Постанова

від 22.09.2020 по справі 440/3343/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 р.Справа № 440/3343/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Торговий дім "Неаполь" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року (суддя Кукоба О.О.; м. Полтава) по справі № 440/3343/20

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Неаполь"

до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області

про визнання протиправними та скасування постанови та розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торговий дім "Неаполь" (далі по тексту також - позивач, ПП "Торговий дім "Ніаполь") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (далі по тексту також - відповідач 1), Управління Укртарнсбезпеки в Одеській області (далі по тексту також - відповідач 2), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову від 26.05.2020 № 186616 про застосування адміністративно-господарського штрафу, прийняту управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області; визнати протиправним та скасувати розрахунок від 22.04.2020 №219199, складений управлінням Укртарнсбезпеки в Одеській області.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом призупинення дії спірних постанов та розрахунку до акту № 21999 від 22.04.2020 на суму 873 євро 65 центів до набрання чинності судовим рішенням у даній справі.

Вказану заяву обґрунтовано тим, що у позивача існують об`єктивні підстави вважати, що до моменту набуття чинності судовим рішення по даній справі, а одним із варіантів вирішення спору - є скасування актів відповідачів та задоволення позовних вимог, нараховані штрафні санкції будуть вже стягнуті з позивача, оскільки їх оскарження не зупиняє їх дію і виконання. При цьому, такий варіант розвитку подій створює для позивача додаткове навантаження та вимагатиме докладання значних зусиль для повернення грошових коштів і відновлення попереднього становища. Це суперечить принципу юридичної визначеності, справедливого та ефективного судового захисту, тому існують передбачені законом підстави для забезпечення позовних вимог та призупинення дії спірних актів відповідачів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у задоволенні заяви Приватного підприємства "Торговий дім "Неаполь" про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року щодо забезпечення позову та постановити ухвалу, якою заяву Приватного підприємства "Торговий дім "Неаполь" про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі та у спосіб, визначений у заяві.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що право на ефективний судовий захист включає право не зазнавати негативних наслідків (матеріальних втрат від стягнення штрафу) від незаконних (оспорюваних) дій (рішень) суб`єкта владних повноважень, якщо особа у встановлений строк скористалася правом на оскарження та виконала інші юридичні формальності, що стало наслідком відкриття судом провадження по даній справі. Тобто, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає вказаній міжнародній нормі. Тому на час судового розгляду справедливим є убезпечити позивача від негативних наслідків оскаржуваного рішення відповідача. По суті, позивач вважає, що заходи забезпечення в першу чергу направлені на убезпечення від негативних наслідків, завданих незаконним рішенням, оскільки Держава повинна забезпечувати дотримання прав суб`єктів господарювання в тому числі шляхом вжиття судом заходів забезпечення позову.

Розгляд справи проведено без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам чи інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а незгода позивача зі спірною постановою не є визначеною законом підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як передбачено ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ініціатор звернення посилався на те, що оскаржена постанова є виконавчим документам та у разі її пред`явлення до примусового виконання можливе стягнення з позивача штрафу до розгляду справи по суті.

Колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення суб`єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18). В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, а зупинення таких рішення матиме правові наслідки близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.

Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень про зупинення дії якого просить позивач і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вказаний стандарт доказування застосовується в тому числі при розгляді заяв про забезпечення позову із тою особливістю, що обґрунтування необхідності застосування заходу повинно бути повно викладено у заяві, до якої ініціатором її розгляду повинні бути долучені належні, допустимі, достовірні та достатні докази для застосування заходів забезпечення позову, адже процесуальний закон встановив стислі строки розгляду такої категорії процесуальних питань.

Колегія суддів бере до уваги, що обґрунтування заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях позивача щодо можливого пред`явлення спірних рішень до виконання та подальших негативних для нього наслідків. Доказів того, що розпочато вчинення будь-яких дій щодо початку примусового виконання оскаржуваної постанови, матеріали позову та заяви не містять.

Також, заявником не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Крім того, до заяви про забезпечення позову позивачем не додано жодних доказів, які б дали можливість встановити наявність чи відсутність обставин, які б, в свою чергу, вказували на очевидні ознаки протиправності рішень відповідача.

Сама ж лише незгода позивача із рішеннями суб`єктів владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім "Неаполь" залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року по справі № 440/3343/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 28.09.2020 року