Ухвала

від 10.11.2020 по справі 916/2965/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2965/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства соціальної політики України

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільмєр"

до Одеської міської ради та Спеціалізованого Одеського санаторію "Салют"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерства соціальної політики України

про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2020 Міністерство соціальної політики України (далі - Міністерство) звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у цій справі.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

За положенням частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі Міністерство зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, тому підлягають скасуванню на підставі частини третьої статті 310 ГПК України, на обґрунтування чого посилається на статтю 41 Конституції України; статті 326, 401 Цивільного кодексу України; статті 91, 96, 98, 99, 102, 156, 157 Земельного кодексу України; статті 2, 5, 42, 49, 71, 76, 77, 103, 106, 287, 288, 289, 290, 310 ГПК України; роз?яснення постанови пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" та постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Також, з посиланням на статтю 290 ГПК України, скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували постанову пленуму Верховного Суду від 16.04.2004 № 7, яка регулює застосування судами земельного законодавства при розгляді справ, а саме щодо роз`яснення про необхідність судам враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання.

Втім, скаржник не зазначає суті порушення або неправильного застосування судами конкретних норм матеріального права з обґрунтуванням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, отже касаційна скарга в цій частині не відповідає вимогам частини другої статті 287, абзацу 2 частини другої статті 290 ГПК України.

При цьому посилання у касаційній скарзі на неврахування судами роз`яснень постанов пленуму Верховного Суду України та Вищого господарського суду України не є таким, що відповідає частині другій статті 287 ГПК України, оскільки відповідно до цієї норми підставою касаційного оскарження є, зокрема, неврахування судами висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

Отже, подана касаційна скарга в цій частині не відповідає вимогам частини другої статті 287, статті 290 ГПК України.

З огляду на викладене касаційна скарга Міністерства підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства соціальної політики України на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі №916/2965/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 25.11.2020.

Суддя К. М. Пільков