Постанова

від 29.09.2020 по справі 128/187/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/187/20

Провадження № 22-ц/801/1617/2020

Категорія: 79

Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 рокуСправа № 128/187/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Медвецького С. К.,

суддів: Ковальчука О.В., Оніщука В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сона-Фармексім ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 128/187/20 за апеляційною скаргою адвоката Сніцаренка Анатолія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Карпінської Ю. Ф. у залі суду, повне судове рішення складено 08 липня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сона-Фармексім про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення в зв`язку зі скороченням чисельності працівників, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 01 грудня 2017 року між сторонами було укладено у письмовій формі трудовий договір № 17, за умовами якого вона була прийнята на роботу до структурного підрозділу відповідача - Зовнішня служба за професією (посадою) Консультант з медичних питань .

24 жовтня 2019 року на її адресу надійшло рекомендоване поштове відправлення від відповідача, в якому містилась копія наказу № А/24 Про скорочення чисельності працівників ТОВ Сона-Фармексім від 15 жовтня 2019 року та повідомлення про наступне вивільнення (вих. № 143 від 15.10.2019). Зі змісту наказу № А/24 слідує, що у зв`язку зі скороченням чисельності працівників ТОВ Сона-Фармексім , з метою приведення чисельності працівників у відповідність до виробничих потреб, відповідачем було вирішено, зокрема: скоротити у підрозділі Зовнішня служба кількість посад Консультант з медичних питань та відповідно чисельність працівників на 1 штатну одиницю - до 17.12.2019, але не раніше дати, з урахуванням терміну, передбаченого абз. 2 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України; керівнику підрозділу Зовнішня служба ОСОБА_3 підготувати письмове повідомлення про наступне вивільнення з урахуванням наявності вакантних посад, ОСОБА_1 - консультантку з медичних питань.

23 грудня 2019 року вона була ознайомлена з наказом № К/194 про звільнення за основним місцем роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Трудову книжку в день звільнення їй не видали. Натомість надіслали її поштою на наступний після звільнення день, тобто 24 грудня 2019 року, цінним поштовим відправленням з описом, яке було нею отримано 26 грудня 2019 року.

Оскаржуваний наказ вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Також зазначає, що вона має вищу медичну освіту та звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю внутрішні хвороби; одружена, на її утриманні двоє малолітніх дітей; вона безперервно працює з 01 грудня 2017 року.

Зазначені відомості були відомі відповідачу на момент прийняття рішення про звільнення її у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. Разом з тим відповідач проігнорував їх, порушивши норми ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, оскільки посади Консультант з медичних питань (або аналогічні за своїм призначенням та обов`язками посади) у ТОВ Сона-Фармексім станом як на момент прийняття наказу № А/24 Про скорочення чисельності працівників ТОВ Сона-Фармексім від 15 жовтня 2019 року, так і на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, окрім неї, обіймали ще близько 10 осіб, у тому числі, особи, які не мають двох і більше утриманців, з нижчим кваліфікаційним рівнем, з менш тривалим безперервним стажем роботи на підприємстві відповідача тощо; відповідач не пропонував їй іншу роботу за відповідною професією чи спеціальністю, зазначивши у повідомленні про наступне вивільнення про відсутність вакансій.

Ураховуючи викладене, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення від 23 грудня 2019 року № К/194, поновити її на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячного заробітку допустити до негайного виконання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем доведено, що порушень вимог трудового законодавства в діях відповідача не встановлено, а тому підстав для визнання наказу про звільнення позивача незаконним та поновлення її на роботі немає, а також відсутні підстави для задоволення інших заявлених позивачем вимог, які є похідними від первісної вимоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У серпні 2020 року адвокат Сніцаренко Анатолій Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 10 серпня 2020 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Ковальчук О. В., Марчук В. С.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Сніцаренка Анатолія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 липня 2020 року та надано відповідачеві строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддям Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року визначено склад суду для розгляду указаної справи, а саме: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Ковальчук О. В., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року справу призначено до розгляду на 29 вересня 2020 року у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування апеляційної скарги Сніцаренко А. А. зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, окрім позивача рівнозначну посаду обіймали ще близько 10 осіб, у тому числі, особи, які не мають двох і більше утриманців, з нижчим кваліфікаційним рівнем, з менш тривалим безперервним стажем роботи на підприємстві відповідача тощо. Відповідач не пропонував позивачу іншу роботу за відповідною професією чи спеціальністю, а тому не виконав обов`язок передбачений приписами ст. 49-2 Кодексу законів про працю України.

Аргументи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Сона-Фармексім указувало на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норму матеріального права, як підлягала застосуванню.

Також посилалося на необґрунтованість доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Сона-Фармексім , що підтверджується копією трудового договору № 17 від 01 грудня 2017 року (а. с. 23-29).

Зі змісту трудового договору № 17 слідує, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу в структурний підрозділ Зовнішня служба на посаду Консультант з медичних питань (2419.2) .

02 січня, 01 лютого, 03 лютого 2018 року, 02 січня, 01 лютого та 01 квітня 2019 року між сторонами було підписано додаткові угоди про внесення змін до трудового договору, а саме: в частині розміру структури заробітної плати (а. с. 30, 31, 32, 33, 34, 35).

З метою приведення чисельності працівників ТОВ Сона-Фармексім до виробничих потреб, керуючись ч. 3 ст. 64 ГК України, 15 жовтня 2019 року товариством було видано наказ № А/23 про зміни в організації виробництва і праці ТОВ Сона-Фармексім , яким було наказано керівнику підрозділу Зовнішня служба ОСОБА_3 підготувати техніко-економічне обґрунтування необхідності скорочення чисельності працівника на 1 (одну) одиницю та визначити працівника, що підпадає під таке скорочення; скоротити у підрозділі Зовнішня служба чисельність працівників на 1 одиницю - не раніше дати з урахуванням терміну, передбаченого абз. 2 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України; працівника, який підлягає звільненню, повідомити про наступне вивільнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України (а. с. 85).

15 жовтня 2019 року керівником підрозділу Зовнішня служба ОСОБА_3 була підготовлена службова записка про те, що згідно зі штатним розписом, який діє з 01 жовтня 2019 року, до складу Зовнішньої служби входять 34 працівники. З них: 1 - начальник, 3 - менеджери (управителі) з питань регіонального розвитку (далі - регіональні менеджери), 1 - молодший менеджер (управитель) з питань регіонального розвитку з повноваженнями та посадовими обов`язками консультанта з медичних питань, а також 29 консультантів з медичних питань. Відділ зовнішньої служби своєю діяльністю охоплює регіони з центрами у наступних областях: Вінницька, Дніпропетровська, Запорізька, Івано-Франківська, м. Київ та Київська область, Львівська, Миколаївська, Одеська, Харківська.

Виходячи з того, що у підпорядкуванні регіональних менеджерів знаходиться від 9 консультантів з медичних питань, продуктивність праці регіональних менеджерів знаходиться на достатньому рівні, оскільки вона вимірюється сукупністю показників продуктивності консультантів з медичних питань, що їм підпорядковуються у відповідних регіонах. На 15 жовтня 2019 року у підпорядкуванні регіональних менеджерів знаходиться наступна кількість працівників з функціями консультантів з медичних питань: ОСОБА_4 - 11; ОСОБА_5 - 9; ОСОБА_6 - 9. Оскільки у ОСОБА_4 в підпорядкуванні знаходиться найбільша кількість консультантів з медичних питань, з метою оптимізації та вирівнювання робочого навантаження на регіональних менеджерів, можливим є скорочення штатної одиниці серед консультантів з медичних питань, що йому підпорядковуються. Таким чином, регіон у якому працює співробітник, що підлягає скороченню, визначається за результатами продуктивності роботи консультантів з медичних питань, що дислокуються у м. Києві та Київській області, м. Вінниці, м. Одесі та м. Миколаєві.

Головним показником, що відображає економічну складову продуктивності діяльності працівника в регіоні, є частка продажів у регіоні (області) у співвідношенні до загального показника продажів. Ураховуючи цей показник, найнижча частка продажів серед регіонів, що закріплені за ОСОБА_4 за 9 місяців 2019 року, зафіксована у м. Вінниці і становить - 5% при найнижчому показнику продажів на 1 консультанта з медичних питань. Станом на 15.10.2019, згідно зі штатним розписом, що є чинним з 01.10.2019, у м. Вінниця працює 2 консультанти з медичних питань: ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Для визначення одного кандидата, посада якого підлягає скороченню, роботодавцем проведено аналіз і оцінку кваліфікації та продуктивності праці (таблиці № 2, № 3 додаються) працівників відповідно до наступних даних: консультант з медичних питань - ОСОБА_1 (повна вища освіта), показник оцінки компетентності працівника відповідно до перевірки професійних навиків, проведеної у 3-му кварталі 2019 року, - 2,71; стаж роботи медичним представником (повних років) - 7; інформація щодо продуктивності праці за 9 місяців 2019 року (співвідношення частки продажів у регіоні до загального показника продажів) - 2 %; підстави для переважного права залишення на роботі - (-); консультант з медичних питань - ОСОБА_7 (повна вища освіта), показник оцінки компетентності працівника відповідно до перевірки професійних навиків, проведеної у 3-му кварталі 2019 року, - 3,57; стаж роботи медичним представником (повних років) - 8; інформація щодо продуктивності праці за 9 місяців 2019 року (співвідношення частки продажів у регіоні до загального показника продажів) - 4 %; підстави для переважного права залишення на роботі - (-).

15 жовтня 2019 року відповідачем видано наказ № А/24 про скорочення чисельності працівників ТОВ Сона-Фармексім , згідно з яким скорочено у підрозділі Зовнішня служба кількість посад Консультант з медичних питань та чисельність працівників на 1 штатну одиницю - до 17.12.2019; керівнику підрозділу Зовнішня служба ОСОБА_3 доручено підготувати письмове повідомлення про наступне вивільнення, з урахуванням наявності вакантних посад ОСОБА_1 , - консультантку з медичних питань. Повідомлення про наступне вивільнення надіслати останній рекомендованим листом або ознайомити особисто під підпис (а. с. 36, 91).

Листом № 143 від 15.10.2019 ОСОБА_1 була попереджена про наступне її звільнення з посади консультантки з медичних питань, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 17 грудня 2019 року, у зв`язку зі скороченням штату працівників ТОВ Сона-Фармексім (наказ від 15.10.2019 № А/24). Одночасно ОСОБА_1 була повідомлена, що у ТОВ Сона-Фармексім відсутні вільні вакансії. У листі зроблено застереження про те, що у випадку настання тимчасової непрацездатності на день звільнення воно відбудеться одразу після одужання (а. с. 93).

16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 у присутності начальника відділу зовнішньої служби ОСОБА_3, ОСОБА_4 та юридичного радника ОСОБА_8 був доведений зміст наказу директора ТОВ Сона-Фармексім від 15.10.2019 № А/24. Позивач відмовилася поставити підпис про ознайомлення з наказом та отримати особисте повідомлення про заплановане вивільнення, зазначивши, що бажає отримати документи поштою, що підтверджується копією цього акта (т.1, а. с. 94).

16 грудня 2019 року на електронну адресу позивача ОСОБА_1 відповідачем надіслано лист-повідомлення про скорочення штату працівників (а. с. 101).

У період з 16 грудня 2019 року по 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному (а. с. 95).

Згідно з копією довідки про заробітну плату за період з 16 грудня 2019 року по 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 була виплачена допомога з тимчасової непрацездатності в розмірі 100 % за 6 календарних днів у розмірі 4 542, 30 грн (а. с. 96).

23 грудня 2019 року товариством видано наказ № А/194 про звільнення ОСОБА_1 (підстава: наказ № А/24 від 15 жовтня 2019 року про скорочення чисельності працівників ТОВ Сона-Фармексім ) (а. с. 39, 97).

23 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ Сона-Фармексім з письмовою заявою про неможливість прибути до м. Києва для отримання трудової книжки у зв`язку зі звільненням та цією заявою надала згоду на пересилання своєї трудової книжки поштою на адресу: АДРЕСА_1 . Також просила надіслати їй належним чином завірену копію наказу про звільнення (а. с. 98).

24 грудня 2019 року трудову книжку ОСОБА_1 , копію наказу № А/194 про звільнення останньої та звіт № 543 від 23 грудня 2019 року про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, було направлено ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення на адресу: АДРЕСА_1 (а. с. 99).

Окрім цього, судом установлено, що ОСОБА_1 отримала повну вищу освіту за спеціальністю Лікувальна справа та здобула кваліфікацію лікаря (а. с. 43); має сертифікат № 317/09 лікаря-спеціаліста за спеціальністю Внутрішні хвороби (а. с. 44); одружена та виховує двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 45-47).

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно зі п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції на підставі статті 369 ЦПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників.

Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Статтею 141 КЗпП України визначено обов`язок власника або уповноваженого ним органу правильно організовувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності. При звільненні працівників у зв`язку зі скороченням чисельності або штату повинні додержуватись правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу при наявності вакантних робочих місць (посад) і згоди працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається за умови, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17 та підтверджена Верховним Судом у постанові від 01 вересня 2020 року по справі №755/6539/18-ц.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про наступне звільнення з посади консультантки з медичних послуг на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбулось 17 грудня 2019 року. Також позивачку повідомили, що на дату видачі наказу у ТОВ Сона-Фармексім відсутні вакансії.

Обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. За змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані усі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Вказаний правовий висновок щодо застосування положень статті 49-2 КЗпП України висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18), провадження № 11-43/асі18.

Порушення зазначеного порядку щодо пропонування працівнику іншої роботи є підставою для поновлення працівника на роботі.

Крім цього, відповідачем порушено вимоги норми 42 КЗпП щодо переважного права на залишення на роботі при вивільнення працівників, оскільки на утриманні ОСОБА_1 перебуває двоє неповнолітніх дітей.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом .

Установивши, що ТОВ Сона-Фармексім з дня попередження про вивільнення до дня звільнення із займаної посади не пропонувало позивачу інших вакантних посад, не зазначило всіх вакансій, не врахувало наявності у відповідача переважного права на залишення на роботі при вивільненні, колегія суддів приходить до висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням трудового законодавства, а тому ОСОБА_1 слід поновити на роботі.

Доказів відмови позивача від переведення на іншу роботу на товаристві матеріали справи не містять.

За таких обставин, апеляційний суд уважає, що існують всі підстав для поновлення позивача на посаді, яку вона обіймала до звільнення та стягнення у зв?язку з незаконним звільненням заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки, ОСОБА_1 звільнена з порушенням трудового законодавства, тому вона підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахунок якого слід провести у відповідності до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Ураховуючи, що звільнення позивачки відбулося 23 грудня 2019 року, то її середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, що передували звільненню.

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Оскільки ОСОБА_1 була звільнена з посади 23 грудня 2019 року, то для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів бере дані щодо заробітної плати за два попередні місяці - за жовтень та листопад 2019 року.

Відповідно до розрахункових листів за жовтень 2019 року та листопад 2019 року, заробітна плата позивачки в листопаді 2019 року становила 13 233, 55 грн, з розрахунку 14 робочих днів, в жовтні 2019 року - 11 729, 74 грн, з розрахунку 13 робочих днів.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 923, 77 грн (13 233, 55 грн / 14 днів + 11 729,74 грн / 13 днів) / 2).

Як роз`яснено в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення рішення суду - 29 вересня 2020 року становить 177 363, 84 грн (923,77 грн х 193, де 193 - кількість робочих днів у періоді) без утримання податків та інших обов`язкових платежів

Указана сума підлягає стягненню з ТОВ Сона-Фармексім на користь ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки при вирішенні справи суд допустив порушення матеріального та процесуального права, то рішення Вінницького районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

При зверненні до суду позивачка була звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ Про судовий збір .

Відповідно до частини 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, однак за розгляд позовної заяви підлягало до сплати 840, 80 грн, а за розгляд апеляційної скарги 1 261,20 грн, то з ТОВ Сона-Фармексім слід стягнути на користь держави 2 102 грн судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Сніцаренка Анатолія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 липня 2020 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю СОНА-ФАРМЕКСІМ (ідентифікаційний код юридичної особи 40130755) від 23 грудня 2019 року № К/194 про звільнення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з посади Консультанта з медичних питань з 23 грудня 2019 року за основним місцем роботи, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді Консультанта з медичних питань Товариства з обмеженою відповідальністю СОНА-ФАРМЕКСІМ (ідентифікаційний код юридичної особи 40130755) з 24 грудня 2019 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОНА-ФАРМЕКСІМ (ідентифікаційний код юридичної особи 40130755) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 грудня 2019 року по 29 вересня 2020 року в розмірі 177 363, 84 грн (сто сімдесят сім тисяч триста шістдесят три гривні вісімдесят чотири копійки) без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОНА-ФАРМЕКСІМ (ідентифікаційний код юридичної особи 40130755) на користь держави судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві гривні).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. К. Медвецький

Судді О. В. Ковальчук

В. В. Оніщук