Ухвала

від 18.03.2021 по справі 927/666/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 927/666/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмоноліт"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

(суддя Моцьор В.В.)

від 25.09.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Ткаченко Б.О., Андрієнко В.В., Майданевич А.Г.)

від 19 .0 1.2021

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмоноліт"

про стягнення 191 836,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021, у справі № 927/666/20, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 95 918,33 грн штрафу та 2 877,56 грн судового збору. У частині стягнення 95 918,32 грн штрафу відмовлено.

25.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецмоноліт" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 927/666/20. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд. До касаційної скарги скаржник додав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2270,00 грн).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Скаржник зазначає, що справа є малозначною, проте підлягає оскарженню за підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецмоноліт" стверджує, що на сьогоднішній день відсутній висновок Верховного Суду стосовно розрахунку розміру неустойки (статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України) за порушення виконання підрядником будівельних робіт з урахуванням приписів пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України. На його думку, питання права щодо нарахування штрафу на податок на додану вартість через несвоєчасне виконання робіт має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Також скаржник вказав, що є судові рішення Верховного Суду з висновком про те, що при нарахуванні пені враховуються як вартість будівельних матеріалів, так і вартість невиконаних будівельних робіт, однак не наводить конкретні приклади (номери справ) таких судових рішень Верховного Суду. При цьому, посилається на постанову Верховного Суду від 16.08.2019 у справі № 911/1823/18 в якій зазначено про неправомірність включення до розрахунку пені вартості матеріалів.

Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що відповідач свої зобов`язання щодо виконання робіт по капітальному ремонту приміщень виконав з порушенням строку виконання робіт, встановленого пунктом 3.1. договору. Таким чином, позивач правомірно нарахував до стягнення штраф з відповідача у розмірі 191 836,65 грн: штраф за порушення строків виконання робіт у розмірі 10% від вартості несвоєчасного виконання робіт, що становить 118 994,39 грн, та штраф за порушення строків виконаних робіт більше 30 календарних днів у розмірі 3% від вартості договору, що становить 72 842,26 грн.

Суди попередніх інстанцій перевірили правильність нарахування позивачем неустойки, при цьому, питання нарахування податку на додану вартість при нарахуванні штрафу взагалі не було предметом розгляду у цій справі, також не було предметом розгляду питання права щодо нарахування штрафу на податок на додану вартість через несвоєчасне виконання робіт.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Втім, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною їх власного викладення, і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Верховний Суд враховує матеріальне застосування норм права щодо визначення неустойки (статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України) під час неналежного виконання умов договору підряду у постановах Верховного Суду у справах №№ 910/3362/18, 910/4709/18, 910/3920/18, 910/22058/17, 910/15152/19.

Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник у касаційній скарзі не довів обґрунтованість питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Враховуючи те, що предмет позову у справі № 927/666/20 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та те, що Верховний Суд дійшов висновку про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецмоноліт" у касаційній скарзі належним чином фундаментального значення питання права для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд не розглядає інші наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у касаційній скарзі, оскільки подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмоноліт" згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 цього Кодексу, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Верховний Суд не розглядає заяву про поновлення строку касаційного оскарження.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини 3 статті 287, пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 927/666/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмоноліт" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко