Постанова

від 16.12.2020 по справі 128/187/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 128/187/20

провадження № 61-15818св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сона-Фармексім ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сона-Фармексім на постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Ковальчука О. В., Оніщука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сона-Фармексім (далі - ТОВ Сона-Фармексім ) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення в зв`язку зі скороченням чисельності працівників, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 01 грудня 2017 року між сторонами було укладено у письмовій формі трудовий договір № 17, за умовами якого вона була прийнята на роботу до структурного підрозділу ТОВ Сона-Фармексім - Зовнішня служба за професією (посадою) Консультант з медичних питань .

24 жовтня 2019 року на її адресу надійшло рекомендоване поштове відправлення від відповідача, в якому містилась копія наказу № А/24 від 15 жовтня 2019 року Про скорочення чисельності працівників ТОВ Сона-Фармексім та повідомлення про наступне вивільнення (вих. № 143 від 15 жовтня 2019 року). Зі змісту вказаного наказу слідує, що у зв`язку зі скороченням чисельності працівників ТОВ Сона-Фармексім , з метою приведення чисельності працівників у відповідність до виробничих потреб, відповідачем було вирішено, зокрема, скоротити у підрозділі Зовнішня служба кількість посад Консультант з медичних питань та відповідно чисельність працівників на 1 штатну одиницю - до 17 грудня 2019 року, але не раніше дати, з урахуванням терміну, передбаченого абзацом 2 статті 49-2 КЗпП України; керівнику підрозділу Зовнішня служба Хом`як Т. М. підготувати письмове повідомлення про наступне вивільнення, з урахуванням наявності вакантних посад, ОСОБА_1 - консультантку з медичних питань.

23 грудня 2019 року вона була ознайомлена з наказом № К/194 про звільнення за основним місцем роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Оскаржуваний наказ вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що вона має вищу медичну освіту та звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю внутрішні хвороби. Вона безперервно працює з 01 грудня 2017 року, одружена, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Зазначені відомості були відомі відповідачу на момент прийняття рішення про її звільнення. Разом з тим відповідач проігнорував їх, порушивши норми статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Ураховуючи викладене, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просила визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення від 23 грудня 2019 року № К/194, поновити її на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що порушень вимог трудового законодавства в діях відповідача не встановлено, а тому підстав для визнання наказу про звільнення позивача незаконним та поновлення її на роботі немає. Також відсутні підстави для задоволення інших заявлених позивачем вимог, які є похідними від первісної вимоги.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Сніцаренко А. А. подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сніцаренка А. А. задоволено, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення у справі, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ Сона-Фармексім від 23 грудня 2019 року № К/194 про звільнення ОСОБА_1 з посади Консультанта з медичних питань з 23 грудня 2019 року за основним місцем роботи, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді Консультанта з медичних питань ТОВ Сона-Фармексім з 24 грудня 2019 року.

Стягнуто з ТОВ Сона-Фармексім на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 грудня 2019 року по 29 вересня 2020 року в розмірі 177 363,84 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що відповідач не виконав належним чином вимоги щодо можливості працевлаштування позивачки та не врахував наявності у ОСОБА_1 передбаченого частиною другою статті 42 КЗпП України переважного права на залишення на роботі при вивільненні.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2020 року ТОВ Сона-Фармексім подало до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

26 листопада 2020 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Сніцаренка А. А. на електронну адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ Сона-Фармексім , в якому представник позивача просить суд касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

13 листопада 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ТОВ Сона-Фармексім , що підтверджується копією трудового договору № 17 від 01 грудня 2017 року.

Зі змісту вказаного трудового договору слідує, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу в структурний підрозділ Зовнішня служба на посаду Консультант з медичних питань (2419.2) .

З метою приведення чисельності працівників ТОВ Сона-Фармексім до виробничих потреб, керуючись частиною третьою статті 64 ГК України, 15 жовтня 2019 року товариством було видано наказ № А/23 про зміни в організації виробництва і праці ТОВ Сона-Фармексім , яким було наказано керівнику підрозділу Зовнішня служба Хом`як Т. М. підготувати техніко-економічне обґрунтування необхідності скорочення чисельності працівника на 1 (одну) одиницю та визначити працівника, що підпадає під таке скорочення; скоротити у підрозділі Зовнішня служба чисельність працівників на 1 одиницю - не раніше дати з урахуванням терміну, передбаченого абзацом 2 статті 49-2 КЗпП України; працівника, який підлягає звільненню, повідомити про наступне вивільнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

15 жовтня 2019 року керівником підрозділу Зовнішня служба Хом`як Т. М. була підготовлена службова записка про те, що згідно зі штатним розписом, який діє з 01 жовтня 2019 року, до складу Зовнішньої служби входять 34 працівники. З них: 1 - начальник, 3 - менеджери (управителі) з питань регіонального розвитку (далі - регіональні менеджери), 1 - молодший менеджер (управитель) з питань регіонального розвитку з повноваженнями та посадовими обов`язками консультанта з медичних питань, а також 29 консультантів з медичних питань. Відділ зовнішньої служби своєю діяльністю охоплює регіони з центрами у наступних областях: Вінницька, Дніпропетровська, Запорізька, Івано-Франківська, м. Київ та Київська область, Львівська, Миколаївська, Одеська, Харківська.

Виходячи з того, що у підпорядкуванні регіональних менеджерів знаходиться від 9 консультантів з медичних питань, продуктивність праці регіональних менеджерів знаходиться на достатньому рівні, оскільки вона вимірюється сукупністю показників продуктивності консультантів з медичних питань, що їм підпорядковуються у відповідних регіонах. На 15 жовтня 2019 року у підпорядкуванні регіональних менеджерів знаходиться наступна кількість працівників з функціями консультантів з медичних питань: ОСОБА_3 -11; ОСОБА_4 - 9; ОСОБА_5 - 9. Оскільки у ОСОБА_3 в підпорядкуванні знаходиться найбільша кількість консультантів з медичних питань, з метою оптимізації та вирівнювання робочого навантаження на регіональних менеджерів, можливим є скорочення штатної одиниці серед консультантів з медичних питань, що йому підпорядковуються. Таким чином, регіон у якому працює співробітник, що підлягає скороченню, визначається за результатами продуктивності роботи консультантів з медичних питань, що дислокуються у м. Києві та Київській області, м. Вінниці, м. Одесі та м. Миколаєві.

Головним показником, що відображає економічну складову продуктивності діяльності працівника в регіоні, є частка продажів у регіоні (області) у співвідношенні до загального показника продажів. Ураховуючи цей показник, найнижча частка продажів серед регіонів, що закріплені за ОСОБА_3 , за 9 місяців 2019 року зафіксована у м. Вінниці і становить - 5 % при найнижчому показнику продажів на 1 консультанта з медичних питань. Станом на 15 жовтня 2019 року, згідно зі штатним розписом, що є чинним з 01 жовтня 2019 року, у м. Вінниця працює 2 консультанти з медичних питань: ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Для визначення одного кандидата, посада якого підлягає скороченню, роботодавцем проведено аналіз і оцінку кваліфікації та продуктивності праці працівників - консультантів з медичних питань, відповідно до якого ОСОБА_1 має найнижчі показники оцінки компетентності та продуктивності праці.

15 жовтня 2019 року відповідачем видано наказ № А/24 про скорочення чисельності працівників ТОВ Сона-Фармексім , згідно з яким скорочено у підрозділі Зовнішня служба кількість посад Консультант з медичних питань та чисельність працівників на 1 штатну одиницю - до 17 грудня 2019 року; керівнику підрозділу Зовнішня служба Хом`як Т. М. доручено підготувати письмове повідомлення про наступне вивільнення, з урахуванням наявності вакантних посад, ОСОБА_1 - консультантку з медичних питань. Повідомлення про наступне вивільнення надіслати останній рекомендованим листом або ознайомити особисто під підпис.

Листом від 15 жовтня 2019 року № 143 ОСОБА_1 була попереджена про наступне її звільнення з посади консультантки з медичних питань, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 17 грудня 2019 року, у зв`язку зі скороченням штату працівників ТОВ Сона-Фармексім (наказ від 15 жовтня 2019 року № А/24). Одночасно ОСОБА_1 була повідомлена, що у ТОВ Сона-Фармексім відсутні вільні вакансії. У листі зроблено застереження про те, що у випадку настання тимчасової непрацездатності на день звільнення воно відбудеться одразу після одужання.

16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 у присутності начальника відділу зовнішньої служби Хом`як Т. М., ОСОБА_3 та юридичного радника Бутова Е. П. був доведений зміст наказу директора ТОВ Сона-Фармексім від 15 жовтня 2019 року № А/24.

У період з 16 грудня 2019 року по 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному.

23 грудня 2019 року товариством видано наказ № А/194 про звільнення ОСОБА_1 (підстава: наказ від 15 жовтня 2019 року № А/24 про скорочення чисельності працівників ТОВ Сона-Фармексім ).

23 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ Сона-Фармексім з письмовою заявою про неможливість прибути до м. Києва для отримання трудової книжки у зв`язку зі звільненням та цією заявою надала згоду на пересилання своєї трудової книжки поштою на адресу: АДРЕСА_1 . Також просила надіслати їй належним чином завірену копію наказу про звільнення.

24 грудня 2019 року трудову книжку ОСОБА_1 , копію наказу № А/194 про звільнення останньої та звіт від 23 грудня 2019 року № 543 про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, було направлено ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення на адресу: АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-43/асі18).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 була своєчасно, з дотриманням встановлених статтею 49-2 КЗпП України строків, персонально повідомлена про наступне вивільнення. Ні на момент попередження про наступне звільнення, ні на момент звільнення з посади будь-яких вакансій які б відповідали її рівню освіти та кваліфікації в ТОВ Сона-Фармексім не було.

Встановлено, що аналізом і оцінкою кваліфікації та продуктивності праці працівників - консультантів з медичних питань встановлено, що має ОСОБА_1 має найнижчі показники оцінки компетентності та продуктивності праці серед працівників підрозділу, які займають таку ж посаду .

Зазначене, у відповідності до частини першої статті 42 КЗпП України, було правомірно ураховано відповідачем при скороченні чисельності працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, який надав переважне право на залишення на роботі працівнику, що має більш високу, ніж позивачка, продуктивність праці.

При цьому слід ураховувати, що передбачені частиною другою статті 42 КЗпП України критерії переважного права залишення на роботі застосовуються виключно при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації двох чи більше працівників.

При таких обставинах, ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідно до наказу про припинення трудового договору від 15 жовтня 2019 року № А/24 позивачку було звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників з дотриманням вимог трудового законодавства.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сона-Фармексім задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року скасувати.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 липня 2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун