Постанова

від 23.09.2020 по справі 295/440/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/440/20 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 83 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №295/440/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Житомирської місцевої прокуратури про скасування арешту майна

за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області в інтересах структурного підрозділу Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року представник в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Із урахуванням уточненої позовної заяви від 20 січня 2020 року (а.с.23-26), просив скасувати арешт та заборону відчуження, що накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 11 липня 2016 року в справі №295/9239/16-к на:

-приміщення магазину № НОМЕР_1 , загальною площею 401,5 кв. м та земельну ділянку площею 0,0408 га, кадастровий номер: 1810136600:08:003:0004, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. 26 травня 2005 року, реєстраційний №7699, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 26 травня 2005 року за №619109 та державного акту про право власності на земельну ділянку ЯГ №763408, виданого виконавчим комітетом Житомирської міської ради 12 лютого 2007 року, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державний актів про право власності на землю за №010720900097;

-магазин, літ. А , загальною площею 232,9 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 , належний ОСОБА_1 на підставі договору дарування частини приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слівінською О.Б. 12 травня 2004 року, реєстраційний №1308, договору про поділ, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. 15 березня 2005 року, реєстраційний №862, зареєстрованого Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 22 березня 2005 року за №10245299.

Позов обґрунтовував тим, що в межах кримінального провадження від 09 липня 2014 року №12014060020003615 ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 11 липня 2016 року накладено арешт на зазначене вище нерухоме майно. Постановою прокурора Житомирської місцевої прокуратури від 02 вересня 2016 року кримінальне провадження закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. Вважає, що легітимна мета арешту втрачена та такий порушує її право власності, оскільки вона позбавлена можливості у повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2020 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Житомирську місцеву прокуратуру (а.с.32-33).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2020 року позов задоволено. Скасовано арешт та заборону відчуження, що накладені ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 11.07.2016 р. у справі №295/9239/16-к на: - приміщення магазину № НОМЕР_1 , загальною площею 401,5 кв. м та земельну ділянку площею 0,0408 га, кадастровий номер: 1810136600:08:003:0004, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. 26.05.2005 р., реєстраційний № 7699, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 26.05.2005 р. за № 619109 та державного акту про право власності на земельну ділянку ЯГ № 763408, виданого виконавчим комітетом Житомирської міської ради 12.02.2007 р., акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державний актів про право власності на землю за № 010720900097; - магазин, літ. А , загальною площею 232,9 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 , належний ОСОБА_1 на підставі договору дарування частини приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слівінською О.Б. 12.05.2004 р., реєстраційний № 1308, договору про поділ, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. 15.03.2005 р., реєстраційний № 862, зареєстрованого Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 22.03.2005 р. за № 10245299.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Житомирській області в інтересах структурного підрозділу Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначає, що прокурором Житомирської місцевої прокуратури 02 вересня 2016 року одночасно із закриттям кримінального провадження прийнято рішення на підставі ч.3 ст.174 КПК України про скасування арешту, накладеного, зокрема, й на приміщення магазину № НОМЕР_1 із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а також магазин, літ. А , загальною площею 232,9 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Наполягає на тому, що сам факт скасування арешту вже відбувся, а тому будь-які підстави для повторного прийняття того ж самого рішення відсутні. Факт зняття арешту досліджувався у судовому засіданні в суді першої інстанції, але безпідставно не взятий судом до уваги. Вважає, що на день звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом предмет спору був відсутній. Факт наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про обтяження об`єкту нерухомого майна не є доказом того, що арешт не скасований.

