Постанова

від 29.09.2020 по справі 916/1813/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1813/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Бєляновського В.В.,Будішевської Л.О.,

(склад колегії змінено відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи від 6 та 10.08.2020 між суддями у зв`язку з перебуванням судді Лавриненко Л.В. у відпустці та задоволенням самовідводу судді Головея В.М.)

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача- директора Приміча Д.В. за паспортом серії НОМЕР_1, дата видачі: 17.10.2012,

від відповідача 1- адвоката Тодорова В.Д. за посвідченням №000396 від 10.06.2020 та ордером серії ОД № 451318 від 15.07.2020;

від 3-ї особи Обслуговуючого кооперативу Об`єднання бійців АТО Захисник - адвокатаСерек-Басана Ю.В. за посвідченням № 002770 від 20.01.2016 та довіреністю б/н від 27.05.2019;

/інші учасники справи повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином (див. - рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 12.08.2020 та повідомлення на офіційному веб-порталі Судова влада України ), але не скористались правом на участь в судовому засіданні/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дочірнього підприємства Маккенлі та Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2016, прийняте суддею Нікіфорчуком М.І. об 11.05 у м.Одесі, повний текст якого складено 14.09.2016,

у справі № 916/1813/16

за позовом Дочірнього підприємства Маккенлі

до відповідачів:

- 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Рів`єра 2

- 2.Державного підприємства Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень в особі Одеської філії

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 (Товариства з обмеженою відповідальністю Рів`єра 2 ) - Обслуговуючого кооперативу Об`єднання бійців АТО Захисник ,

про визнання недійсним договору суборенди та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року Дочірнє підприємство (далі - ДП) Маккенлі звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Рів`єра 2 і Державного підприємства Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень в особі Одеської філії (далі - ДП ДІСП та ТЕД ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Фонтанської сільської ради Комінтернівського (перейменованого в Ліманський) району Одеської області (далі - Фонтанська сільрада), в якому просило:

- визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки, укладений між ДП Маккенлі та ТОВ Рів`єра 2 від 16.12.2015, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.05.2016 за №14576001 та 26.05.2016 за №14701262;

- зобов`язати ДП ДІСП та ТЕД внести запис про скасування державної реєстрації прав від 17.05.2016 №14576001 та від 26.05.2016 №14701262 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати ТОВ Рів`єра 2 повернути земельну ділянку загальною площею 33,058 га (кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:02:002:1143 площею 22,1978 га; кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:02:003:0177 площею 10,8599 га) ДП Маккенлі .

Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 203 , 215 Цивільного кодексу (ЦК) України обґрунтовано тим, що ДП Маккенлі не укладало жодних договорів суборенди, а спірний договір є таким, що укладено та спрямовано на протиправне заволодіння майном ДП Маккенлі з використанням викрадених попереднім керівником печаток і документів. На думку позивача, доказами того, що договір суборенди земельної ділянки від 16.12.2015 ним не укладався є те, що цей договір було зареєстровано лише 17.05.2016 та 26.05.2016, що не відповідає вимогам чинного законодавства через відсутність волевиявлення позивача на укладення спірного договору. Крім того, позивач зазначив про відсутність згоди орендодавця земельної ділянки - Фонтанської сільради на передачу частини земельної ділянки в суборенду, що є порушенням п. 28 договору оренди земельної ділянки від 24.10.2007, укладеного між позивачем і Фонтанською сільрадою.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2016 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд першої інстанції аргументував рішення недоведеністю позовних вимог, дійшовши висновку, що спірний договір суборенди укладено повноважними представниками сторін договору та зареєстровано у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП Маккенлі та Фонтанська сільрада, звернулись з апеляційними скаргами до Одеського апеляційного господарського суду, функції якого на теперішній час виконує Південно-західний апеляційний господарський суд.

ДП Маккенлі в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ним у позові не зазначено які саме норми матеріального права були порушені при укладанні спірного договору, а також про те, що новим керівником не доведено факту відсутності обізнаності про наявність спірного договору суборенди.

На думку позивача, висновок суду про те, що позивач не визначив підстави для визнання договору недійсним, суперечить змісту позовної заяви і ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України, оскільки волевиявлення сторін є необхідною умовою дійсності правочину.

Відсутність волевиявлення ДП Маккенлі на передачу земельної ділянки в суборенду підтверджується, на думку заявника апеляційної скарги, тим, що спірний договір було зареєстровано майже через чотири місяці після призначення нового керівника підприємства і ТОВ Рів`єра 2 не зверталось до останнього з відповідним повідомленням.

Крім того, на запит нового керівництва ДП Маккенлі Фонтанська сільрада листом від 25.02.2016 повідомила, що земельні ділянки передані в оренду позивачеві, у суборенду не передавались.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково не звернув уваги на те, що акт приймання-передачі земельної ділянки у суборенду ТОВ Рів`єра 2 відсутній, хоча його складання передбачено п. п. 14, 28 Договору суборенди від 16.12.2015, а також не те, що передача земельної ділянки в суборенду без повідомлення Орендодавця - Фонтанської сільради суперечить підп. І п. 28 Договору оренди від 24.10.2007, Закону України Про оренду землі та ч. 6 ст. 93 Земельного Кодексу України.

Також, скаржник вважає, що реєстратор ДП ДІСП та ТЕД при реєстрації договору суборенди не перевірив наявність згоди Орендодавця - Фонтанської сільради, чим порушив п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно .

Враховуючи викладене, ДП Маккенлі в апеляційній скарзі просить, рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2016 скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю та покласти судові витрати на ТОВ Рів`єра 2 .

Фонтанська сільрада в апеляційній скарзі зазначила, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовано норми матеріального права.

На думку скаржника, в рішенні суду першої інстанції не відображені доводи Фонтанської сільради та не надано їм оцінки, у зв`язку з цим, оскаржене рішення прийнято без врахування думки власника земельної ділянки - Фонтанської сільради, який може розпоряджатися земельними ділянками лише з дотриманням ст. 13, 14 Конституції України, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , шляхом додержання відповідної процедури розгляду земельних питань на сесії ради та прийняття відповідного рішення.

Крім цього, скаржник зазначає, що господарський суд безпідставно мотивує висновок про законність спірного договору його реєстрацією, оскільки це суперечить ст. ст. 4, 10, 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень поза як державний реєстратор не виконав вимог зазначених статей і не пересвідчився в додержані умов основного договору оренди і безпідставно не відмовив у його реєстрації.

З огляду на викладене, Фонтанська сільрада в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2016 скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю та покласти судові витрати на відповідачів.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 залучено до участі у справі № 916/1813/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ТОВ Рів`єра 2 - Обслуговуючий кооператив Об`єднання бійців АТО Захисник (далі - ОК ОБ АТО Захисник ), оскільки 27.07.2016 земельну ділянку, що є предметом оспорюваного договору передано йому у суборенду відповідачем, про що здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2016 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково та визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки від 16.12.2015, зобов`язано ТОВ Рів`єра 2 повернути земельну ділянку ДП Маккенлі , у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.04.2018 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

За результатами нового апеляційного розгляду постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2016 скасовано частково.

Визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки від 16.12.2015. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2018 частково задоволено касаційну скаргу ТОВ Рів`єра 2 , постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 скасовано, справу передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що апеляційний господарський суд при визначенні підстав, з яких визнав спірний договір недійсним, вийшов за межі заявлених позивачем підстав позову та не виконав у зв`язку з цим вказівку постанови від 17.04.2018 Верховного Суду в частині з`ясування у чому саме полягає порушення відповідачем-1 прав і охоронюваних законом інтересів позивача та якими доказами ним підтверджено наявність підстав, визначених ЦК України , за яких угоду може бути визнано недійсною.

Здійснюючи перегляд справи, апеляційний господарський суд також не врахував, що саме позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, має довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а не відповідач повинен доводити правомірність договору.

Також, суд касаційної інстанції звернув увагу, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2016 зобов`язано відповідачів надати належним чином завірену копію договору суборенди від 16.12.2015 та надати оригінали (для огляду). відповідачем-1 надано відзив на позовну заяву (а.с. 87-112, т.с. 1), до якого додано ксерокопію договору суборенди від 16.12.2015. В подальшому відповідачем-1 подано клопотання про призначення експертизи (а.с. 159-196, т.с. 1), до якого також додано ксерокопію договору суборенди від 16.12.2015, проте зазначені документи не засвідчені в порядку, визначеному законодавством.

Всупереч ст.ст. 73 , 74 , 91 , ч. 4 ст. 269 ГПК України , суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду, прийняв постанову за відсутності в матеріалах справи саме належним чином засвідчених письмових доказів, а саме спірного договору суборенди від 16.12.2015, тобто, прийняв постанову за наявності документів, які не є допустимими доказами, та не перевірив виконання належним чином відповідачами ухвали від 07.07.2016 суду першої інстанції, а також виконання безпосередньо судом цієї ж ухвали в частині перевірки наданих учасниками справи в матеріали справи копій документів вимогам законодавства та на відповідність їх оригіналу.

Крім цього, Верховний Суд зазначив, що судом першої інстанції вирішено спір за належними, проте недопустимими доказами у справі. Наведених процесуальних порушень, здійснюючи апеляційний перегляд справи, суд другої інстанції не усунув.

Отже, Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне судове рішення.

В матеріалах справи містяться по три відзиви на кожну апеляційну скаргу ТОВ Рів`єра 2 та один ОК ОБ АТО Захисник з проханням залишити апеляційні скарги без задоволення.

Під час нового апеляційного розгляду ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.02.2019 було запропоновано ТОВ Рів`єра 2 надати до 11.03.2019 суду належним чином завірену копію договору суборенди від 16.12.2015 та його оригінал (для огляду).

На виконання ухвали суду від 21.02.2019 було надано оригінал договору та належним чином завірена копія. При цьому, колегією суддів було задоволено клопотання представника ДП Маккенлі про призначення експертизи, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи відповідає вказана в договорі суборенди від 16.12.2015 дата його підписання даті фактичного створення цього документу /друку, підписання, проставлення печаток/? якщо ні, то визначити в який час та в який спосіб виготовлено договір від 16.12.2015.

Проте, експертом було надіслано повідомлення про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи документів, оскільки сторонами, зокрема позивачем, який був ініціатором її проведення, не виконане клопотання експерта від 12.08.2019, в якому він просив надати:

- порівняльні зразки документів - оригінали достовірно датованих документів, в яких, у період: починаючи з грудня 2015 року та завершуючи датою фактичної появи досліджуваного документа (або його копії) в суді - до липня 2016 року (згідно матеріалів справи), рукописно виконано записи та підписи (не обов`язково фігурантами справи) синьо-фіолетовими пастами кулькової ручки (такими ж за кольором та відтінком, як і в досліджуваному договорі суборенди земельної ділянки, датованому 16.12.2015) у кількості не менше 20 (двадцяти) зразків з різними датами складання за кожен місяць досліджуваного періоду;

- порівняльні зразки документів - оригінали достовірно датованих документів, в яких у період з грудня 2015 року та завершуючи датою фактичної появи досліджуваного документа (або його копії) в суді - до липня 2016 року (згідно матеріалів справи), виконано друковані тексти з використанням друкуючих пристроїв зі струминним способом друку чорнилом чорного кольору (не обов`язково, але бажано на тому самому (або однотипному) друкуючому пристрої), що і друкований текст у досліджуваних документах, у кількості не менше 20 зразків з різними датами складання за кожен рік зазначеного періоду;

- для встановлення часу нанесення відтисків круглих печаток від імені ДП Маккенлі та ТОВ Рів`єра 2 , що містяться в договорі суборенди земельної ділянки, датований 16.12.2015, надати порівняльні зразки відтисків цих печаток, на достовірно датованих документах, за період, починаючи з грудня 2015 року та завершуючи датою фактичної появи досліджуваного документа (або його копії) в суді - до липня 2016 року (згідно матеріалів справи). Залежно від умов експлуатації та інтенсивності зносу печатки достатньою може бути кількість від 5-10 до 20-25 порівняльних зразків за кожен місяць; чим більше кількість порівняльних зразків, тим більше вірогідність визначення дати відтисків печатки.

Також судові експерти просили суд надати дозвіл на вирізання штрихів рукописних записів, підписів та знаків друкованого тексту у всіх наданих (досліджуваному та порівняльних) документах, оскільки питання, поставлені на вирішення судового експерта, потребують вирізання необхідної кількості штрихів записів у досліджуваному договорі суборенди земельної ділянки, датованому 16.12.2015, та записів/підписів у порівняльних зразках документа, при відсутності їх перетинання із забарвленими речовинами інших реквізитів документів. При цьому, судовими експертами зазначено, що вирізані фрагменти штрихів будуть необоротно втрачені під час проведення досліджень, що не дозволить проводити їх додаткові та повторні дослідження, разом з тим вирізання фрагментів буде проведено після попереднього збереження зовнішнього виду документів на електрофотографічних копіях, які додаються до висновку експерта.

Крім того, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз разом з клопотанням експертів направлено до суду рахунок №3043 від 08.08.2019 для оплати ДП Маккенлі вартості проведення судово-технічної експертизи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №916/1813/16, призначено судове засідання для розгляду клопотання судових експертів про надання необхідних матеріалів на 17.10.2019 о 14:00год., витребувано від сторін запитувані експертом додаткові документи та запропоновано учасникам справи надати свої міркування щодо надання судом дозволу судовим експертам на вирізання штрихів рукописних записів, підписів та знаків друкованого тексту у всіх наданих (досліджуваному та порівняльних) документах. ДП Маккенлі направлено оригінал рахунку на сплату вартості проведення експертизи № 3043 від 08.08.2019.

В судове засідання 17.10.2019 з`явились представники ДП Маккенлі та Обслуговуючого кооперативу Об`єднання бійців АТО Захисник , при цьому додаткових документів необхідних для проведення судово-технічної експертизи давності створення документа ними надано не було. Представник ДП Маккенлі в судовому засіданні надав пояснення, що запитувані експертом документи у підприємства відсутні. Крім цього, ДП Маккенлі повідомив судову колегію, що не отримав засобами поштового зв`язку рахунок №3043 від 08.08.2019 для оплати вартості проведення судово-технічної експертизи, у зв`язку з цим, судова колегія надала вищевказаний рахунок №3043 від 08.08.2019 представнику ДП Маккенлі в судовому засіданні 17.10.2019.

Враховуючи викладені обставини, а саме, не виконання учасниками справи вимог суду, зазначених в ухвалі від 27.08.2019, щодо надання за клопотанням експертів необхідних матеріалів для проведення судово-технічної експертизи документів та дозволів на їх знищення під час дослідження, колегія суддів не змогла задовольнити клопотання експерта, чим і зумовлена неможливіть отримання висновків експертизи щодо поставлених на її вирішення питань, отже колегія суддів на підставі ч.4 ст.102 ГПК України вважає не доведеними твердження скаржника про виготовлення оспорюваного договору в інший час, ніж у ньому зазначений.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, відзивів на неї, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2007 між Фонтанською сільрадою (орендодавець) і ДП Маккенлі (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого в оренду строком на 49 років передається земельна ділянка, розташована у с. Фонтанка Комінтернівського р-ну Одеської обл., загальною площею 33,058 га, у тому числі із земель рекреаційного призначення - 33,058 га інших відкритих земель без рослинного покриву , для проведення робіт із призупинення протизсувних процесів на аварійно небезпечних ділянках с. Фонтанка та подальшої експлуатації берегоукріплювальних та протизсувних споруд.

На виконання договору оренди за актом приймання-передачі від 23.11.2007 земельні ділянки з кадастровими номерами 5122786400:02:002:1143 площею 22,1978 га та 5122786400:02:003:0177 площею 10,8599 га було передано орендареві - ДП Маккенлі .

16.12.2015 між ДП Маккенлі (орендар) і ТОВ Рів`єра 2 (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки, за умовами якого орендар на підставі договору надає, а суборендар приймає у строкове платне користування строком на 40 років земельну ділянку, надану в оренду ДП Маккенлі на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.10.2007, укладеного із Фонтанською сільрадою. Предметом договору суборенди є земельна ділянка, розташована у с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, загальною площею 33,058 га, кадастрові номери земельної ділянки: 5122786400:02:002:1143; 5122786400:02:003:0177.

Договір підписано повноважними на час укладання особами, зокрема, з боку позивача заступником директора Миколайчуком О.О., призначеним на посаду за наказом директора Голованя В.А. №2 від 30.11.2015 /т.8, а.с.97/ та наділеним відповідними правами за довіреністю б/н від 30.11.2015 /т.7, а.с.45/, що особисто підтверджено колишнім директором ДП Маккенлі нотаріально посвідченою заявою до суду від 19.10.2016 /т.3, а.с.42/.

Зазначений договір суборенди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під №14576001 від 17.05.2016 і внесено запис про реєстрацію договору суборенди земельної ділянки, виданий 16.12.2015, видавник ДП Маккенлі та ТОВ Рів`єра2 та під номером № 14701262 від 26.05.2016 - запис про реєстрацію договору суборенди земельної ділянки.

Відповідно до вказівок Верховного Суду в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 судова колегія запропонувала ТОВ Рів`єра 2 надати належним чином завірену копію договору суборенди від 16.12.2015 та його оригінал, що ним виконано /оригінали договору та акту приймання-передачі земельної ділянки в суборенду- т.8,а.с.92-96/.

Предметом спору у цій справі є вимога ДП Маккенлі про визнання недійсним цього договору, укладеного між ДП Маккенлі та ТОВ Рів`єра 2 та зобов`язання ДП ДІСП та ТЕД внести запис про скасування державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також зобов`язання ТОВ Рів`єра 2 повернути земельну ділянку загальною площею 33,058 га ДП Маккенлі на підставі ст.ст. 203 , 215 Цивільного кодексу України, оскільки договір не відповідає вимогам чинного законодавства і укладений за відсутності волевиявлення позивача на його укладення, що виражається в тому, що договір було зареєстровано лише 17.05.2016 та 26.05.2016, а також наявна відсутність згоди орендодавця земельної ділянки - Фонтанської сільради на передачу частини земельної ділянки в суборенду, що є порушенням пункту 28 договору оренди земельної ділянки від 24.10.2007, укладеного між ДП Маккенлі та третьою особою. Крім того, позивач зазначає, що оспорюваний договір виконаний з використанням викрадених печаток та документів позивача.

Щодо підстав позову стосовно визнання недійсним договору суборенди від 16.12.2015 у зв`язку із відсутності волевиявлення позивача на його укладення, що виражається в тому, що договір було зареєстровано лише 17.05.2016 та 26.05.2016, судова колегія зазначає наступне.

Ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання угоди недійсною є недотримання стороною (сторонами) вимог, встановлених ст.203 цього Кодексу, саме на момент укладення такої угоди. При цьому кожна вимога є самостійною.

Будь-який правочин реалізується суб`єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. Однак форма зовнішнього волевиявлення може виявитися неадекватною внутрішній волі суб`єкта правочину внаслідок неправомірних дій контрагента чи третіх осіб, внаслідок юридично значущої помилки у сприйнятті суб`єктом правочину його очікуваного юридичного результату. За таких обставин дії особи не можуть об`єктивно відображати внутрішню волю суб`єкта цивільних правовідносин досягти бажаного юридичного результату. Тому в ч. 3 ст. 203 ЦК законодавець прямо передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правові наслідки недотримання цієї вимоги закону передбачені статтями 229 - 233 ЦК України.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 229 - 233 ЦК України позовні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Проте, судова колегія зазначає, що ДП Маккенлі не довело, що договір суборенди від 16.12.2015 був укладений від імені позивача під впливом фактів перелічених у ст. ст. 229 - 233 ЦК України.

Стосовно доводів ДП Маккенлі , що договір від 16.12.2015 було зареєстровано лише 17.05.2016 та 26.05.2016, судова колегія зазначає наступне.

Ст. 8 Закону України Про оренду землі передбачено можливість передачі земельної ділянки або її частини у суборенду, а відповідно до ч.5 цієї норми договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Згідно з пунктом 34 оспорюваного договору суборенди земельної ділянки цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

За змістом ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень урегульовано відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону, а реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише у разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна, що підтверджує взаємопов`язаність державної реєстрації цих фактів.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ст. 640 ЦК України).

Спірний договір суборенди від 16.12.2015 було зареєстровано, що вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за якими під № 14576001 від 17.05.2016 та під номером № 14701262 від 26.05.2016 містяться записи про реєстрацію договору суборенди земельної ділянки.

Отже, спірний договір суборенди земельної ділянки укладено повноважними представниками сторін договору та зареєстровано у встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень порядку.

Приймаючи до уваги викладене та з урахуванням норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що договір суборенди від 16.12.2015 не підлягає визнанню недійсним з тієї обставини, що його державна реєстрація відбулась 17.05.2016 та 26.05.2016, оскільки законодавством не встановлено строку протягом якого договір підлягає державній реєстрації.

Стосовно доводів позовної заяви щодо того, що земельна ділянка була передана в суборенду без згоди орендодавця земельної ділянки - Фонтанської сільради, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.п. і п. 28 договору оренди земельної ділянки від 24.10.2007, укладеного між Фонтанською сільрадою (орендодавець) і ДП Маккенлі (орендар), орендар має право передавати земельну ділянку у суборенду без зміни її цільового призначення, за умови попереднього попередження про це орендодавця.

У матеріалах справи є копія попередження про передачу земельної ділянки у суборенду без зміни цільового призначення, без дати і вих. номера, за підписом заступника директора ДП Маккенлі , в якому зазначено про намір орендаря передати земельну ділянку площею 33,058 га в суборенду без зміни цільового призначення. На копії цього документа у правому нижньому куті проставлено штамп, згідно з яким це попередження отримано Фонтанською сільрадою 14.10.2015.

25.03.2015 набув чинності Закон України Про внесення зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України , яким було запроваджено, що 14 жовтня День захисника України , який за положеннями ст. 73 Кодексу законів про працю України є святковим, відповідно робота у вказаний день не проводиться.

Отже, датою отримання Фонтанською сільською радою попередження, за підписом заступника директора ДП Маккенлі , є 14.10.2015 - святковий і неробочий день.

Проте, судова колегія вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Фонтанська сільрада не мала можливості прийняти відповідний документ у вихідний день, адже в матеріалах справи відсутні докази фальсифікації як самого попередження так і відбутку штампу Фонтанської сільради на ньому, достовірність якого підтверджена висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України №41/1 від 12.02.2018 /т.6, а.с.99-102/.

Крім цього, неотримання Фонтанською сільрадою попередження про передачу спірної земельної ділянки в суборенду може бути підставою для її самостійного звернення до суду з позовом, якщо зазначена особа вважає порушеними її права, передбачені пунктом договором оренди від 24.10.2007.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що Фонтанська сільрада була належним чином повідомленна про передачу земельної ділянки в суборенду і протилежного позивач не довів.

Щодо заяв позивача про викрадення попереднім керівником печаток підприємства судова колегія зазначає наступне.

Із заяв позивача до Приморського відділу поліції, на які посилається ДП Маккенлі у якості доказу викрадення печаток підприємства, то з них не вбачається дати викрадення печаток підприємства та часу зникнення попереднього керівника підприємства.

Також суд зазначає, що вказані заяви позивача є лише заявами про нібито скоєння злочину та, відповідно, об`єктивно не доводять факт викрадення печаток взагалі і зокрема саме попереднім керівником підприємства.

Ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, правочин може бути визнано недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення ст.ст. 3 , 15 , 16 Цивільного кодексу України , які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (постанова Верховного Суду України від 06.07.2016 № 910/1891/14).

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що саме позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, має довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а не відповідач повинен доводити правомірність договору. Тобто обов`язок доказування обставин, з якими закон пов`язує недійсність договору, покладається на позивача, проте ДП Маккенлі не надало суду належних та допустимих доказів в обґрунтовування заявлених вимог, у зв`язку з чим, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції були достатні правові підстави для відмови у задоволенні позову в частині визнання договору суборенди від 16.12.2015 недійсним.

Крім цього, оскільки вимоги позовної заяви про зобов`язання ДП ДІСП та ТЕД в особі Одеської філії внести запис про скасування державної реєстрації прав від 17.05.2016 року №14576001 та від 26.05.2016 року №14701262 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зобов`язання ТОВ Рів`єра 2 повернути земельну ділянку загальною площею 33,058 га ДП Маккенлі є похідними, то місцевим господарським судом, також, правомірно відмовлено в їх задоволенні.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а наведені скаржниками в апеляційних скаргах доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, отже апеляційні скарги ДП Маккенлі та Фонтанської сільради залишає без задоволення.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2016 року у справі №916/1813/16 залишити без змін, апеляційні скарги Дочірнього підприємства Маккенлі та Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області - без задоволення.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2020 року о 17:10

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Бєляновський В.В.

Суддя Будішевська Л. О.