Постанова

від 29.09.2020 по справі 360/1305/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року справа №360/1305/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника позивача Косогової Л.О., представника відповідача ОСОБА_5, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 р. (у повному обсязі складено 12 червня 2020 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/1305/20 (головуючий І інстанції суддя Т.В. Смішлива) за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 27.03.2020 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати дії Управління поліції охорони в Луганській області щодо його звільнення протиправними;

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника підполковника поліції управління поліції охорони в Луганській області від 24 лютого 2020 року № 62 в частині його звільнення як поліцейського-водія взводу реагування Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області сержанта поліції з роботи за п. 6 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за порушення службової дисципліни, особисту недисциплінованість, низькі моральні якості, безвідповідальне ставлення до виконання свої функціональних обов`язків, а саме: поява на службі в нетверезому стані на підставі статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

- поновити його на посаді поліцейського-водія взводу реагування Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області сержанта поліції;

- зобов`язати Управління поліції охорони в Луганській області нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 1-3).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року у справі № 360/5077/19 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 166-172).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 177-181).

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що судом було розглянуто позовну заяву позивача упереджено, з порушенням гарантій рівності у реалізації наданих процесуальних прав позивачу; було порушено принципи адміністративного судочинства щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальності сторін та офіційного з`ясування всіх обставин у справі; порушення судом норм процесуального права.

Апелянт звертає увагу на те, що форма № 129-о Протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп`яніння наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2009 року № 774 відмінена; відповідачем під час проведення службового розслідування було грубо порушено вимоги Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, висловлює згоду з мотивацією відмови у задоволенні позову.

Представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом УДСО при ГУМВС України у Луганській області від 27.03.2014 № 15о/с молодшого сержанта міліції ОСОБА_1 призначено міліціонером-водієм взводу № 2 спеціальної роти груп затримання Сєвєродонецького міжрайонного відділу УДСО при ГУМВС України у Луганській області, як прибувшого з ГУМВС України в Харківський області (а.с. 62).

Наказом № 40 о/с від 06.11.2015 сержанта міліції ОСОБА_1 , міліціонера - водія спеціального взводу груп затримання Сєвєродонецького міжрайонного відділу УДСО при ГУМВС України у Луганській області звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 63 к Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) (а.с. 63).

Наказом Управління поліції охорони в Луганській області № 1 о/с від 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 призначено поліцейським-водієм взводу реагування 2 Сєвєродонецького міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Луганській області (а.с. 64).

Позивачем 07 листопада 2015 року прийнято присягу на вірність Українському народу (а.с. 119).

Згідно з протоколом № 53 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 16.02.2020, складеного лікарем Комунального некомерційного підприємства Старобільське районне територіальне медичне об`єднання Старобільської районної ради (далі - КНП Старобільське РТМО ) проведено огляд ОСОБА_1 , направленого для проходження огляду в.о. начальника СФО УПО Вороніним Ю. Під час огляду виявлено присутність запаху алкоголю з рота. Наявність алкоголю у видихуваному повітрі досліджувалось на пристрої Drager ARBH - 0501 . Результати дослідження о 8 год. 04 хв. - 0,34 проміле, о 08 год. 15 хв. - 0,39 проміле (а.с. 68-70).

Наказом Управління поліції охорони в Луганській області № 52 від 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків та визначено порядок подальшої роботи у підрозділі Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області ВРМ м. Старобільськ (а.с. 88-89).

Наказом Управління поліції охорони в Луганській області № 55 від 18 лютого 2020 року призначено проведення службового розслідування за фактом перевірки організації несення служби та проведення інструктажу з особовим складом ВРМ м. Старобільськ Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області 16.02.2020, проведення якого доручено комісії у складі голови комісії ОСОБА_2 , членів комісії ОСОБА_3 , ОСОБА_5, ОСОБА_4 (а.с. 66).

Призначенню службового розслідування передувало подання т.в.о. начальника Департаменту внутрішньої безпеки Ткаченка О. про виявлені 16.02.2020 порушення про проведенні перевірки організації несення служби та проведення інструктажу з особовим складом ВРМ м. Старобільськ, у якому, крім іншого, зазначено про встановлення факту перебування на службі ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 75).

Засідання дисциплінарної комісії відбулось 24 лютого 2020 року, на якому був присутній ОСОБА_1 та надав усні пояснення про те, що за рекомендацією лікаря з 14.02.2020 регулярно вживав корвалол та о шостій ранку 16.02.2020 випив 30 крапель корвалолу (а.с. 91-92).

За наслідками проведення службового розслідування складено висновок службового розслідування від 24.02.2020, яким встановлено, що поліцейський-водій ВР Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області 16.02.2020 прибув на службу в стані алкогольного сп`яніння. За порушення службової дисципліни, особисту недисциплінованість, низькі моральні якості, безвідповідальне ставлення до виконання своїх функціональних обов`язків, а саме поява на службі в нетверезому стані, на підставі ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України ОСОБА_1 підлягає звільненню з роботи за п. 6 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію (а.с. 72-74).

Наказом Управління поліції охорони в Луганській області від 24.02.2020 № 62 Про покарання за порушення службової дисципліни, особисту недисциплінованість, низькі моральні якості, безвідповідальне ставлення до виконання своїх функціональних обов`язків, а саме поява на службі в нетверезому стані, на підставі ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України підлягає звільненню з роботи за п. 6 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію поліцейський-водій взводу реагування Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області сержант поліції ОСОБА_1 24.02.2020 (а.с. 90).

На підставі наказу Управління поліції охорони в Луганській області № 15 о/с від 24.02.2020 сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія взводу реагування Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області звільнено зі служби відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), підставою для якого слугував наказ УПО від 24.02.2020 № 62 (а.с. 65).

Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем наказу від 24 лютого 2020 року № 62 в частині звільнення поліцейського-водія взводу реагування Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області сержанта поліції ОСОБА_1 24 лютого 2020 року з роботи за п. 6 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за порушення службової дисципліни особисту недисциплінованість, низькі моральні якості, безвідповідальне ставлення до виконання свої функціональних обов`язків, а саме поява на службі в нетверезому стані на підставі статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII Про Національну поліцію (далі - Закон № 580), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут), Інструкцією про організацію службової діяльності органів поліції охорони під час виконання заходів з фізичної охорони об`єктів, затвердженої наказом МВС від 07.07.2017 № 577 (далі - Інструкція № 577), Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, Присягою працівника поліції.

За пунктами 1 та 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частинами першою та другою статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII встановлено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

"Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

За приписами пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Статут.

Частинами першою та другою статті 1 Статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частиною 3 статті 1 Статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1);

- знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки (пункт 2);

- поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень (пункт 3);

- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6);

- утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини (пункт 7);

- поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень (пункт 11).

За унормуванням частини першої статті 11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (частина перша статті 12 Статуту).

Зміст частин першої-третьої статті 13 Статуту окреслює, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Статтею 14 Статуту передбачено:

- службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського (частина перша);

- службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (частина друга);

- службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (частина третя);

- підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (частина четверта);

- службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частина шоста);

- порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 10).

Частинами першою - третьою статті 15 Статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

До складу дисциплінарних комісій можуть також включатися представники громадськості, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.

Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України (частина сьома статті 15 Статуту).

За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією (частина десята статті 15 Статуту).

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (частина п`ятнадцята статті 15 Статуту).

Статтею 16 Статуту встановлені строки проведення службового розслідування, частиною першою якої визначено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

В частинах першої - другої статті 18 Статуту зазначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;

2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;

3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;

4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;

5) користуватися правничою допомогою.

Статтею 19 Статуту передбачений порядок застосування дисциплінарних стягнень, частиною першою якої обумовлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (частина третя статті 19 Статуту).

За правилами частини четвертої статті 19 Статуту обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського (частина п`ята статті 19 Статуту).

Частиною шостою статті 19 Статуту встановлено, що обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (частина сьома статті 19 Статуту).

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (частина восьма статті 19 Статуту).

За змістом частин першої, дев`ятої статті 19 Статуту повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом.

Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.

Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується (ч. 1,3 статті 20 Статуту).

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Таким чином, притягненню поліцейського до дисциплінарної відповідальності передує проведення службового розслідування, в ході якого дисциплінарна комісія зобов`язана своєчасно, повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановити причини та умови його вчинення, вину, ступінь тяжкості дисциплінарного проступку, дані, що характеризують особу поліцейського, обставини, що пом`якшують та обтяжують його вину тощо.

Склад дисциплінарної комісії, форму службового розслідування визначає керівник одночасно з призначенням службового розслідування.

Всі встановлені службовим розслідуванням обставини та заходи, вжиті дисциплінарною комісією з метою встановлення всіх обставин дисциплінарного проступку, обов`язково мають бути зазначені у висновку службового розслідування.

Поліцейський, стосовно якого здійснюється службове розслідування, має право брати безпосередню участь у його проведенні шляхом, зокрема, надання пояснень щодо обставин справи, наводити свої міркування, подавати заяви та клопотання, приєднувати докази до матеріалів службового розслідування. При цьому у висновку службового розслідування в обов`язковому порядку мають бути відображені такі пояснення особи, її заперечення, клопотання, а також мотиви їх відхилення чи задоволення.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом Управління поліції охорони в Луганській області № 55 від 18 лютого 2020 року призначено проведення службового розслідування за фактом перевірки організації несення служби та проведення інструктажу з особовим складом ВРМ м. Старобільськ Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області16.02.2020, проведення якого доручено комісії у складі голови комісії ОСОБА_2 , членів комісії ОСОБА_3 , ОСОБА_5, ОСОБА_4 (а.с. 66).

Призначенню службового розслідування передувало подання т.в.о. начальника Департаменту внутрішньої безпеки Ткаченка О. про виявлені 16.02.2020 порушення про проведенні перевірки організації несення служби та проведення інструктажу з особовим складом ВРМ м. Старобільськ, у якому крім іншого також зазначено про встановлення факту перебування на службі ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 75).

Засідання дисциплінарної комісії відбулось 24 лютого 2020 року, на якому був присутній ОСОБА_1 та надав усні пояснення про те, що за рекомендацією лікаря з 14.02.2020 регулярно вживав корвалол та о шостій ранку 16.02.2020 випив 30 крапель корвалолу (а.с. 91-92).

Представник апелянта посилається на те, що службове розслідування стосовно ОСОБА_1 не призначалось, оскільки службове розслідування призначено за фактом перевірки організації несення служби та проведення інструктажу з особовим складом ВРМ м. Старобільськ Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області 16.02.2020 року.

Разом з тим, такі доводи судом не приймаються до уваги, оскільки призначенню службового розслідуванню передувало подання т.в.о. начальника Департаменту внутрішньої безпеки Ткаченка О. про виявлені 16.02.2020 порушення про проведенні перевірки організації несення служби та проведення інструктажу з особовим складом ВРМ м. Старобільськ, у якому крім іншого також зазначено про встановлення факту перебування на службі ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, а в наказі № 55 від 18 лютого 2020 року вказано, що службове розслідування призначено за фактом перевірки організації несення служби та проведення інструктажу з особовим складом ВРМ м. Старобільськ Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області16.02.2020.

Щодо не ознайомлення позивача з наказом про призначення службового розслідування, суд відзначає, що позивача ознайомлено з наказом № 52 від 17.02.2020 про відсторонення від виконання службових обов`язків, у якому зазначено про проведення службової перевірки щодо нього за появу на службі в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 88-89).

Дисциплінарним статутом дійсно передбачені права поліцейського, у тому числі і право на захист, однак, позивачем не надано суду доказів того, що, дізнавшись про проведення щодо нього службової перевірки, ОСОБА_1 вчиняв дії, спрямовані на надання письмових пояснень щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку, доказів правомірності своїх дій, або звертався із клопотаннями про ознайомлення його з матеріалами службового розслідування.

Про проведення засідання дисциплінарної комісії 24.02.2020 ОСОБА_1 був повідомлений та особисто приймав у ньому участь, при цьому, пояснення, надані ним на засіданні дисциплінарної комісії та у судовому засіданні у суді першої інстанції, суттєво відрізняються. Так, на засіданні дисциплінарної комісії позивач стверджував, що за порадою лікаря приймав краплі Корвалол , а у судовому засіданні пояснив, що вживав краплі Афлубін не додержуючись інструкції, а випив краплі з мірного стаканчику та не зміг пояснити обсяг вжитого.

У будь-якому випадку перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є недопустимим та слугує підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За наслідками проведення службового розслідування складено висновок службового розслідування від 24.02.2020, яким встановлено, що поліцейський-водій ВР Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області 16.02.2020 прибув на службу в стані алкогольного сп`яніння, і запропоновано за порушення службової дисципліни, особисту недисциплінованість, низькі моральні якості, безвідповідальне ставлення до виконання своїх функціональних обов`язків, а саме: поява на службі в нетверезому стані, на підставі ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України ОСОБА_1 звільнити з роботи за п. 6 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію (а.с. 72-74).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді поліцейського-водія.

Відповідно до п. 3, 4 Інструкція № 577 поліцейський-водій (водій чи інший член наряду, за яким у встановленому порядку закріплений транспортний засіб, або персонал поліції охорони, який має право керування транспортним засобом замовника) (далі - водій), повинен мати посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, медичну довідку. Перед інструктажем водії зобов`язані пройти медичний огляд та отримати передрейсовий інструктаж.

Матеріалами справи підтверджено, що Управління поліції охорони в Луганській області 02 січня 2020 року уклало договір № 3 з Комунальним некомерційним підприємством Старобільське районне територіальне медичне об`єднання Старобільської районної ради, предметом якого є надання послуг з проведення передрейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів щодо можливості його допуску за станом здоров`я до керування службовим автомобілем у 2020 році та надання таких відомостей у дорожньому листі. У додатку № 1 до вказаного договору зазначено перелік поліцейських-водіїв, які повинні проходити медичний огляд водія на санпропускнику КПН Старобільське районне територіальне медичне об`єднання , серед яких за номером 1 вказано ОСОБА_1 (а.с. 151-153).

05.02.2020 відповідач уклав договір № 24-НП з Комунальним некомерційним підприємством Сватівська багатопрофільна лікарня Сватівської районної ради про надання послуг з проведення щозмінного передрейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів, строк дії договору до 31 грудня 2020 року (а.с. 149-150).

Тобто, відповідачем створено умови для проходження поліцейськими-водіями передрейсового медичного огляду.

Судом досліджено дорожні листи № 2 на січень 2020 року на автомобіль марки ТЗ ВАЗ 2115, номерний знак НОМЕР_1 , № 3 на січень 2020 року на автомобіль марки ТЗ ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_2 , № 4 на січень 2020 року на автомобіль марки ТЗ ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_3 (а.с. 155-161).

Серед осіб, які керували вказаними транспортними засобами, зазначено також водія ОСОБА_1 . Останній також занесений у відомості на отримання паливно-мастильних матеріалів у січні 2020 року на вказані автомобілі, що підтверджує факт керування вказаними автомобілями. Суд підкреслює, що дорожні листи містять відмітки про проходження водіями, у тому числі і ОСОБА_1 , щоденного медичного огляду та допуск до керування за станом здоров`я.

Таким чином, поліцейський-водій ОСОБА_1 був обізнаний про порядок проходження передрейсового медичного огляду та про місце його проведення, а тому посилання представника позивача на те, що його повинен був оглядати відповідальний працівник УПО, є необґрунтованими.

Таким чином, прибувши на інструктаж 16.02.2020 без проходження медичного огляду, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 4 Інструкції № 577.

Факт знаходження ОСОБА_1 16.02.2020 на службі в стані алкогольного сп`яніння підтверджено протоколом № 53 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 16.02.2020, відповідно до якого під час огляду ОСОБА_1 виявлено присутність запаху алкоголю з рота. Наявність алкоголю у видихуваному повітрі встановлено на пристрої Drager ARBH - 0501 , а саме: зафіксовано результати дослідження о 8 год. 04 хв. - 0.34 проміле, о 08 год. 15 хв. - 0,39 проміле. До протоколу додано роздруківку результатів дослідження (а.с. 68-69).

Протокол № 53 від 16.02.2020 підписано ОСОБА_1 без заперечень, а у судовому засіданні суду першої інстанції позивач підтвердив, що проходив дослідження добровільно, з результатами був ознайомлений одразу, проти виявлених результатів не заперечував. Сумнівався в достовірності результатів, однак, заперечень не висловлював та з проханням відібрати у нього інші біологічні речовини (слюна, сеча, кров) на дослідження не звертався.

Медичний заклад, у якому проведено огляд ОСОБА_1 внесно до Переліку закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом Департаменту охорони здоров`я Луганської обласної державної адміністрації № 25-с від 18.01.2017, зі змінами відповідно до наказу № 1/05/00642 від 20.02.2020, а прилад електродіагностичний Drager ALKOTEST 6810 , заводський номер ARBH - 0501, виробник Drager Safety AG &Co KGaA, Німеччина, є сертифікованим та щодо нього проведено повірку, що виключає будь-які сумніви щодо достовірності встановлених результатів (а.с. 138-140, 141-143).

Щодо використання медичним закладом бланку форма № 129-о Протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та етану сп`яніння , форму якого станом на 16.02.2020 було скасовано, суд зазначає наступне.

Спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також додатки до Інструкції, серед яких є додаток 2: Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та додаток 4: Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Однак, за змістом протокол форми № 129-о відповідає тим даним, які потрібно зазначати в Акті (додаток 2) та у Висновку (додаток 4), а саме: дані про особу, щодо якої проводиться дослідження, дані особи, яка ініціювала огляд, дату та час проведення досліджень, дані про вимірювальний пристрій, результати досліджень, дані лікаря та медичного закладу.

Отже, за змістом протокол № 53 від 16.02.2020 відповідає тим даним, які повинні бути зазначені в Акті (додаток 2) та у Висновку (додаток 4) до Інструкції № 1452/735, а тому посилання апелянта на те, що протокол № 53 від 16.02.2020 та результати дослідження приладом Drager ALKOTEST 6810 , заводський номер ARBH - 0501, виробник Drager Safety AG &Co KGaA, Німеччина, є недопустимими доказами у справі, суд вважає безпідставними з правової точки зору.

Посилання представника позивача на допущення відповідачем певних процедурних порушень не нівелює саму сутність встановленого правопорушення, а саме: перебування позивача на службі в стані алкогольного сп`яніння, що є недопустимим для поліцейського, а тим більше для поліцейського-водія.

Аналогічні висновки про те, що певні процесуальні порушення, допущені у процесі службового розслідування та прийнятті рішення про застосування дисциплінарного стягнення, не може бути самостійною правовою підставою для звільнення порушника від дисциплінарної відповідальності за наявності обставин, які вказують на скоєння дисциплінарного проступку, викладені Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 300/1406/19.

Суд зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

При цьому суд зазначає, що підвищені вимоги до поліцейського висуваються як під час несення ним служби у робочий час, так і в неробочий час.

Таким чином, поліцейський в будь-який час та за будь-яких обставин зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики та чинного законодавства, бути взірцем для громадян, та не допускати зі свого боку дій, які підривають авторитет та довіру громадян до поліції.

За приписами пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд підкреслює, що обов`язок поліцейського полягає у тому, щоб неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини та дотримуватися службової дисципліни.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби став факт перебування його на службі в стані алкогольного сп`яніння, що є порушенням пункту 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Тобто звільнення позивача зі служби в поліції відбулося саме у зв`язку з порушенням останнім службової дисципліни, що виявилося у порушенні вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Судом з висновку службового розслідування встановлено, що вид дисциплінарного стягнення визначений позивачу, з урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття цього рішення.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо обраного виду стягнення суд зазначає, що Дисциплінарний статут не визначає послідовності чи черговості накладення стягнень за ступенем їх суворості, не пов`язує вид дисциплінарного стягнення з тяжкістю вчиненого дисциплінарного проступку. Єдине застереження щодо суворості дисциплінарного стягнення, яке містить Статут, стосується випадку притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок (частина дванадцята статті 19 Статуту). Відсутність такої черговості чи послідовності у виборі виду стягнення, наділяє керівника правом самостійно визначити вид стягнення в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. Дискреційне право органу обумовлене певною свободою (вільним адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Отже, з вищевикладеного слідує, що звільненні із служби в поліції є одним з видів дисциплінарного стягнення, яке може бути застосоване до поліцейського за вчинення дисциплінарного проступку.

Суд вважає, що обраний вид стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідачем враховано посаду позивача, а саме те, що на час скоєння дисциплінарного проступку позивач перебував на посаді поліцейського-водія на прибув на службу в стані алкогольного сп`яніння, створювало реальну загрозу життю та здоров`ю для оточуючих громадян.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов правомірного і об`єктивного висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог відмовив. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок об`єктивним і беззаперечним з правової точки зору.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ управління поліції охорони в Луганській області від 24 лютого 2020 року № 62 в частині звільнення поліцейського-водія взводу реагування Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області сержанта поліції ОСОБА_1 24 лютого 2020 року з роботи за п.6 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за порушення службової дисципліни є правомірним, а тому у задоволенні позовних вимоги у цій частині необхідно відмовити.

Вимоги про поновлення позивача на посаді поліцейського-водія взводу реагування Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області сержанта поліції та зобов`язання Управління поліції охорони в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу є похідними, тому також не підлягають задоволенню.

Верховний Суд, розглядаючи спір з аналогічним предметом позову, в постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 822/1808/17 посилався на таке:

Обов`язки осіб рядового і начальницького складу, визначені ст. 7 Дисциплінарного Статуту, а саме: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові .

В наведеній справі Верховний Суд сформулював наступну правову позицію: … передумовою звільнення посадової особи за вчинення дисциплінарного проступку, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків .

В справі за позовом ОСОБА_1 судами обох інстанцій встановлено, що підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення, слугувало неналежне виконання ним службових обов`язків.

У відповідності до ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Аргумент апелянта щодо неможливості збору судом доказів і прийняття поданих доказів в день слухання справи суперечить вимогам ч. 4 ст. 77; ч. 4, 8, 9 ст. 79; ч. 3 ст. 80 КАС України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

І відповідачем у даних правовідносинах доведено, що виданий наказ т.в.о. начальника підполковника поліції управління поліції охорони в Луганській області від 24 лютого 2020 року № 62 в частині звільнення поліцейського-водія взводу реагування Сєвєродонецького МВ УПО Луганської області сержанта поліції ОСОБА_1 24 лютого 2020 року з роботи за п.6 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за порушення службової дисципліни, особисту недисциплінованість, низькі моральні якості, безвідповідальне ставлення до виконання свої функціональних обов`язків, а саме: поява на службі в нетверезому стані на підставі статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, є правомірним.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно і повно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 р. у справі № 360/1305/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Сіваченко

Е.Г. Казначеєв