Постанова

від 29.09.2020 по справі 916/2965/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2965/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Головея В.М., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Глиняна Г.В., довіреність від 28.09.2020;

від відповідача (ОМР) - Варбанагло Г.А., довіреність №70/вих.-мр від 07.05.2020;

від відповідача (Спеціалізованого Одеського санаторію Салют) - Безродна О.В., ордер серія ОД №464128;

від третьої особи - Сенчук М.С., довіреність №3438/0/2-20/13 від 06.03.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Спеціалізованого Одеського санаторію Салют та Міністерства соціальної політики України

на рішення Господарського суду Одеської області від 16 липня 2020 р., повний текст якого складено та підписано 14 серпня 2020 р.,

у справі №916/2965/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ільмєр

до Одеської міської ради;

Спеціалізованого Одеського санаторію Салют

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України

про встановлення земельного сервітуту,

головуючий суддя - Шаратов Ю.А.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 29.09.2020 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ільмєр звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Міністерства соціальної політики України та Спеціалізованого Одеського санаторію Салют з вимогою про встановлення постійного земельного сервітуту шляхом внесення відповідно до вимог чинного законодавства, права проїзду транспортним засобом та прокладення інженерних мереж до земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:51:003:0264 площею 1,4993 га, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, земельна ділянка 1, через частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Сергія Варламова (Піонерська), 28, площею 0,1689 га та належить на праві постійного користування Спеціалізованому Одеському санаторію Салют , вздовж існуючої шляхової мережі, як зображено на Схемі накладення сервітутів в автоматизовану базу даних державного земельного кадастру України та реєстрації сервітуту в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або шляхом укладення угоди між ТОВ Ільмєр та Спеціалізованого Одеського санаторію Салют , предметом якого є надання ТОВ Ільмєр права проїзду транспортним засобом та прокладення інженерних мереж до земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:51:003:0264 площею 1,4993 га, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, земельна ділянка 1, через частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Сергія Варламова (Піонерська), 28, площею 0,1689 га та належить на праві постійного користування Спеціалізованому Одеському санаторію Салют, вздовж існуючої шляхової мережі, як зображено на Схемі накладення сервітутів. Визначити істотні умови сервітуту: 1) Строк сервітуту - постійний. 2) Площа, на яку поширюється земельний сервітут - 0,1689 га. 3) Межі сервітуту - згідно з Схемою накладення сервітутів. 4) Плата за встановлення та користування сервітутом в розмірі 100% від суми земельного податку за частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту з внесенням щомісяця до 1-го числа рівними частками.

В подальшому, від позивача до Господарського суду Одеської області надійшли уточнені позовні заяви про встановлення земельного сервітуту від 10.10.2019 (вх. №20814/19) та від 11.10.2019 (вх. № 2-4947/19), в яких позивачем вказано інший процесуальний статус учасників справи, а саме зазначено в якості відповідачів Одеську міську раду та Спеціалізований Одеський санаторій Салют , а в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-Міністерство соціальної політики України та Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Ухвалою Господарського суду від 15.10.2019 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати її за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України.

Ухвалою Господарського суду від 18.11.2019 було задоволено клопотання ТОВ Ільмєр від 04.11.2019 (вх.№ 2-5421/19 від 05.11.2019) про призначення експертизи; призначено у справі №916/2965/19 комплексну судову земельно-технічну, будівельно-технічну та з безпеки життєдіяльності експертизу; справу зупинено на час проведення експертизи.

03.06.2020 господарським судом отримано висновок експерта у справі №916/2965/19, у зв`язку із чим ухвалою суду від 11.06.2020 було поновлено провадження у справі №916/2965/19.

25.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Ільмєр (далі-позивач, ТОВ Ільмєр ) звернулося до господарського суду з уточненнями до позовної заяви до відповідачів: Одеської міської ради (далі-відповідач-1, ОМР) та Спеціалізованого Одеського санаторію Салют (далі-відповідач-2, Санаторій Салют ), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерства соціальної політики України (далі-третя особа, Мінсоцполітики) про встановлення сервітуту, в якій остаточно просило суд:

- встановити на користь ТОВ Ільмєр (код ЄДРПОУ 39338702) - власника земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Генуезька, земельна ділянка 1, з кадастровим номером 5110137500:51:003:0264, площею 1,4993 га, постійний, платний, безособовий земельний сервітут з правом проходу, проїзду на велосипеді і будь-якому транспортному засобі та прокладення інженерних мереж на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академічна (колишні назви - Сергія Варламова, Піонерська), 28, з кадастровим номером 5110137500:51:003:0071, площею 0,1689 га, що належить на праві постійного користування Спеціалізованому Одеському санаторію Салют (код ЄДРПОУ 24539732), відповідно до варіанту у додатку №3 до Висновку експерта комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 01.06.2020 № 19-8159-8162.

Визначити істотні умови сервітуту:

1) Строк сервітуту - постійний.

2) Площа, на яку поширюється земельний сервітут - 0,0833 га - частина земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:51:003:0071.

3) Межі та конфігурація сервітуту - відповідно до варіанту у додатку №3 до Висновку експерта комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 01.06.2020 № 19-8159-8162. Опис меж, що відокремлюють ділянку земельного сервітуту:

- від т.1 до т. 2 відрізок довжиною - 6,58 (м.);

- від т.2 до т.3 відрізок довжиною - 15,08 (м.);

- від т.3 до т.4 відрізок довжиною - 7,10 (м.);

- від т.4 до т.5 відрізок довжиною - 57,27 (м.);

- від т.5 до т.6 відрізок довжиною - 1,31 (м.);

- від т.6 до т.7 відрізок довжиною - 3,43 (м.);

- від т.7 до т.8 відрізок довжиною - 2,34 (м.);

- від т.8 до т.9 відрізок довжиною - 0,80 (м.);

- від т.9 до т.10 відрізок довжиною - 12,87 (м.);

- від т.10 до т.11 відрізок довжиною - 5,09 (м.);

- від т.11 до т.12 відрізок довжиною - 20,47 (м.);

- від т.12 до т.13 відрізок довжиною - 33,52 (м.);

- від т.13 до т.14 відрізок довжиною - 1,40 (м.);

- від т. 14 до т.15 відрізок довжиною - 1,99 (м.);

- від т.15 до т.1 відрізок довжиною - 2,73 (м.).

4) Плата за встановлення та користування сервітутом у розмірі 100% від суми земельного податку за частину земельної ділянки площею 0,0833 га, на яку поширюється дія сервітуту, з внесенням рівними частками щомісяця протягом 25 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Позивач, звертаючись до суду з позовом (з урахуванням уточнень до нього), обґрунтував свої вимоги тим, що є власником земельної ділянки, на якій виконуються будівельні роботи, а саме будівництво 24-поверхових житлових будинків з вбудованими торгово-офісними приміщеннями та дворівневим підземним паркінгом; позивачем належним чином оформлено проектну документацію на будівництво та отримано дозвіл на всі види проектних робіт. На час розроблення відповідної документації було об`єктивно неможливо передбачити ступінь впливу проїзду на дорожній трафік провулку Курортний, у зв`язку із чим лише після початку будівельних робіт було встановлено, що проїзд в провулку Курортному є недостатнім для маневру робочого транспорту, габарити не дають можливості транспорту рухатися безпечно та оперативно, що в свою чергу створює небезпечні ситуації та затримку в русі транспорту в цьому провулку.

Позивач звертався до користувача сусідньої земельної ділянки - Санаторію Салют та до власника земельної ділянки, на якій розташований санаторій - Міністерства соцполітики з пропозицією про встановлення сервітуту з метою проїзду та прокладення інженерних мереж з перенесенням автомобільної стоянки до земельної ділянки, що розташована за адресою: м.Одеса, вул. Генуезька,1, кадастровий номер 5110137500:51:003:0264. Однак Мінсоцполітики було відмовлено у запропонованої пропозиції ТОВ Ільмєр .

Позивач для забезпечення прав громадян та безпеки руху транспорту по провулку Курортному, звернувся з відповідним запитом до Одеської міської ради.

Згідно висновку комісії, викладеному у листі Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради №01-41/1929 від 25.07.2019р., встановлено, зокрема, що …габарити вказаного проїзду не дають можливості транспорту заїхати безпечно та оперативно, що створює небезпечні ситуації та затримку у русі транспорту по провулку Курортному . Отже, запропоновано розширити вказаний проїзд та з цією метою ТОВ Ільмєр звернутися до балансоутримувача суміжної території - Спеціалізованого Одеського санаторію Салют відповідно до вимог чинного законодавства .

Тобто, у ТОВ Ільмєр відсутня інша можливість задовольнити свої потреби на проїзд та прокладення інженерних мереж, іншим способом, ніж як встановлення сервітуту за рахунок частки земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні Санаторія Салют , що, в свою чергу, зумовило позивача для звернення з відповідним позовом.

У відзиві на позов, Одеська міська рада із посиланням на ст.ст.98, 100 Земельного кодексу (ЗК) України, ст.ст.401, 403, 404 Цивільного кодексу (ЦК) України, зазначила, що позивачем не доведено, що нормальне господарське використання його земельної ділянки неможливе без обтяження чужої сусідньої земельної ділянки, а також, те що потреби сервітуарія не можуть бути задоволені будь-яким іншим способом. Відповідач-1 також вказує на відсутність підстав для встановлення саме постійного сервітуту, оскільки позивачем зазначено про недостатність проїзду з Курортного провулку для маневру робочого транспорту, а відтак, сервітут потрібен лише на момент будівництва і може бути виключно строковим та встановлюватися саме на період будівельних робіт.

Крім того, у відзиві на позов відповідач-1, посилаючись на ст.ст.1, 27, 28 Закону України Про курорти , пункти 1, 8 Загального положення про санаторно-курортний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 №805, вважає, що встановлення постійного земельного сервітуту до земельної ділянки, яка належить на праві постійного користування Санаторію Салют , може спричинити погіршення якості надання санаторно-курортних послуг громадянам, які перебувають на оздоровленні.

Також, відповідач-1 із посиланням на п. б ч.2 ст.102 ЗК України, ч.3 ст.406 ЦК України, зазначає, що встановлення постійного сервітуту може призвести до ускладнення використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

У запереченнях на висновок експерта представник відповідача-1 вказав на порушення господарським судом ч.ч.1, 2 ст.106 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, оскільки при призначенні комплексної судової експертизи було призначено лише одного експерта, а також даний висновок є неповним, оскільки експертом не досліджувались всі можливі варіанти організації проїзду від земельної ділянки, яка належить ТОВ Ільмєр до провулку Курортний, а лише варіант, який запропонований позивачем.

Санаторій Салют у відзиві на позов його не визнав, зазначивши, що не отримувало жодних документів від ТОВ Ільмєр про встановлення сервітуту.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 послався на приписи ст.ст.1, 27, 28 Закону України Про курорти , ст.48, ч.4 ст.98 Земельного кодексу України, вказуючи, що проїзд транспортних засобів, а також проведення робіт з прокладення на земельній ділянці санаторію інженерних мереж, погіршить умови перебування людей з обмеженими можливостями (інвалідністю) та інших громадян на оздоровленні в санаторії і значним чином вплине на якість надання санаторно-курортних послуг та на оздоровлення відпочиваючих.

Відповідач-2 із посиланням на ст.401 Цивільного кодексу України зазначив, що позивачем не доведено, що обслуговування та користування своїм майном (будівлею) є неможливим без обтяження чужої земельної ділянки Санаторію Салют .

Крім того, відзив відповідача-2 містить посилання на роз`яснення, надане в п.2.34 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 №6, в якому зазначено про неможливість задоволення позовних вимог про встановлення земельного сервітуту, оскільки неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

У доповненнях до відзиву відповідач-2 вказує на порушення ч.ч.1, 2 ст.106 ГПК України при призначенні комплексної судової експертизи та на неповноту експертного висновку від 01.06.2020 №19-8159-8162, оскільки експертом не були розглянути питання щодо негативного впливу організації проїзду з встановленням сервітуту на оздоровлення та відпочинок громадян, які знаходяться на лікуванні та оздоровленні у санаторії з урахуванням існуючої забудови, а також щодо рівня шуму, забруднення, небезпечності та шкідливості для пацієнтів.

Представник Мінсоцполітики в письмових поясненнях послався на ч.2 ст.26, ч.2 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п.9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45, Державні будівельні норми Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (ДБН 360-92**), вказавши про те, що проходи, під`їзди, прокладення інженерних мереж тощо забудовник був зобов`язаний включити в проект забудови земельної ділянки із врахуванням існуючих на суміжних земельних ділянках об`єктів. Відповідно до розділу Генеральний план Додатку до звіту № 7-177-16-ЕП/ОД з розгляду проектної документації по проекту: Будівництво 24-поверхових житлових будинків з вбудованими торгово-офісними приміщеннями та дворівневим підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 1 (3 черги будівництва), передбачені під`їзди до комплексу, що проектується, з боку провулку Курортний та вул. Генуезька. До будівель впродовж поздовжніх сторін забезпечено під`їзд пожежних автомобілів. Входи в жилі секції будівель запроектовані з боку двору, під`їзди до них та всі майданчики з`єднані системою доріжок, чим забезпечується зв`язок всіх елементів благоустрою між собою та із зовнішніми пішохідними та транспортними маршрутами.

Тобто, як стверджує представник третьої особи, в проектній документації, що надавалася забудовником до розгляду та на підставі якої було складено експертний звіт (з додатком) №7-177-16-ЕП/ОД були передбачені проходи, під`їзди, прокладення інженерних мереж тощо із врахуванням існуючих на суміжних земельних ділянках об`єктів.

В своїх поясненнях, третя особа, як і відповідачі у відзивах на позов, посилається на приписи статей 1, 27, 28 Закону України Про курорти , тим самим вважаючи, що встановленням сервітуту шляхом розширення проїзду по провулку Курортному, буде здійснено погіршення умов перебування людей з обмеженими можливостями (інвалідністю) та інших громадян на оздоровленні в санаторії і значним чином вплине на якість надання санаторно-курортних послуг та на оздоровлення вказаним особам, а також представник Мінсоцполітики зазначає, що позивачем відповідно до вимог ст.401 ЦК України не доведено що обслуговування та користування своїм майном (будівлею) є неможливим без обтяження чужої земельної ділянки Санаторію Салют .

При цьому вказує на те, що з Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 21.09.2016 №01-06/1167 та Додатку до звіту №7-177-16-ЕП/ОД з розгляду проектної документації по проекту, вбачається наявність іншого шляху до земельної ділянки товариства, а саме, з вул. Генуезька та провулку Гагарінського.

Третя особа, із посиланням на роз`яснення, надане у п.2.34 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 №6, зазначає про неможливість задоволення позовних вимог про встановлення земельного сервітуту, оскільки неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

Крім того, у своїх поясненнях Мінсоцполітики зауважує, що позивач відноситься до категорії платників земельного податку за ставкою 3-5% згідно пунктів 3 та 11 Додатку Перелік категорій платників та розмір ставок земельного податку до рішення Одеської міської ради Про встановлення ставок земельного податку в м. Одесі від 10.06.2015 №6762-VI (зі змінами), а тому встановлення плати за користування сервітутом у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто ставкою, встановленою вказаним рішенням для спеціалізованих санаторіїв України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, є неможливим.

Третя особа, як і відповідач-1 вважає, що встановлення постійного сервітуту може призвести до ускладнення використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

У додаткових поясненнях, наданих представником Мінсоцполітики, останній зазначає, що довжина існуючого проїзду у розмірі 4,49 м є більшою, ніж передбачено п.5.2 таблиці ДБН В.2.3-5:2018 Вулиці та дороги населених пунктів (примітки), де максимальна ширина смуги руху не повинна перевищувати 3,75 м, а, отже, відсутня необхідність розширення проїзду.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Шаратов Ю.А.) від 16.07.2020р. у справі №916/2965/19 позов ТОВ Ільмєр задоволено повністю, встановлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільмєр" власника земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Генуезька, земельна ділянка 1, з кадастровим номером 5110137500:51:003:0264, площею 1,4993 га, постійний, платний, безособовий земельний сервітут з правом проходу, проїзду на велосипеді і будь-якому транспортному засобі та прокладення інженерних мереж на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академічна (колишні назви - Сергія Варламова, Піонерська), 28, з кадастровим номером 5110137500:51:003:0071, площею 0,1689 га, що належить на праві постійного користування Спеціалізованому Одеському санаторію "Салют" (код ЄДРПОУ 24539732), відповідно до варіанту у додатку № 3 до Висновку експерта комплексної судової земельно - технічної та будівельно-технічної експертизи від 01.06.2020 № 19-8159-8162. Визначено істотні умови сервітуту:

1) Строк сервітуту - постійний.

2) Площа, на яку поширюється земельний сервітут - 0,0833 га - частина земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:51:003:0071.

3) Межі та конфігурація сервітуту - відповідно до варіанту у додатку № 3 до Висновку експерта комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 01.06.2020 № 19-8159-8162. Опис меж, що відокремлюють ділянку земельного сервітуту:

- від т. 1 до т. 2 відрізок довжиною - 6,58 (м.);

- від т. 2 до т. 3 відрізок довжиною - 15,08 (м.);

- від т. 3 до т. 4 відрізок довжиною - 7,10 (м.);

- від т. 4 до т. 5 відрізок довжиною - 57,27 (м.);

- від т. 5 до т. 6 відрізок довжиною - 1,31 (м.);

- від т. 6 до т. 7 відрізок довжиною - 3,43 (м.);

- від т. 7 до т. 8 відрізок довжиною - 2,34 (м.);

- від т. 8 до т. 9 відрізок довжиною - 0,80 (м.);

- від т. 9 до т. 10 відрізок довжиною - 12,87 (м.);

- від т. 10 до т. 11 відрізок довжиною - 5,09 (м.);

- від т. 11 до т. 12 відрізок довжиною - 20,47 (м.);

- від т. 12 до т. 13 відрізок довжиною - 33,52 (м.);

- від т. 13 до т. 14 відрізок довжиною - 1,40 (м.);

- від т. 14 до т. 15 відрізок довжиною - 1,99 (м.);

- від т. 15 до т. 1 відрізок довжиною - 2,73 (м.).

Плата за встановлення та користування сервітутом у розмірі 100 % від суми земельного податку за частину земельної ділянки площею 0,0833 га, на яку поширюється дія сервітуту, з внесенням рівними частками щомісяця протягом 25 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Стягнуто з Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільмєр" витрати на сплату судового збору в розмірі 960,50 грн. Стягнуто з Спеціалізованого Одеського санаторія "Салют" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільмєр" витрати на сплату судового збору в розмірі 960,50 грн.

Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, які підтверджені наявним в матеріалах справи висновком комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Спеціалізований Одеський санаторій Салют звернувся з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2020 у справі №916/2965/19 та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а саме:

- головуючим суддею по справі прийнято до уваги неправомірний та неповний, складений з порушенням чинного законодавства України висновок експерта;

- суд при вирішенні рішення прийняв до уваги неповні дані, встановлені експертом щодо існуючого проїзду по провулку Курортний, що є також недостовірними та недоведеними;

- судом повинно було вирішитись питання щодо відшкодування збитків Спеціалізованому санаторію Салют у зв`язку з перенесенням автостоянки, але суд ніяким чином це питання не розглянув.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спеціалізованого Одеського санаторію Салют на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2020 у справі №916/2965/19; призначено розгляд апеляційної скарги Спеціалізованого Одеського санаторію Салют до розгляду на 22.10.2020 о 15:00 год.

04.09.2020 до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю Ільмєр - адвоката Глиняної Г.В., якою заявник просить надати йому (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 ) можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

08.09.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла апеляційна скарга Міністерства соціальної політики України на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2020 у справі №916/2965/19.

Скаржник мотивує апеляційну скаргу тим, що оскаржуване рішення винесене із порушенням норм процесуального права та із неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на необґрунтовані висновки експертизи та недоведені позивачем обставини, що призвело до неправомірного задоволення позову.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2020, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., судді: Головей В.М., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 прийнято справу №916/2965/19 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Головея В.М., Принцевської Н.М. Призначено розгляд апеляційної скарги Спеціалізованого Одеського санаторію Салют на 29 вересня 2020 року о 14:00 год. Ухвалено провести судове засідання 29.09.2020р. о 14:00год. у справі №916/2965/19 у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (зал судових засідань №6) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon . Допущено до участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю Ільмєр - адвоката Глиняну Г.В., у судовому засіданні 29.09.2020р., 14:00год. у справі №916/2965/19 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020р. №196.

Крім того, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 клопотання Міністерства соціальної політики України про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено Міністерству соціальної політики України строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2020 року у справі № 916/2965/19. Відкрито провадження за апеляційною скаргою Міністерства соціальної політики України на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2020 у справі №916/2965/19. Об`єднано розгляд апеляційних скарг Спеціалізованого Одеського санаторію Салют та Міністерства соціальної політики України на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2020 у справі №916/2965/19 в одне апеляційне провадження з призначенням їх до розгляду на 29.09.2020 року о 14:00 год.

У відзивах на апеляційні скарги Санаторію Салют та Мінсоцполітики позивач просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи відповілача-2 та третьої особи, викладені в скаргах є безпідставними та необґрунтованими, спростовуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підтверджуються висновком комплексної судової експертизи.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції, 29.09.2020 року представники відповідачів та третьої особи просили задовольнити апеляційні скарги, рішення Господарського суду від 16.07.2020 скасувати як таке, що не відповідає нормам чинного законодавства, є незаконним та необґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг з підстав, викладених у відзивах на апеляційні скарги.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційні скарги, відзиви на них, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.10.2014 №28090339 ТОВ Ільмєр є власником 1/1 частки земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Генуезька, земельна ділянка 1, з кадастровим номером 5110137500:51:003:0264, площею 1,4993 га.

Підставою виникнення права власності є Свідоцтво від 14.10.2014, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстроване в реєстрі за № 5831.

Спеціалізованому Одеському санаторію Салют на праві постійного користування належить земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академічна (колишні назви - Сергія Варламова, Піонерська), 28, з кадастровим номером 5110137500:51:003:0071, площею 0,1689 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 20.10.2006 серія ЯЯ №205745, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030650500018, виданим на підставі рішень Одеської міської ради від 06.03.2006 № 5428-IV та № 5267-IV.

ТОВ Ільмєр з метою влаштування проїзду, проходу та прокладення інженерних мереж до належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:51:003:0264 у січні 2019 року листом №31/01 звернулося до Санаторію Салют з пропозицією надання згоди на встановлення постійного сервітуту, дія якого поширюється на частину земельної ділянки Санаторію площею 0,080 га з межами згідно із Схемою накладення сервітутів, платою за встановлення та користування сервітутом у розмірі 100% від суми земельного податку за частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту з внесенням щомісяця до 1-го числа рівними частками (схема накладення сервітуту та проект договору сервітуту були надані до цього листа).

Вказана пропозиція була отримана відповідачем-2 та у відповідь на неї останній повідомив ТОВ Ільмєр , що для вирішення питання про можливість встановлення сервітуту необхідно звернутися до Міністерства соціальної політики України, як до власника земельної ділянки.

З огляду на викладене, ТОВ Ільмєр 18.02.2019 листом №18/02-19 звернулось до Міністерства соціальної політики України, в якому просило при розробленні технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що перебувають в постійному користуванні Спеціалізованого Одеського санаторію Салют для експлуатації й обслуговування комплексу будинків та будівель санаторію за адресою: м. Одеса, вулиця Академічна (колишня Сергія Варламова), 28, запроектувати безстрокові сервітути на право проїзду на транспортному засобі та прокладення інженерних мереж для доступу до земельної ділянки позивача згідно із прикладеної схеми.

В подальшому, на вимогу Мінсоцполітики щодо надання належним чином засвідчених копій документів щодо погодження проектів будівництва об`єктів та меж земельної ділянки Товариства, 18.03.2019 ТОВ Ільмєр листом №37-03 було надано Мінсоцполітики наступні документи: 1) дозвіл на проведення будівельних робіт; 2) експертизу проекту будівництва; 3) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки; 4) документи на користування земельною ділянкою; 5) документи на право власності на земельну ділянку; плани схеми розміщення будинків на земельній ділянці та встановлення меж земельної ділянки; 7) фотофіксація.

01.07.2019 Мінсоцполітики листом №12189/0/2 повідомило ТОВ Ільмєр про те, що не має правових підстав для погодження проектування безстрокових сервітутів на право проїзду на транспортному засобі та право прокладення інженерних мереж на земельній ділянці Санаторію Салют .

Для врегулювання ситуації, що склалася, а також для забезпечення прав громадян та безпеки руху транспорту по провулку Курортному, ТОВ Ільмєр звернулося з запитом до Одеської міської ради. Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради була створена комісія, до складу якої були включені фахівці управління патрульної поліції в Одеській області, департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та КУ СМЕП .

Згідно висновку вказаної вище комісії, викладеного у листі Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради №01-41/1929 від 25.07.2019р.: …транспорт рухається по Курортному провулку, та заїжджає через проїзд до території ТОВ Ільмєр . При цьому габарити вказаного проїзду не дають можливості транспорту заїхати безпечно та оперативно, що створює небезпечні ситуації та затримку у русі транспорту по провулку Курортному .

У ході обстеження, було запропоновано розширити вказаний проїзд та з цією метою запропоновано ТОВ Ільмєр звернутися до балансоутримувача суміжної території-Спеціалізованого Одеського санаторію САЛЮТ відповідно до вимог чинного законодавства .

Тобто, у ТОВ Ільмєр виникла ситуація, коли відсутня інша можливість задовольнити свої потреби на проїзд та прокладення інженерних мереж іншим способом, як встановлення сервітуту за рахунок частки земельної ділянки санітарія Салют .

Статтею 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Частинами першою, другою, третьою ст.403 вказаного Кодексу передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (ч.ч.1, 2 ст.404 ЦК України).

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу (частини перша, друга статті 98 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.3, 4, ст.98 Земельного кодексу України встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно із пунктами а , б , з частини першої статті 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; інші земельні сервітути.

Для належного обґрунтування необхідності встановлення постійного земельного сервітуту, а також у зв`язку із неможливістю задовольнити потреби будь-яким іншим способом, ТОВ Ільмєр наполягало на проведенні комплексної судової земельно-технічної, будівельно-технічної та з безпеки життєдіяльності експертизи.

Із змісту пунктів 1, 2 висновку експерта від 01.06.2020 №19-8159-8162 вбачається, що існуючий проїзд, який сполучає земельну ділянку ТОВ Ільмєр по вул. Генуезька, 1 в м. Одесі з провулком Курортний не відповідає вимогам, що висуваються до вулично-транспортної мережі за показниками ширини проїзду, відсутності повноцінних роз`їздів транспорту, у т.ч. великогабаритного, наявності окремої зони для пішоходів. Приймаючи до уваги невідповідність проїзду, влаштованого на земельній ділянці ТОВ Ільмєр по вул. Генуезька, 1 в м. Одесі, є необхідність у розширенні існуючого проїзду, який сполучає 24-х поверховий багатоквартирний житловий будинок (що будується) з провулком Курортний існує.

У пункті 5 висновку експертизи від 01.06.2020 №19-8159-8162 зазначено, що можливість влаштувати проїзд, прохід та прокладення інженерних комунікацій, відповідно з діючими будівельними нормами, з території земельної ділянки ТОВ Ільмєр з кадастровим номером 5110137500:51:003:0264 площею 1,4993 га, що знаходиться по вул. Генуезька, 1 в м. Одесі до провулку Курортний, інакше, без встановлення запропонованого вище постійного земельного сервітуту на право проїзду транспортним засобом та прокладення інженерних мереж через частину земельної ділянки пл. 0,0833 га з кадастровим номером 5110137500:51:003:0071 за адресою: м. Одеса, вул. Сергія Варламова (Піонерська), 28, яка знаходиться у постійному користуванні спеціалізованого Одеського санаторія Салют відсутня.

Отже, вказаним вище пунктом експертизи безумовно встановлено можливість влаштування проїзду, проходу та прокладення інженерних комунікацій на спірній земельній ділянці лише шляхом встановлення постійного земельного сервітуту.

Пунктом 3 висновку, експерт запропонував на розгляд суду наступний, найбільш доцільніший, варіант встановлення постійного земельного сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:51:003:0071 за адресою: м. Одеса, вул. Сергія Варламова (Піонерська), 28, згідно з яким пропонується виділити для встановлення постійного земельного сервітуту на частину земельної ділянки площею 0,0833 га на право приїзду транспортним засобом та прокладення інженерних мереж, що надає можливість розширити існуючий проїзд відповідно до існуючих будівельних норм. Межі, що відокремлюють ділянку земельного сервітуту описуються у дослідницькій частині висновку. Більш детально запропонований варіант встановлення постійного земельного сервітуту зображено графічно у додатку №3 Суміщена схема земельних ділянок Спеціалізованного Одеського санаторію Салют та ТОВ Ільмєр з варіантом організації сервітуту на право проїзду транспортним засобом та прокладання інженерних мереж до земельної ділянки з кадастровим №5110137500:51:003:0264 .

При цьому, як вказано у пункті 4 висновку експертизи, мінімальна площа земельної ділянки, яка необхідна ТОВ Ільмєр для організації проїзду та прокладення інженерних комунікацій до земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:51:003:0264 площею 1,4993 га, що знаходиться по вул. Генуезька, 1 в м. Одесі складає 0,0833 га.

Пунктами 7, 8, 13 висновку експертизи експертом вказано, що встановлення рівня шуму та забруднення, пов`язаного з рухом автотранспорту та його небезпечність та шкідливість, негативний вплив на оздоровлення та відпочинок пацієнтів та інших громадян, які знаходяться на лікуванні та оздоровленні у Санаторії Салют , а також визначення розміру витрат, які понесе Спеціалізований Одеський санаторій Салют зі сплати земельного податку на частині земельної ділянки площею 833 кв.м. кадастровий номер 5110137500:51:003:0071, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Сергія Варламова (Піонерська), 28, на якій запропоновано встановлення постійного земельного сервітуту, не входить до завдань будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

В дослідницькій частині Висновку експерта від 01.06.2020 №19-8159-8162 зазначено, що питання відповідності наявного проїзду розташованого на земельній ділянці ТОВ Ільмєр по вул. Генуезька, 1 в м. Одесі кадастровий номер 5110137500:51:003:0264 розглядалося в межах компетенції будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз, а саме на відповідність вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам, тощо).

Що стосується тверджень скаржників в апеляційних скаргах про те, що відповідно до Таблиці 5.1. ДБН 2.3-5 Вулиці та дороги населених пунктів ширина спірного наявного проїзду відповідає встановленим нормам ДБН та є більш, ніж 3,5 м, колегія суддів зазначає.

Згідно до Таблиці 5.1 підпункту 5.1.1 пункту 5.1 ДБН В.2.3-5:2018 Вулиці та дороги населених пунктів , якими керувався експерт, для проїздів для усіх груп міських населених пунктів передбачені: ширина смуги руху мінімальна - 2,75 м, максимальна - 3,75 м; кількість смуг проїзної частини - 2; максимальна ширина пішохідної зони тротуару- 1,0 м.

Отже, саме вказаним вище пунктом Таблиці ДБН Вулиці та дороги населених пунктів встановлено, що для проїздів для усіх груп міських населених пунктів нормативно визначено наявність саме двох смуг руху.

Враховуючи приписи вищевказаного пункту, із застосуванням мінімальної ширини смуги руху та з організацією пішохідної зони хоча б з одного боку потрібно 6,5 м (2,75 + 2,75 + 1,0 = 6,5).

Про необхідність саме двох смуг руху на частині земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні Санаторію Салют , також свідчить необхідність забезпечення прав громадян щодо вільного та безпечного проїзду по провулку Курортний.

У листі Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, від 25.07.2019 №01-41/1929 зазначено, що проблема проїзду створює небезпечні ситуації та затримку в русі не по вказаній земельній ділянці, а саме по провулку Курортний, що є прилеглим до земельної ділянки, що належить ТОВ Ільмєр .

Крім того, Листом №6133/1/01-27/4944/2-19 від 27.08.2019 Одеська обласна державна адміністрація також просила розглянути питання щодо організації проїзду транспорту з провулку Курортний через територію санаторію Салют до території ТОВ Ільмєр .

Із дослідницької частини висновку експерта виходить, що за результатами проведених топографо-геодезичних вишукувань було складено додаток №2 Топографо-геодезичні вишукування земельних ділянок ТОВ Ільмєр та спеціалізованого Одеського санаторію Салют , за даними яких було побудовано цифрові моделі контурів земельних ділянок з розташованими на них будівлями, спорудами, тощо. Згідно із вказаними вихідними даними встановлено, що загальна довжина проїзду становить 46,0 м, ширина - 4,49 м.

Оскільки наявна загальна ширина існуючого проїзду до провулку Курортний з земельної ділянки ТОВ Ільмєр є меншою, ніж передбачено нормами ДБН, існує необхідність в розширенні цього проїзду.

Колегія суддів, дослідивши висновок комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 01.06.2020 №19-8159-8162, погоджується з останнім та доводами господарського суду першої інстанції, викладеними в оскарженому рішенні, стосовно відсутності можливості влаштувати проїзд, прохід та прокладення інженерних комунікацій, відповідно до діючих будівельних норм, з території земельної ділянки ТОВ Ільмєр до провулку Курортний, інакше ніж без встановлення запропонованого експертом постійного земельного сервітуту на право проїзду транспортним засобом та прокладення інженерних мереж через частину земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні Санаторію Салют .

Стосовно тверджень скаржників в апеляційних скаргах про те, що експертиза, яка була призначена судом першої інстанції, не була комплексною та складена Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України з істотним порушенням вимог законодавства, оскільки: експертом не було одержано у Мінсоцполітики письмового дозволу на проведення дій на території Санаторію Салют ; відсутнє відповідне свідоцтво експерта Степанкевича С.С. щодо підтвердження його кваліфікації як судового експерта з певної спеціальності; дана експертиза не є достатньо повною, оскільки не містить вичерпних відповідей на всі поставлені питання; була проведена лише одним експертом тощо, з порушенням ч.ч.1, 2 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

Яв вбачається із матеріалів справи, проведення комплексної судової експертизи було доручено судовому експерту Степанкевичу Сергію Станіславовичу, який працює на посаді завідувача ЛЗТОЗ та ДПЗ ОНДІСЕ, має вищу технічну освіту за спеціальностями: інженер-дослідник, інженер-будівельник, інженер-землевпорядник, а також має кваліфікацію судового експерта І класу за спеціальностями: 10.6 Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів (свідоцтво № 140-19 видане на підставі рішення ЕКК ОНДСІЕ від 07.03.2019, дійсне до 07.03.2024), 10.7 - Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками (свідоцтво №297 видане на підставі рішення ЕКК ОНДСІЕ від 07.03.2019, дійсне до 07.03.2024), стаж експертної роботи з 2005 року. Тобто, останній наділений належними повноваженнями щодо проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи та надання відповідного висновку за її результатом такого проведення.

Аргументи скаржників щодо невідповідності висновку експертизи не підтверджуються наявними матеріалами справи. Скаржники згідно процедури її проведення та відповідно до вимог законодавства, мали можливість запропонувати на вирішення експертизи свої питання; в подальшому після отримання висновку експерта у разі незгоди з останнім мали можливість заявити клопотання щодо проведення нової експертизи чи додаткової стосовно питань, які вважали важливими, але по яким не надано, на їх думку, необхідної відповіді.

Скаржниками при розгляді справи в суді першої інстанції викладеного вище зроблено не було.

Слід зазначити, що пояснення скаржників, викладені в апеляційних скаргах, містять критичні твердження стосовно кваліфікації судового експерта, а також повноти і правильності складання експертного висновку в цілому, але при цьому останніми не надано жодних доказів, якими би було спростовано висновок експерта від 01.06.2020 №19-8159-8162, наявний в матеріалах справи, або якими б ставилися під сумнів кваліфікація судового експерта, який проводив експертне дослідження.

Більш того, Санаторієм Салют було оскаржено ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.11.2019 про призначення у справі №916/2965/19 комплексної судової земельно-технічної, будівельно-технічної та з безпеки життєдіяльності експертизу. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.11.2020 залишено без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, а передбачені законом підстави для її скасування чи зміни відсутні.

Апеляційний господарський суд також вважає безпідставними твердження скаржників в апеляційних скаргах, що позивачем не доведено, що нормальне господарське використання його земельної ділянки неможливе без обтяження чужої сусідньої земельної ділянки та що потреби сервітуарія (позивача) не можуть бути задоволені будь-яким іншим способом.

Частинами 2, 4 ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Частиною 2 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (у редакції, яка діяла до 01.12.2019), передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Як вбачається з п.п.5 та 10 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Генуезька, 1, виданих Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 21.09.2016 за №01-06/1167 користувачу - ТОВ Данлін , встановлено планувальні обмеження, зокрема: не передбачати розширення об`єктів за рахунок будь-яких конструкцій, виступаючих за межі земельної ділянки; запроектувати під`їзди до комплексу 24-х поверхових житлових будинків з вбудованими торгово-офісними приміщеннями та дворівневим підземним паркінгом з урахуванням об`єктів, які запроектовані, проектуються та існують на суміжних земельних ділянках; проектування вести із врахуванням діючого законодавства, зокрема, ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень . Також визначено, що забезпечення умов транспортно-пішохідного зв`язку здійснюється шляхом експлуатації існуючого проїзду та проходу з вул. Генуезької, провулку Курортного, провулку Гагарінського.

В розділі Генеральний план Додатку до звіту №7-177-16-ЕП/ОД з розгляду проектної документації по проекту: Будівництво 24-поверхових житлових будинків з вбудованими торгово-офісними приміщеннями та дворівневим підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 1 (3 черги будівництва), замовник ТОВ Данлін , зазначено, що передбачені під`їзди до комплексу, що проектується, з боку провулку Курортний та вул. Генуезька. До будівель впродовж поздовжніх сторін забезпечено під`їзд пожежних автомобілів. Входи в жилі секції будівель запроектовані з боку двору, під`їзди до них та всі майданчики з`єднані системою доріжок, чим забезпечується зв`язок всіх елементів благоустрою між собою та із зовнішніми пішохідними та транспортними маршрутами.

Отже, проектною документацією, що надавалася забудовником до розгляду та на підставі якої складено експертний звіт (з додатком) №7-177-16-ЕП/ОД, передбачені проходи, під`їзди, прокладення інженерних мереж тощо із врахуванням існуючих на суміжних земельних ділянках об`єктів.

ТОВ Ільмєр також при здійсненні господарської діяльності дотримані всі умови та обмеження, визначені вище, та відсутнє будь-яке відхилення від цих норм під час проектування та будівництва об`єктів на земельній ділянці ТОВ Ільмєр .

З огляду на наведений позитивний експертний звіт щодо розгляду проектної документації позивач не міг знати чи передбачити, що ширина проїзду до провулку Курортного буде недостатньою, а тому відсутні його винні дії, які зумовили неможливість використання майна. Крім того, відсутній і будь-який причинно-наслідковий зв`язок між діями позивача та тією обставиною, що запроектований профільною установою проектантом - ТОВ ВЕСТТ на замовлення іншої юридичної особи забудовника - ТОВ Данлін , проїзд виявився недостатнім для задоволення потреби організації проїзду з житлового комплексу саме до провулку Курортний.

Більш того, як вбачається із наведених позивачем доводів, які не спростовані належним чином відповідачами та третьою особою, звертаючись з позовом, предметом якого є встановлення земельного сервітуту, метою позивача є лише забезпечення доступу (належного проїзду, проходу) саме до провулку Курортного і саме на задоволення цієї потреби ТОВ Ільмєр спрямований його позов.

Таким чином, є необґрунтованими доводи скаржників про те, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ Ільмєр з метою визначення рівня шумового забруднення та рівня негативного впливу проведення будівельно-монтажних робіт на комфорт відпочинку на території Санаторію Салют звернулося до Державного підприємства Одесастандартметрологія . 12.06.2020 співробітниками ДП Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації було проведено вимірювання шуму на території Спеціалізованого Одеського санаторію Салют (Протоколи вимірювання шуму від 12.06.2020 №№14/11/7, 15/11/7, 16/11/7, 17/11/7, 18/11/7,19/11/7, 20/11/7, 21/11/7 наявні в матеріалах справи)

Із Повідомлення ДП Одесастандартметрологія від 12.06.2020 вбачається, що вимірювання були проведені у робочий день, з 10-00 по 15-30, згідно з якими рівень шумів в будові санаторію Салют , що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Академічна, 28/1, становить нижче допустимого для приміщень категорії 2 та 3 зірок відповідно до Наказу МОЗ України №463 від 22.02.2019р. Про затвердження Державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови .

Таким чином, позивачем надані докази на підтвердження того, що інтенсивний рух по провулку Курортний та робота будівельних машин на будівництві на сусідніх земельних ділянках не в пливає на умови перебування людей на оздоровленні в санаторії за показником - рівень шуму, оскільки останній не перевищує встановлені діючим законодавством норми.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржників, що встановлення постійного земельного сервітуту на земельній ділянці, яка належить на праві постійного користування Санаторію Салют , призведе до погіршення якості надання санаторно-курортних послуг громадянам, які перебувають на оздоровленні, зокрема, через те що проїзд транспортних засобів, а також проведення робіт з прокладення на земельній ділянці інженерних мереж, погіршить умови перебування людей з обмеженими можливостями (інвалідністю) та інших громадян на оздоровленні в санаторії.

Колегія суддів звертає увагу, що ст.ст.13 та 74 ГПК України встановлено, зокрема, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Скаржники ані при розгляді справи судом першої інстанції, ані при апеляційному перегляді справи всупереч приписів вищевказаних норм ГПК України, не довели жодними належними та допустимими доказами підтвердження обставин погіршення умов перебування людей в санаторії та якості надання санаторно-курортних послуг через встановлення земельного сервітуту.

Мінсоцполітики в апеляційній скарзі посилається на те, що встановлення постійного земельного сервітуту буде мати негативні наслідки для Держави, оскільки:

- відсутня можливість розпоряджатися об`єктами державної власності на власний розсуд, в даному випадку Санаторієм Салют , оскільки встановлений сервітут є постійним, а тому даний факт розцінюється як передача в постійне приватне користування ТОВ Ільмєр ;

- перенесення автостоянки на іншу територію Санаторія та знесення капітального будівництва (сторожки) є обтяжливими факторами та порушують права як відпочиваючих осіб так і землекористувача, так і власника майна (Мінсоцполітики), що загалом вплине на якість надання послуг та призведе до обурення громадськості;

- прокладення інженерних мереж та розширення проїзду шляхом облаштування дороги асфальтовим покриттям унеможливить використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням, а те що досліджень впливу життєдіяльності не було, існує можлива загроза особам, що перебувають на лікуванні.

Апеляційний господарський суд з приводу вищевказаного зазначає наступне.

Як вбачається із доказів, наявних в матеріалах справи, а також доводів, викладених ТОВ Ільмєр у позові, відповідях на відзиви на позов, поясненнях представника позивача в судових засіданнях, встановлення земельного сервітуту в межах земельної ділянки, яка належить Міністерству соціальної політики України та перебуває в постійному користуванні Спеціалізованого Одеського санаторію Салют , розширення існуючого проїзду в пров. Курортному, є не тільки задоволенням потреб ТОВ Ільмєр , а також запобіганням транспортному колапсу на Гагарінському плато, забезпеченнями під`їзду пожежних машин та машин швидкої допомоги, у тому числі і під`їзду до санаторію.

Позивач неодноразово зауважував, що є добропорядною та соціально відповідальною компанією, яка не має наміру здійснити захоплення земель та майна державного санітарію та на території встановлення земельного сервітуту не буде встановлено жодного об`єкту нерухомості, а тому безпідставно вважати, що у разі його встановлення до позивача перейде право власності на державний об`єкт.

Питання щодо перенесення автостоянки на іншу територію Санаторія Салют та знесення капітального будівництва (сторожки) не вимагає її ліквідації, а лише зумовлює її перенесення на відстань мінімально необхідну для встановлення проїзду та прокладення комунікацій. Більш того, позивач запропонував здійснити перенесення автостоянки в межах території санаторію, а й за власний рахунок здійснити покрашення паркувальних місць саме для забезпечення прав пацієнтів санаторію.

Стосовно питання щодо відшкодування збитків власнику землі (Мінсоцполітики) та землекористувачу (Санаторію Салют ) у зв`язку з перенесенням автостоянки, на що зауважує третя особа, колегія суддів зауважує наступне.

Згідно висновку п.12 експерта від 01.06.2020р. вартість будівельно-монтажних робіт (у т.ч. конструкцій) з перенесення споруд розташованих на частині земельної ділянки пл. 0,0833 га кадастровий номер 5110137500:51:003:0071, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Сергія Варламова (Піонерська), 28 складає 122522 грн. (сто двадцять дві тисячі п`ятсот двадцять дві грн.).

19.05.2020р. ТОВ Ільмєр звернулося до ТОВ Тальберт з проханням здійснити розрахунок вартості проведення будівельних робіт по перенесенню споруд, розташованих на частині земельної ділянки пл. 0,0833 га кадастровий номер 5110137500:51:003:0071, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Сергія Варламова (Піонерська), 28.

ТОВ Тальберт на вимогу ТОВ Ільмєр було розроблено розрахунок вартості робіт по перенесенню автомобільної стоянки та приміщення охорони на об`єкті по провулку Курортний. Згідно цих розрахунків загальна вартість робіт, з урахуванням матеріалів, становить 443 712 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.06.2020 ТОВ Ільмєр на адресу Спеціалізованого Одеського санаторію Салют було направлено Гарантійний лист від 19.06.2020р. вих.№19.06-4/20, у якому Товариством гарантовано санаторію, що у разі задоволення позовних вимог, роботи по перенесенню автомобільної стоянки та приміщення охорони будуть виконані за рахунок ТОВ Ільмєр та на баланс санаторію буде передано автомобільну стоянку та приміщення охорони вартістю 443 712 грн.

Колегія суддів не бере до уваги твердження третьої особи, а також відповідача-2, що встановлення постійного сервітуту може призвести до ускладнення використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням, оскільки частина земельної ділянки, на яку запропоновано встановити сервітут, вже використовується Санаторієм Салют як автостоянка з існуючим проїздом (в`їздом/виїздом) автотранспорту до провулку Курортний. При цьому ускладнення використання земельної ділянки за її цільовим призначенням не відбувається (вказане підтверджується графічними матеріалами у Додатках №2 та №3 до висновку експертизи від 01.06.2020 № 19-8159-8162).

Тобто, вказані твердження скаржників є припущенням та не підтверджується належними доказами.

Стосовно доводів, викладених в апеляційних скаргах щодо необхідності сплати ТОВ Ільмєр земельного податку в розмірі 3-5% від нормативної грошової оцінки землі відповідно до пунктів 3 та 11 Додатку Перелік категорій платників та розмір ставок земельного податку до рішення Одеської міської ради №6762-VI від 10.06.2015р. (зі змінами та доповненнями) Про встановлення ставок земельного податку в м. Одесі , позивач зазначає наступне.

Господарським судом першої інстанції вірно зазначено, що ТОВ Ільмєр не відноситься до категорії платників земельного податку за ставкою 3-5% згідно із пунктами 3 та 11 Додатку Перелік категорій платників та розмір ставок земельного податку до рішення Одеської міської ради Про встановлення ставок земельного податку в м. Одесі від 10.06.2015 № 6762-VI, оскільки у вказаних пунктах визначені наступні категорії платників земельного податку: землекористувачі (юридичні та фізичні особи), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельною ділянкою, за винятком платників, зазначених у п.4-8; землекористувачі, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але не можуть мати їх на такому праві відповідно до статті 92 Земельного кодексу України.

Позивач не використовує земельну ділянку без належним чином оформлених документів та не має її у постійному користуванні, тобто за цими критеріями він не відноситься до суб`єктів, вказаних у вищезазначених пунктах Додатку.

Позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції надано Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 05.06.2020р. №1013, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:51:003:0071, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Сергія Варламова (Піонерська), 28 складає 7 521 892,22 грн.

Позивач в уточненнях до позову вказав, що враховуючи встановлений розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 0,1689 га можливо розрахувати, що розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки площею 0,0833 га становить 3 709 731 грн., а, отже, сума земельного податку в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку ТОВ Ільмєр має сплачувати на користь Санаторію Салют , становитиме 37097,31 грн.

При розгляді справи в суді першої інстанції ні відповідачем-2, ні третьою особою не було надано обґрунтованих пропозицій щодо розміру плати позивачем за користування сервітутом.

Господарським судом при прийнятті оскарженого рішення не встановлено, яку саме суму земельного податку необхідно сплачувати ТОВ Ільмєр за користування частиною земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні Санаторію Салют , оскільки неможливо передчасно встановити розмір такого податку. Але, господарським судом вірно зазначено, що в даному випадку плата за встановлення сервітуту має більш компенсаційний характер та не може бути більшою, ніж фактичні витрати санаторієм Салют на сплату земельного податку, а тому у разі встановлення сервітуту ТОВ Ільмєр має сплачувати саме 1% земельного податку від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки площею 0,0833 га.

Колегія суддів звертає увагу, що є безпідставними доводи скаржників, що не має необхідності встановлення саме постійного сервітуту, оскільки він потрібен лише на момент будівництва.

ТОВ Ільмєр в уточненій позовній заяві, посилаючись на лист Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради від 25.07.2019 №01-41/1929 вказав на невідповідність габаритів проїзду до провулку Курортний будь-якого транспорту, без визначення його призначення та часових меж переміщення.

В остаточних позовних вимогах, зокрема, позивач просив суд про встановлення безособового сервітуту, тобто спрямованого на задоволення потреб не лише його-позивача, а й необмеженого кола осіб, які будуть постійно користуватись цим правом для безперешкодного потрапляння на територію житлового комплексу, які знаходиться на земельній ділянці Товариства.

Позивач неодноразово акцентував увагу суду та учасників у справи, що неподалік від земельної ділянки ТОВ Ільмєр розташовані будівельні майданчики інших майбутніх багатоповерхових будинків, які, зокрема, мають виїзди/проїзди на провулок Курортний. Отже, можливо передбачити, що у зв`язку із здійсненням в подальшому будівельних робіт відбудеться значне погіршення транспортної ситуації по провулку. Розширення проїзду розраховане на розвантаження транспортного навантаження на провулку Курортний, яке в майбутньому буде тільки збільшуватись, а також для забезпечення безпечного проїзду габаритного спеціального транспорту, наприклад, пожежних машин.

Що стосується доводів Міністерства соціальної політики України про незалучення судом першої інстанції до участі у даній справі в якості співвідповідача, колегія суддів зазначає.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2019 у справі №916/2965/19 відмолено у задоволенні клопотання про залучення Міністерства соціальної політики України в якості співвідповідача

Вказані обставини обумовлені тим, що позовні вимоги безпосередньо стосуються Спеціалізованого Одеського санаторію Салют , який є власником спірного майна та який згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 205745 від 20.10.2006р., є постійним користувачем земельної ділянки площею 0, 1689 га, з цільовим призначенням: для експлуатації й обслуговування комплексу будинків та будівель санаторію.

Спеціалізований Одеський санаторій Салют володіє, користується та розпоряджається майном на правах оперативного управління, а Міністерство соціальної політики України в свою чергу, є Уповноваженим органом управління Спеціалізованого Одеського санаторію Салют .

Ухвалою суду Мінсоцполітики залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, при цьому третя особа згідно ч.5 ст.50 ГПК України має процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції зазначає.

Речове право у вигляді сервітуту надає власнику можливість ефективно використовувати свою річ, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов`язано зі здійсненням майнових прав.

Набуття у встановленому порядку права на користування чужим майном дозволяє повною мірою реалізувати власнику надані йому правомочності щодо належного йому майна і забезпечити його ефективне використання.

Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з`ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

З викладеного вбачається, що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Чинне законодавство визначає наступні умови, за яких позов про встановлення права сервітуту підлягає задоволенню: 1) відсутність протиправного характеру дій відповідача (власника/володільця земельної ділянки); 2) вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки; 3) наявність причин, з яких позивач не може використовувати належне йому майно; 4) неможливість задовольнити потреби землекористувача (позивача) земельної ділянки для ефективного її використання в інший спосіб.

Таким чином, однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.

Тобто, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що обслуговування та користування належного йому майна є неможливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , визначено, що господарським судам варто враховувати, що обов`язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем були вжиті усі можливі заходи стосовно врегулювання питань з Санаторієм Салют та Міністерством соцполітики щодо встановлення земельного сервітуту, останніми у вирішенні цього питання відмовлено, у ТОВ Ільмєр була відсутня інша можливість задовольнити свої потреби на проїзд та прокладення інженерних мереж, іншим способом, ніж як встановлення сервітуту за рахунок частки земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні Санаторія Салют , а тому звернення позивача з відповідним позовом є цілком правомірним.

Твердження скаржників в апеляційних скаргах про неповне з`ясування судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення усіх обставин справи, винесення його з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Серявін проти України ). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Колегія суддів зауважує, що ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п.1 ст.6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п.1 ст.6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції, скаржниками не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені у рішення суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.ст.13, 74 ГПК України не доведені ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд рішення покладається на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Спеціалізованого Одеського санаторію Салют та Міністерства соціальної політики залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2020р. у справі №916/2965/19 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

30.09.2020

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя В.М. Головей

Суддя Н.М. Принцевська