Представник в інтересах ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування арешту і заборони відчуження майна, що накладені ухвалою слідчого судді від 11 липня 2016 року, оскільки такі порушують право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена можливості у повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Зазначає, що постанова прокурора про зняття арешту з нерухомого майна не є підставою для скасування обтяження на нерухоме майно в розумінні ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а тому не тягне скасування обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і не змінює та не скасовує заборону відносно особи щодо розпорядження майном. Постанова прокурора про зняття арешту не є документом про скасування обтяження в реєстрі речових прав, що накладені ухвалою слідчого судді. Вважає, що апелянт має на меті перешкодити у реалізації позивачем права власності відносно майна, яке не є предметом кримінальних проваджень або цивільно-правових спорів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження, а тому арешт і заборона відчуження майна, шо були накладені ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 11 липня 2016 року в справі №295/9239/16-к, підлягають скасуванню, оскільки порушують право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена можливості у повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи доводиться та судом установлено, що у провадженні СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області перебували матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР 09 липня 2014 року за №12014060020003615 за заявою представника ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 11 липня 2016 року в справі 295/9239/16-к в межах кримінального провадження №12014060020003615 від 08 липня 2014 року накладено арешт на майно, а саме: - будівлю дистриб`юторського центру з продажу та обслуговування автомобілів, загальною площею 1 029,2 кв.м., розташованого по вул. Ватутіна, 168а/1 в м. Житомирі , належного ТОВ Мега Моторс Груп на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 10 січня 2008 року № 13, свідоцтво про право власності від 15 січня 2008 року, зареєстровано в реєстрі права власності на нерухоме майно від 21 січня 2008 року, р.№ 21828300, № запису 14369 в книзі 196; - будівлю магазину, загальною площею 207,5 кв.м., літ. А , розташованого в будинку АДРЕСА_4 , належного ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. року, 18 квітня 2008 року № 1832, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 18 квітня 2008 року за № 2846187, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видано та зареєстровано Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 22 квітня 2008 року за р. № 7755937; - магазин № НОМЕР_1 та земельну ділянку площею 0,0408 га по АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В .Я. 26 травня 2005 року, р.№. 7699, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 26 травня 2005 року за № 619109, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видано та зареєстровано Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 30 травня 2005 року за № 7369885, р. № 5910871, земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ЯГ № 763408, виданого виконавчим комітетом Житомирської міської ради 12 лютого 2007 року, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державний актів про право власності на землю за № 010720900097; - магазин, літ. А , загальною площею 232,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_1 на підставі договору дарування частини приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слівінською О.Б. 12 травня 2004 року, р.№. 1308, договору про поділ, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. 15 березня 2005 року, р.№. 862, зареєстровано Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 22 березня 2005 року за № 10245299.

Частиною першою статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша ст.174 КПК України 2012 року)

Отже, у випадках, визначених вказаною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Згідно із частиною третьою статті 174 КПК України 2012 року прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта ст.174 КПК України 2012 року).

Разом із тим, частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.

Постановою прокурора Житомирської місцевої прокуратури від 02.09.2016 року кримінальне провадження №12014060020003615 від 09 липня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, прокурором Житомирської місцевої прокуратури одночасно скасовано арешт, накладений слідчим суддею Богунського районного суду м. Житомира від 11 липня 2016 року в справі №295/9239/16-к, у тому числі на магазин № НОМЕР_1 і земельну ділянку площею 0,0408 га по АДРЕСА_1 та магазин, літ. А , загальною площею 232,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_1 .

Тобто, у даному випадку прокурором в межах повноважень, передбачених частиною третьою ст.174 КПК України, дотримано всіх необхідних процесуальних дій та скасовано накладений слідчим суддею арешт на майно, одночасно з прийняттям рішення про закриття кримінального провадження, а відтак у суду першої інстанції не було підстав для повторного ухвалення рішення про скасування арешту на майно в порядку цивільного судочинства.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у своєму висновку від 30 червня 2020 року в справі №727/2878/19 відступила від висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, сформульованого в пункті 49 постанови від 15 травня 2019 року в справі №372/2904/17-ц, у частині того, що питання про скасування арешту майна, накладеного за КПК України 2012 року, після закриття слідчим кримінального провадження слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 30 червня 2020 року в справі №727/2878/19 зазначив, що згідно із частиною третьою статті 26 КПК України 2012 року слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК України 2012 року є судовий контроль, який реалізує слідчий суддя, за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов`язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення.

На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Окрім того, у КПК України 2012 року немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень, при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.

Отже, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.

За таких обставин, питання про скасування арешту майна, який накладений за правилами КПК України 2012 року та не скасований після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що арешт на дане майно було накладено в кримінальному провадженні за правилами КПК України 2012 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що питання про зняття такого арешту необхідно розглядати за правилами кримінального судочинства.

Суд першої інстанції не врахував вищенаведених норм процесуального права, не визначився з характером спірних правовідносин та помилково розглянув дану справу в порядку цивільного судочинства, не врахувавши також ту обставину, що даний арешт було скасовано прокурором у постанові від 02 вересня 2016 року.

Згідно з частиною першою ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга ст.377 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Із урахуванням викладеного вище, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у даній справі.

Оскільки відповідач поніс витрати зі сплати судового збору внаслідок необґрунтованих дій позивача, які пов`язані з подачею безпідставного позову, колегія суддів з урахуванням положень частини п`ятої ст.142 ЦПК України дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 2 522,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ч.1ст.255,ст.ст.259,268,367-368,374,377,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області в інтересах структурного підрозділу Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2020 року скасувати.

Провадження у справі №295/440/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Житомирської місцевої прокуратури про скасування арешту майна закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_5 ) на користь Головного управління Національної поліції в Житомирській області (код ЄДРПОУ 40108625; м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37) 2 522 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 28 вересня 2020 року.