК України, ПАТ Укрнафта жодним чином не було повідомлено, що відповідач має намір/здійснює будь-яке притримання. ПАТ Укрнафта не погоджується з заявленою відповідачем сумою судових витрат, оскільки жодних документів на підтвердження понесення судових витрат (витрат на правничу допомогу), відповідачем не надано. Інші обставини, на які здійснює посилання відповідач у відзиві на позовну заяву, не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України.

03.08.2020 від відповідача надійшли заперечення від 31.08.2020 на відповідь на відзив, які також долучені судом до матеріалів справи.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, наголошує: додаткова угода № 1 до договору № 11/04/1569-Р була укладена не 17.04.2019, а 03.06.2019, що підтверджується датою коло підпису директора ТОВ Укрспецмоноліт , тобто роботи не виконувались з 18.02.2019 по 03.05.2019 по вині позивача; всі ремонтно-будівельні роботи, які можливо було виконати по договору протягом 65 днів, були виконані своєчасно; роботи по договору були зупинені позивачем у лютому 2019 року (після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт 18.02.2019) по причині необхідності укласти додаткову угоду, якою внести зміни до проектної документації та договору в частині обсягу виконаних робіт. Згідно з п. 3.5 договору обставинами, які перешкоджають виконанню робіт у становленні договором строки, що не залежить від підрядника і дають право на перегляд сторонами цих строків, є, зокрема, такі, за які відповідає замовник (відсутність коштів для фінансування, затримка у виконанні зобов`язань, поява додаткових робіт). Отже, на думку відповідача, це є поважною причиною неможливості виконати зобов`язання відповідачем протягом 65 днів. Укладення 03.06.2019 додаткової угоди до договору свідчить, що позивач погодився на виконання відповідачем робіт по договору та додаткових робіт після збігу 65 денного строку. У зв`язку з порушенням позивачем строків оплати виконаних робіт, відповідач зупиняв проведення ремонтно-будівельних робіт до тих пір поки позивач не сплачував кошти за виконані роботи. Норми ст. 856 ЦК України, вважає відповідач, давали право відповідачу притримати результат роботи, тобто зупинити проведення будівельних робіт.

03.09.2020 від відповідача надійшло клопотання від 31.08.2020 про витребування у позивача доказів, а саме проектної документації по договору № 11/04/1569-р від 09.11.2018, первинної та зі змінами внесеними на підставі додаткової угоди № 1 до договору№ 11/04/1569-р від 09.11.2018.

14.09.2020 від позивача надійшли заперечення від 11.09.2020 № 01/01/07-884 проти клопотання про витребування доказів, в яких ПАТ Укрнафта заперечило проти задоволення клопотання у повному обсязі, оскільки останнє не відповідає вимогам, встановленим ст. 80-81 Господарського процесуального кодексу України, а документи, зазначені у клопотанні, не стосуються предмету спору та предмету доказування. Клопотання про витребування доказів подано відповідачем з порушенням строків, встановлених для його подання.

Розглянувши клопотання відповідача, суд у судовому засіданні 25.08.2020 відмовив в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 25.09.2020, про що повідомлено представників сторін під розписки від 15.09.2020.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

25.09.2020 відповідачем подано клопотання від 14.09.2020 про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме документів на підтвердження надання відповідачу правничої допомоги.

Суд клопотання задовольнив, документи долучив до матеріалів справи.

Також відповідачем подано клопотання від 25.09.2020 про витребування у позивача доказів, в якому відповідач зазначає, що доказами, які підтверджують які саме зміни відбулись у зв`язку з укладенням Додаткової угоди від 17.04.2019 є проектна документація, позивачем проекту документацію по спірному договору суду не надано, а тому відповідач просить витребувати проектну документацію у ПАТ Укрнафта по договору № 11/04/1569-р від 09.11.2018, первинну та зі змінами, внесеними на підставі Додаткової угоди № 1 до Договору № 11/04/1569-р від 09.11.2018.

Крім того, відповідач зазначає, що дане клопотання не подавалось під час надання відзиву на позовну заяву, оскільки позивач визнавав факт укладення додаткової угоди до договору підряду і лише після отримання відповіді на відзив було з`ясовано, що позивач не визнає того факту, що додатковою угодою вносились зміни до переліку робіт.

Відповідно до положень ч.1,2,3,4,5 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

За приписами ч. 1,2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування у позивача доказів, суд встановив, що відповідачем не доведено та не надано належних доказів, які підтверджують наявність поважності причин пропуску строку на подання клопотання про витребування доказів. У поданому відповідачем клопотанні не зазначено обставини, які в розумінні чинного законодавства можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку. У порушення вимог, встановлених ч.4 ст.80, ч.2 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не подано доказів, які підтверджують, що відповідач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання зазначених у клопотанні доказів та не зазначено заходів, яких позивач, вжив для отримання цього доказу самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причин неможливості самостійного отримання цього доказу. Також позивачем належним чином не обґрунтовано неможливість подання даного доказу в терміни, визначені ч. 1-4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що клопотання відповідача про витребування у позивача доказів заявлено відповідачем з пропуском процесуального строку, визначеного ч. 1-4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про продовження строку на подання клопотання про витребування доказів відповідачем не подано, а також те, що строк розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження закінчується 25.09.2020, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про витребування у позивача доказів є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, 09.11.2018 між Публічним акціонерним товариством Укрнафта (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрспецмоноліт (Підрядник) укладено договір підряду №11/04/1569-Р (надалі - Договір), пунктом 1.1 якого встановлено, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати вказані у пункту 1.2 Договору роботи за завданням Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі роботи. Замовником по даному Договору є структурна одиниця ПАТ Укрнафта НГВУ Чернігівнафтогаз .

Згідно з п.1.2 Договору найменування робіт: Капітальний ремонт приміщень адміністративно-побутового корпусу НГВУ Чернігівнафтогаз на території Дідовецької сільської ради (за межами населеного пункту) Прилуцького району Чернігівської області (далі - роботи).

Перелік, строк виконання робіт, а також їх вартість за взаємною згодою сторін можуть коригуватися в процесі виконаний робіт шляхом оформлення сторонами додаткових угод до цього Договору, які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.3. Договору).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що загальна вартість робіт по цьому Договору становить 2428075,37 грн, у тому числі ПДВ 404679,23 грн.

Згідно з п.2.2.-2.3. Договору ціна робіт визначається у відповідності до Договірної ціни - Додаток №1, що є невід`ємною частиною цього Договору. Договірна ціна на виконання даних робіт є твердою.

Відповідно до пункту 2.5. Договору, оплата вартості робіт здійснюється після отримання Замовником примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу Договору згідно з календарним планом фінансування (додаток №2 до даного Договору) у такому порядку:

- авансовий платіж, у розмірі 20% від вартості сировини, матеріалів, що необхідні для виконання робіт та включені до загальної вартості, передбаченої Додатком №1, в сумі 485615,10 грн, в т.ч. ПДВ - 80935,85 грн;

- проміжні платежі за виконані роботи на основі актів виконаних робіт на протязі 30 календарних днів, і врахуванням виплаченого раніше авансового платежу;

- кінцевий розрахунок за виконані роботи проводиться після підписання сторонами Акту готовності об`єкту до експлуатації, на протязі 30 календарних днів.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, строк виконання робіт становить 65 календарних днів з моменту отримання авансового платежу, передбаченого пунктом 2.5 цього Договору, починаючи з дати початку виконання робіт та закінчуючи датою підписання Акту прийняття робіт. Початок робіт оформлюється двостороннім актом про початок виконання робіт, складеним між Замовником та Виконавцем.

Пунктами 3.4. Договору встановлена можливість перегляду термінів виконання робіт, зокрема, при виникненні обставин, що не залежать від Виконавця, перешкоджають виконанню робіт у встановлені терміни, за умови, якщо Виконавець без затримки письмово сповістить Замовника про виникнення таких обставин.

Обставини, які перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки, що не залежать від Підрядника і дають право на перегляд сторонами цих строків, є такі:

- форс-мажор, про який зазначено у розділі 8 Договору;

- за які відповідає Замовник (відсутність коштів для фінансування, затримка у виконанні зобов`язань, поява додаткових робіт);

- внесення змін до проектної документації;

- дії третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними під Виконавця обставинами (п.3.5. Договору).

Як встановлено у пункті 3.6 Договору, рішення сторін про перегляд строку виконання робіт оформлюється у відповідності до пункту 1.3 даного Договору.

Замовник може приймати рішення про уповільнення термінів виконання робіт, їх зупинення або за погодженням з Виконавцем прискорення з внесенням відповідних змін у Договір (п.3.7 Договору).

Згідно з п.3.8. Договору Підрядник приступає до виконання робіт тільки за умови готовності та передачі об`єкта і за умови здійснення авансового платежу, передбаченого п.2.5. цього Договору, не пізніше 10 (десятого) календарного дня.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що виконання робіт або окремих етапів робіт оформлюється шляхом підписання сторонами проміжних актів приймання-передачі виконаних робіт (типова форма №КБ-2В) і довідки про вартість виконаних робіт (типова Форма №КБ-3). В проміжному акті та довідці відображаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені Замовником і Виконавцем, які є первинними обліковими документами. На підставі зазначених документів Замовник проводить розрахунки з Виконавцем.

Приймання-передача закінчених робіт проводиться у разі позитивного результату попереднього випробування (якщо нормативними актами та проектно-кошторисною документацією передбачено проведення попередніх випробувань закінчених робіт або таке випробування викликане характером цих робіт) (п.5.3. Договору).

Згідно з п.5.7. Договору, підписання акту готовності об`єкту до експлуатації є підставою для проведення кінцевих розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання цього Договору сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим Договором.

При порушенні строків виконання робіт, строків по усуненню виявлених недоліків (дефектів) Підрядник на вимогу Замовника сплачує йому штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасного виконання робіт, а у випадку порушення строків виконаних робіт більше 30 календарних днів Підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 3% від вартості Договору.

Відповідно до п.14.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором чи його розірвання.

Сторонами підписано договірну ціну на будівництво Капітальний ремонт приміщень адміністративно-побутовог корпусу НГВУ Чернігівнафтогаз на території Дідовецької сільської ради (за межами населеного пункту) Прилуцького району Чернігівської області , що здійснюється в 2019 році, згідно з якою договірна ціна є твердою та становить 2428,07537 тис.грн.

Додатковою угодою № 1 від 17.04.2019 до Договору №11/04/1569-Р від 09.11.2018, яка підписана підрядника 03.06.2019, у зв`язку з тим, що в процесі виконання будівельно-монтажних робіт згідно вищевказаного Договору виникли додаткові роботи, частина яких не була врахована проектом, сторони без збільшення вартості робіт домовились внести зміни в п.2.2. розділу 2 Вартість робіт. Умови та порядок здійснення розрахунків та викласти його в наступній редакції: Ціна робіт визначається у відповідності до Договірної ціни - Додаток №1 до Додаткової угоди №1. Інші положення Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують зобов`язання по ним.

Сторонами підписано договірну ціну на будівництво Капітальний ремонт приміщень адміністративно-побутового корпусу НГВУ Чернігівнафтогаз на території Дідовецької сільської ради (за межами населеного пункту) Прилуцького району Чернігівської області , що здійснюється в 2019 році, згідно з якою договірна ціна є твердою та становить 2428,07537 тис.грн.

Також сторонами складено та підписано Локальні кошториси на будівельні роботи: Капітальний ремонт приміщень адміністративно-побутового корпусу НГВУ Чернігівнафтогаз на території Дідовецької сільської ради (за межами населеного пункту) Прилуцького району Чернігівської області, а саме: № 2-1-1 на ремонтні роботи Адміністративно-побутового корпусу (трубна база); № 2-1-2 на опалення і вентиляцію Адміністративно-побутового корпусу (трубна база); № 2-1-3 на внутрішній водопровід і каналізацію Адміністративно-побутового корпусу (трубна база); № 2-1-4 на електротехнічні рішення Адміністративно-побутового корпусу (трубна база); № 2-1-5 на інші ремонтно-будівельні роботи Адміністративно-побутового корпусу (трубна база); та підсумкова відомість ресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем здійснено авансовий платіж у розмірі 20% від вартості сировини, матеріалів, що необхідні для виконання робіт та включені до загальної вартості, передбаченої Додатком №1, в сумі 485615,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5805 від 30.11.2018 (т.1 а.с.147).

12.12.2018 сторонами підписано акт про початок виконання будівельних-монтажних робіт, згідно з яким позивач передав відповідачу будівлю адміністративно-побутового корпусу для виконання будівельно-монтажних робіт з 13.12.2018.

Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за січень 2019 року, № 2 за лютий 2019 року, № 3 та № 4 за червень 2019 року, № 5 за серпень 2019 року, № 6 за листопад 2019 року, а також довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2019 року (підписана сторонами 09.01.2020), за лютий 2019 року, (підписана сторонами 18.02.2019), за червень 2019 року (підписані сторонам 03.06.2019 та 01.07.2019), за серпень 2019 року (підписана сторонами 02.09.2019), за листопад 2019 року (підписана сторонами 02.12.2019), підрядником (відповідачем) було виконано підрядні роботи з капітального ремонту приміщень адміністративно-побутового корпусу НГВУ Чернігівнафтогаз на території Дідовецької сільської ради (за межами населеного пункту) Прилуцького району Чернігівської області, а замовником (позивачем) прийнято зазначені підрядні роботи.

Згідно з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2019 року відповідачем було виконано підрядні роботи на загальну суму 2342,90407 тис.грн.

Листом № 386 від 09.12.2019 відповідач повідомив позивача про те, що роботи по капітальному ремонту приміщень адміністративно-побутового корпусу НГВУ Чернігівнафтогаз на території Дідовецької сільської ради (за межами населеного пункту) Прилуцького району Чернігівської області закінчено.

За виконані відповідачем підрядні роботи позивач сплатив відповідачу 1857288,97 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 574 від 13.02.2019 на суму 344813,09 грн, № 437 від 28.02.2020 на суму 13864,95 грн, № 1049 від 21.03.2019 на суму 407703,25 грн, № 2894 від 21.08.2019 на суму 636858,66 грн, № 2896 від 21.08.2019 на суму 83159,44 грн, № 3551 від 25.10.2019 на суму 370889,58 грн.

Отже, з урахуванням сплаченого авансового платіжу в сумі 485615,10 грн, позивачем здійснено повну оплату виконаних відповідачем робіт на загальну суму 2342904,07 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі виконання робіт, передбачених договором, відповідач звертався до позивача з листами вих.№269/1 від 11.02.2019, вих.№279 від 13.03.2019, в яких просив продовжити термін виконання робіт на 65 календарних днів та вирішити питання про оформлення та підписання додаткової угоди у зв`язку з несприятливими погодними умовами, що унеможливлюють проведення покрівельних робіт, виникненні затримки у виконанні зобов`язання з боку замовника в частині розрахунків за виконані роботи, появи необхідності у виконанні додаткових робіт.

Відповідей позивача на дані листи та доказів, які підтверджують укладення між сторонами додаткових угод щодо продовження терміну виконання робіт матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що відповідач звертався до позивача з листами вих.№ 280 від 21.03.2019, вих.№303 від 10.07.2019, та вих.№370 від 21.10.2019, в яких повідомляв позивача про порушення умов договору в частині оплати виконаних відповідачем робіт, просив здійснити повний розрахунок за виконані роботи та повідомляв про застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі 41440,95 грн.

Листом вих.№310 від 02.08.2019 відповідач повідомляв позивача, що невиконання фінансування вплине на терміни виконання загальних робіт, у зв`язку з чим відповідач вимушений був призупинити виконання робіт з 02.08.2019.

Позивач у листі від 19.12.2019 №01/01/11/04-02/02/2/3127 зазначав, що ТОВ Укрспецмоноліт повинно було закінчити виконання робіт 18.02.2019, але станом на 18.02.2019 відповідачем не виконано робіт передбачених договором на суму 1189943,93 грн. Позивач повідомив відповідача про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем робіт у розмірі 191836,65 грн та, враховуючи лист відповідача № 370 від 21.10.2019 щодо прострочення строків сплати коштів ПАТ Укрнафта та можливості нарахування останнім штрафних санкцій в сумі 41440,95 грн, пропонував відповідачу заключення додаткової угоди №2 з можливістю надання знижки в сумі 150395,70 грн (191836,65 грн - 41440,95 грн).

Даний лист був залишений відповідачем без відповіді, додаткова угода № 2 сторонами не укладалась.

Порушення відповідачем умов договору щодо належного виконання своїх зобов`язань в частині своєчасного виконання робіт у терміни, встановлені умовами договору, стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених пунктом 9.2 Договору, а саме: 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт та 3% від вартості Договору.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч.2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.875 Цивільного кодексу України, до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами статті 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом, між сторонами фактично було укладено договір підряду № 11/04/1569-Р від 09.11.2018, який містить елементи договору будівельного підряду.

На виконання умов договору в період з 13.12.2018 по 12.12.2019 відповідачем було виконано, а позивачем прийнято та здійснено повну оплату за підрядні роботи з капітального ремонту приміщень адміністративно-побутового корпусу НГВУ Чернігівнафтогаз на території Дідовецької сільської ради (за межами населеного пункту) Прилуцького району Чернігівської області.

Враховуючи умови п.3.1. Договору, а також те, що 12.12.2018 сторонами підписано акт про початок виконання будівельних-монтажних робіт, згідно з яким позивач передав відповідачу будівлю адміністративно-побутового корпусу для виконання будівельно-монтажних робіт з 13.12.2018, а тому виконання відповідачем робіт по капітальному ремонту приміщень адміністративно-побутового корпусу НГВУ Чернігівнафтогаз на території Дідовецької сільської ради (за межами населеного пункту) Прилуцького району Чернігівської області на суму 2428075,37 грн повинно було здійснено у період з 13.12.2018 по 15.02.2019.

Судом встановлено, що відповідачем станом на 18.02.2019 було виконано лише частину робіт на суму 1238131,44 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за січень 2019 року, № 2 за лютий 2019 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2019 року від 09.01.2019 на суму 830428,19 грн та за лютий 2019 року від 18.02.2019 на суму 407703,25 грн.

Повний обсяг робіт по капітальному ремонту приміщень адміністративно-побутового корпусу НГВУ Чернігівнафтогаз на території Дідовецької сільської ради (за межами населеного пункту) Прилуцького району Чернігівської області був виконаний відповідачем 02.12.2019, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін.

Пунктами 3.4., 3.6., 3.7. Договору сторони встановили можливість перегляду термінів виконання робіт, зокрема, при виникненні обставин, що не залежать від Виконавця, перешкоджають виконанню робіт у встановлені терміни, за умови, якщо Виконавець без затримки письмово сповістить Замовника про виникнення таких обставин. До обставин, які перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки, що не залежать від Підрядника і дають право на перегляд сторонами цих строків, належать, зокрема, такі, за які відповідає Замовник (відсутність коштів для фінансування, затримка у виконанні зобов`язань, поява додаткових робіт). Рішення сторін про перегляд строку виконання робіт оформлюється у відповідності до пункту 1.3 Договору. Замовник може приймати рішення про уповільнення термінів виконання робіт, їх зупинення або за погодженням з Виконавцем прискорення з внесенням відповідних змін у Договір.

Судом встановлено, що у відповідності до п.3.4. Договору відповідач листами вих.№269/1 від 11.02.2019, вих.№279 від 13.03.2019 повідомляв позивача про виникнення обставин, що перешкоджають виконанню робіт у встановлені терміни (несприятливі погодні умови, що унеможливлюють проведення покрівельних робіт, виникнення затримки у виконанні зобов`язання з боку замовника в частині розрахунків за виконані роботи, поява необхідності у виконанні додаткових робіт) та просив продовжити термін виконання робіт на 65 календарних днів і вирішити питання про оформлення та підписання додаткової угоди у зв`язку. Листом вих.№310 від 02.08.2019 відповідач повідомляв позивача про призупинення виконання робіт з 02.08.2019.

У той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття саме позивачем як Замовником відповідно до п.3.7 Договору рішення про зупинення термінів виконання робіт, а також доказів прийняття сторонами рішення про перегляд строку виконання робіт та укладення додаткових угод до договору щодо продовження строку виконання робіт у відповідності до п.1.3. Договору.

Приймаючи до уваги, що за умовами договору виконання відповідачем підрядних робіт повинно було здійснено у період з 13.12.2018 по 15.02.2019, але фактично відповідач виконав роботи 02.12.2019, позивачем рішення про зупинення термінів виконання робіт не приймалося, сторонами рішення про перегляд строку виконання робіт також не приймалось та у відповідності до пункту 1.3 Договору додатковими угодами не оформлювалось, а тому суд доходить висновку, що відповідач свої зобов`язання щодо виконання робіт по капітальному ремонту приміщень адміністративно-побутового корпусу НГВУ Чернігівнафтогаз на території Дідовецької сільської ради (за межами населеного пункту) Прилуцького району Чернігівської області виконав з порушенням встановленого у п.3.1. Договору строку виконання робіт.

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 191836,65 грн, у тому числі штрафу за порушення строків виконання робіт у розмірі 10% від вартості несвоєчасного виконання робіт, що становить 118994,39 грн, та штрафу за порушення строків виконаних робіт більше 30 календарних днів у розмірі 3% від вартості Договору, що становить 72842,26 грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків виконання ним, як Підрядником, робіт по капітальному ремонту приміщень адміністративно-побутового корпусу НГВУ Чернігівнафтогаз на території Дідовецької сільської ради (за межами населеного пункту) Прилуцького району Чернігівської області, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача штраф за порушення строків виконання робіт у розмірі 10% від вартості несвоєчасного виконання робіт, що становить 118994,39 грн, та штраф за порушення строків виконаних робіт більше 30 календарних днів у розмірі 3% від вартості Договору, що становить 72842,26 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість виконання ним робіт по капітальному ремонту приміщень адміністративно-побутового корпусу НГВУ Чернігівнафтогаз на території Дідовецької сільської ради (за межами населеного пункту) Прилуцького району Чернігівської області у строки, встановлені умовами Договору, а тому дії відповідача щодо виконання робіт з порушенням строків, є порушенням положень договору та норм чинного законодавства та підставою для застосування до відповідача ст. 546, 549 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, інші доводи відповідача судом до уваги не приймаються і спростовуються вищевстановленими обставинами справи.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру штрафу, суд бере до уваги таке.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки, штрафу, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що навіть із порушенням строку, але в повному обсязі відповідачем було виконано, а позивачем прийнято підрядні роботи з капітального ремонту приміщень адміністративно-побутового корпусу НГВУ Чернігівнафтогаз на території Дідовецької сільської ради (за межами населеного пункту) Прилуцького району Чернігівської області, позивач не надав суду належних та допустимих доказів понесених ним збитків у зв`язку з виконанням відповідачем робіт з порушенням встановленого в договорі строку, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір нарахованих штрафу, які заявлені до стягнення, на 50 відсотків.

Відповідно, з урахуванням зменшення судом розміру штрафу на 50%, суд вважає обґрунтованим нарахування штрафу в розмірі 95918,33 грн, у тому числі штрафу за порушення строків виконання робіт у розмірі 10% від вартості несвоєчасного виконання робіт, що становить 59497,20 грн, та штрафу за порушення строків виконаних робіт більше 30 календарних днів у розмірі 3% від вартості Договору, що становить 36421,13 грн.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 95918,33 грн, у тому числі 59497,20 грн штрафу за порушення строків виконання робіт у розмірі 10% від вартості несвоєчасного виконання робіт та 36421,13 грн штрафу за порушення строків виконаних робіт більше 30 календарних днів у розмірі 3% від вартості Договору.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 25000,00 грн. Це витрати на правничу допомогу. 25.08.2020 відповідачем надано суду ордер серії ЧН №089561 на надання ТОВ Укрспецмоноліт правової допомоги адвокатом Фесіком І.А., копію договору про надання правової допомоги від 28.07.2020, укладеного між ТОВ Укрспецмоноліт та адвокатом Фесіком І.А., додаткову угоду від 25.08.2020 до договору про надання правової допомоги, акт виконаних робіт від 14.09.2020 по договору про надання правової допомоги від 28.07.2020, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 14.09.2020 та копію видаткового касового ордеру від 14.09.2020 на суму 25000,00 грн.

Відповідно до ч.1,3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, втрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.4. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому відсутні підстави для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем згідно платіжного доручення № 8302-П20 від 03.07.2020 за звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 2877,56 грн.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129,130 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2877,56 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецмоноліт (вул. Густинська, 22/1-Г, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17500; код ЄДРПОУ 40024082) на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта (пр. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 00135390) 95918,33 грн штрафу та 2877,56 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Відмовити Публічному акціонерному товариству Укрнафта (пр. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 00135390) у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецмоноліт (вул. Густинська, 22/1-Г, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17500; код ЄДРПОУ 40024082) 95918,32 грн штрафу.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.09.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор