Постанова

від 28.09.2020 по справі 915/628/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/628/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання : Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від Підприємства «Універсал-Юг» Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Миколаїв - Климович А.В. на підставі ордеру від 19.09.202 року серія ВЕ № 1020529;

від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2020 року про задоволення заяви про забезпечення позову, м. Миколаїв, суддя Мавродієва М.В., повний текст ухвали складено та підписано 14.05.2020 року

у справі № 915/628/20

за позовом Підприємства «Універсал-Юг» Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Миколаїв

до відповідача Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити дії, визнання договору поновленим, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, вимог заяви та ухвали суду першої інстанції.

В травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» , м. Миколаїв звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, в якій просило суд визнати незаконною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо нерозгляду заяви від 10.11.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» про укладення договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням міської ради від 20.12.2012 року № 23/53, строком на 1 рік з дати прийняття рішення з правом його поновлення на той самий термін протягом 4 років шляхом укладення відповідного договору про зміни до затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Миколаєва та архетипів, для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 5 шт., у тому числі земельна ділянка № 1 площею 20 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 3 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 4 площею 22 кв.м., земельна ділянка № 5 площею 22 кв.м., загальною площею 96 кв.м. по вул. Космонавтів, 55 ріг пр. Миру, у Інгульському районі; зобов`язати Миколаївську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії, яка відбудеться після набрання рішенням законної сили, розглянути по суті заяву від 10.11.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» про укладення договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням міської ради від 20.12.2012 року № 23/53, строком на 1 рік з дати прийняття рішення з правом його поновлення на той самий термін протягом 4 років шляхом укладення відповідного договору про зміни до затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Миколаєва та архетипів, для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 5 шт., у тому числі земельна ділянка № 1 площею 20 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 3 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 4 площею 22 кв.м., земельна ділянка № 5 площею 22 кв.м. загальною площею 96 кв.м. по вул. Космонавтів, 55 ріг пр. Миру, у Інгульському районі; стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

12.05.2020 року через канцелярію за вх. №5786/20 до Господарського суду Миколаївської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» , м. Миколаїв надійшла заява про зміну предмету та підстав позову, у якій позивач просив суд: визнати незаконною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо нерозгляду заяви від 10.11.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» про укладення договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням міської ради від 20.12.2012 року № 23/53, строком на 1 рік з дати прийняття рішення з правом його поновлення на той самий термін протягом 4 років шляхом укладення відповідного договору про зміни до затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Миколаєва та архетипів, для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 5 шт., у тому числі земельна ділянка № 1 площею 20 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 3 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 4 площею 22 кв.м., земельна ділянка № 5 площею 22 кв.м., загальною площею 96 кв.м. по вул. Космонавтів, 55 ріг пр. Миру, у Інгульському районі; зобов`язати Миколаївську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії, яка відбудеться після набрання рішенням законної сили, розглянути по суті заяву від 10.11.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» про укладення договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням міської ради від 20.12.2012 року № 23/53, строком на 1 рік з дати прийняття рішення з правом його поновлення на той самий термін протягом 4 років шляхом укладення відповідного договору про зміни до затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Миколаєва та архетипів, для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 5 шт., у тому числі земельна ділянка № 1 площею 20 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 3 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 4 площею 22 кв.м., земельна ділянка № 5 площею 22 кв.м. загальною площею 96 кв.м. по вул. Космонавтів, 55 ріг пр. Миру, у Інгульському районі; визнати поновленим Договір про встановлення особистого строкового сервітуту № 213 від 28.02.2013 року строком на 5 років на тих самих умовах, що діяли станом на 28.02.2018 року; стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 28.02.2013 року між Миколаївською міською радою (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» , м. Миколаїв (сервітуарій) було укладено договір № 213 про встановлення особистого строкового сервітуту; позивач вчасно звернувся до Миколаївської міської ради із клопотанням про надання рішення про дозвіл укласти договір про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту; Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради своїм висновком від 22.11.2017 року № 17-5095 погодило укладання такого договору; це ж питання позитивно вирішено постійною комісією міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології; проте Миколаївська міська рада за відсутності будь-яких заперечень та в порушення приписів законодавства більше двох років не приймає відповідне рішення.

Разом із заявою про зміну предмету та підстав позову про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» , м. Миколаїв до Господарського суду Миколаївської області було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №5839/20), у якій позивач просив суд забезпечити вказаний позов шляхом заборони Миколаївській міській раді та її виконавчим органам (в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради) здійснювати будь-які дії для демонтажу стаціонарних тимчасових споруд, які розміщені за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 55 ріг просп. Миру на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту № 213 від 28.02.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» та Миколаївською міською радою до моменту прийняття рішення Миколаївської міської ради щодо розгляду заяви від 10.11.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» про укладення договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням міської ради від 20.12.2012 року № 23/53, строком на 1 рік з дати прийняття рішення з правом його поновлення на той самий термін протягом 4 років шляхом укладення відповідного договору про зміни до затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Миколаєва та архетипів, для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 5 шт., у тому числі земельна ділянка № 1 площею 20 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 3 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 4 площею 22 кв.м., земельна ділянка № 5 площею 22 кв.м., загальною площею 96 кв.м. по вул. Космонавтів, 55 ріг просп. Миру, в Інгульському районі.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що Миколаївська міська рада більше двох років не розглядає питання про продовження підприємству договору особистого строкового сервітуту для розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд по вул. Космонавтів, 55 ріг просп. Миру, в Інгульському районі, не приймає жодного рішення з цього питання, не висловлює незгоду з тим, що земельна ділянка використовується позивачем на праві сервітуту.

Заявник зазначив, що 06.05.2020 року через виконавчий орган, зокрема, Департамент внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції, відповідач примусово демонтував одну тимчасову споруду, оскільки нібито ця споруда розміщена на самовільно зайнятій земельній ділянці незаконно, без діючого договору сервітуту, а тому, за твердженням заявника, існує реальна загроза демонтажу всіх тимчасових споруд підприємства по вул. Космонавтів, 55 ріг просп. Миру, в Інгульському районі протягом найближчого часу, без будь-якого рішення суду чи розглянутого міською радою питання про дозвіл або відмову у поновленні договору сервітуту.

На думку заявника, здійснений демонтаж тимчасової споруди вже наніс збитки підприємству, адже споруду потрібно забирати з місця зберігання власним транспортом, під час її демонтажу пошкоджено лінію електроживлення, для відновлення попереднього стану підприємству доведеться оплатити послуги перевезення, монтажу, підключення електроенергії до тимчасової споруди.

Як вважає заявник, якщо не вжити заходів забезпечення позову, а саме не заборонити Миколаївській міській раді та її виконавчим органам (в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради) вчиняти будь-які дії, спрямовані на демонтаж стаціонарних тимчасових споруд, які розміщені по вул. Космонавтів, 55 ріг просп. Миру, в Інгульському районі у м.Миколаєві на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту № 213 від 28.02.2013 року, то подальший запланований демонтаж інших чотирьох тимчасових споруд збільшить розмір збитків вчетверо. У такому випадку підприємство змушене буде вживати обтяжливих додаткових витрат для відновлення попереднього стану та повторної установки стаціонарних тимчасових споруд.

Крім того, на переконання заявника, якщо не вжити заходів забезпечення позову, а саме не заборонити Миколаївській міській раді демонтаж стаціонарних тимчасових споруд до прийняття рішення судом і вони будуть демонтовані (про наміри міської ради демонтувати всі споруди, на думку позивача, свідчать як демонтована споруда, так і неодноразові заяви працівників виконавчих органів відповідача), підприємство буде змушене понести значні витрати для повторного встановлення демонтованих стаціонарних тимчасових споруд на місце їх розташування, відповідно до договору, у разі визнання в судовому порядку договору про встановлення особистого строкового сервітуту поновленим.

Враховуючи вищенаведене, заявник, посилаючись на низку рішень Європейського суду з прав людини, вважає, що дії відповідача прямо порушують принцип належного урядування .

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2020 року (суддя Мавродієва М.В.) у справі № 915/628/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства Універсал-Юг від 12.05.2020 року (вх. № 5839/20) про забезпечення позову - задоволено; заборонено Миколаївській міській раді, м. Миколаїв та її виконавчим органам (в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради) здійснювати будь-які дії для демонтажу стаціонарних тимчасових споруд, які розміщені на земельній ділянці загальною площею 96 кв.м., розташованій за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 55 ріг просп. Миру у Інгульському районі м. Миколаєва, на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту № 213 від 28.02.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» та Миколаївською міською радою.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, в першу чергу, запропоновані позивачем заходи щодо забезпечення позову є обґрунтованими та співмірними із заявленими позовними вимогами. Крім того, на думку суду, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову забезпечать збалансованість інтересів сторін та осіб, що не є учасниками даного судового процесу (орендарів тимчасових споруд), враховуючи довготриваючий характер відносин позивача та Миколаївської міської ради з приводу розгляду заяви позивача про поновлення Договору про встановлення особистого строкового сервітуту № 213 від 28.02.2013 року.

Судом при розгляді заяви також взято до уваги можливість підвищення соціальної напруги внаслідок невжиття заходів забезпечення даного позову, що матиме негативні наслідки в умовах продовженого постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 року карантину на усій території України до 22.05.2020 року через спалах гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вважав, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства Універсал-Юг від 12.05.2020 року (вх. №5839/20) про забезпечення позову у даній справі підлягає задоволенню у визначений заявником спосіб.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Миколаївська міська рада, м. Миколаїв з вказаною ухвалою не погодилась тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2020 року у справі № 915/628/20 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства Універсал-ЮГ , м. Миколаїв про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом порушено норми процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що в порушення умов договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 28.02.2013 року № 213 та вказаним у апеляційній скарзі нормативно-правовим актам, позивач самовільно встановив групу тимчасових споруд, якою останній продовжує користуватися після закінчення строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту.

Крім того, Миколаївська міська рада, м. Миколаїв вказує, що, оскільки, станом на теперішній час Миколаївською міськрадою не прийнято рішення про продовження дії спірного договору, правові підстави для користування земельною ділянкою, на якій розміщені тимчасові споруди, у позивача відсутні.

При цьому, на переконання скаржника, в предмет спору у даній справі не входить питання щодо оформлення, розміщення тимчасових споруд, знесення (демонтажу) останніх тощо, відтак суд першої інстанції не повинен надавати правову оцінку обставинам розміщення тимчасових споруд.

За таких обставин та з огляду на відсутність паспортів прив`язки на конкретні споруди, про заборону демонтажу яких просить заявник, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не обґрунтовано наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову (заборона демонтажу споруд) і предметом позовних вимог.

Крім того, на думку відповідача, у випадку прийняття у майбутньому судового рішення про задоволення позовних вимог, судове рішення не є підставою для розміщення тимчасових споруд, оскільки порядок та необхідні документи на право встановлення тимчасових споруд врегульовано законодавством.

Також, скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норми ст. 137 Господарського процесуального кодексу та не врахування висновків Верховного Суду, вважає, що Господарським судом Миколаївської області належним чином не досліджено наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, оскільки питання демонтажу тимчасових споруд (розміщених без достатніх правових підстав, та які повинні були бути демонтованими після закінчення договору) жодним чином не впливає на правовідносини щодо продовження договору сервітуту.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради, м.Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2020 року про задоволення заяви про забезпечення позову у справі № 915/628/20, справу призначено до судового розгляду.

22.09.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Універсал-ЮГ , м. Миколаїв надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

Зокрема, відзив обґрунтовано тим, що оскаржена відповідачем ухвала суду першої інстанції спрямована на реальний захист порушеного права позивача на мирне володіння майном, а саме, використання земельної ділянки для розміщення на ній тимчасових споруд. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство Універсал-ЮГ , м.Миколаїв зазначило у відзиві про те, що із заявою про отримання паспортів прив`язки тимчасових споруд, зверталося до міської ради ще у лютому 2018 року, але отримало відмову, хоча на момент звернення, у Підприємства був діючий договір особистого строкового сервітуту від 28.02.2013 року № 213, який був підставою для видачі паспорту прив`язки тимчасових споруд, а тому, відповідач фактично проігнорував наявність у позивача діючого вищевказаного договору.

Також, позивач зазначив, що з листопада 2017 року останній чекає на рішення Миколаївської міської ради, м. Миколаїв щодо поновлення спірного договору строкового сервітуту. 15.01.2018 року заяву Підприємства вже було розглянуто на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології і прийнято рішення про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю Підприємство Універсал-ЮГ , м. Миколаїв укласти договір про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 28.02.2013 року № 213, що також було погоджено і управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 21.11.2017 року № 17-5095. Натомість, порушуючи принцип правової визначеності та принцип належного урядування, визначені Основним Законом, норми Закону України Про місцеве самоврядування , відповідач майже три роки ігнорує вимоги позивача щодо поновлення договору від 28.02.2013 року № 213.

На думку позивача, скаржник помилково ототожнює відсутність рішення міської ради про поновлення чи відмову в поновлення договору № 213 з рішенням міської ради припинити дію особистого строкового сервітуту, встановленого договором № 213. Крім того, міська рада уникає вирішення у законний спосіб питання про поновлення особистого строкового сервітуту позивачу (через прийняття будь-якого рішення на пленарному засіданні сесії) і водночас вдається до непередбаченого законом способу вирішення цього питання через демонтаж тимчасових споруд виконавчими органами ради на підставі відсутності рішення ради про поновлення вищевказаного договору. При цьому, паспорти прив`язки, за доводами позивача, видаються лише за наявності документа про право користування земельною ділянкою, тому підприємство не може їх отримати до моменту поновлення договору особистого строкового сервітуту.

Також, позивач вважає, що питання заборони демонтажу тимчасових споруд до моменту розгляду міською радою питання про поновлення або відмову в поновленні договору особистого строкового сервітуту знаходиться в прямому зв`язку з позовними вимогами та необхідністю захистити порушені права підприємства.

Таким чином, на думку позивача, судом першої інстанції належним чином прийнято законну та обґрунтовану ухвалу про заборону відповідачу демонтувати тимчасові споруди.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи відзиву на апеляційну скаргу, просив її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать наявне у матеріалах справи поштове повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду, про причини неявки в судове засідання не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань суду не надав.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Миколаївської міської ради, м. Миколаїв.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме, про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Миколаївської міської ради, м. Миколаїв не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2020 року про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Універсал-ЮГ , м. Миколаїв про забезпечення позову у справі № 915/628/20 відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України і відсутні підстави для її скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів оскарження ухвали, в травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство Універсал-ЮГ , м. Миколаїв, з урахуванням заяви про зміну предмету та підстав позову, звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, в якій позивач просив суд: визнати незаконною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо нерозгляду заяви від 10.11.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» про укладення договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням міської ради від 20.12.2012 року № 23/53, строком на 1 рік з дати прийняття рішення з правом його поновлення на той самий термін протягом 4 років шляхом укладення відповідного договору про зміни до затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Миколаєва та архетипів, для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 5 шт., у тому числі земельна ділянка № 1 площею 20 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 3 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 4 площею 22 кв.м., земельна ділянка № 5 площею 22 кв.м., загальною площею 96 кв.м. по вул. Космонавтів, 55 ріг пр. Миру, у Інгульському районі; зобов`язати Миколаївську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії, яка відбудеться після набрання рішенням законної сили, розглянути по суті заяву від 10.11.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» про укладення договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням міської ради від 20.12.2012 року № 23/53, строком на 1 рік з дати прийняття рішення з правом його поновлення на той самий термін протягом 4 років шляхом укладення відповідного договору про зміни до затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Миколаєва та архетипів, для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 5 шт., у тому числі земельна ділянка № 1 площею 20 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 3 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 4 площею 22 кв.м., земельна ділянка № 5 площею 22 кв.м. загальною площею 96 кв.м. по вул. Космонавтів, 55 ріг пр. Миру, у Інгульському районі; визнати поновленим Договір про встановлення особистого строкового сервітуту № 213 від 28.02.2013 року строком на 5 років на тих самих умовах, що діяли станом на 28.02.2018 року.

Позовну заяву мотивовано тим, що 28.02.2013 року між Миколаївською міською радою (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» , м. Миколаїв (сервітуарій) було укладено договір № 213 про встановлення особистого строкового сервітуту; позивач вчасно звернувся до Миколаївської міської ради із клопотанням про надання рішення про дозвіл укласти договір про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту; Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради своїм висновком від 22.11.2017 року № 17-5095 погодило укладання такого договору; це ж питання позитивно вирішено постійною комісією міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології; проте Миколаївська міська рада за відсутності будь-яких заперечень та в порушення приписів законодавства більше двох років не приймає відповідне рішення.

Разом із заявою про зміну предмету та підстав позову про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» , м. Миколаїв до Господарського суду Миколаївської області було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №5839/20), у якій позивач просив суд забезпечити вказаний позов шляхом заборони Миколаївській міській раді та її виконавчим органам (в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради) здійснювати будь-які дії для демонтажу стаціонарних тимчасових споруд, які розміщені за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 55 ріг просп. Миру на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту № 213 від 28.02.2013 року, укладеного між ТОВ «Підприємство «Універсал-ЮГ» та Миколаївською міською радою до моменту прийняття рішення Миколаївської міської ради щодо розгляду заяви від 10.11.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» про укладення договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням міської ради від 20.12.2012 року № 23/53, строком на 1 рік з дати прийняття рішення з правом його поновлення на той самий термін протягом 4 років шляхом укладення відповідного договору про зміни до затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Миколаєва та архетипів, для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 5 шт., у тому числі земельна ділянка № 1 площею 20 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 3 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 4 площею 22 кв.м., земельна ділянка № 5 площею 22 кв.м., загальною площею 96 кв.м. по вул. Космонавтів, 55 ріг просп. Миру, в Інгульському районі.

Заява про забезпечення позову ґрунтується на таких обставинах:

- 28.02.2013 року між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв та Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємство Універсал-Юг , м. Миколаїв було укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту № 213, за яким Миколаївська міська рада на підставі рішення від 20.12.2012 року № 25/53 встановила особистий строковий сервітут відносно земельної ділянки площею 96 кв.м. по вул. Космонавтів, 55 ріг пр. Миру (Ленінський район) в інтересах підприємства, на право розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 5 шт. для провадження підприємницької діяльності;

- в подальшому договір було продовжено до 28.02.2018 року;

- 10.11.2017 року підприємство звернулося до відповідача із заявою про продовження строку дії договору;

- 15.01.2018 року ця заява розглянута на засiданнi постійної комісії міської ради з питань мiстобудування, архiтектури i будівництва, регулювання земельних вiдносин та екології i прийнято рiшення дозволити Товариству з обмеженою вiдповiдальнiстю Підприємству Унiверсал-ЮГ укладання договору про змiни до договору про встановлення особистого строкового сервiтуту, який було дозволено укласти рiшенням міської ради вiд 20.12.2012 року № 23/53, строком на 1 рiк з дати прийняття рiшення з правом його поновлення на той самий термiн протягом 4 рокiв, шляхом укладення вiдповiдного договору про змiни до затвердження комплексної схеми розмiщення тимчасових споруд для провадження підприємницької дiяльностi на території мiста Миколаєва та архетипiв, для обслуговування групи стацiонарних тимчасових споруд у кiлькостi 5 шт., у тому числi земельна дiлянка № 1 площею 20 кв.м., земельна дiлянка № 2 площею 16 кв.м., земельна дiлянка № 3 площею 16 кв.м., земельна дiлянка № 4 площею 22 кв.м., земельна дiлянка № 5 площею 22 кв.м., загальною площею 96 кв.м. по вул. Космонавтiв, 55 рiг пр. Миру, у Iнгульському районі вiдповiдно до висновку управлiння мiстобудування та архiтектури Миколаївської міської ради вiд 21.11.2017 року № 17-5095;

- для прийняття рiшення мiською радою було пiдготовлено проект рiшення Миколаївської міської ради Про продовження договору про встановлення особистого строкового сервiтуту для обслуговування групи стацiонарних тимчасових споруд по м.Миколаєву № S-zr-590/1;

- станом на 12.05.2020 року даний проект рiшення № S-zr-590/1 на сесії Миколаївської мiської ради не розглянуто, жодного рiшення з цього питания (нi про прийняття рiшення, нi про його вiдхилення) не прийнято. Це питання не розглядаєтъся бiльше 2 рокiв;

- з 28.02.2018 року (дата закiнчення строку дiї сервiтуту, що зазначена в договорi) i по цей час підприємство продовжує використовувати надану йому в порядку особистого строкового сервiтуту земельну дiлянку та розміщує на нiй стацiонарнi тимчасовi споруди i здійснює там підприємницьку дiяльнiсть. До моменту звернення до суду з цим позовом підприємство не отримало жодних заперечень від Миколаївської міської ради як на подані заяви про продовження дії договору, так і на сам факт використання земельної ділянки для розміщення стаціонарних тимчасових споруд;

- 06.05.2020 року, пiсля звернення підприємства до суду, працiвники Департаменту внутрiшнього фiнансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської мiської ради демонтували одну стацiонарну тимчасову споруду;

- заявник вважає, що існує реальна загроза демонтажу всіх тимчасових споруд Підприємства по вул. Космонавтiв, 55 piг пр. Миру протягом найближчого часу, без будь-якого рiшення суду чи розглянутого мiською радою питання про дозвiл або вiдмову у поновленнi договору сервітуту, незважаючи на iснування фактично поновленого договору особистого строкового сервітуту;

Викладене, на думку заявника, може значно утруднити виконання рішення в майбутньому, оскільки Підприємство змушене буде понести значні витрати для повторного встановлення демонтованих стаціонарних тимчасових споруд на місце їх розташування відповідно до договору у разі визнання в судовому порядку договору поновленим.

На підтвердження вищезазначених обставин, заявником до суду було подано:

- копію Договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 28.02.2013 року № 213;

- копію акту приймання-передачі земельної ділянки, відносно якої встановлено особистий строковий сервітут від 28.02.2013 року;

- копію Договору вiд 08.04.2014 року № 213 С/1-14 про зміни до Договору про встановлення особистого строкового сервітуту, зареєстрованого в Миколаївській міській раді від 28.02.2013 року за № 213;

- копію Договору вiд 03.04.2015 року № 213 С/2-15 про зміни до Договору про встановлення особистого строкового сервітуту, зареєстрованого в Миколаївській міській раді від 28.02.2013 року за № 213;

- копію Договору вiд 09.03.2016 року № 213 С/3-16 про зміни до Договору про встановлення особистого строкового сервітуту, зареєстрованого в Миколаївській міській раді від 28.02.2013 року за № 213;

- копію Договору від 14.06.2017 року №213 С/4-17 про змiни до Договору про встановлення особистого строкового сервітуту, зареєстрованого в Миколаївській мiськiй радi 28.02.2013 року за № 213;

- копію заяви вiд 10.11.2017 року про видачу рiшення міської ради про поновлення договору про встановлення особистого строкового сервiтуту вiд 28.02.2013 року № 213;

- копію опису вiд 10.11.2017 року № 00066/Мф-17Д;

- копію витягу з протоколу засiдання постійної комісії міської ради з питань містобудування, архiтектури i будiвництва, регулювання земельних вiдносин та екології вiд 15.01.2018 року № 72;

- копію проекту рішення Миколаївської міської ради Про продовження договору про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд по м. Миколаєву № S-zr-590/1;

- копію повiдомлення про демонтаж об`єкту за адресою пр. Миру рiг вул. Космонавтів, поблизу будинку № 55 та зупинки громадського транспорту Пл. Перемоги вiд 17.04.2020 року;

- копії фотографій демонтажу тимчасової споруди;

- копії роздруківок електронних публікацій.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Судова колегія зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру - про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та визнання поновленим договору.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, заявник просив суд застосувати такі види заходу забезпечення позову, як заборону Миколаївській міській раді та її виконавчим органам (в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради) здійснювати будь-які дії для демонтажу стаціонарних тимчасових споруд, які розміщені за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 55 ріг просп. Миру на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту №213 від 28.02.2013 року, укладеного між ТОВ «Підприємство «Універсал-ЮГ» та Миколаївською міською радою до моменту прийняття рішення Миколаївської міської ради щодо розгляду заяви від 10.11.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Універсал-ЮГ» про укладення договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням міської ради від 20.12.2012 року № 23/53, строком на 1 рік з дати прийняття рішення з правом його поновлення на той самий термін протягом 4 років шляхом укладення відповідного договору про зміни до затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Миколаєва та архетипів, для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 5 шт., у тому числі земельна ділянка № 1 площею 20 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 16 кв.м., земельна ділянка № 3 площею 16 кв. м, земельна ділянка № 4 площею 22 кв. м, земельна ділянка № 5 площею 22 кв.м., загальною площею 96 кв.м. по вул. Космонавтів, 55 ріг просп. Миру, в Інгульському районі.

Позивач, який звертається з вищевказаною заявою про забезпечення позову, обґрунтовує її наявністю реальної загрози демонтажу всіх тимчасових споруд Підприємства по вул. Космонавтів, 55 ріг просп. Миру, в Інгульському районі м. Миколаєва протягом найближчого часу, внаслідок бездіяльності Миколаївської міської ради по неприйняттю будь-якого рішення щодо продовження дії договору строкового сервітуту. При цьому, демонтаж тимчасових споруд вже нанесло та в подальшому нанесе збитки підприємству, яке змушене буде вживати обтяжливих додаткових витрат для відновлення попереднього стану та повторної установки стаціонарних тимчасових споруд у разі задоволення позову.

Крім того, заявник посилається на вчинення Департаментом внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради дій з демонтажу стаціонарної тимчасової споруди, яка розміщена на спірній земельній ділянці, з посиланням на незаконне розміщення споруд на самовільно зайнятій позивачем земельній ділянці. В якості доказів вчинення дій з демонтажу споруд позивачем надані суду відповідні докази (копія повідомлення про демонтаж кіосків у примусовому порядку; публікації з Інтернет-видань з приводу демонтажу тимчасових споруд).

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що в даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі № 911/1551/18.

Як встановлено колегією суддів суду апеляційної інстанції, у оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що правова оцінка правомірності користування позивачем спірною земельною ділянкою в період після 28.02.2018 року не надається в рамках розгляду заяви про забезпечення позову, а буде надаватись судом при розгляді позовних вимог про поновлення Договору про встановлення особистого строкового сервітуту № 213 від 28.02.2013 року по суті.

Натомість, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а саме: факт звернення позивача до Миколаївської міської ради із заявою про продовження договору зі спливом тривалого часу після закінчення строку дії договору, тому договір є припиненим; відсутність паспортів прив`язки у позивача на тимчасові споруди; відсутність підстав для користування земельною ділянкою, на якій розташовано тимчасові споруди - стосуються саме розгляду справи по суті, та будуть вирішені за наслідком розгляду позовних вимог, викладених в резолютивній частині позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Універсал-ЮГ , м. Миколаїв.

З цієї підстави, суд апеляційної інстанції, при перегляді оскаржуваної ухвали у справі №915/628/20 не надає оцінку вищевказаним доводам апелянта, відхиляє їх, оскільки останні не є предметом судового розгляду на стадії розгляду правомірності ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.

Разом з тим, враховуючи довготриваючі правовідносини сторін по справі, можливість підвищення соціальної напруги внаслідок невжиття заходів забезпечення даного позову, що матиме негативні наслідки в умовах продовженого постановою Кабінету міністрів України карантину, у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби, судова колегія погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області, викладеним у оскаржуваній ухвалі щодо забезпеченості збалансованості інтересів сторін та осіб, що не є учасниками даного процесу (орендарів тимчасових споруд).

Натомість, твердження скаржника щодо недослідження судом першої інстанції наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме те, що питання демонтажу тимчасових споруд жодним чином не впливає на правовідносини щодо продовження строку спірного договору особистого сервітуту, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки у разі демонтажу тимчасових споруд відповідачем та у разі задоволення позовних вимог буде утруднений ефективний захист порушених прав позивача в межах судового провадження, яке переглядається судом апеляційної інстанції, за його позовом без нових звернень до суду.

За вищенаведених обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона Миколаївській міській раді та її виконавчим органам (в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради) здійснювати будь-які дії для демонтажу стаціонарних тимчасових споруд, які розміщені за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 55 ріг просп. Миру на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту № 213 від 28.02.2013 року, укладеного між ТОВ «Підприємство «Універсал-ЮГ» та Миколаївською міською радою - правомірним, та таким, що не підлягає скасуванню.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, висновками суду та доводами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2020 року про задоволення заяви про забезпечення позову у справі № 915/628/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 136-140, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2020 року про задоволення заяви про забезпечення позову у справі № 915/628/20 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2020 року про задоволення заяви про забезпечення позову у справі № 915/628/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України .

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 28.09.2020 року.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2020 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош