Ухвала

від 29.09.2020 по справі 910/5479/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5479/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд м. Києва"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2019 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020

за позовом корпорації "Альтіс-Холдінг"

до комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд м. Києва"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Хенсфорд-Україна"

про розірвання договорів, визначення наслідків розірвання договорів та стягнення 3 726 426,64 грн.,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2020 (згідно зі штампом вхідної кореспонденції Північного апеляційного господарського суду) комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд м. Києва" (далі - комунальне підприємство, скаржник) звернулося через Північний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 (дата складення повного тексту постанови - 14.08.2020) зі справи № 910/5479/19; направити справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Крім того, скаржник просить: вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бочковського Т.О. від 25.08.2020 (далі - постанова ДВС від 25.08.2020); відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у цій справі.

Касаційна скарга комунального підприємства не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Предметом цієї касаційної скарги є рішення місцевого господарського суду від 09.09.2019 та постанова апеляційного господарського суду від 04.06.2020. Отже, скаржником оскаржуються рішення суду, передбачені пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення .

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що доводи касаційної скарги зводяться до цитування окремих норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та ГПК України. Скаржником як підстава касаційного оскарження спірних судових актів зазначені: частина другої статті 287 ГПК України із посиланням на пункт 1 частину третю статті 310 ГПК України. При цьому скаржник зазначає про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій правової природи договору генпідряду від 29.04.2013 № 01-ПП-АХ/2, обставин, пов`язаних з його виконанням та застосуванням наслідків його невиконання. Отже, фактично комунальне підприємство мотивує касаційне оскарження змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу ). Зважаючи на зазначене, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що вимоги про направлення справи на новий розгляд після скасування судових актів, за обставин недослідження/неналежного дослідження зібраних у справі доказів, мають доводитися скаржником за умови обґрунтованості підстав касаційного оскарження у сукупності пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України .

До того ж ненадання судом попередньої інстанції оцінки усім обставинам справи та невірне застосували норми права, не є очевидним та явним виконанням приписів пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі та до переоцінки доказів, які були здійсненні судом апеляційної інстанції і які з огляду на статус Верховного Суду та повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями ст. 308 ГПК України. При цьому вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень (передати справу повністю або частково на новий розгляд, ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції тощо).

Отже, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Тому скаржник має конкретизувати предмет касаційного оскарження у відповідності до частини першої статті 287 ГПК України та оформити прохальну частину касаційної скарги зважаючи на її підставність, враховуючи зміст вимог частини другої статті 287 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що позов у справі № 910/5479/19 подано про: розірвання договорів генпідряду від: 25.09.2012 № 01-ПП-АХ, від 29.04.2013 № 01-ПП-АХ/2 та від 17.05.2017 №17/05-2017 із визначенням наслідків розірвання договору, шляхом передачі всіх результатів робіт та будівельного майданчика від генпідрядника замовнику; стягнення 2 015 829,47 грн. основного боргу за договором генпідряду від 29.04.2013 № 01-ПП-АХ/2 та стягнення 1 710 597,17 грн. основного боргу за договором генпідряду від 17.05.2017 № 17/05-2017. Отже, предметом розгляду цієї справи на момент звернення з позовом було три немайнові вимог та дві вимоги майнового характеру. Позов у цій справі подано у квітні 2019 року.

Скаржник просить переглянути спірні судові акти в частині правомірності стягнення з нього 2 015 829,47 грн. основного боргу за договором генпідряду від 29.04.2013 № 01-ПП-АХ/2. Таким чином, предметом касаційного перегляду фактично є одна майнова вимога.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" [у редакції, що діяла на час подання (2019 рік) даної позовної заяви] ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1 921 грн.

Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги майновий характер спору, при поданні касаційної скарги, мав бути сплачений судовий збір за одну майнову вимогу, що складає 60 474,88 грн. [30 237,44 грн. (за 1 майнову вимогу) х 200%].

Однак всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Натомість комунальне підприємство просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги на спірні судові акти у цій справі, з мотивів арешту всіх рахунків скаржника постановою ДВС від 25.08.2020 на момент звернення з касаційною скаргою.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Отже, посилання комунального підприємства на арешт рахунків не є підставою відстрочення сплати судового збору в силу статті 8 Закону України "Про судовий збір".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (§ 60).

За таких обставин, враховуючи положення статті 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, вказане клопотання задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що комунальному підприємству необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме: на суму 60 474,88 грн., за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102;

- Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Щодо клопотання скаржника про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанови ДВС від 25.08.2020, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З огляду на те, що касаційна скарга комунального підприємства зі справи № 910/5479/19 підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, зазначене клопотання про вжиття запобіжних заходів, буде розглянуто Касаційним господарським судом після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд м. Києва" на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 зі справи № 910/5479/19 залишити без руху.

2. Надати комунальному підприємству "Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд м. Києва" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз`яснити комунальному підприємству "Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд м. Києва", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк